Титульна сторінка

УДК 340.1

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.35

 Сікорський Олександр Петрович,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри адміністративного та конституційного права

НУК ім. адмірала Макарова

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-7411-0937

 Зільник Анастасія Юріївна,

студентка магістратури

НУК ім. адмірала Макарова

e-mail: [email protected]

 Анотація

Стаття присвячена актуальній проблематиці визнання судового прецеденту як повноцінного джерела права в країнах романо-германської правової сім’ї. Доцільність вивчення цього питання, обґрунтовано як в площині наукового так і практичного значення, оскільки на сьогодні, за допомогою судового прецеденту, як джерела права країнах романо-германської правової системи, можливо усунути прогалини у законодавстві, коли відсутня відповідна норма закону. У дослідженні представлена періодизація формування романо-германської правової сім’ї в контексті становлення інституту судового прецедента як джерела права. Розглянуто місце судового прецеденту у сучасній практичній площині зарубіжних країн в контексті застосування джерел права романо-германської правової системи. Крім того, у статті, проаналізовано питання співвідношення прецеденту з іншими джерелами права та досліджена правова природа судового прецеденту в правовій системі континентальних країн в цілому. Окреслено головні причини відмінностей інституту судового прецеденту в країнах континентального права від особливостей його визнання у країнах романо-германської сім’ї. Разом з тим, авторами акцентовано увагу на особливостях процедури та суб’єктів формування, визнання та застосування судового прецеденту як джерела права  у країнах англосаксонської правової системи судового прецеденту.

Розглянуто поняття судової практики в країнах романо-германської правової системи, відповідно до якої здійснюється тлумачення та застосування норм права при вирішенні конкретних випадків, а також досліджено особливості застосування судового прецеденту в країнах романо-германської правової системи. В рамках дослідження встановлено основні тенденції щодо зміни статусу судового прецеденту як повноцінного джерела права в країнах англосаксонської правової системи.

Ключові слова: судовий прецедент, джерела права, правова доктрина, судова практика, країни континентального права, країни загального права.

Повний текст:

Список використаних джерел:

• Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. К.: «Укр. енцикл.», 1998. URL: http://leksika.com.ua/19470204/legal/pretsedent_pravoviy
• Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. К.: Юрінком Інтер, 2006. 688 с.
• Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В. А. Туманова. М.: Междунар. отношения, 1996. 400 с. URL: http://lib.ru/PRAWO/rene.txt
• Марченко М. Н. Судебное правотворчество и судейское право: учебное пособие. 2-е изд., перераб. и доп. Москва: Проспект, 2017. 448 с.
• Порівняльне правознавство : підручник / С.П.Погребняк, Д. В. Лук’янов, І. О. Биля-Сабадаш та ін. ; за заг. ред. О. В. Петришина. Х.: Право, 2012. 272 с.
• Марченко М. Н. Правовые системы современного мира. Учебное пособие. М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. 400 с.
• Кросс Р. Прецедент в английском праве / Р. Кросс; под общ. ред.: Ф. Решетников (предисл.); пер., предисл.: Т. Апарова. М.: Юрид. лит., 1985. 238 с.
• Уолкер Р. Английская судебная система. М.: Юридическая литература, 1980. 631 с.

УДК 347.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.34

Сікорський Олександр Петрович,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри адміністративного та конституційного права

факультету морського права,

НУК ім. адмірала Макарова

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-7411-0937

 Терещенко Марина Олександрівна,

студентка магістратури

НУК ім. адмірала Макарова

e-mail: [email protected]

 Анотація

Стаття присвячена історико-правовому аналізу становлення та розвитку інституту виконавчого провадження в Україні. У статті розглянуто історичні етапи становлення та розвитку системи примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) починаюачи з ХІ-ХІІ ст. і по наш час, коли в Україні було введено інститут приватного виконавця.

Досліджено нормативно-правову базу, на якій ґрунтувалося примусове виконання рішень в Україні за часів незалежності та роль судів у здійсненні виконавчого провадження, зокрема процесуальні питання, пов’язанні з виконанням судових рішень та рішень інших органів та судовий контроль за виконанням судових рішень. Акцентовано увагу на періодизації формування вітчизняної нормативно-правової бази щодо становлення інституту виконавчого провадження. Детально вивчено позиції українських науковців щодо правового регулювання виконавчого провадження, застосовуючи аналогію цивільного процесуального права.  Встановлено законодавчі положення інституційних законів та  галузевих кодифікованих законодавчих актів.

Крім того, у статті проаналізовано нормативно-правові акти, якими введено мораторії на звернення стягнення на деяке майно певних категорій боржників, розглянуто зміни в чинному законодавстві, які відбудуться з вступом в силу 21.10.2019 року Кодексу України з процедур банкрутства, а також охарактеризовано основні принципи виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». В рамках дослідження вивчено законодавчо закріплені принципи Державної виконавчої служби Укаїни та виконавчого провадження в цілому.

Акцентовано увагу на актуальності оновлення нормативно-правової бази та на необхідності вдосконалення механізмів виконавчого провадження.

Ключові слова: судове рішення, виконавець, закон, виконавчий документ, процес, мораторій.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Яковлів А. Українське право URL: http://litopys.org.ua/cultur/cult15.htm
2. Декрет о суде от 22 ноября 1917 г. URL: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/DEKRET/o_sude1.htm
3. Декрет о суде № 2 от 15 февраля 1918 г. URL: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/DEKRET/o_sude1.htm
4. Решетникова И. В. Понятие гражданського процесуального права, его соотношение с другими отраслями права. В кн. Гражданский процесе / Под ред. К. И. Комиссарова, Ю. К. Осипова II Изд-во «БЕК». М., 1996.
5. Цивільний процесуальний кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print
6. Білоусов Ю. В. Виконавче провадження: навч. посіб. К. : Прецедент, 2005.
7. Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print
8. Про виконавче провадження: Закон України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19

УДК 343.8:61

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.33

Мілова Тетяна Миколаївна,

кандидат юридичних наук, доцент

кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-1480-6772

Бочаров-Туз Володимир Володимирович,

студент другого року навчання освітнього рівня «магістр»

Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

 Анотація

Стаття присвячена аналізу стану забезпечення прав ув’язнених осіб на охорону здоров’я та медичну допомогу в Україні в контексті відповідності міжнародним стандартам.

Досліджується зміст окремих аспектів сучасної моделі організації системи медичної допомоги, що діє в Державній кримінально-виконавчій службі України в контексті реформування та визначається її відповідність вимогам міжнародних стандартів та правил.

Окрема увага звернена на міжнародні акти, що закріплюють права ув’язнених осіб в означеній сфері, зокрема: Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права; Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями (схвалені резолюцією Економічної і соціальної ради ООН); Конвенція про захит прав людини і основоположних свобод. Розглянуто ряд рішень Європейського суду з прав людини.

Суттєва увага в статті відведена аналізу статистичної інформації, яка відображає динаміку показників захворюваності і смертності серед ув’язнених осіб за останні роки.

Проведений аналіз міжнародних актів та нормативно-правового забезпечення дотримання прав ув’язнених осіб на охорону здоров’я та медичну допомогу в Україні свідчить про те, що, в цілому, вітчизняне законодавство відповідає міжнародним стандартам поводження з ув’язненими. У статті робиться висновок, про те, що саме практичний рівень реалізації означених правових норм не відповідає задекларованим законодавчим положенням. Свідченням не ефективного забезпечення прав ув’язнених осіб на охорону здоров’я та медичну допомогу є: стабільно високі відсотки захворюваності та смертності в місцях позбавлення волі та слідчих ізоляторах; не поодинокі рішення Європейськог Суду з прав людини щодо масових порушень прав ув’язнених осіб на охорону здоров’я та медичну допомогу в Україні та інші.

Зауважується, що шляхами до покращення ситуації щодо адекватного забезпечення прав ув’язнених осіб на охорону здоров’я та медичну допомогу мають стати: виведення системи пенітенціарної медицини з підпорядкування Державної кримінально-виконавчої служби України; інтеграція індивідуального підходу в систему медичної допомоги в установах виконання покарань; цілісне реформування кримінально-виконавчої системи.

Ключові слова: права ув’язнених, право на охорону здоров’я, медична допомога, Державна кримінально-виконавча служба України, міжнародні стандарти поводження із ув’язненими особами.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Боднар І.В., Іваньков І. В. Імплементація міжнародно-правових стандартів щодо медико-санітарного забезпечення засуджених до позбавлення волі у кримінально-виконавче законодавствоУкраїни. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. № 1. С. 72–74. URL: http://www.lsej.org.ua/1_2016/21.pdf (дата звернення: 15.10.2019).
2. Гель А.П. Вітчизняна модель організації пенітенціарної охорони здоров’я в Державній кримінально-виконавчий службі України: сучасний стан та перспективи. Підприємництво, господраство і право. 2019. №2. С. 194–202.
3. Дем’яненко Ю. О., Олефір Л. І., Михайлова Т. С. Перспективи вдосконалення надання медичних послуг в установах виконання покарань. Кримінально-виконавча система України. Вчора. Сьогодні. Завтра. 2018. № 1(3). С. 117–125.
4. Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України / Автухов К. А. та ін.; за заг. ред. М. В. Романова. Харків: ТОВ Видавництво права людини, 2015. 480 с.
5. Іваньков О. І. Міжнародно-правові стандарти у сфері забезпечення захисту прав засуджених до позбавлення волі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.08. Харків, 2016. 17 с.
6. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Верховна Рада України: веб-сайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (дата звернення: 15.10.2019).
7. Кримінально-виконавча система України в 2018 році. Статистичний огляд (доповнений). Тюремний портал: веб-сайт. URL: http://ukrprison.org.ua/articles/1551280200 (дата звернення: 15.10.2019).
8. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11 липня 2003 р. № 1129-ІV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 (дата звернення: 10.10.2019).
9. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року. Верховна Рада України: веб-сайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042 (дата звернення: 13.10.2019).
10. Про утворення Державної установи «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України: наказ Міністерства юстиції України від 02.11.2017 № 3394/5. URL: https://minjust.gov.ua/files/general/2018/03/03/20180303092109-49.pdf (дата звернення: 15.10.2019).
11. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Коновальчук проти України» від 13.10.2016 року. Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи: веб-сайт. URL: http://khpg.org/index.php?id=1478607807 (дата звернення: 15.10.2019).
12. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гарумов проти України» від 06.06.2019 року. Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. URL:  http://khpg.org/index.php?id=1560248980 (дата звернення: 15.10.2019).
13. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Король та інші проти України» від 07.03.2019 року. Верховна Рада України: веб-сайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_d57 (дата звернення: 14.10.2019).
14. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Яровенко проти України» від 06.10.2016 року. ЛІГА: ЗАКОН: веб-сайт URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/SOO00879.html (дата звернення: 13.10.2019).
15. Яковець І. С. Забезпечення конституційного права засуджених на охорону здоров’я: основні проблеми та можливі шляхи їх вирішення. Сучасні проблеми та тенденції розвитку кримінально-виконавчого права в Україні: збірник матеріалів Всеукраїнського науково-правктичного семінару. Харків: ХНУВС, 2015. С. 26-29.
16. United Nations Standard Minimum Rules for the Treatment of prisoners: Resolutionby the Economic and Social Council General Assembly 663 C (XXIV) of 31 July 1957. URL: https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/prison.shtml (дата звернення: 17.10.2019).

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.32                                                                    

Шашкова-Журавель Ірина Олександрівна,

доктор філософії в галузі права, професор МКА,

заступник завідувача кафедри

міжнародного права та порівняльного правознавства

Навчально-наукового інституту права МАУП

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-0827-7971

Анотація

Представлена наукова стаття спрямована на комплексне дослідження адміністративно-правових засад реалізації Україною міжнародно-правових норм, спрямованих на захист трудових прав неповнолітніх працівників. Автор приділяє значну увагу аналізу участі України в універсальній та регіональній системі міжнародно-правових норм щодо захисту праці неповнолітніх. Проаналізовано систему національного нормативно-правового регулювання праці неповнолітніх. Окрім того, звернено увагу на повноваження Державної служби України з питань праці щодо реалізації державної політики у сфері праці та соціального захисту працівників.

Також, в статті висвітлюються основні напрями адміністративно-правової протидії найгіршим формам дитячої праці та не задекларованій зайнятості неповнолітніх в Україні. Розкрито питання кримінальної відповідальності до залучення дітей до найгірших форм праці. Акцентовано увагу на функціонуванні спеціального підрозділу в структурі Державної служби України з питань праці – Сектору з питань застрахованих осіб та дитячої праці. До того ж, у рамках представленої статті автором  надається  власне бачення шляхів посилення ефективності реалізації Україною вимог міжнародно-правових норм про працю неповнолітніх. З метою посилення ефективності реалізації на національному рівні міжнародно-правових норм, спрямованих на захист праці неповнолітніх автором запропоновано низка позицій щодо внесення змін до національного законодавства, а також консолідації зусиль навчальних закладів, органів у сфері захисту прав дітей, а також уповноважених органів Національної поліції України.

Ключові слова: праця неповнолітніх, адміністративно-правові засади захисту праці неповнолітні, дитяча праця, викорінення найгірших форм дитячої праці, реалізація міжнародно-правових норм про працю неповнолітніх.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення в редакції від 02.02.2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 (дата звернення: 10.09.2019).
2. Про затвердження положення про Державну службу України з питань праці: Постанова Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/96-2015-п (дата звернення: 10.09.2019).
3. Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці. Конвенція Міжнародної організації праці № 182 від 17.06.1999 року. URL: ttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_166 (дата звернення: 10.09.2019).
4. Про охорону дитинства: Закон України № 2402-III від 26.04.2001 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 30, ст.142
5. Кримінальний Кодекс України в редакції від 11.01.2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 10.09.2019).
6. Про затвердження Концепції запобігання та викорінення найгірших форм праці дітей: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 364-р від 16.06.2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/364-2003-р (дата звернення: 10.09.2019).
7. Сектор з питань застрахованих осіб та дитячої праці департаменту з питань праці. Завдання та функції. URL: http://dsp.gov.ua/wp-content/uploads/2016/09/дитяча-праця.rtf (дата звернення: 10.09.2019).
8. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України № 20/95-ВР від 24.01.1995 року в редакції від 09.02.2017 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр. (дата звернення: 10.09.2019).
9. Незадекларована праця в Україні: характер, масштаби та шляхи її подолання. Проект ЄС-МОП «Зміцнення адміністрації праці з метою покращення умов праці», квітень 2018 р. URL: https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---ed_dialogue/---lab_admin/documents/projectdocumentation/wcms_630069.pdf (дата звернення: 10.09.2019).
10. Незадекларована праця – прірва для працівників та роботодавців. Офіційний сайт Державної служби України з питань праці. URL: http://dsp.gov.ua/nezadeklarovana-pratsia-prirva-dlia-pratsivnykiv-ta-robotodavtsiv/
11. Кодекс законів про працю України в редакції від 11.10.2018 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (дата звернення: 10.09.2019).
12. Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення. Розпорядження Кабінету України від 05 вересня 2018 року № 649-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-zahodi-spryamovani-na-detinizaciyu-vidnosin-u-sferi-zajnyatosti-naselennya (дата звернення: 10.09.2019).