УДК 351.74.(477)

Козар Д.,

аспірант Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ,

інспектор відділу безпеки дорожнього руху

управління патрульної поліції в Дніпропетровській області

Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

https://orcid.org/0000-0002-8072-8223

Анотація

Стаття присвячена дослідженню коефіцієнта довіри до патрульної поліції як допоміжний чинник розвитку правової держави. Зазначено, що сучасні євроінтеграційні намагання та орієнтири української держави вказують на необхідність постійного та системного вдосконалення законодавства. Автором акцентується увага на тому, що проблема рівня довіри населення до патрульної поліції, метою функціонування якої є організація безпеки дорожнього руху залишається відкритим питанням. В статті наведено фактичні дані, отримані в ході соціологічного дослідження матеріалів інтернет-ресурсів на тему: «Організаційно-правове забезпечення безпеки дорожнього руху патрульної поліцією». Автором у ході дослідження було проведено аналіз інтернет-ресурсів, пов’язаних з інформацією щодо забезпечення безпеки дорожнього руху патрульною поліцією за період 2015-2019. Дані свідчать про те, що після реформи поліції загалом та створення Департаменту патрульної поліції, як органу що організовує безпеку дорожнього руху, всі інституції поліції, що пов’язані із забезпеченням прав і свобод людини і громадянина перебувають в полі зору як окремих громадських діячів, що представляють інтереси суспільства так і конкретних видавництв чи ресурсів (інтернет-сайтів, онлайн газет та інших).

Досліджено понятійно-категоріальний апарат відповідної тематики та встановлено тісний взаємозв’язок між розвитком правової держави в Україні та питаннями забезпечення безпеки дорожнього руху. Зроблено аналіз інтернет-публікацій  та визначено, що основними проблемами у діяльності поліцейських є проблемами нормативно-правового характеру, непрофесіоналізм самих поліцейських, проблеми матеріально-технічного та кадрового характеру.

Ключові слова: довіра, дослідження, патрульна поліція, безпека, дорожній рух.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Політологія для вчителя : навч. посібн. для студ. педаг. ВНЗ / за заг. ред. : К.О. Ващенка, В. О. Корнієнка. К. : Вид-во ім.М. П. Драгоманова, 2011. URL: http://posibnyky.vntu.edu.ua/politolog/84..htm.
2. Гринюк Р.Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація. К., 2004. 388 с.
3. Заєць А.П. Правова держава в Україні : концепція і механізм реалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01. К., 1999. 26 с.
4. Положення про Департамент патрульної поліції URL: http://patrol.police.gov.ua/wp-content/uploads/2016/03/n594-polozhennya-pro-dpp_compressed.pdf.

УДК 349.2

Журавльов С.В.,

здобувач кафедри правового забезпечення господарської

діяльності факультету № 6

Харківського національного університету внутрішніх справ

Анотація

У статті, на основі аналізу наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, обґрунтовано, що принципи є неодмінною та однією із ключових складових правового регулювання дисциплінарних стягнень працівників ДБР, вони (принципи) формують ідейне підґрунтя та виражають соціально-правову природу даних стягнень. Спираючись на положення нормативно-правових актів, а також враховуючи існуючі дослідницькі позиці і точки зору, до основних принципів правового регулювання дисциплінарних стягнень працівників Державного бюро розслідувань автором віднесено такі: верховенство права, законність, невідворотність, обґрунтованість та відповідність застосованого стягнення вчиненому правопорушенню, визначеність та прозорість застосування дисциплінарних стягнень,підконтрольність громадськості, оскаржуваність. Зокрема, у статті зазначається, що один з головних правових принципів – принцип верховенства права у контексті правового регулювання дисциплінарних стягнень працівників ДБР слід розуміти як вимогу, про те, що права і свободи людини мають найвищу соціальну цінність; застосування відповідальності здійснюється з метою захисту зазначених цінностей, підтримки існуючого правового порядку та відновлення правової справедливості. Автором акцентується увага на тому, що принципи встановлюють ті відправні начала та пріоритети з у рахуванням яких має організовуватися й функціонувати інститут дисциплінарних стягнень у демократичній, правовій державі, для того, щоб забезпечувати належну реалізацію правоохоронної, правовиховної, правовідновлюючої, профілактичної та інших функцій юридичної відповідальності.

Ключові слова: принципи, принципи права, правове регулювання, дисциплінарні стягнення, Державне бюро розслідувань.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Невольчук Т. С. Організаційні аспекти дисциплінарної відповідальності працівників Державного бюро розслідувань. Державне бюро розслідувань: на шляху розбудови : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 16 червня 2018 р.) / редкол.: Г. О. Ульянова (голова ред.), В. М. Дрьомін, Є. Л. Стрельцов [та ін.] ; НУ "ОЮА". Одеса : Юридична література, 2018. С. 181-185.
2. Скакун О. Ф. Теорія права і держави: Підручник. 2-ге видання. К.: Алерта; КНТ;ЦУЛ, 2010. 520 с.
3. Теорія держави і права: модульний курс : навч. посіб. / Кириченко В. М., Куракін О. М. К. : Центр учбової літератури, 2010. С. 172-173.
4. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
5. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст.436). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15
6. Про Державне бюро розслідувань: Закон України від 02.11.2015 р. № 794-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19
7. Постанова №9 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0009700-96
8. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 02.11.2004 № 15-рп/2004. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-04/.
9. Копєйчиков В. В. Правознавство. К. : Юрінком Інтер, 2006. 748 с.
10. Козюбра М.І. Верховенство права i Україна. Право України. 2012. № 1–2. С. 30-63. URL: https://npu.edu.ua/media/kunena/attachments/legacy/files/03.pdf
11. Доповідь Венеціанської комісії «Про верховенство права» від 25–26 березня 2011 року / ПРАВО УКРАЇНИ 2011. № 10. URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2011)003rev-ukr
12. Теория государства и права : курс лекций / Иванов А. А., Иванов В. П. М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2007. 303
13. Кравцова Т. Правова визначеність: основні принципи та практика Європейського суду. URL: https://protocol.ua/ua/pravova_viznachenist_osnovni_printsipi_ta_praktika_evropeyskogo_sudu/

УДК 342.9

Диська Д.Г.,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

У статті проводиться оцінка можливостей застосування зарубіжного досвіду підготовки кадрів у закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання шляхом застосування власної системи, яка дозволяє у повній мірі проаналізувати підхід тієї чи іншої держави в означеній сфері. Автором підкреслено, що дослідження можливості застосування досвіду зарубіжних країн стане в нагоді для розгляду перспектив удосконалення національного законодавства з метою застосування кращих підходів до організації освітнього процесу, функціонування ЗВО зі специфічними умовами навчання, що зумовлює актуальність обраної тематики. Серед напрямків, на які варто звернути увагу при вивченні досвіду зарубіжних країн було відмічено розгалуженість і різноманітність поліцейських систем, розподіл поліцейських систем за джерелами фінансування, соціальна спрямованість роботи поліції, високий професіоналізм поліції, позапартійність в роботі поліції та ін. Беручи до уваги, виокремлені напрямки, виходячи з довготривалої історії становлення, розвитку та функціонування ЗВО зі специфічними умовами навчання, а також зважаючи на досить розгалужену систему органів у означеній сфері у статті було розглянуто досвід таких країн як США, Німеччина, Франція та Польща.

Розкриваються фактори, що виступають визначальними в обранні країни положення, якої можуть використовуватись під час процесу  реформування системи вищої освіти, адаптації національних нормативно-правових актів до законодавства розвинутих світових країн. Важливою складовою реформаційних процесів, що відбуваються у сфері вищої освіти визначено особливості організації освітнього процесу, впровадження нових методик та технологій, створення необхідних умов для забезпечення безперервності отримання нових знань та удосконалення вже наявних, а також напрацювання необхідних практичних вмінь та навичок, зокрема, в частині застосування різного роду озброєння та власних фізичних можливостей.

Ключові слова: освітні процес, заклад вищої освіти зі специфічними умовами навчання, адміністративне право, професійна підготовка.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Боголіб Т.М. Конкуренція університетів: світовий досвід і українські реалії. Вісник Національної академії наук України. № 10. С. 31-41.
2. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : куpc лекций. М. : Юрид. лит., 1997.400 с.
3. Губанов А. В. Полиция зарубежных стран. Организационно-правовые основы, стратегия и тактика деятельности. М. : МАЭП, 1999. 288 с.
4. Закордонний досвід підготовки кадрів для сил сектору безпеки та можливості його використання в Україні : наук.-метод. рек. / К. Л. Бугайчук, І. Б. Гончаренко, Ю. О. Михайлова та ін. Харків : ХНУВС, 2016. 120 с.
5. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18.

УДК 342.9

Гірський Б.О.,

здобувач Тернопільського національного економічного університету

Анотація

Статтю присвячено аналізу теоретичних засад адміністративної діяльності, адміністративно-правового статусу голови суду, а також управлінських повноважень в його діяльності.

Управлінська діяльність голови суду пов’язана із визначенням і здійсненням ним системи адміністративних процедур, спрямованих на упорядкування внутрішньоорганізаційних процесів у конкретно взятому суді за допомогою виконавчо-розпорядчих, індивідуально-владних рішень, що надані йому в межах управлінської компетенції з метою забезпечення ефективного функціонування суду та здійснення якісного правосуддя в ньому. Виокремлено три основні блоки у повноваженнях голови будь-якого суду, згідно з якими виокремлюємо і потребу у правовому забезпеченні цих блоків: процесуальні повноваження, випливають із загального правового статусу судді; управлінські (адміністративні) повноваження що прямо визначено законодавством; повноваження, що прямо не передбачені законодавством, але органічно випливають із двох попередніх. Природа управлінських повноважень характеризує діяльність голови суду як керівника, менеджера, координатора адміністративних процесів, що відбуваються в суді, а також апараті суду. На відміну від інших правоохоронних органів або органів кримінальної юстиції, чи публічної адміністрації, судові інституції практично позбавлені зовнішньоорієнтованих функцій (адже їх основою функцією виступає правосуддя), тому управлінські повноваження носять в першу чергу внутрішньо-організаційний зміст і спрямовані на упорядкування процесів, що відбуваються в самому суді.

Ключові слова: управлінська діяльність, судове управління, адміністративно-правовий статус, суддя, голова суду.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Великий енциклопедичний юридичний словник / за редакцією акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. К.: ТОВ «Вид-во «Юридична думка». 2007. 992 с.
2. Філософський енциклопедичний словник. К.: Абрис. 2002. 742 с.
3. Саленко О.В. Судове адміністрування в Україні крізь призму міжнародних стандарті.Прикарпатський юридичний вісник. 2017. Вип. 3. С. 132-137, с. 132-133.
4. Авдєєнко Є. В. Адміністративні повноваження судів. Наше право. 2014. № 8. С. 69-74
5. Про судоустрій та статус суддів: Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n84.
6. Москвич Л.М. Проблеми підвищення ефективності судової системи: дис. ... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.10. Х., 2011. 485 с.
7. Голобутовський Р. З. Особливості повноважень голови суду з адміністрування публічною службою в суді. Держава та регіони. Серія: Право. № 1 (63). С. 76-79.
8. Золотарьова Я.С. Адміністративні посади та їх правовий статус у судовій системі України. Юридична наука. № 10(52). С. 46-51.
9. Сушко Л.П. Організаційно-правові засади здійснення судового контролю в Україні: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. К., 2009. 180 с.

УДК 351:341.338.24

Авраменко О.,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

https://orcid.org/0000-0001-5600-8632

Анотація

Стаття присвячена вивченню поняття доказів в адміністративному судочинстві та деяким суперечливим питанням законодавчого визначення. У статті проаналізовано законодавче, наукове трактування поняття «доказів» в адміністративному судочинстві як будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Автором розкривається проблематика визначення поняття «докази» посередництвом терміну «дані». У зв’язку з цим в межах наукової праці аналізуються позиції науковців, законодавство та судова практика з позиції формування понятійного апарату у досліджуваній сфері та вироблення уніфікованого підходу до формування поняття доказів в адміністративному судочинстві. Автором приведено доктринальні бачення щодо розуміння поняття «інформація»  як такого, що охоплює практично усі види доказів, які можуть визнаватися такими в адміністративному судочинстві. У статті звернуто особливу увагу на межуючи правові категорії, які в цілому дозволяють сформувати поняття та зміст доказів, які застосовуються в адміністративному судочинстві. Акцентовано увагу на необхідності і доцільності заміни терміну «дані» на термін «інформація» для визначення поняття доказів, що є достатньо обґрунтованою пропозицією. Досліджено питання щодо визнання висновків експертів та показання свідків як докази. У дослідженні автором актуалізована наукова позиція щодо труднощів при розмежуванні письмових і речових доказів.

Ключові слова: докази, доказування, адміністративне судочинство, позов, інформація, данні, суд, види доказів, експерт, свідок.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Кодекс адміністративного судочинства України : Кодекс України; Кодекс, Закон від 06 липня 2005 р. № 2747-ІV URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15
2. Словник української мови : Академічний тлумачний словник: в 11 томах. Т. 2, к. : 1971. 650 с.
3. Міжнародна Конвенція про адміністративну допомогу у сфері митних відносин : Рада митного співробітництва; Конвенція, Міжнародний документ від 27.06.2003. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/976_011/ed20030627/find?text=%B2%ED%F4%EE%F0%EC%E0%F6%B3%FF
4. Угода між урядом України та урядом Сполучених Штатів Америки про взаємну допомогу між митними адміністраціями : Угода Кабінету міністрів України; США; Міжнародний документ від 23.05.2016. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/840_001-16
5. Про інформацію : Закон України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-12
6. Цивільний кодекс України : Кодекс України; Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 435-ІV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15
7. Про затвердження Положення про подання заяв  про попереднє отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію суб’єктів господарювання : Антимонопольний комітет; Розпорядження, Положення від 19.02.2002 № 33-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0284-02
8. Руда Т. В. Докази і доказування в цивільному процесі України і США: порівняльно-правовий аналіз : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03. Київ, 2012. 24 с.
9. Мельник М. П. Поняття доказів в адміністративному судочинстві Україні. Держава і право. 2010. Вип. 48. С. 269-274.
10. Кодекс адміністративного судочинства України : Кодекс України; Кодекс, Закон від 06 липня 2005 р. № 2747-ІV. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15
11. По судову експертизу : Закон України від 25.02.1994 № 4038-ХІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4038-12
12. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та [...] : Наказ Міністерства юстиції України; Інструкція, Рекомендації від 08.10.1998 № 53/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0705-98
13. Пихтін М. П. Правова регламентація доказів в адміністративному судочинстві: теоретичні аспекти. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2017. № 29. Т. 1. С. 52-54.