УДК 342.95

Єфремов Артем Олександрович,

кандидат юридичних наук,
начальник Головного управління ДПС у Харківській області
як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

Анотація

У статті під критеріями ефективності державної податкової політики запропоновано розуміти усталені суттєві ознаки та категорії, котрі відповідно до загальноприйнятих поглядів є правильними чи призводять до позитивного результату (ефекту) в сфері оподаткування, а також сприяють стабільному надходженню коштів до Державного та місцевих бюджетів і зростанню їх обсягів.

Обґрунтовано думку про багатоаспектність оцінювання державної податкової політики яку можна розглядати як соціальний, економічний, управлінський і правовий процеси (аспекти). Відповідно до вказаних процесів будуть відрізнятись і критерії оцінювання, адже вони відображають єдину процедуру оцінювання з різних сторін. Наприклад, рівень логічності та чіткості положень нормативно-правових актів у сфері оподаткування не можна свідчити про економічні наслідки від реалізації державної податкової політики, а на підставі оцінки організації втілення останньої (управлінського процесу) не можна спрогнозувати соціальний ефект. Через те критерії оцінювання, в тому числі державної податкової політики розглядаються фахівцями в різних галузях науки. На підставі аналіз таких наукових поглядів сформульовано наступні групи критеріїв оцінки ефективності державної податкової політики: 1) соціальні критерії у межах яких оцінюється рівень соціального розвитку населення, котрий при ефективності державної податкової політики повинен свідчити про поліпшення якості життя усіх верств населення, внаслідок реалізації державної податкової політики; 2) правова група оцінюються за двома видами критеріїв техніко-юридичними та правоохоронними; 3) група критеріїв управлінського процесу використовується передбачає визначення: ефективності і обґрунтованості управлінських рішень, а також оперативності та якості їх виконання; успішності організації роботи податкових органів; 4) економічна група включає наступні критерії: загальний обсяг податкових надходжень; різницю між реальними та очікуваними результатами; розвиток підприємництва; динаміку внутрішнього валового продукту.

Ключові слова: державна податкова політика, оподаткування, податкова реформа, фінансова реформа, оцінювання, критерії оцінки, ефективність. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Валінкевич Ю. Б. Творча робота: Податкова система України: стан, проблеми, перспективи. URL: http://kds.org.ua/
2. Про схвалення Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки: розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2017 № 142-р. Офіційний вісник України. 2017. № 23. Ст. 659.
3. Білодід І. К. Словник української мови: в 11 т. Київ: Наук. думка, 1970-1980. Т. 2, 1971. 550 c.
4. Мочерний С. В. Основи підприємницької діяльності. К: Академія, 2005. 280 с.
5. Давидков С. О. До питань оцінювання ефективності податкової політики. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2015. № 1. С. 153-158.
6. Податкова система: навчальний посібник / В. Г. Баранова, О. Ю. Дубовик, В. П. Хомутенко [та ін.]; за ред. В. Г. Баранової. Одеса: ВМВ, 2014. 344 с.
7. Цвєтков В. В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико правовий аспект). Харків: Право, 1996. 164 с.
8. Державне управління: навчальний посібник / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко; за заг. ред. А. Ф. Мельник. К.: Знання, 2004. 342 с.
9. Герасименко Г.В. Соціальна роль податкової політики: обґрунтування та критерії оцінки. Вісник ЖДТУ. Серія: Економічні науки. 2011. № 3 (57). С. 221-222. URL: http://eztuir.ztu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/4569/220.pdf?sequence=1&isAllowed=y
10. Гармонізація податкового законодавства: українські реалії: монографія / Г. М. Білецька, М. В. Кармаліта, М. О. Куц [та ін.]. К.: Алерта, 2012. 222 с.
11. Оболенський О. Ю. Державна служба: підручник. Київ: КНЕУ, 2006. 472 с.
12. Швабій К. І. Податкова політика держави. Ще один великий компроміс. Ірпінь: Університет ДФС України, 2018. 61 с.
13. Шатило О. А. Опорний конспект лекцій з дисципліни «Публічне адміністрування». Житомир: Кафедра менеджменту організацій і адміністрування ЖДТУ, 2014. 51 с. URL: https://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2017/11/oprniy-konspekt-lektsiy-publichne-administruvannya.pdf
14. Журавльов Д. В. Критерії ефективності діяльності центральних органів виконавчої влади України. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія: Юридична. 2012. № 2(2). С. 30-38.
15. Романенко В. В. Програмно-цільові підходи оцінювання податкової політики України. Economics Bulletin. 2015. № 2. С. 94-104. URL: https://ev.nmu.org.ua/docs/2015/2/EV20152_094-104.pdf
16. Малініна Н. М. Система показників оцінювання ефективності оподаткування у сільському господарстві. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки. 2014. Вип. 8(5). С. 169-172.
17. Куценко Т. Ф. Бюджетно-податкова політика: навчальний посібник. Київ: КНЕУ, 2005. 508 с. 

УДК 342.95

Єфремов Артем Олександрович,

кандидат юридичних наук,
начальник Головного управління ДПС у Харківській області
як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

Анотація

Аналіз організаційно-функціональної структури окремих елементів системи суб’єктів реалізації державної податкової політики, а саме Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України (податкової міліції) та Ради бізнес-омбудсмена, дав можливість зробити наступні висновки.

По-перше, доведено недоцільність функціонування Департаменту методології, оскільки по суті він здійснює функції, котрі можуть бути розподілена між Юридичним департаментом і Департаментом міжнародного співробітництва, за умови розширення функцій останнього, в частині здійснення взаємодії з міжнародними організаціями та іншими суб’єктами в сфері оподаткування, а також національними органами державної влади та місцевого самоврядування. В свою чергу розширення функцій Департаменту міжнародного співробітництва потребує зміни його назви, яка б у в повному обсязі відображатиме весь спектр діяльності даного структурного підрозділу, наприклад, Департамент міжнародного та національного співробітництва.

По-друге, підкреслено актуальність реорганізації ДФС України, та віднесення повноважень податкової міліції до спеціальних правоохоронних органів.

По-третє, обґрунтовано необхідність розширення повноважень Ради бізнес-омбудсмена як нормотворчих так і організаційних. Наразі, відсутні належні умови для діалогу між податковими органами та основними суб’єктами платників податків – представниками бізнес середовища, з метою обговорення проблем пов’язаних із процесом оподаткування та пошуку оптимальних шляхів їх вирішення. З метою розв’язання викладених вище проблем вважаємо необхідним розширити завдання Ради бізнес-омбудсмена, зокрема віднести до їх переліку посередництво між суб’єктами господарювання та податковими органами, фактично використовуючи її як платформу для налагодження діалогу між вказаними суб’єктами.

Ключові слова: суб’єкти реалізації державної податкової політики, організаційно-функціональна структура, податкові органи, система, Державна податкова служба України, Державна фіскальна служба України, Рада бізнес-омбудсмена. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Руденко Ю. М. Сутність податкової політики держави та вплив громадянського суспільства на її вироблення та реалізацію. Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2017. № 3 (59). С. 94-99.
2. Литвин В. В. Теоретичні засади та удосконалення механізмів реалізації державної податкової політики України. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2018. № 12. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1358.
3. Третякова О. В. Вплив податкової політики на економічний стан та подальший розвиток країни. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки. 2014. Вип. 5(4). С. 147-149.
4. Податкова політика держави. Ще один великий компроміс /за заг. ред. К. І. Швабія. Ірпінь: Університет ДФС України, 2018. 61 с.
5. Ясько І. В. Теоретико-правові засади податкового адміністрування в Україні: дис. ... канд. юрид. нпук: 12.00.07. Київ, 2018. 196 с.
6. Завдання і функції // Юридичний департамент // Апарат // Структура // Про Службу/ Офіційний веб-сайт державної податкової служби України. URL: https://tax.gov.ua/pro-sts-ukraini/struktura-/aparat-dps/yuridichniy-departament/zavdannya-i-funktsii/.
7. Завдання і функції // Департамент методології // Апарат // Структура // Про Службу/ Офіційний веб-сайт державної податкової служби України. URL: https://tax.gov.ua/pro-sts-ukraini/struktura-/aparat-dps/departament-metodologii/zavdannya-i-funktsii/.
8. Про Державну фіскальну службу України: постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236. Офіційний вісник України. 2014. № 55. Ст. 1507.
9. Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ: постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730. Офіційний вісник України. 2015. № 76. Ст. 2526.
10. Про утворення Ради бізнес-омбудсмена: постанова Кабінету Міністрів України 26.11.2014 № 691. Офіційний вісник України. 2014. Ст. 2847.

УДК 342.565

Саадулаев Анзор Ібрагімович,

суддя, Шевченківський районний суд м. Київ
e-mail: [email protected]

Анотація

Стаття призначена правовому регулюванню статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні. Наголошено, що регулювання будь-яких суспільних відносин потребує наявної сучасної нормативно-правової бази. Саме на державу покладено обов’язок шляхом нормативно-правового регулювання забезпечити захист прав та законних інтересів іноземців та осіб без громадянства як учасників суспільних правовідносин.

Звертається увага, що основне місце серед нормативно-правових актів, якими регулюється правовий захист іноземців та осіб без громадянства, належить Конституції України, відповідно до якої іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. Крім Конституції України, акцентовано увагу важливу роль інших нормативно-правових актів: законодавчих та підзаконних нормативних актів, яким належить чільне місце та роль у механізмі правового регулювання статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні.

Підкреслено, що важливу роль в правовому становищі іноземців та осіб без громадянства відіграє спеціальне законодавство, а також норми процесуального законодавства, зокрема, Кодексу адміністративного судочинства України.

Розкрито роль міжнародних актів та встановлено, що міжнародні нормативно-правові акти є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому нормами національного законодавства. Звертається увага на важливу роль судової практики Європейського суду з прав людини у захисті прав, свобод та інтересів іноземців та осіб без громадянства.

Зроблено висновок, що з метою захисту прав, свобод та законних інтересів іноземці та особи без громадянства, а також інші категорії осіб мають право звернутися як органу публічної влади, так і до суду, у тому числі й адміністративного.

Ключові слова: законодавство, іноземці, права, свободи, нормативне регулювання, судовий захист. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Трубецкой Е. Н. Лекции по энциклопедии права. Кн. М.: Т-во Тип. А. И. Мамонтова, 1917. 227 с.
2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / Пер. з рос. Харків: Консум, 2001. 656 с.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права ( Енциклопедичний курс ) Підруч. Х.: Еспада, 2006. 776 с.
4. Справа «Нур Ахмед та інші проти України» (Заява № 42779/12 та 5 інших заяв): рішення Європейського суду з прав людини від 18.06.2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_f21 (дата звернення 09.10.2021) 

УДК: 342.95 (477)

Дмитренко Сергій Миколайович,

здобувач Закладу вищої освіти
«Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
https://orcid.org/0000-0003-2408-0212

Анотація

У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, охарактеризовано поняття «предмет» та визначеного його правову інтерпретацію. Проаналізовано теоретико-юридичні підходи до визначення поняття «предмет контролю» в різних сферах суспільних відносин. Акцентовано увагу на змісті та особливостях предмету самоврядного контролю в сфері земельних відносин, на підставі чого побудовано його визначення. Предмет самоврядного контролю в сфері земельних відносин визначено як матеріальний елемент об’єктивної дійсності, у зв’язку з яким земельні відносини виникають, припиняються і змінюються, оцінка якого забезпечує встановлення контролюючими суб’єктами стану відповідності або невідповідності законодавчо закріпленим стандартам, вимогам та нормам підконтрольного об’єкту.

Ключові слова: контроль, самоврядний контроль, земельні відносини, предмет контролю. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Охріменко І.В. Витрати та собівартість в регулюванні економічних відносин сільськогосподарських підприємств: дис. … д-ра екон. наук: 08.00.04. Київ: Інститут аграрної економіки Української академії аграрних наук. 2009. 120 с.
2. Толковый словарь русского языка / Под ред. Ушакова Д.Н. Т.3-Т.4. М.: Гос. из-во иностр. и нац. словарей, 1940. 987 с.
3. Бичкова С.С. Експертиза в цивільному процесі України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. Київ: Національна академія внутрішніх справ України. 2003. 177 с.
4. Демиденко В.О. Предмет правового регулювання муніципального права України. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2013. №3. С.125-131.
5. Апаров А.М. Правове забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ: Національний університет біоресурсів і природокористування України. 2009. 209 с.
6. Стефанюк І. Фінансовий контроль: визначення поняття і системи. Економіка, фінанси, право. 2001. № 7. С. 3-6.
7. Белуха Н.Т. Теория финансово-хозяйственного контроля: Учебник. К.: Выща шк., 1990. 279 с.
8. Билінін Я.В. Правове регулювання фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин: дис. … канд. наук: 12.00.07. Донецьк: Донецький юридичний інститут Луганського державного університет внутрішніх справ. 2007. 215 с.
9. Гаруст Ю.В. Предмет, об’єкт та суб’єкти контролю у сфері оподаткування. Право і безпека. 2005. №4.5. С.61-64.
10. Ногина О.А. Налоговый контроль: вопросы теории. СПб.: Питер, 2002. 160 с.
11. Касьяненко Л.М. Правові основи здійснення фінансового контролю органами державної податкової служби України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Ірпінь: Державна податкова адміністрація України Національна академія державної податкової служби України. 2004. 230 с.
12. Ковтун Н.Н. Судебный контроль в уголовном судопроизводстве России: дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.09. Нижний Новгород. 2002. 520 с.
13. Чуприна Ю.Ю. Завдання, предмет і межі судового контролю в оперативно-розшуковому процесі України. Форум права. 2017. №1. С.195-204.
14. Дубинський О. Об’єкт та предмет контролю за додержанням законодавства на транспорті в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2018. №11. С.76-80.
15. Ромасько В.О. Державний контроль у сфері будівництва: адміністративно-правові засади: автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07. Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ. 2010. 19 с.
16. Орехова І.С. Державний контроль у сфері господарської діяльності: адміністративно-правові засади: автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса: Одеська національна юридична академія. 2009. 17 с. 

УДК 342.95

Шеметенко Людмила Петрівна,

суддя П’ятого апеляційного
адміністративного суду

Анотація

Досліджуються наукові підходи до визначення системи суб’єктів адміністративної юрисдикції. Зауважується на множинність уповноважених органів (посадових осіб), які призначені розглядати відповідні публічно-правові спори. До таких суб’єктів дослідники відносять: органи держави та їх посадові особи, органи місцевого самоврядування та їх внутрішні, колегіальні, організаційні структури (адміністративні комісії). Щодо визначення як суб’єктів адміністративної юстиції адміністративні комісії, в юридичній науці йде дискусія. Окремі вчені підкреслюють керівну роль у здійсненні адміністративної юрисдикції суду. З різних позицій наводиться класифікація суб’єктів адміністративної юриспруденції. Класифікація суб’єктів адміністративної юрисдикції здійснюється за правовою природою утворення органів адміністративної юрисдикції, за їхніми цілями та безпосередньою компетенцією, окрім того за способом прийняття рішення, за загальною, спеціальною, галузевою компетенцією. Йде наукова дискусія щодо реформування та скорочення суб’єктів адміністративної юрисдикції. Зміст правового статусу суб’єктів адміністративної юрисдикції визначається як загальний та спеціальний, до його структури включають: функціональну, предметну, територіальну, процесуальну компетенцію, організаційний блок і відповідальність. Зазначено про сукупність суб’єктів адміністративної юрисдикції як відповідну систему, яка складається із множинності елементів – судів, органів, посадових осіб, на яких законом покладено здійснення адміністративної юрисдикції; наявним є взаємозв’язок її складових; всіма її ланками здійснюється однотипна функція – адміністративна юрисдикція. З метою удосконалення системи суб’єктів адміністративної юрисдикції пропонується: уніфікувати повноваження таких органів, встановити критерії їх співвідношення на законодавчому рівні та конкретне компетенції.

Ключові слова: адміністративна юрисдикція, суб’єкти адміністративної юрисдикції, уповноважений державний орган, суд, публічно-правовий спір, адміністративна комісія. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Корепина А.В. Место института административной юрисдикции в системе отрасли административного права. Административное право и практика администрирования. 2015. №6. С. 38-43.
2. Банчук О.А. Адміністративне деліктне законодавство: зарубіжний досвід та пропозиції реформування в Україні / [авт.-упор. О.А.Банчук] ; Центр політико-правових реформ. К. : [Центр політико-правових реформ], 2007. 912 с.
3. Бердник С. Місце адміністративних комісій у системі органів адміністративної юрисдикції. Право і суспільство. 2012. №2. С.146-150.
4. Бердник С. Юрисдикційна діяльність адміністративних комісій за адміністративно-деліктним законодавством України. Публічне право. 2012. № 3 (7). С. 391-395.
5. Анохіна Л. С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Харків, 2001. 21 с.
6. Гулягин А.Ю. Субъекты административной юрисдикции: структура и содержание: автореф. диссертации на соиск. науч. степ. докт юрид. наук: 12.00.11. Москва, 2011. 32 с.
7. Фиалковская И.Д. Правовой статус государственных органов, осуществляющих административную юрисдикцию. Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. Серия: Право. 2001. № 1. С. 301-307.
8. Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України : навч. посіб. К. : Юрінком Iнтер, 2008. 496 с.
9. Соколов Е.С., Пекер И.Ю. Понятие, виды, классификации и систем субъектов административной юрисдикции. Международный журнал гуманитарных и естественных наук. 2017. 11. С. 254-257.
10. Остапенко Т.А. Суб’єкти адміністративного судочинства України. Сучасний стан та перспективи розвитку української правової системи: Всеукраїнська конференція, м. Львів, 16 липня 2011 р. Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2011. Т. ІІ. URL: https://ks.arbitr.gov.ua/sud5024/8/8/733
11. Михайлов О.В. Суб’єкти адміністративного процесу (судочинства): підходи до класифікації. Юридичний науковий електронний журнал. 2014. №6. С.131-138.
12. Петрухин А.А. Субъекты административной юрисдикции: автореф. диссертации на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук: 12.00.14. М., 2005. 24 с.
13. Горбунова О.Ю. Адміністративно-юрисдикційна діяльність Національної поліції України. Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". Серія : Юридичні науки. 2017. № 1. С. 24-27. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnjiu_2017_1_7
14. Осипова О.В. Субъекты административной юрисдикции: автореф. диссертации на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук: 12.00.14. М., 2004. 28 с.
15. Шлапко Т.В., Глущенко Ю.С. Правові аспекти функціонування та тенденції розвитку системи суб’єктів адміністративної юрисдикції в Україні. Тенденції розвитку юридичної науки в інформаційному суспільстві: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 29-30 грудня 2017 року) / за ред. Г.О. Ульянової; уклад.: О.В. Дикий, Ю.Д. Батан. Одеса : Гельветика, 2017. С. 183–185.
16. Василів С.С. Суб’єкти, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення: поняття та види. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія : Юридичні науки. 2016. № 845. С. 40-45.