УДК 342.95

Саранов Сергій Геогргійович,

здобувач наукового ступеня доктора філософії
кафедри публічного управління та адміністрування

Анотація

Стаття присвячена дослідженню принципів здійснення громадського контролю за діяльністю спеціалізованих антикорупційних органів. Проаналізовано загальнотеоретичні поняття: «принцип», «принцип права».

Досліджено класифікацію принципів права. Виокремлено загальні принципи здійснення громадського контролю за діяльністю спеціалізованих антикорупційних органів: верховенство права, гуманізм, законність, рівність, гласність

Окреслено спеціальні принципи здійснення громадського контролю за діяльністю спеціалізованих антикорупційних органів: об’єктивності та неупередженості, незалежність у прийнятті рішень, політична нейтральність, ефективність, принцип повноти та результативності. Акцентовано увагу на тому, що ефективність громадського контролю за діяльністю спеціалізованих антикорупційних органів може бути забезпечена лише за умови неухильного дотримання чітко визначених принципових вимог.

Ключові слова: контроль, громадський контроль, спеціалізовані антикорупційні органи, принципи, принцип права. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Шмаленя С. В. Особливості застосування аналогії права при вирішенні юридичних справ: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. Запоріжжя, 2008. 238 с.
2. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах / Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. М.: Зерцало-М, 2001. Т. 2. 528 с.
3. Толковый словарь живого великорусского язика В. И. Даля: в 4-х т.: Т. ІІІ — “П–Р” / Под ред. А. И. Бодуэна Куртене. СПб.–М.: Товарищество М. О. Вольфа, 1907. 893 с.
4. Алексеев С.С. Теория государства и права : учебник для юридических вузов и факультетов. Москва : Норма, 2005. 496 с.
5. Колодій А.М. Принципи права України : монографія. Київ : Юрінком Інтер, 1998. 208 с.
6. Зайчук О. В. Теорія держави і права. Академічний курс : підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. К.: Юрінком Інтер, 2006. 688 с.
7. Адміністративне право України : підручник / за ред. Ю. Битяка. Київ: Юрінком Інтер, 2005. 524 с.
8. Фулей Т. І. Сучасні загальнолюдські принципи права та проблеми їх впровадження в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Львів, 2003. 253 с.
9. Машков Теорія держави і права. Київ : ВД «Дакор», 2016. 492 с.
10. Черниш Р. Ф., Машевська Д.О. Поняття, принципи та мета громадського контролю за діяльністю органів та підрозділів Національної поліції України. Наукові читання – 2017 : наук.-теорет. зб. / ЖНАЕУ, Наук.-інновац. ін-т екології та лісу. Житомир : ЖНАЕУ, 2017. С. 202–206.
11. Крут К.О. Характеристика загальних принципів громадського контролю у сфері охорони здоровя. Науковий вісник приватного та публічного права. 2017. Випуск 3. С. 10-14.
12. Дайсі А. Вступ до вчення про право Конституції. Анатомія лібералізму. Політико-правничі вчення та верховенство права. 2008. 678 с.
13. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
14. Погребняк С. П. Втілення принципу гуманізму в праві. Вісник Академії правових наук України. 2007. № 1. С. 33-42.
15. Баглай М. В., Туманов В. А. Малая энциклопедия конституционного права. М., 1998. 516 с.
16. Серьогін В. О. Конституційний принцип гласності у діяльності органів державної влади України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02. Х., 1999. 192 с.
17. Положення про Раду громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України: Указ Президента України від 15.05.2015 № 272/2015 https://nabu.gov.ua/polozhennya-pro-radu-gromadskogo-kontrolyu
18. Ожегов С. И. Большой толковый словарь. В 5-ти т.: Т. 5 / Ожегов С. П., Шведова Н. Ю. М. : Изд-во «Азь», 1992. 660 с
19. Манаєнко А. О. Правові основи державного фінансового контролю : навч. посіб. Запоріжжя : КПУ, 2008. 152 с.
20. Адміністративне судочинство України : підручник; За заг.ред. О.М. Пасенюка. К.: Юрінком Інтер, 2009. 672 с.
21. Тимощук В.П. Адміністративні акти: процедура прийняття та припинення дії : монографія. Київ : «Конус-Ю», 2010. 296 с.

УДК 342.95

Єфремов Артем Олександрович,

кандидат юридичних наук,
начальник Головного управління ДПС у Харківській області
як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

Анотація

У статті під критеріями ефективності державної податкової політики запропоновано розуміти усталені суттєві ознаки та категорії, котрі відповідно до загальноприйнятих поглядів є правильними чи призводять до позитивного результату (ефекту) в сфері оподаткування, а також сприяють стабільному надходженню коштів до Державного та місцевих бюджетів і зростанню їх обсягів.

Обґрунтовано думку про багатоаспектність оцінювання державної податкової політики яку можна розглядати як соціальний, економічний, управлінський і правовий процеси (аспекти). Відповідно до вказаних процесів будуть відрізнятись і критерії оцінювання, адже вони відображають єдину процедуру оцінювання з різних сторін. Наприклад, рівень логічності та чіткості положень нормативно-правових актів у сфері оподаткування не можна свідчити про економічні наслідки від реалізації державної податкової політики, а на підставі оцінки організації втілення останньої (управлінського процесу) не можна спрогнозувати соціальний ефект. Через те критерії оцінювання, в тому числі державної податкової політики розглядаються фахівцями в різних галузях науки. На підставі аналіз таких наукових поглядів сформульовано наступні групи критеріїв оцінки ефективності державної податкової політики: 1) соціальні критерії у межах яких оцінюється рівень соціального розвитку населення, котрий при ефективності державної податкової політики повинен свідчити про поліпшення якості життя усіх верств населення, внаслідок реалізації державної податкової політики; 2) правова група оцінюються за двома видами критеріїв техніко-юридичними та правоохоронними; 3) група критеріїв управлінського процесу використовується передбачає визначення: ефективності і обґрунтованості управлінських рішень, а також оперативності та якості їх виконання; успішності організації роботи податкових органів; 4) економічна група включає наступні критерії: загальний обсяг податкових надходжень; різницю між реальними та очікуваними результатами; розвиток підприємництва; динаміку внутрішнього валового продукту.

Ключові слова: державна податкова політика, оподаткування, податкова реформа, фінансова реформа, оцінювання, критерії оцінки, ефективність. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Валінкевич Ю. Б. Творча робота: Податкова система України: стан, проблеми, перспективи. URL: http://kds.org.ua/
2. Про схвалення Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки: розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2017 № 142-р. Офіційний вісник України. 2017. № 23. Ст. 659.
3. Білодід І. К. Словник української мови: в 11 т. Київ: Наук. думка, 1970-1980. Т. 2, 1971. 550 c.
4. Мочерний С. В. Основи підприємницької діяльності. К: Академія, 2005. 280 с.
5. Давидков С. О. До питань оцінювання ефективності податкової політики. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2015. № 1. С. 153-158.
6. Податкова система: навчальний посібник / В. Г. Баранова, О. Ю. Дубовик, В. П. Хомутенко [та ін.]; за ред. В. Г. Баранової. Одеса: ВМВ, 2014. 344 с.
7. Цвєтков В. В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико правовий аспект). Харків: Право, 1996. 164 с.
8. Державне управління: навчальний посібник / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко; за заг. ред. А. Ф. Мельник. К.: Знання, 2004. 342 с.
9. Герасименко Г.В. Соціальна роль податкової політики: обґрунтування та критерії оцінки. Вісник ЖДТУ. Серія: Економічні науки. 2011. № 3 (57). С. 221-222. URL: http://eztuir.ztu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/4569/220.pdf?sequence=1&isAllowed=y
10. Гармонізація податкового законодавства: українські реалії: монографія / Г. М. Білецька, М. В. Кармаліта, М. О. Куц [та ін.]. К.: Алерта, 2012. 222 с.
11. Оболенський О. Ю. Державна служба: підручник. Київ: КНЕУ, 2006. 472 с.
12. Швабій К. І. Податкова політика держави. Ще один великий компроміс. Ірпінь: Університет ДФС України, 2018. 61 с.
13. Шатило О. А. Опорний конспект лекцій з дисципліни «Публічне адміністрування». Житомир: Кафедра менеджменту організацій і адміністрування ЖДТУ, 2014. 51 с. URL: https://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2017/11/oprniy-konspekt-lektsiy-publichne-administruvannya.pdf
14. Журавльов Д. В. Критерії ефективності діяльності центральних органів виконавчої влади України. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія: Юридична. 2012. № 2(2). С. 30-38.
15. Романенко В. В. Програмно-цільові підходи оцінювання податкової політики України. Economics Bulletin. 2015. № 2. С. 94-104. URL: https://ev.nmu.org.ua/docs/2015/2/EV20152_094-104.pdf
16. Малініна Н. М. Система показників оцінювання ефективності оподаткування у сільському господарстві. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки. 2014. Вип. 8(5). С. 169-172.
17. Куценко Т. Ф. Бюджетно-податкова політика: навчальний посібник. Київ: КНЕУ, 2005. 508 с. 

УДК 342.95

Єфремов Артем Олександрович,

кандидат юридичних наук,
начальник Головного управління ДПС у Харківській області
як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

Анотація

Аналіз організаційно-функціональної структури окремих елементів системи суб’єктів реалізації державної податкової політики, а саме Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України (податкової міліції) та Ради бізнес-омбудсмена, дав можливість зробити наступні висновки.

По-перше, доведено недоцільність функціонування Департаменту методології, оскільки по суті він здійснює функції, котрі можуть бути розподілена між Юридичним департаментом і Департаментом міжнародного співробітництва, за умови розширення функцій останнього, в частині здійснення взаємодії з міжнародними організаціями та іншими суб’єктами в сфері оподаткування, а також національними органами державної влади та місцевого самоврядування. В свою чергу розширення функцій Департаменту міжнародного співробітництва потребує зміни його назви, яка б у в повному обсязі відображатиме весь спектр діяльності даного структурного підрозділу, наприклад, Департамент міжнародного та національного співробітництва.

По-друге, підкреслено актуальність реорганізації ДФС України, та віднесення повноважень податкової міліції до спеціальних правоохоронних органів.

По-третє, обґрунтовано необхідність розширення повноважень Ради бізнес-омбудсмена як нормотворчих так і організаційних. Наразі, відсутні належні умови для діалогу між податковими органами та основними суб’єктами платників податків – представниками бізнес середовища, з метою обговорення проблем пов’язаних із процесом оподаткування та пошуку оптимальних шляхів їх вирішення. З метою розв’язання викладених вище проблем вважаємо необхідним розширити завдання Ради бізнес-омбудсмена, зокрема віднести до їх переліку посередництво між суб’єктами господарювання та податковими органами, фактично використовуючи її як платформу для налагодження діалогу між вказаними суб’єктами.

Ключові слова: суб’єкти реалізації державної податкової політики, організаційно-функціональна структура, податкові органи, система, Державна податкова служба України, Державна фіскальна служба України, Рада бізнес-омбудсмена. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Руденко Ю. М. Сутність податкової політики держави та вплив громадянського суспільства на її вироблення та реалізацію. Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2017. № 3 (59). С. 94-99.
2. Литвин В. В. Теоретичні засади та удосконалення механізмів реалізації державної податкової політики України. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2018. № 12. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1358.
3. Третякова О. В. Вплив податкової політики на економічний стан та подальший розвиток країни. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Економічні науки. 2014. Вип. 5(4). С. 147-149.
4. Податкова політика держави. Ще один великий компроміс /за заг. ред. К. І. Швабія. Ірпінь: Університет ДФС України, 2018. 61 с.
5. Ясько І. В. Теоретико-правові засади податкового адміністрування в Україні: дис. ... канд. юрид. нпук: 12.00.07. Київ, 2018. 196 с.
6. Завдання і функції // Юридичний департамент // Апарат // Структура // Про Службу/ Офіційний веб-сайт державної податкової служби України. URL: https://tax.gov.ua/pro-sts-ukraini/struktura-/aparat-dps/yuridichniy-departament/zavdannya-i-funktsii/.
7. Завдання і функції // Департамент методології // Апарат // Структура // Про Службу/ Офіційний веб-сайт державної податкової служби України. URL: https://tax.gov.ua/pro-sts-ukraini/struktura-/aparat-dps/departament-metodologii/zavdannya-i-funktsii/.
8. Про Державну фіскальну службу України: постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236. Офіційний вісник України. 2014. № 55. Ст. 1507.
9. Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ: постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730. Офіційний вісник України. 2015. № 76. Ст. 2526.
10. Про утворення Ради бізнес-омбудсмена: постанова Кабінету Міністрів України 26.11.2014 № 691. Офіційний вісник України. 2014. Ст. 2847.

УДК 342.565

Саадулаев Анзор Ібрагімович,

суддя, Шевченківський районний суд м. Київ
e-mail: [email protected]

Анотація

Стаття призначена правовому регулюванню статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні. Наголошено, що регулювання будь-яких суспільних відносин потребує наявної сучасної нормативно-правової бази. Саме на державу покладено обов’язок шляхом нормативно-правового регулювання забезпечити захист прав та законних інтересів іноземців та осіб без громадянства як учасників суспільних правовідносин.

Звертається увага, що основне місце серед нормативно-правових актів, якими регулюється правовий захист іноземців та осіб без громадянства, належить Конституції України, відповідно до якої іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. Крім Конституції України, акцентовано увагу важливу роль інших нормативно-правових актів: законодавчих та підзаконних нормативних актів, яким належить чільне місце та роль у механізмі правового регулювання статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні.

Підкреслено, що важливу роль в правовому становищі іноземців та осіб без громадянства відіграє спеціальне законодавство, а також норми процесуального законодавства, зокрема, Кодексу адміністративного судочинства України.

Розкрито роль міжнародних актів та встановлено, що міжнародні нормативно-правові акти є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому нормами національного законодавства. Звертається увага на важливу роль судової практики Європейського суду з прав людини у захисті прав, свобод та інтересів іноземців та осіб без громадянства.

Зроблено висновок, що з метою захисту прав, свобод та законних інтересів іноземці та особи без громадянства, а також інші категорії осіб мають право звернутися як органу публічної влади, так і до суду, у тому числі й адміністративного.

Ключові слова: законодавство, іноземці, права, свободи, нормативне регулювання, судовий захист. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Трубецкой Е. Н. Лекции по энциклопедии права. Кн. М.: Т-во Тип. А. И. Мамонтова, 1917. 227 с.
2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / Пер. з рос. Харків: Консум, 2001. 656 с.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права ( Енциклопедичний курс ) Підруч. Х.: Еспада, 2006. 776 с.
4. Справа «Нур Ахмед та інші проти України» (Заява № 42779/12 та 5 інших заяв): рішення Європейського суду з прав людини від 18.06.2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_f21 (дата звернення 09.10.2021) 

УДК: 342.95 (477)

Дмитренко Сергій Миколайович,

здобувач Закладу вищої освіти
«Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
https://orcid.org/0000-0003-2408-0212

Анотація

У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, охарактеризовано поняття «предмет» та визначеного його правову інтерпретацію. Проаналізовано теоретико-юридичні підходи до визначення поняття «предмет контролю» в різних сферах суспільних відносин. Акцентовано увагу на змісті та особливостях предмету самоврядного контролю в сфері земельних відносин, на підставі чого побудовано його визначення. Предмет самоврядного контролю в сфері земельних відносин визначено як матеріальний елемент об’єктивної дійсності, у зв’язку з яким земельні відносини виникають, припиняються і змінюються, оцінка якого забезпечує встановлення контролюючими суб’єктами стану відповідності або невідповідності законодавчо закріпленим стандартам, вимогам та нормам підконтрольного об’єкту.

Ключові слова: контроль, самоврядний контроль, земельні відносини, предмет контролю. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Охріменко І.В. Витрати та собівартість в регулюванні економічних відносин сільськогосподарських підприємств: дис. … д-ра екон. наук: 08.00.04. Київ: Інститут аграрної економіки Української академії аграрних наук. 2009. 120 с.
2. Толковый словарь русского языка / Под ред. Ушакова Д.Н. Т.3-Т.4. М.: Гос. из-во иностр. и нац. словарей, 1940. 987 с.
3. Бичкова С.С. Експертиза в цивільному процесі України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. Київ: Національна академія внутрішніх справ України. 2003. 177 с.
4. Демиденко В.О. Предмет правового регулювання муніципального права України. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2013. №3. С.125-131.
5. Апаров А.М. Правове забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ: Національний університет біоресурсів і природокористування України. 2009. 209 с.
6. Стефанюк І. Фінансовий контроль: визначення поняття і системи. Економіка, фінанси, право. 2001. № 7. С. 3-6.
7. Белуха Н.Т. Теория финансово-хозяйственного контроля: Учебник. К.: Выща шк., 1990. 279 с.
8. Билінін Я.В. Правове регулювання фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин: дис. … канд. наук: 12.00.07. Донецьк: Донецький юридичний інститут Луганського державного університет внутрішніх справ. 2007. 215 с.
9. Гаруст Ю.В. Предмет, об’єкт та суб’єкти контролю у сфері оподаткування. Право і безпека. 2005. №4.5. С.61-64.
10. Ногина О.А. Налоговый контроль: вопросы теории. СПб.: Питер, 2002. 160 с.
11. Касьяненко Л.М. Правові основи здійснення фінансового контролю органами державної податкової служби України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Ірпінь: Державна податкова адміністрація України Національна академія державної податкової служби України. 2004. 230 с.
12. Ковтун Н.Н. Судебный контроль в уголовном судопроизводстве России: дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.09. Нижний Новгород. 2002. 520 с.
13. Чуприна Ю.Ю. Завдання, предмет і межі судового контролю в оперативно-розшуковому процесі України. Форум права. 2017. №1. С.195-204.
14. Дубинський О. Об’єкт та предмет контролю за додержанням законодавства на транспорті в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2018. №11. С.76-80.
15. Ромасько В.О. Державний контроль у сфері будівництва: адміністративно-правові засади: автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07. Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ. 2010. 19 с.
16. Орехова І.С. Державний контроль у сфері господарської діяльності: адміністративно-правові засади: автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса: Одеська національна юридична академія. 2009. 17 с.