УДК 342.9

Піскунова Ольга Борисівна,

здобувач Науково-дослідного інституту
публічного права
e-mail: [email protected]

Анотація

В науковій статті здійснено аналіз наукових позицій вчених щодо розуміння терміну «адміністративно-правовий статус» та виокремлення його основних елементів. В науковій праці констатовано дуалістичний характер адміністративно-правового статусу уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, оскільки з одного боку ведеться мова про статус уповноважених підрозділів, а з іншого – про статус уповноважених осіб з питань запобігання та виявлення корупції як посадової особи.

Визначено, що адміністративно-правовий статус уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції – це нормативно-правове закріплення місця уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) в системі суб’єктів реалізації антикорупційної політики держави щодо запобігання та виявлення корупції, що передбачає закріплення юридичних прав, обов’язків та гарантій, які реалізуються у межах адміністративно-правових відносин шляхом застосування відповідного правового інструментарію необхідного для виконання тієї юрисдикції держави, які стали підґрунтям їх утворення, а також порядку взаємодії з іншими державними та громадськими інституціями щодо викоренення корупції як негативного соціально-правового явища. Визначено структуру адміністративно-правового статусу уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, що полягає у відповідній злагодженості та взаємодоповненості елементів, які утворюють наступні блоки: 1) цільовий (цілі, завдання, функції); 2) структурно-організаційний (структура, порядок взаємодії, зовнішні і внутрішні зв’язки); 3) компетенційний та 4) відповідальність.

Ключові слова: адміністративно-правовий статус, елементи, уповноважені підрозділи (уповноважені особи) з питань запобігання та виявлення корупції, запобігання, протидія, виявлення, корупція, антикорупційна політика, антикорупційне законодавство.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Адміністративне право України : підруч. / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.]; за ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. Харків : Право, 2010. 624 с.
2. Ельцов Н. С. Правовой статус территориальных органом юстиции : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. М., 2003. 211 с.
3. Коломоєць Т. О. Адміністративне право України. академічний курс : підручник. Київ : Юрінком Інтер, 2011. 576 с.
4. Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М Административное право : [учебник]. М. : ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996. 608 с.
5. Князька Л.А. Адміністративно-правове регулювання в галузі соціального захисту населення : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2010. 20 с.
6. Бахрах Д. Н. Административное право : [учебник для вузов]. М. : Издателство БЕК, 1999. 368 с.
7. Лебідь Н. В. Адміністративно-правовий статус державних інспекцій в Україні : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.07 Харків, 2004. 19 с.
8. Комарова Ю.М. Адміністративно-правовий статус Національного антикорупційного бюро України : дис. … канд. юрид. наук. Київ, 2018. 229 с.
9. Демків Д. М. Адміністративно-правове забезпечення взаємодії Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з іншими правоохоронними органами : автореф. … дис. канд. юрид. наук : 12.00.07. Тернопіль, 2019. 23 с.
10. Приходько А. А. Адміністративно-правове забезпечення запобігання та протидії корупції в Україні за умов євроінтеграції : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.07. Дніпро, 2020. 485 с.
11. Фодчук А. Б. Поняття, ознаки та структура адміністративно-правового статусу викривачів корупції. Юридична наука. 2019. № 3. С. 112–121.
12. Іщук Д. О. Адміністративно-правовий статус спеціалізованих суб’єктів протидії корупції в Україні : моногр. Київ : Вид. дім «Гельветика», 2020. 356 с.
13. Іванов О. В. Адміністративно-правовий статус Національного агентства з питань запобігання корупції : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2019. 20 с.

УДК: 342.95 (477)

Невядовський Владислав Олегович,

кандидат юридичних наук, доцент,
заступник декана з навчально-методичної роботи факультету № 1
Харківського національного університету внутрішніх справ
http://orcid.org/0000-0002-3107-1464
e-mail: [email protected]

Анотація

Встановлено, що громадський контроль в контексті окресленої проблематики найбільш доцільно розуміти як спеціальний напрям діяльності громадськості (окремих громадян та громадських об’єднань), що направлений на оцінку якості вищої освіти в державі, сприяння діяльності закладів вищої освіти та забезпечення управління ними, а також розроблення практичних та юридичних механізмів загального підвищення якості вищої освіти.

Запропоновано наступне визначення самоврядного контролю: це особливий вид контролю за якістю вищої освіти в Україні, реалізація якого відбувається в контексті організаційно-управлінської діяльності закладів вищої освіти та спрямовується на формування та забезпечення високого рівня якості освітньої діяльності в них, а також високого науково-педагогічного рівня його працівників.

З’ясовано, що самоврядний контроль за якістю вищої освіти характеризується наступними особливостями: по-перше, подібний контроль відбувається в системі поточної організаційно-управлінської діяльності закладів вищої освіти та забезпечується його керівництвом, а саме безпосередньо керівником та колегіальним органом управління; по-друге, самоврядний контроль має подвійну нормативну основу, яку складають як нормативні акти законодавчого та підзаконного рівнів, так і локальні документи видані в межах певного закладу вищої освіти; по-третє, методи самоврядного контролю направлено на забезпечення якості вищої освіти у різних секторах роботи закладів вищої освіти та, зокрема, пов’язані із підвищенням науково-педагогічного потенціалу його працівників.

Узагальнено, що самоврядний та громадський контроль за якістю вищої освіти – це особливі та досить своєрідні типи контрольної діяльності, головною специфікою яких є відсутність владно-управлінської ознаки та можливості застосовувати державний примус, адже їх реалізація покладається на суспільні осередки та в цілому виражає спосіб соціальної регуляції.

Ключові слова: контроль, якість вищої освіти, громадський контроль, самоврядний контроль. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про вищу освіту: Закон України від 01.07.2014 №1556-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. №37 38. ст.2004.
2. Про освіту: Закон України від 05.09.2017 №2145-VIII. Офіційний вісник України. 2017. №78. ст.2392.
3. МОН пропонує для громадського обговорення проєкт нової редакції «Положення про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» // Офіційний веб-портал Міністерства освіти та науки. URL: https://mon.gov.ua/ua/news/mon-proponuye-dlya-gromadskogo-obgovorennya-proyekt-novoyi-redakciyi-polozhennya-pro-akreditaciyu-osvitnih-program-za-yakimi-zdijsnyuyetsya-pidgotovka-zdobuvachiv-vishoyi-osviti.
4. МОН пропонує для громадського обговорення проєкт положення Про акредитацію незалежних установ оцінювання та забезпечення якості вищої освіти // Офіційний веб-портал Міністерства освіти та науки. URL: https://mon.gov.ua/ua/news/mon-proponuye-dlya-gromadskogo-obgovorennya-proyekt-polozhennya-pro-akreditaciyu-nezalezhnih-ustanov-ocinyuvannya-ta-zabezpechennya-yakosti-vishoyi-osviti..
5. Про громадські об’єднання: Закон України від 22.03.2012 №4572-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. №1. ст.2.
6. Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників: постанова, порядок від 21.08.2019 №800. Офіційний вісник України. 2019. №189. ст.2431.

УДК 342.9

Кочерєв Олексій,

магістр права, аспірант 2-го року навчання
юридичного факультету
Державного університету інфраструктури та технологій

Анотація

В даній науковій статті здійснено юридичний аналіз законодавчому забезпеченню функціонування галузі річкового судноплавства України. Проаналізовано законодавчі, підзаконні нормативно-правові акти та локальні правові акти, що дало змогу визначити проблемність та колізійність ї застосування. Акцентовано увагу, що такий стан речей потребує внесення змін до законодавства для підвищення ефективності державного контролю загалом та на річковому й морському транспорті зокрема.

Відзначено, що прийнятий Закон «Про внутрішній водний транспорт», який набуде чинності з 1 січня 2022 року, певною мірою дасть змогу вирішити проблеми, пов’язані з порушенням законодавства у сфері як морського, так і річкового судноплавства. Забезпечить усунення правових колізій та прогалин, дасть можливість здійснювати функціонування галузі річкового судноплавства України з урахуванням сучасних викликів сьогодення.

Дослідивши сучасні українські тенденції розвитку функціонування внутрішнього водного транспорту, можна зазначити, що в питаннях, які стосуються його регламентації та відсутності чітких обрисів підвідомчості річкових портів України, воно відстає на понад 20 років у співвідношенні зі світовою практикою та нормативною базою у цій галузі. Утім на теренах України все-таки вбачаються активні намагання визначення та законодавчого закріплення правового підґрунтя функціонування внутрішнього водного транспорту та його інфраструктури, а також органів, відповідальних за належну діяльність річкових портів. Проте вони не завжди є послідовними та комплексними й надалі викликають чимало суперечок. Існування Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» хоч й дає змогу вирішити низку поставлених цілей на шляху до оптимізації функціонування внутрішнього водного транспорту, проте його діяльність й сукупність повноважень та функцій, на жаль, не є всеохоплюючими.

На підставі здійсненого аналізу, автором доведено необхідність розроблення та прийняття законопроекту «Про внутрішні водні шляхи» є вкрай необхідним, оскільки дозволить вирішити низку проблем у цій галузі.

Ключові слова: водний транспорт, морський транспорт, водні шляхи, внутрішньо водний транспорт, судноплавство. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Клюєва Є. М. Вдосконалення адміністративно-правового забезпечення ресурсного потенціалу водного транспорту України (теоретико-методологічні засади): дис. … докт. юрид. наук: 12.00.07. К., 2018. 465 с.
2. Про затвердження Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 103. Офіційний веб-портал Верховної Ради України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/103-2015-%D0%BF
3. Стець О. М. Публічне (державне) адміністрування у сфері морського та річкового транспорту в Україні. LEX PORTUS № 1 (15). 2019. URL: https://lexportus.net.ua/vipusk-1-2019/stets_o_m_publichne_derzhavne_administruvannia_u_sferi_morskoho_ta_richkovoho_transportu_v_ukraini.pdf
4. Пояснювальна записка до проекту Закону України від 24 вересня 2019 року № 1182-2 «Про внутрішній водний транспорт». URL: https://ips.ligazakon.net/document/GI00532A?an=2
5. Шахов А.В., Россомаха О.І., Россомаха О.А. Річковий транспорт в Україні. Розвиток методів управління та господарювання на транспорті. № 3 (68), 2019. URL: https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=&ved=2ahUKEwju1v3oyIDxAhXEq4sKHSErApAQFjAIegQICRAD&url=https%3A%2F%2Fwww.daemmt.odesa.ua%2Findex.php%2Fdaemmt%2Farticle%2Fdownload%2F246%2F228&usg=AOvVaw1rA6YV5lkQlpso7MM5oAPH
6. ГОСТ 24166-80. Система технического обслуживания и ремонта судов. Ремонт судов. Термины и определения. Введ. 1981-07-01. URL: http://www.infosait.ru/Pages_gost/23182.htm
7. Правила классификационных освидетельствований судов в эксплуатации. НД¹ 2-020101-012. URL: http://www.rs-class.org/upload/iblock/e44/2- 020101-012.pdf
8. Статут державного підприємства “Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України”. Офіційний веб-сайт державного підприємства “Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України”. http://www.shipregister.ua/regulations.html
9. Руководство по освидетельствованию морских судов в эксплуатации (РОМСЭ). Регистр судоходства Украины. К., 2009.
10. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 51.
11. Про затвердження статуту Державного підприємства водних шляхів “УКРВОДШЛЯХ” : Наказ Міністерства інфраструктури України від 12.06.2008 року №710. URL: http://ukrvodshliah.org.ua/wp-content/uploads/2017/01/statut.pdf

УДК 342.98(477)

Василенко Віктор,

заступник декана факультету № 5
Харківського національного університету
внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, доцент

Анотація

У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, окреслено найбільш проблемні питання забезпечення здійснення громадського контролю за діяльністю Національної поліції України. Сформовано авторський підхід до покращення адміністративно-правового забезпечення здійснення громадського контролю за діяльністю Національної поліції. Доведена необхідність розробити стратегічно орієнтований документ, який буде направлено на забезпечення планомірного удосконалення адміністративних та інших засад громадського контролю за діяльністю Національної поліції.

Ключові слова: громадський контроль, Національна поліція, адміністративне забезпечення, удосконалення. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про міліцію: закон від 20.12.1990 №565-ХІІ. Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. №4. ст.20.
2. Про Національну поліцію: закон від 02.07.2015 №580-VIII/ Відомості Верховної Ради України. 2015. №40 41. ст.379.
3. План основних заходів Національної поліції України на 2019 рік: від 19.12.2018.
4. Терещук О.Д. Механізм оптимізації громадського контролю за правоохоронною діяльністю в Україні/ Науковий вісник публічного та приватного права. 2016. Випуск 1-2. С.153-157.
5. Клочко А.М., Собина В.О. Громадський контроль за діяльністю поліції України. Вісник НУЦЗУ. Серія: Державне управління. 2017. Вип.1(6). С.194-201.
6. Медведенко С.В. Адміністративно-правові основи взаємодії Національної поліції України з громадськістю в правоохоронній діяльності: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса: Одеський державний університет внутрішніх справ України. 2020. 283 с.
7. Ткаченко Р.О. Стан та розвиток громадського контролю за діяльністю органів Національної поліції України. Науковий вісник. 2018. №4. С.198-205.
8. Миронюк Р. Громадський контроль за діяльністю поліції: монографія. Дніпро: Дніпровський державний університет внутрішніх справ. 2020. 134 с.
9. Поклад О.В. Громадський контроль за діяльністю поліції: автореферат. Запоріжжя: Запорізький Національний університет. 2018. 17 с.

УДК 347.998.85

Арестова Людмила Валеріївна,

аспірант Державного університету
інфраструктури та технологій

Анотація

У статті характеризується зміст та особливості об’єкту правовідносин у сфері адміністративного судочинства. Особливість правовідносин у сфері адміністративного судочинства полягає у тому, що в ході їх здійснення оспорюється процес застосування суб’єктом владних повноважень матеріальної правової норми. У результаті запропонована методика розмежування об’єкта матеріальних та процесуальних адміністративно-правових відносин.

Доведено, що матеріальні правовідносини виражають поведінку суб’єктів по відношенню до певних предметів, тобто по відношенню до того або у зв’язку з чим суб’єкти вступають у правовий зв’язок між собою. Отже, об’єктом матеріальних відносин є те, на що вони направлені – на врегулювання поведінки суб’єктів, а предметом таких відносин можуть бути матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких виникають такі відносини (речі та інші матеріальні цінності, продукти духовної творчості, нематеріальні цінності, послуги, дії, бездіяльність та результати їх вчинення або акти їх реалізації, події).

Процесуальні правовідносини забезпечують реалізацію розпоряджень матеріальних правових норм, та складаються заради вирішення конкретних спорів. Крім того, правовідносини у судовому адміністративному процесі виникають при порушенні вимог адміністративно-правової норми і невиконанні адміністративного обов’язку. Вони виникають на підставі публічно-правової конфліктної ситуації, спрямовані на вирішення спору і захист прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Особливість правовідносин у сфері адміністративного судочинства полягає у тому, що в ході їх здійснення оспорюється процес застосування суб’єктом владних повноважень матеріальної правової норми.

Визначено, що невладний суб’єкт захищає своє право на реалізацію прав та інтересів передбачених матеріально-правовою нормою, а суб’єкт владних повноважень захищає порядок реалізації ним своїх обов’язків і процес застосування ним матеріальної норми. Як бачимо, те, з приводу чого виникають ці відносини для суб’єктів може різнитися, адже для невладного суб’єкта правовідносини виникають з приводу суб’єктивного права чи інтересу, а для суб’єкта владних повноважень – з приводу порядку реалізації свого обов’язку, що опосередковано передбачає захист публічного інтересу.

Ключові слова: адміністративне судочинство, методика розмежування, об’єкт правовідносин, правова норма, адміністративна справа.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособия для вузов / Под.ред. проф. В.Г. Стрекозова М., 2001. 377 с.
2. Адміністративне право: підр./ Ю.П. Битяк (кер.авт.кол.), В.М. Гарашук та ін; за заг.ред.Ю.П.Битяка, В.М. Гаращука, В.В. Зуй 2-ге вид., перероб.та допов. X.: Право, 2012. 656 с.
3. Кісіль З.Р., Кісіль Р.В Адміністративне право : навч.посіб. 3-те вид. К : Алерта; ЦУЛ., 2011. 696 с.
4. Великий енциклопедичний юридичний словник / За заг.ред. акад.. НАН України Ю.С. Шемшученка. 2-ге вид., переробл. і доповн. К.: Вид-во «Юридична думка», 2012. 1020 с.
5. Адміністративна юстиція в Україні: Навчальний посібник / За заг.ред. А.Т. Комзюка-К.: Прецедент, 2009. 198 с.
6. Курс адміністративного процесу: навч.посіб./ О.В. Кузьменко. К.: Юрінком Інтер, 2012. 208 с.
7. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. 2-ге видання, змінене і доповнене. К.: «Центр навчальної літератури», 2004. 368 с.
8. Бевзенко В.М. Суб'єкти владних повноважень в адміністративному судочинстві України: дис. ... доктора юрид.наук: 12.00.07. Харків, 2010. 463 с.
9. Юдельсон К.С. Советский гражданский процесс. М., Госюриздат, 1956. 438 с.
10. Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України: навч.посіб. К.: Юрінком Інстер, 2008. 496 с.
11. Адміністративний процес України: Навч.посіб. / Комзюк А.Г., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. К.: Прецедент, 2007. 531 с.
12. Бринцева JI.B. Сутність адміністративно-правових спорів та особливості адміністративного порядку їх вирішення в Україні : монографія. X.: Юрайт, 2012. 208 с.
13. Засади правового регулювання правовідносин у сфері адміністративного судочинства: навчальний посібник / Беззубов Д.О., Заросило В.О., Подоляка С.А та ін. К. МП «Леся», 2015. 120 с.
14. Кодекс адміністративного судочинства України: науково-практичний коментар / Армаш Н.О., Бандурка О.М., Басов А.В. / За заг.ред Комзюка А.Т. К. Прецедент, Істина. 823 с.