УДК 342.922

Туровець Юрій Миколайович,

доцент кафедри кримінального права та процесу

Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова

 кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України

e-mail: [email protected] 

https://orcid.org/0000-0002-1110-9234 

Анотація

Дослідження присвячено особливостям розвитку правового регулювання розвитку адміністративних послуг у сфері будівництва. Визначено правові основи зазначених послуг з найдавніших часів до сьогодні. Встановлено особливості сучасного стану правоохоронної діяльності у досліджуваній сфері. Проаналізовано дослідження науковців, законодавчі та підзаконні акти. Визначено особливості та доцільність розробки концепції містобудівного права як окремої комплексної галузі та створення єдиного законодавчого акту.

Автор відзначає наявність таких етапів правового регулювання надання адміністративних послуг у сфері будівництва: княжий, дореволюційний, радянська доба, період становлення та реформування законодавства в незалежній Україні, новітній. період оцифровки.

Розвиток правового регулювання надання адміністративних послуг у сфері будівництва в Україні Слід зазначити, по-перше, що розвиток міського права як такого бере свій початок із Стародавньої Греції, проте, на нашу думку, тексти важко передбачити, чи ці норми надання адміністративних послуг або спрямовані на регулювання лише особливостей будівництва як такого.

Система управління містобудуванням УРСР характеризувалася великою чисельністю, що суттєво паралізувало якість покладених на неї функцій. Як і в усій тогочасній системі управління, мало місце невиправдане дублювання управлінських рішень, що в свою чергу негативно позначилося на якості та ефективності їх реалізації.

Зі здобуттям Україною незалежності відбулося розширення системи правового регулювання досліджуваної території, але будівельна галузь завжди відзначалася масовістю.

Автор зазначає, що адміністративні послуги на досліджуваній території можна вважати інститутом міського права, який мав би ознаки комплексної галузі права. Проте становлення галузі права, з одного боку, матиме позитивний вплив у контексті розвитку наукових підходів до системного вивчення досліджуваних відносин, однак, важливою є, по-перше, правова система. Якщо говорити про сферу будівництва, то, напевно, є логіка в розробці єдиного БУД, який би визначав загальні принципи регулювання у цій сфері, однак, слід мати на увазі, що не передбачається бути єдиним актом. питання, особливо коли йдеться про надання послуг у сфері будівництва.

Автор стверджує, що сьогодні має йти не стільки про формування єдиного акту, скільки про якість правових норм для імплементації ефективного європейського досвіду управління, що дозволить спростити всі процедури та зменшити бюрократичні механізми.

Ключові слова:  правове регулювання, адміністративні послуги, будівництво, цифровізація. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Квасніцька О.О. Історичний розвиток та становлення будівельного законодавства у правовому досвіді України. Наукові праці Національн. ун-ту «Одеська юридична академія». Т.12. С.370-382.
2. Околович М.Є. Містобудівне нормотворення в Україні в «Австро-Угорський» історичний період. Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Дніпро, 3-4 лютого 2017 р. Дніпро : ГО «Правовий світ», 2017. С.50-53
3. Околович М.Є. Історичні аспекти містобудівного нормортворення в Україні: античні часи – ХІХ століття. Європейські перспективи. 2017. № 1. С. 37-44
4. Стукаленко О. Історичні та правові передумови виникнення і становлення будівельної галузі на території України. Jurnalul juridic national: teorie i practica. 2016. Iunie. C.98-101.
5. Історія української архітектури / Ю. Асєєв, В. Вечерський, О. Годованюк та ін.; за ред. В. Тимофієнка. К.: Техніка, 2003. 472 с.
6. Архитектура античного мира / Сост. и пер. В.П. Зубова и Ф.А. Петровского. М: Изд-во Академ. Архитектуры СССР, 1940. 519 с.
7. Собчук В.Д. Устава на волоки. Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К.: Наук. думка, 2013. Т. 10 : Т - Я. 784 c.
8. Вуйцик В. Будівельний рух у Львові другої половини XVIII століття. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Том ССХLI. Праці Комісії архітектури та містобудування. Львів, 2001. С.113-125.
9. Комар Є.Г. Формування вітчизняної господарсько-правової системи регулювання будівельної діяльності протягом ІХ-ХІХ століть. Держава і право. Серія «Юридичні і політичні науки». 2014. Вип. 64. С. 116-121.
10. Іваночко У.І. Передумови урбаністичного розвитку Галичини наприкінці XVIII – початку XX ст. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». № 439. Архітектура. С.211-216
11. Про проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку системи нормативно-правового забезпечення будівництва в Україні : рішення Колегії міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 30 листоп. 2006 р. № 228. URL : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN25611.html
12. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : Закон України від 5 квіт. 2007 р. Відомості Верховної Ради України. № 29. Ст. 389.
13. Миронець І.М. Адміністративно-правове регулювання будівельної діяльності в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07; Нац. авіац. ун-т. К., 2012. 253 c.
14. Містобудування, територіальне і стратегічне планування: організаційно-економічні, правові, суспільні та еколого-технологічні аспекти: монографія / Під ред. проф. Богачова С.В. Макіївка: ТОВ «Цифрова типографія», 2014. 534 с.
15. Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва : Закон України від 17.10.2019 року. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/199-20#Text
16. Туровець Ю. Проблеми цифровізації надання адміністративних послуг у сфері будівництва. Університетські наукові записки. 2021. №1 (79). С. 91-99.
17. Ізарова І. Містобудівне право як галузь права. Право України. № 7. С. 229–234.
18. Миронець І. М. До питання кодифікації будівельного законодавства. Адвокат. 2010. № 3. С. 44-48.
19. Рибак К.О. щодо правової природи містобудівного права. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2017. № 25. С. 52-54
20. Школик А.М. Система адміністративного права України та проблеми її реформування. URL: http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=151&d=504
21. Матвійчук А.В. Контроль і провадження у галузі будівництва : дис. … канд. юрид. наук. : 12.00.07. Харків, 2010. 215 с.

УДК 343.15

Рудниченко Світлана,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри

адміністративного права та адміністративного процесу

Херсонського факультету Одеського

державного університету внутрішніх справ

 e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-5259-9682

Анотація

Законодавство, як сукупність законів і підзаконних нормативно-правових актів, охоплює більшість сфер життєдіяльності людини. Динамізм політичних, економічних і соціальних суспільних відносин об’єктивно зумовлює потребу постійних змін чинного законодавства. Діяльність щодо зміни якісного стану чинного законодавства охоплює як створення нових нормативно-правових актів, так і покращення або усунення недоліків уже наявних. Виходячи з цього, удосконаленням законодавства в аналізованій сфері є як процес створення нових нормативно-правових актів так і внесення змін і доповнень до вже існуючих з метою слідування та підтримання суспільного та технічного прогресу. Таким чином, удосконалення законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності судової влади України – це сукупність пропозицій відносно модернізування системи судочинства з метою врегулювання нових, динамічно сформованих політичних, економічних і соціальних суспільних відносин в цій сфері.

Ключові слова: законодавство, судова влада, реформування, правові аспекти. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Адміністративно-правові методи. Мего-Інфо - Юридичний портал №1. URL: https://cutt.ly/eK49jQN
2. Концепція реформування судової системи України. Асоціація правників України URL: https://uba.ua/ukr/projects/15/
3. Авер’янов В. Б. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник. Київ: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. Т. 1. 592 с.
4. Галунько В. В. Адміністративно-правові відносини. Алгоритм дослідження. Науковий вісник публічного та приватного права. 2016. № 3. С. 126-131.
5. Баулін Ю. В. Теоретичні і прикладні проблеми відповідальності за порушення прав за кримінальним законодавством України. Харків: Вид-во «Кросроуд». 2008. С. 148.

УДК  342.951

Ніронка Юрій Миколайович,

кандидат юридичних наук,

директор ТОВ "Юрнікус", адвокат

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-5772-7540

Анотація

Проаналізовано погляди науковців зарубіжних країн з питань визначення ролі та місця цивільного контролю над збройними силами. Розглянуто трактування ними підстав сильного і слабкого цивільного контролю та наслідки цього для державної влади. Вказано на розробку науковцями  дефініцій об’єктивного цивільного контролю і суб’єктивного цивільного контролю, зазначена дія  цивільного контролю в демократичних країнах та його прояви у тоталітарних режимах. Варто відмітити, що у більшості публікацій, що є позитивним аспектом,  погляди науковців співпадають у визначенні необхідності посилення цивільного контролю, врахуванні знань і досвіду цивільних високопосадовців для успішного розвитку  оборонної сфери. А також обмеження ролі та місця збройних сил, військової еліти у складі цивільного контролю.

Ключові слова: цивільний контроль, військова еліта, військовозобов’язані, громадянське суспільство, об’єктивний цивільний контроль, суб’єктивний цивільний контроль, зовнішня загроза. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. The Spirit of Civilian Control Over the Military: Lessons from the United States Constitution. Byron SHIBATA. http://www.ritsumei.ac.jp/acd/cg/law/lex/rlr19/shibata.pdf
2. Civilian Control of the Military: why and what? By  Mr Ergun ÖZBUDUN (Member, Turkey).(2007) URL:
3. Civil-Military Relations and the Construction of Consolidated Democracy: The Case of Bulgaria Colonel Valeri Ratchev and Dr. Velichka Milina. URL: https://ciaotest.cc.columbia.edu/olj/co/co_apr02g.pdf
4. Democratization and Civilian Control in Asia | A Croissant. URL:  https://core.ac.uk/download/pdf/36735308.pdf 
5. An Essay on Civilian Control of the Militar. by Richard H. Kohn (1997) URL: https://americandiplomacy.web.unc.edu/1997/03/an-essay-on-civilian-control-of-the-military/
6. Self-Reinforcing Civilian Control: A Measurement-Based Analysis of Civil-Military Relations. Michael R Kenwick. URL: https://academic-oup-com.translate.goog/isq/article/64/1/71/
7. Democratic Civilian Control of the Military. Jack Petri. URL:  https://www.google.com/search?q=action+of+civil+control&ei=86JfYpr7C5f-rgS-66bgCg&start=90&sa=N&ved=2ahUKEwjawK3h_KH3AhUXv4sKHb61CawQ8tMDegQIARBN&biw=1350&bih=608&dpr=1#
8. Демократический контроль над вооруженными силами в теории и на практике. Саймон Лан. Контроль и управление: Актуальность парламентского контроля над сектором безопасности и его реформированием. Сборник статей. Брюсель – Женева – Киев. 2011.177 с.
9. Creation of democratic armed forces. Harold Trinkunas. URL:   https://www-journalofdemocracy-org.translate.goog/articles/books-in-review-building-democratic-militaries/?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=ru&_x_tr_hl=ru&_x_tr_pto=sc
10. Democratic control of armed forces’? DCAF Backgrounder. URL:  https://www.files.ethz.ch/isn/55845/17_bg_dem_control_armed_forces.pdf
11. Civilian_control_of_the_military.  URL:  https://en.wikipedia.org/wiki/

 УДК 347.788

Кучеренко Олексій Миколайович,

доцент кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-3339-693X

Анотація

Стаття присвячена вивченню особливостей цивільно-правових основ охорони авторських прав на матеріали, що передаються через Internet. Автором підкреслюється, що завданням сучасного авторського права є досягнення справедливого та життєздатного балансу інтересів суб'єктів авторських прав та користувачів творів, розміщених на веб-сторінках. У статті проаналізовано національне законодавство у досліджуваній сфері та встановлено, що завантаження цифрової копії об'єкта авторського права на першому та на останньому етапах є відтворенням. У статті автором встановлено, що перенесення через Інтернет наукових, літературних, художніх творів, фільмів, музики, різноманітних програм породжує загрозу створення їхніх дешевих копій (піратство).

Продемонстровано наочно то факт, що у сучасному світі неможливо нічого зробити в Інтернеті, що б потенційно не порушувало чиїсь авторські права. Автором акцентовано увагу на діяльності кіберсквотерів, що використовують принципи реєстраційної системи доменних імен, що ґрунтується на правилі першості, для реєстрації назв торговельних марок, фірмових найменувань, прізвищ, відомих імен без згоди їх власників. Окрім того, встановлено, що кіберсквотингом є реєстрація найменувань доменів, що збігаються із засобами індивідуалізації або подібні до них з їх наступним недобросовісним використанням як для власних комерційних цілей, так і для перепродажу власникам відповідних засобів індивідуалізації. Встановлено, що однією з проблем недосконалості національного законодавства відносно забезпечення захисту та дотримання прав авторів і правовласників в Інтернеті є, зокрема, сукупність соціально-економічних факторів, які спричинили сповільнення поширення та використання сучасних технологій на території України.

Ключові слова: цивільно-правова охорона, авторське право, інформація, Internet, кіберсквотинг.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності. Захист авторського права і суміжних прав. Захист права промислової власності. Навчальний посібник. К.: ЗАТ «Інститут інтелектуальної власності», 2003. 64 с.
2. Крупчан О. О. Міжнародно-правові механізми охорони і захисту авторських прав. Питання розвитку права інтелектуальної власності. С.109-110.
3. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 № 3792-XII. URL:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12
4. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: закон України від 17.07.1997р. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/475/97-%D0%B2%D1%80
5. Ріппа П.С. Забезпечення авторських прав у мережі інтернет. Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). 2(53). С. 194 – 202.
6. Рудник Т. В. Деякі проблеми питання захисту авторського права в Україні. Юридичний вісник. № 1. С. 74–77.
7. Троцюк Н.В. Адміністративно-правовий захист авторського права і суміжних прав: теоретико-правовий аспект. Порівняльно-аналітичне право. 2015. № 2. С. 115–118.
8. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 в редакції 31.03.2019. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15

УДК 342.95

Єфремов Артем Олександрович,

кандидат юридичних наук,

начальник Головного управління ДПС у Харківській області

як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

Анотація

У статті зроблено висновок про те, що актуальна система суб’єктів реалізації державної податкової політики в Україні хоча і є достатньо прогресивно, разом із тим містить ряд недоліків, серед яких: по-перше, функціонування державних служб які виконують суміжні функції в сфері оподаткування, мова йде про ДПС України та ДФС України, а тому паралельна їх робота є безумовним тягарем для Державного бюджету України в частині фінансування їх діяльності; по-друге,  порушення принципу спеціалізації під час розподілу повноважень серед структурних підрозділів ДПС України, насамперед маємо на увазі Юридичний департамент і Департамент методології; по-третє, сучасний стан суспільних відносин, особливо у розрізі протидії економічним правопорушенням і досвіду актуальних тенденцій становлення центральних органів виконавчої влади за принципом чіткого розмежування їх функціонала дає підстави стверджувати, що податкова міліція як спеціалізований підрозділ ДФС України є свого роду «рудиментом» правоохоронної системи.

З метою розв’язання викладених вище проблем вважаємо необхідним: ліквідувати ДФС України та віднесення її повноважень до ДПС України, за виключенням правоохоронної діяльності; оптимізувати структуру апарату ДПС України, шляхом розподілу функцій Департаменту методології між Юридичним департаментом і Департаментом міжнародного співробітництва, та перейменування останнього, виходячи з його функціонального призначення; реорганізувати ДФС України та віднести повноваження податкової міліції до спеціально створеного правоохоронного органу − Бюро економічної безпеки.

Ключові слова: Державна податкова служба України, Державна фіскальна служба  України, реорганізація, оподаткування, державна податкова політика. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Податкова система: навчальний посібник / В. Г. Баранова, О.Ю.Дубовик, В. П. Хомутенко [та ін.]; за заг. ред. В. Г. Баранової. Одеса: ВМВ, 2014. 344 с.
2. Бойко О. Я. Еволюція податкової системи України. Ефективність державного управління. 2017. Вип. 2. С. 241-247. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efdu_2017_2_28
3. Ревенко О. В. Податкова система як засіб реалізації податкової політики держави в сучасних умовах. Вісник Національного університету цивільного захисту України. Серія: Державне управління. 2014. Вип. 2. С. 71-80.
4. Слаблюк Н. С. Податкова система України: сучасний стан та напрямки вдосконалення. Правове забезпечення адміністративної реформи. 2019. № 1. С.97-89.
5. Ткачик Ф. П., Дмитрів В. І., Влох О. Р. Моніторинг сучасного стану податкової культури в Україні. Економіка та митно-правові відносини. 2019. Вип. 11-12. С. 39-47. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eccuslerel_2019_11-12_8
6. Андрущенко В. Л., Варналій З. С., Прокопенко І. А., Тучак Т. В. Податкові системи зарубіжних держав: навчальний посібник. К.: Кондор-Видавництво, 2012. 222 с.
7. Ілюшик О. М., Піщанська М. О. Аналіз побудови податкових систему зарубіжних країнах та в Україні. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія: Юридична. 2018. Вип. С. 157-161.
8. Денисова А. В., Слаблюк Н. С. Роль Державної податкової служби України у формуванні податкової культури в державі. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 3. С. 217-219. URL: http://www.lsej.org.ua/3_2020/54.pdf
9. Чикаренко О. О. Програма модернізації Державної податкової служби України: сучасний стан і проблеми. С. 1-12. URL: http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2009-01/ChikarenkoStat.pdf.
10. Калантур М. В. Особливості діяльності та розвитку Державної фіскальної служби України. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 9. С. 127-131.
11. Шулатова І. С. Поняття і сутність Державної фіскальної служби України. Форум права. 2014. № С. 447-455. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2014_3_76.pdf.
12. Зозуля І. В., Шулатова І. С. Особливості Державної фіскальної служби України як суб’єкта державного управління. Право і безпека. 2015. № 2 (57). С.59-
13. Про створення державної податкової служби в Українській РСР: постанова Ради Міністрів Української РСР від 12.04.1990 № 74 (втратила чинність) // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/74-90-%D0%BF#Text.
14. Про Міністерство доходів і зборів України: указ Президента України від 18.03.2013 № 141/2013. Офіційний вісник України. 2013. № 22. Ст. 739 (втратив чинність).
15. Про утворення Державної фіскальної служби: постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160. Офіційний вісник України. № 46. Ст. 1213.
16. Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України: постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200. Офіційний вісник України. 2019. № 7. Ст. 208.
17. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. Відомості Верховної Ради України. № 25. Ст. 131.
18. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8073-X. Відомості Верховної Ради УРСР. № 51. Ст. 1122.
19. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 13-14, № 15-16, № 17. Ст. 112.
20. Деякі питання організації діяльності Бюро економічної безпеки України: постанова Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1068. Урядовий кур'єр. 2021 № 201.
21. Апарат // Структура // Про Службу / Офіційний веб-сайт Державної фіскальної служби України. URL: http://sfs.gov.ua/pro-sfs-ukraini/struktura-/aparat-2021/.
22. Апарат // Структура // Про Службу / Офіційний веб-сайт Державної податкової служби України URL: https://tax.gov.ua/pro-sts-ukraini/struktura-/aparat-dps/.
23. Про Державний бюджет України на 2019 рік: закон України від 23.11.2018 № 2629-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 50. Ст.400.
24. Про Державний бюджет України на 2020 рік: закон України від 14.11.2019 № 294-IX. Відомості Верховної Ради України. 2020. № 5. Ст.31.
25. Про Державний бюджет України на 2021 рік: закон України від 15.12.2020 № 1082-IX. Відомості Верховної Ради України. 2021. № 16. Ст.144.
26. Бюджети областей України: доходи та видатки в 2021 році // Фінанси / Аналітичний портал «Слово і діло». URL: https://www.slovoidilo.ua/2021/01/15/infografika/finansy/byudzhety-oblastej-ukrayiny-doxody-ta-vydatky-2021-roczi.