УДК 340.15

Чернік Світлана Дмитрівна,

кандидат історичних наук, доцент,

доцент кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного

 університету імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-3290-1797

Анотація

Стаття присвячена дослідженню основних наукових підходів до визначення впливу римського права на англійське право, узагальнено результати наукових досліджень у визначеному напрямку. Означено, що римське право стало основою для формування багатьох країн світу, зокрема європейських. Перебування території Британських островів під владою Римської імперії дає підстави для дискусій в наукових колах щодо питання впливу римського права на англійське право. Виділено дві групи вчених, які відстоюють різні позиції. Одна група вчених наполягає на відсутності такого впливу, інша – доводить протилежне. Досліджено основні аргументи, наведені науковцями. Акцентовано увагу на тому, що вчені, які заперечують наявність впливу римського права на англійське право, вважають основою його формування звичаєве право племен германського походження, які завоювали Британію. У статті відображено доводи науковців, які прослідковують взаємодію римського права з правом Англії. Встановлено, що норми римського права застосовувалися в англійських судах, вивчалися в університетах Англії, застосовувалася відповідна термінологія, правові методи, загальні поняття, принципи, цінності. Окремо приділено увагу вивченню рецепції римського права в Англії, яка мала латентний характер та особливі форми. З’ясовано, що розбіжності щодо визначення впливу римського права та англійське право прослідковуються у характеристиці джерел англійського права, зокрема судового прецеденту. Відзначено, що між країнами відбувається постійна взаємодія на світовому, регіональному, міждержавному рівнях, що дає можливість переймати досвід одна одної. Зроблено висновок, що в науковій літературі немає єдиного підходу до визначення впливу римського права на англійське право, що пов’язано із різним розумінням ступеня його взаємодії.

Ключові слова: римське право, право Англії, загальне право, джерела права, рецепція.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Аннерс Э. История европейского права. М.: Наука, 1996. 397 с.
2. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. М.: Инфра-М-Норма, 1998. 624 с.
3. Давид Р. Основные правовые системы современности (сравнительное право); пер. с фр. В. Туманова. М.: Прогресс, 1988. 279 с.
4. Данькова Л.И. Судебный прецедент в англосаксонской системе права: исторический аспект. Vesnik of Yanka Kupala State University of Grodno. Series 4. Jurisprudence. №3 (150). С. 27-33.
5. Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії (теоретико-правовий аспект): дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. Київ, 2002. 229 с.
6. Марченко А.А. Історико-правовий екскурс генезису прецедентного права. Наука і правоохорона. № 3. С. 267-275.
7. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и Особенная части. М.: Дело, 2002. 464 с.
8. Полянський Є. Першоджерела англо-американської юриспруденції: від права Стародавнього Риму до формування загального права. Юридичний вісник. №6. С. 239-244.
9. Романов А.К. Право и правовая система Великобритании. М. : ФОРУМ, 2014. 288 с.
10. Харитонов Є. О., Гейко М. О. Характерні риси рецепції римського права у англійській правовій традиції. Актуальні проблеми держави і права. Вип. 31. С. 5-9.
11. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х т.т. Том І. Основы: Пер. с нем. М., 2000. 480 с.
12. Чернецька О. В., Шилінгов В. С. Право Англії як класична модель прецедентного права. Часопис Київського університету права. №4. С. 348‑352.

Титульна сторінка

УДК 37.032:355.137

Трофіменко Олег Володимирович,

Начальник Окремого контрольно-пропускного пункту

«Київ» Державної прикордонної служби України

e-mail: [email protected]

 Анотація

В статті на підставі аналізу позицій вчених здійснено аналіз наукових робіт щодо розуміння терміну «система» та виокремлено основні її ознаки.

Надано власне розуміння системи суб’єктів забезпечення сектору безпеки і оборони. Під якою запропоновано розуміти сукупність об’єднаних, взаємопов’язаних і взаємодіючих один з одним складових системи сектору безпеки і оборони, які відповідно до визначеної законодавчими актами компетенції здійснюють повноваження щодо формування та реалізації державної політики у відповідних сферах національної безпеки і оборони, діяльність яких спрямована на забезпечення національної безпеки та її окремих складових – воєнної безпеки, здійснення військово-політичного, адміністративного та безпосереднього військового керівництва силами оборони.

Визначено основні ознаки системи суб’єктів забезпечення сектору безпеки і оборони, які здійснюють повноваження щодо формування та реалізації державної політики у відповідних сферах національної безпеки і оборони.

Доведено, що Державна прикордонна служба України займає відповідальне місце в системі суб’єктів забезпечення сектору безпеки і оборони, та відповідно до своєї компетенції забезпечує ефективну реалізацію державної політики у сфері безпеки державного кордону України, а також охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Ключові слова: Державна прикордонна служба України, взаємодія, координація, форми, види, сектор безпеки і оборони, національні інтереси.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Концепція розвитку сектору безпеки і оборони України : Указ Президента України від 14 березня 2016 року № 92/2016. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/92/2016#Text.
2. Про Державну прикордонну службу України : Закон України від 3 квітня 2003 року № 661-IV. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-15#Text.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250 000, уклад. та голов. ред. В.Т. Бусел, Київ: Ірпінь, Перун. 2005. 1728 с.
4. Філософський енциклопедичний словник / за ред. В.І. Шинкарук та ін. Київ : Абрис, 2002. 751 с.
5. Зінченко Л.В., Шаповалова Н.В. Теоретичний аналіз поняття «взаємодія» як соціально-психологічний феномен. MODERN DIRECTIONS OF THEORETICAL AND APPLIED RESEARCHES. 2014. 18-30 March, 2014 URL : https://sworld.com.ua/konfer34/457.pdf
6. Завгородній В.А. Правове регулювання взаємодії органів Національної поліції та громадських організацій у протидії корупції: навч. посіб. Дніпро : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2016. 168 с.
7. Шабатько К.В. Особливості міжрівневої взаємодії в системі державного управління України. Форум права. 2012 № 4. С. 1024-1038
8. Назар Ю.С. Взаємодія органів внутрішніх справ із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у профілактиці адміністративних правопорушень : моногр. Львів : ЛьвДУВС, 2012. 160 с.
9. Шевчук О.М. Взаємодія та координація органів державної влади щодо забезпечення державного контролю у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 8. С. 126-129.
10. Ярмак О.М. Поняття, сутність взаємодії та її роль у розвитку соціальної системи. Право і безпека. 2006. № 5ʼ5. с. 46-49.
11. Гронський С.В. Сутність взаємодії Державної прикордонної служби України з правоохоронними органами інших держав. Наукові записки Львівського університету бізнеса та права. 2013. Вип. 11. С. 315-318.
12. Галанюк Я.С. Удосконалення механізмів взаємодії Державної прикордонної служби України з органами державної влади та місцевого самоврядування. Вчені записки ТНУ ім. В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. Том 29 (68) № 1. 2018. С. 47-54.
13. Савенко І. М. Принципи та функції Державної прикордонної служби України. Науковий вісник. Вип. 15. URL: http://lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnyk15/fail/Savenko.pdf
14. Заброда Д.Г. Взаємодія субʼєктів боротьби з корупцією : дис. … канд. юрид. наук. Київ. 2005, 203 с.
15. Черепненко О.Я. Взаємодія підрозділів ОВС з іншими силовими структурами, державними та громадськими організаціями при ліквідації масових заворушень. Форум права. 2011-2. С. 957-962.
16. Про Національну безпеку України : Закон України від 06.2018 № 2469-VIII URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text
17. Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України : Наказ Міністерства внутрішніх справ України 30.11.2018 № 971 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1468-18#n15.
18. Інструкція про порядок взаємодії органів Державної прикордонної служби України та Національної поліції України під час виконання завдань у межах зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення: наказ Міністерства внутрішніх справ України від 05.04.2019 № 251 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0421-19#Text.
19. Інструкція про порядок взаємодії дільничних інспекторів прикордонної служби Державної прикордонної служби України та дільничних офіцерів поліції Національної поліції України : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2017 № 689 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1083-17#Text.
20. Інструкція про порядок взаємодії між посадовими особами підрозділів Державної прикордонної служби України та територіальних органів Національної поліції України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в місцях значного скупчення транспортних засобів перед пунктами пропуску через державний кордон України : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2017 № 128 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0346-17#Text.
21. Порядок організації взаємодії Державної прикордонної служби України та Національної гвардії України під час забезпечення захисту державного кордону України в мирний час : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 01.10.2018 № 802 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1188-18#Text.
22. Порядок взаємодії органів Державної прикордонної служби України та Державної фіскальної служби України під час виявлення ознак порушень митних правил, а також виявлення майна, яке не має власника або власник якого невідомий : наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України від 18.10.2018 № 849/828 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1290-18#Text
23. Порядок взаємодії інформаційних систем Державної фіскальної служби України та Державної прикордонної служби України щодо обміну інформацією, необхідною для забезпечення контролю при переміщенні осіб та транспортних засобів через державний (митний) кордон України та адміністративний кордон вільної економічної зони "Крим" : наказ Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2017 № 746/759 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1207-17#Text.
24. Інструкція про порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та взаємодії з територіальними органами Державної міграційної служби України під час звернення іноземців чи осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 10.08.2016 № 772 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1212-16#Text.
25. Інструкція про порядок взаємодії підрозділів митної варти Державної митної служби України та підрозділів Державної прикордонної служби України : наказ Державної митної служби України від 08.09.2003 № 597/65 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0803-03#Text
26. Сергієнко Є.В. Структура та класифікація механізмів взаємодії субʼєктів місцевого самоврядування. Науковий вісник Академії муніципального управління : зб. наук. праць. К., 2012. Вип. 2. С. 278–290.
27. Малярова В.О., Дмитрієва Л.В. Види і форми взаємодії під впливом нового кримінального процесуального законодавства. Науковий вісник Ужгородського національного університету, Вип .43, Т. 2 С. 179-182.

УДК: 342.95 (477)

Рувін Олександр Григорович,

кандидат юридичних наук,

директор Київського науково-дослідного інституту

судових експертиз Міністерства юстиції України

https://orcid.org/0000-0003-0162-4686

Анотація

У статті, спираючись на аналіз норм чинного законодавства України та наукових поглядів вчених, надано характеристику самоврядному контролю за діяльністю судово-експертних установ. Обґрунтовано, що на сьогодні нагальною потребою є вдосконалення нормативно-правового забезпечення самоврядування судово-експертних установ та їх діяльності, зокрема в сфері здійснення контролю. Зокрема представляється доцільним прийняття: по-перше, закону, який би врегульовував питання самоврядування судово-експертних установ, визначав суб’єктів такого самоврядування та загальні засади їх діяльності, зокрема і повноваження у сфері здійснення контролю за організаційною, фінансовою, матеріально-технічною, кадрово-дисциплінарною та іншими сферами діяльності судово-експертних установ; по-друге, положення про асоціації та інші об’єднання судових експертів та/або судово-експертних установ, яким доцільно було б визначити їх повноваження в сфері професійної допомоги, контролю, добровільної сертифікації тощо.

Ключові слова: контроль, самоврядний контроль, судово-експертні установи, законодавство.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про судову експертизу та самоврядування судових експертів. Проект закону № 8223 від 03.04.2018. запропоновано народним депутатом України Лапіним І.О. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63780
2. Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим). Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 р. № 6. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0258-95#Text
3. Про організацію взаємодії підрозділів Експертної служби МВС із територіальними органами з надання сервісних послуг МВС. Наказ МВС від 18.01.2016 р. № 28. Офіційний вісник України 2016 р., № 15, стор. 188, стаття 604
4. Статут Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи. https://km-oblrada.gov.ua/wp-content/uploads/2019/10/statut-sudmedekspert.pdf
5. Статут комунального закладу "Обласне бюро судово-медичної експертизи" Рівненської обласної ради. https://ror.gov.ua/rishennya-oblasnoyi-radi-5-sklikannya/8470-1159-pro-komunalnii-zaklad-oblasne-byuro-sudovo-medichn

УДК 347.45/.47: 342.951:351.82

Шутяк Дмитро Сергійович

головний державний інспектор відділу дистанційного супроводження

спецпідготовки департаменту спеціалізованої підготовки

та кінологічного забезпечення Держмитслужби

Анотація

В статті досліджують особливості цивільно-правового регулювання відносин митного посередництва. Визначено характерні риси, що відрізняють митне посередництво від подібних інститутів в інших сферах господарювання (локальність митної посередницької діяльності; особливий суб'єктний склад посередників; здійснення митних операцій, що включають юридичні та фактичні дії; надання послуг щодо товарів і транспортних засобів, що мають особливий економічний статус перебування під митним контролем, який обмежує їх вільний обіг; надання митних посередницьких послуг на оплатній основі і в умовах конкуренції; підприємницький характер зобов’язаннь у сфері митного посередництва.

Обґрунтовується позиція, що правовідносини, що встановлюються між митними органами та учасниками зовнішньоекономічної діяльності за допомогою участі третьої особи, є видом господарського зобов’язального правовідношення – правовідношення з надання посередницьких послуг. В межах митних правовідносин договори цивільно-правового характеру необхідно розглядати як специфічний спосіб впливу держави на цю сферу суспільних відносин. За допомогою участі митних посередників, між митними органами та учасниками зовнішньоекономічної діяльності встановлюються певні економічні і правові відносини.

В митній справі часто використовуються такі договори, як: договір комісії, договір доручення, агентський договір і багато інших. Таким чином, в митних правовідносинах зберігаються ті ж правові статуси сторін, що і в цивільних правовідносинах, лише сторонами виступають митний посередник і інша заінтересована особа.

Зважаючи на специфіку митних посередницьких відносин, варто визначити такі критерії класифікації митних посередників: за формою власності, за виконуваною господарсько-правовою функцією, за організаційно-правовою формою, за масштабами господарської діяльності. Крім того, діяльність митних посередників може бути класифікована залежно від функцій, які вони виконують.

Ключові слова: митне посередництво, митний брокер, митний перевізник, договір про надання послуг, договір купівлі-продажу, договір зберігання на товарному складі, зовнішньоекономічна діяльність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Прокопович Г.А. Межотраслевые связи таможенного и гражданского права. Вестник экономической безопасности. 2019. № 2. С. 62-66.
2. Запорожець О.Ф. Шляхи підвищення якості митних послуг. Інноваційна економіка. 2018. № 3-4 (74). С. 12-16.
3. Сулейменов М.К. Хозяйственно-посреднические договоры услуг. Советское государство и право. 1973. № 3. С.50-55
4. Мантусов В. Б., Эриашвили Н.Д., Прокопович Г.А., Соловьев Е.Н. Актуальные проблемы таможенного права : учебное пособие. М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2017. 103 с.
5. Лаптев В.В. Субъекты предпринимательского права : учеб. пособие. М., 2003. 236 c.
6. Ершова И.В. Предпринимательское право : учеб. М., 2002. 520 c.
7. Толстошеев В.В. Региональное экономическое право России : учеб.-практич. пособие. М., 1999. 181 c.
8. Мотуренко С.М. Правовое положение таможенных посредников : дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.03. Москва, 2005. 169 с.