УДК 340.130.5:347.1

Бабійчук Володимир Миколайович,

аспірант кафедри цивільного права та процесу

Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-2960-4054

Анотація

Стаття присвячена визначенню поняття і ознак атракціону як джерела завдання шкоди та класифікації його основних видів.

Досліджено походження та етимологію поняття атракціон за допомогою вітчизняних та зарубіжних тлумачних словників. Виділено спільні для всіх визначень ознаки, такі як мета та місце діяльності.

Проаналізовано визначення атракціону, яке міститься у чинному українському законодавстві. Виділено характерні ознаки атракціону, такі як мета та місце діяльності, приналежність до матеріального світу, наявність певної енергії. Акцентовано увагу на тому, що діюче визначення більше підходить поняттю «атракціонна техніка».

Проаналізовано атракціон як джерело підвищеної небезпеки, використавши основоположні погляди «змішаної концепції джерела підвищеної небезпеки». Визначено ознаки атракціону, як джерела підвищеної небезпеки, а саме: відсутність повного контролю з боку людини, імовірність завдання шкоди та підвищена небезпека.

Зауважено на визначені поняття атракціонів підвищеної небезпеки. Досліджено розваги, що не належать до атракціонів підвищеної небезпеки. Запропоновано та обґрунтовано визначення поняття «потенційно безпечні атракціони», які не є джерелом підвищеної небезпеки, але є джерелом завдання шкоди.

Акцентовано увагу на тому, що не всі розваги є атракціонами, а лише ті, що наділені концентрованою внутрішньою енергією.

Запропоновано авторське визначення атракціону як джерела завдання шкоди з пропозицією внесення змін до чинного законодавства України. Співставлено та проаналізовано авторське визначення атракціону, як джерела завдання шкоди, з визначенням що міститься в чинному законодавстві України.

Узагальнено та визначено характерні ознаки атракціону як джерела завдання шкоди.

Запропоновано класифікацію атракціонів як джерела завдання шкоди, за критеріями безпеки; сфери перебування відвідувача; вікового цензу; впливу на свідомість відвідувача; сезонності; принципу дії; правової підстави діяльності.

Ключові слова: шкода, відшкодування, атракціон, атракціонна техніка, підвищено небезпечна діяльність, джерело підвищеної небезпеки, джерело завдання шкоди, зобов’язання, власність, володіння, ризик, делікт.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. Київ. Ірпінь: Перун, 2005. 1728 с.
2. Ожегов С. І. Толковый словарь русского языка. М.: Мир и Образование, Оникс, 2011. 736 с. URL: https://slovarozhegova.ru/letter.php?charkod=214
3. Кукин П.П. Безопасность человека и его деятельность. Основы безопасности жизни. № 1.1997. С. 41.
4. Пендяга Г.Л. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки дис. … канд. юрид. наук. 12.00.03. Київ, 2008. 211 с.
5. Про встановлення груп технічної складності атракціонів: Наказ Міністерства культури і туризму України № 938/0/16-09 від 29.10.2009 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v938_655-09#Text
6. Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки: Постанова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0004740-13#Text
7. Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки: Постанова Кабінету Міністрів України № 1107 від 26.10.2011 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1107-2011-%D0%BF#Text
8. Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки: Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи N 110 від 1 березня 2006 р. URL: https://ips.ligazakon.net/document/RE12279?an=1
9. Словник іншомовних слів / за ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. Київ, 1974. 776 с.
10. Ушаков Д.М. Толковый словарь русского языка. М.: Альта-Принт, 2005. 1216 с. URL: https://ushakovdictionary.ru/word.php?wordid=1184
11. Webster’s new World dictionary of the American language. 2nd college. Wash., 1972. URL: https://www.merriam-webster.com/dictionary/amusement%20park

УДК 347.451: 341.9.019 

Абросімов Сергій Анатолійович,

Голова Громадської ради при Кам’янець-Подільській

районній державній адміністрації

Анотація

В статті досліджуються особливості визначення умов в договорах купівлі-продажу за законодавством України та ЄС. Визначено особливості та зміст умов договору в правозастосовчій практиці України та актах soft law ЄС.

Зроблено висновок, що існуюча сьогодні класифікація умов договору за цивільним правом України потребує перегляду. В праві ЄС визначено специфічні умови договору і основному регулюванню підлягає дотримання свободи договору та виконання тих умов за договором, про намір щодо яких сторони домовились навіть на стадії переговорів. Також акцентовано увагу на формі договору за правом ЄС, де не вимагається укладення або засвідчення договору в письмовій формі, фактично взагалі не встановлено жодних вимог щодо форми договору, правил досягнення або оформлення домовленостей між сторонами. Угода може бути підтверджена за допомогою будь-яких засобів, у тому числі свідків.

У статті досліджуються особливості несправедливих умов договору між споживачем та підприємцем.

Автором встановлено специфіку визначення предмету та ціни за договором купівлі-продажу. Автор наголошує, що незважаючи на те, що DCFR договір купівлі-продажу визначає, в тому числі, через обов’язок покупця сплатити ціну, за змістом інших статей DCFR можна дійти висновку, що ціна не завжди може мати місце в самому тексті договору, хоча і передбачатись сутністю такого договору.

Автор доводить, хоча, з одного боку, відмова від традиційного для нашої правової системи виокремлення істотних умов договору, може призвести до ускладнень у правозастосуванні, на сьогодні у зв’язку з процесом рекодифікації, варто говорити про запровадження окремих вимог щодо означення умов договору за зразком європейського контрактного права з поступовим переходом до максимальної реалізації свободи договору для контрагентів, в тому числі що стосується умов договору.

Ключові слова: умови договору, купівля-продаж, предмет договору, ціна договору, істотні умови договору, рекодифікація, DCFR.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Концепція оновлення Цивільного кодексу України. Київ : Видавничий дім АртЕк., 2020. 128 с.
2. Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони : Закон України від 16.09.2014 року. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 40. Ст. 2021.
3. Мельниченко Р.В. «Свобода договору» в динаміці цивільних договірних правовідносин. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. Вип. 32. Т. 2. С. 49-53.
4. Луць В. До питання про сутність і зміст цивільно-правового договору. Приватне право. 2013. № 1. С. 118-128.
5. Горєв В.О. Свобода договору як загальна засада цивільного законодавства України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. Харків, 2007. 203 с.
6. Бунич Г.А., Гончаров А.А. Гражданское право. Учебник. М.: «Дашков и Ко», 2002. Т. 1. 776 с.
7. Новохатська Я.В. Цивільно-правовий договір як регулятор цивільних відносин. Проблеми законності. 2015. Вип. 130. С. 88-94.
8. Гайдулін О.О. Європейське контрактне право. Загальна частина: курс лекцій. К.: КНЕУ, 2008. 220 с.
9. Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. 3-тє вид. К.: Юрінком Інтер, 2010. 567 с.
10. Модельные правила европейского частного права (перевод с англ. Н.Ю. Рассказова). Статут, 2013. 592 с.
11. Акіменко Ю. Ю. Модельні правила приватного права як інструмент гармонізації приватного права Європейського Союзу. Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку України в умовах європейської інтеграції : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 18 травня 2018 р.) У 2-х т. Т. 2 / відп. ред. Г.О. Ульянова. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2018. С. 464-465.
12. Суха Ю.С. Концепція істотних умов договору за законодавством України та Європейського Союзу. Проблеми модернізації приватного права в умовах євроінтеграції: збірник наукових праць / за заг. ред. Ю.В. Білоусова. Хмельницький: ФОП Мельник А.А., 2015. С. 60-64.
13. Principles of European Contract Law. URL : https://www.trans-lex.org/400200/_/pecl/
14. Зозуляк І.І. Істотні умови договору: теоретичний аспект: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. Х., 2009. 172 с.
15. Лехкар О.В. Договір приєднання у цивільному праві України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. Х., 2008. 215 с.
16. Харитонов Є.О., Харитонова О.І., Голубова Н.Ю. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар. К.: Правова єдність, 2007. 1140 с.
17. Черняк О. Ю. Умови цивільно-правового договору в праві України та ЄС. Приватноправові принципи регулювання суспільних відносин: досвід ЄС та України. Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичного «круглого столу» (в рамках ХІV Всеукраїнського фестивалю науки, 15 травня 2020 року м. Київ). К.: НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України, 2020. C.105-111.

УДК 349.22

Кучеренко Олексій Миколайович,

доцент кафедри цивільно-правових дисциплін

юридичного факультету

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-3339-693X

Анотація

Стаття присвячена актуальному тематиці правового захисту комерційної таємниці на основі дослідження зарубіжного досвіду його правового регулювання. Автором наголошено, що в епоху інформації захист комерційної таємниці в деяких випадках є найбільш привабливим, ефективним та доступним правом інтелектуальної власності. У статті визначено нормативно-правові основи поняття комерційної таємниці відповідно до доктринальних та законодавчих джерел. Встановлено, що під поняттям комерційної таємниці розуміють відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням фінансами та іншою діяльністю підприємства, яка не є державною таємницею, розголошення (передача, просочення) яких може завдати шкоди його інтересам. У статті акцентується увага аналізі норм міжнародного права та законодавства деяких зарубіжних країн про охорону комерційної таємниці. Розглянуто питання особливості законодавчого закріплення та санкцій таких законів. Наголошено на деяких тенденціях та закономірностях, виявлених у цій сфері.

Встановлено, що державний механізм зарубіжних країн забезпечує широкий та ефективний захист комерційної таємниці. Накази про обшук та вилучення можуть бути видані для захисту комерційної таємниці та збереження доказів. Існує повний спектр засобів правового захисту для «порушення довіри», включаючи судові заборони, збитки та відповідальність перед третіми сторонами. Автором у статті констатовано необхідність удосконалення національного законодавства України у контексті налагодження правових інструментів захисту комерційної таємниці та механізм притягнення осіб юридичної відповідальності, зокрема, цивільної.

Ключові слова: комерційна таємниця, зарубіжний досвід, правовий захист, недобросовісна конкуренція, економічна безпека, підприємство.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Большой энциклопедический словарь. М. : Сов. энцикл., 1991. 965 с.
2. Єдиний закон про комерційну таємницю Великобританії URL: https://www.law.upenn.edu/bll/ulc/fnact99/1980s/utsa85.htm
3. Закон про економічне шпигунство: Закон Великобританії від 11.10. 1996 URL: http://www.tscm.com/USC18_90.html
4. Закон проти недобросовісної конкуренції: Закон Німеччини від 08.07.2004 URL: https://transpatent.com/gesetze/uwg.html#18
5. Закон про запобігання недобросовісній конкуренції: Закон Японії від 19.05.1993 в редакції від 26.02.2021 https://www.meti.go.jp/english/policy/economy/chizai/chiteki/index.html
6. Закон про недобросовісну конкуренцію: Закон Іспанії № 3/1991 від 10.01.1991 URL: https://www.boe.es/g/es/bases_datos/doc.php?coleccion=iberlex&id=1991/00628
7. Закон про недобросовісну конкуренцію: Закон Польщі від 16.04.1993 URL: https://www.uokik.gov.pl/download.php?plik=7635
8. Кодекс промислової власності Італії від 19.05.2005 URL: https://www.parlamento.it/parlam/leggi/deleghe/05030dl.htm
9. Кримінальний кодекс Італії URL: https://www.studiocelentano.it/codici/cp/codicepenale002a.htm
10. Німецьке цивільне уложення: Закон Німеччини від 18.08.1896 в редакції від 22.12.2020 URL: http://www.gesetze-im-internet.de/bgb/BJNR001950896BJNE103602377.html#Seitenanfang
11. Офіційний сайт Служби захисту прав інтелектуальної власності Франції URL: https://www.wipo.int/services/fr/
12. Про комерційну таємницю: Федеральний Закон Російської Федерації № 98ФЗ від 29.07.2004 URL: https://rg.ru/2004/08/05/taina-doc.html
13. Про підприємства в Україні: Закон України від 27.03.1991 № 887-XII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/887-12#Text
14. Цивільний кодекс Італії URL: https://www.studiocelentano.it/codici/cc/lVtX.htm
15. Цивільний кодекс Франції: Закон Франції від 21.03.1984 URL: http://195.83.177.9/code/liste.phtml?lang=uk&c=22&r=494#art4453
16. Черних А.Б. Проблема співвідношення інституту комерційної таємниці і суміжних правових категорій. Соціологія і право. 2019. № 4 (46). С. 79.
17. Article L152-7 of the Code du Travail de France URL: https://www.legifrance.gouv.fr/codes/id/LEGIARTI000006646587/2002-01-01
18. Article L621-1 Code de la Propriété Intellectuelle de France URL: https://www.doctrine.fr/l/texts/codes/LEGITEXT000006069414/articles/LEGIARTI000006279607

УДК 342.565.2 (497.2)

Садовська Ольга Миколаївна,

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри конституційного права та правосуддя

 Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-9897-082X

Левенець Анжела Вікторівна,

кандидат юридичних наук,  доцент кафедри

конституційного права та правосуддя 

 Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-1941-513X

Анотація

Стаття присвячена аналізу зарубіжного досвіду правового регулювання статусу спеціалізованого органу конституційного контролю на прикладі Республіки Болгарії в контексті вивчення позитивних та ефективних практик реалізації повноважень Конституційного суду для української політичної та правової систем та реформ, що відбуваються в Україні.

На  підставі статей Конституції, Закону про Конституційній суд,  деяких поправок до означених Законів, рішень КС та  теоретичних розробок  болгарських вчених проаналізовано історію створення, порядок формування, основні функції та роль КС Республіки Болгарія в системі органів державної влади. Встановлено, що КС здійснює особливі, лише йому притаманні, функції, провідна роль серед яких належить функціям саме конституційного контролю та тлумаченню норм конституції. Проаналізовано відмінні риси повноважень Конституційного Суду щодо тлумачення конституційних положень та міжнародних актів, актів ЄС, а також виведені основні думки, сформовані з цього питання в правовій доктрині. У ході викладу також звертається увага на обов’язковість інтерпретаційних рішень Конституційного Суду та їх юридичну силу. Встановлена різниця між тлумаченням, передбаченим у Конституції як окреме повноваження та причинно-наслідковим тлумаченням, яке суд здійснює за необхідності при здійсненні інших своїх повноважень. Загалом практика КС Болгарії відіграє надзвичайно важливу роль для встановлення та функціонування правової держави, для створення умов для розвитку міждержавного співробітництва, а також для реалізації зовнішньополітичних прагнень держави та захисту прав громадян.

Визначені деякі проблеми правового та політичного характеру, що впливають  на діяльність КС Болгарії, розв’язання  яких є суттєвими у практиці КС України. Приділено увага аналізу політичної функції КС. Акцентовано, що самостійність і правова незалежність КС в системі державної влади, його непідзвітність іншим органам, не означає, що інші гілки влади позбавлені можливості впливу на цей орган, але при цьому КС не має бути важелем впливу на розстановку політичних сил.

Зроблено висновок, що Конституційний суд забезпечує верховенство Конституції, без його діяльності неможливо посилити та вдосконалити конституційну справедливість у Болгарії, а також повністю реалізувати функції основного закону країни. Хоча рішення Конституційного суду, які оголошують неконституційними закони та інші акти, можуть мати політичні наслідки, Конституційний суд не може і не повинен бути віднесений до категорії політичних судів та існує поза трикутником влади.

Ключові слова: Республіка Болгарія, Конституція, Конституційний суд, конституційний контроль, конституційне правосуддя, система влади, політичне правосуддя, політизація рішень.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Бутирський А. А. Судова система Республіки Болгарія: зміст та особливості. Держава і право. Вип.53. 2011. С. 188-193.
2. Българска конституционна съдийка Е. Друмева изнесе лекция в Дармщад. Новини и анализи от България. _ DW_ 04.06.2007. URL: https://p.dw.com/p/B3vA
3. Закон за Конституционен съд 1991 г. Обн. Държавен вестник бр.67 от 16 август 1991 г., изм. и доп., бр. 25 от 16 март 2001 г., бр. 50 от 21.06.2014г., бр. 14 от 19.02.2016 г., изм., бр. 16 от 26.02.2016 г., изм. и доп., бр. 9 от 29.01.2019 г., доп., бр. 30 от 31.03.2020 г., г. URL: http://www.constcourt.bg/bg/LegalBasis
4. Івановська А.М. До питання про місце Конституційного суду України в системі органів державної влади. Університетські наукові записки, Хмельницький ун-т управляння та права. 2015. №1 (53). С.12-26.
5. Иорданова З. Преглед на практиката на Конституционен съд на Република България по въпросите на избираемостта и несъвместимостта в държавното управление. Научни трудове на Русенския университет. 2012. Том 51. Сер. 7. С. 66 – 74. URL: researchgate.net/publication/331653320
6. Карагьозова-Финкова М. Конституционен съд. Конституционен съд. Юриспруденция 1997-2006 г. разд. VIII. София, Издателство «Отворено общество», 2010. С. 675-780.
7. Ковальчук В.Б. До питання про роль та місце Конституційного суду в системі вищих органів державної влади: в контексті європейського досвіду. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Юридичні науки. №837. С. 137-142.
8. Конституционное право: словарь. Отв. ред. проф. Маклаков В.В. М.: Юристь, 2001.
9. Конституционен съд. Юриспруденция 1997-2006. София, Издателство «Отворено общество», 2010. 881 с.
10. Конституция на Република България. София, 1991. URL: parliament.bg/bg/18
11. Марков Г. 2020 - Борисов победи опозицията с 5:0. URL:https://www.24chasa.bg/mnenia/article/9414200/
12. Начева С. Конституционноправни основи на политическият живот в България. Избирателни закони. София: Изд-во «Сиби», 2001. С.4-49.
13. Неновски Н. Конституция на Република България анотирана с тълкуванията на Конституционния съд. София, Сиби. 2001. 347 с.
14. Неновски Н. Конституцията: актуални въпроси на теорията и практиката. София, Сиби. 2002.136 c.
15. Опря О. В. Конституционные суды в постсоциалистических государствах Восточной Европы: на примере Конституционного суда Республики Болгарии: дис. … к.ю.н.: 12.00.02. М., 2002. 192 с. URL:com/content/constitutsionnyt-sudy-v-postsozialist.-gosudarstvach/
16. Премьер-министр Болгарии предложил изменить Конституцию на фоне протестов. Политика, 15 авг 2020. URL: https://www.rbc.ru/politics/15/ 08/ 2020/ 5f36fc249a7947a2595bfc8e.
17. Президент Болгарии призвал правительство уйти в отставку. 11.07.2020. URL: http://dw.com/ru/президент-болгарии-призвал-правительство-уйти-в-отставку/a-54141980
18. Решения на Конституционния съд на Република България №18 от 16.12.1993.URL:http://www.constcourt.bg/Pages/Document/default.aspx?ID=133.
19. Решение №1 КС РБ от 29 февруари 2000 г. по конституционно дело N: 3 от 1999 г. Обн., ДВ, бр. 18 от 07.03.2000 г.. URL: lex.bg/laws/Idoc/; Страсбург.CERD. URL:miris.euros.edu/mugs2/do/blom.html?
20. Решение № 4 от 21 април 1992 г. по конституционно дело № 1 от 1991 г. ДВ, бр. 35 от 28.04.1992 г. URL: lex.bg/laws/Idoc/
21. Решение № 12 от 30 юли 2020 г. Обн., ДВ, бр. 70 от 7 август 2020 г.. URL: http://www.constcourt.bg/bg/Home/Home
22. Спасов, Б. Конституционно право на Република България. Част втора. С., 2002. 234 с.
23. Стоилов Я. Конституционни промени във връзка с членството на Република България в Европески съюз. Понеделник. 2001.бр.12. С.65-72.
24. Танчев Е. Конституционен контрол в сравнителна и българска перспектива. Конституционен съд. Юриспруденция 1997-2006 г. София, Институт «Отворено общество», 2010. 881 с.
25. Ханрети Крис. Българският Конституционен съд като дополнителна законодателна камара / Превод на В.Петров. 2014. SAGE/ East European Politics and Societies and Cultures, Vol.28. 3 August 2014, 540-558. URL: www.sadebnopravo.bg.
26. Христова Г. Конституційна скарга як національний «фільтр» справ на шляху до Європейського суду з прав людини. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції з питань запровадження конституційної скарги в Україні: збірка тез. м. Київ, 18 груд. 2015 р. Конституц. Суд України; за заг. ред. Ю. В. Бауліна. К.: ВАІТЕ, 2016. 186 с.

УДК 342:342.733

Мілова Тетяна Миколаївна,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент

кафедри державно-правових дисциплін та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-1480-6772

Анотація

Стаття присвячена теоретичному аналізу існуючих міжнародних стандартів щодо права людини і громадянина на свободу наукової творчості та розкриттю їх особливостей. Наголошується, що основоположну роль у процесі забезпечення прав і свобод відіграють міжнародні стандарти, які полягають у визначенні пріоритетних напрямів, умов та вимог, за допомогою яких здійснюється забезпечення, охорона та ефективна реалізація прав та свобод людини та громадянина.

На підставі аналізу існуючих дефініцій, визначено, що основою міжнародних стандартів прав людини, в тому числі і права на свободу наукової творчості, виступають міжнародно-правові акти, що містять правила діяльності, формулюють права, свободи та обов’язки відповідних суб’єктів.

Серед міжнародних стандартів щодо права на свободу наукової творчості проаналізовано документи універсального та регіонального характеру. Серед універсальних стандартів досліджуваного права зосереджено увагу на нормах Статуту ООН, Загальної декларації прав людини та Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.

Крім того, проаналізовано окремі положення Декларації про науку та використання наукових знань 1999 року.

В рамках регіонального співробітництва – Європейського простору, звернена увага на Хартію основних прав Європейського Союзу, яка гарантує свободу науково-дослідницької діяльності.

Розглянуто ряд документів, що вказують на певні обмеження права на свободу наукової творчості у частині окремих предметів дослідження: Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини, Загальна декларація про геном людини і права людини.

Зауважується, що міжнародні стандарти щодо права людини і громадянина на свободу наукової творчості містяться в комплексі універсальних та регіональних документів. Закріпивши право на свободу наукової творчості на світовому рівні, тим самим, було офіційно покладено відповідний обов’язок на державу. Наявність окремих обмежень щодо реалізації права на свободу наукової творчості в окремих сферах є виправданим кроком.

Ключові слова: міжнародні стандарти, культурні права, право на свободу наукової творчості, наукова діяльність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Рабінович П., Венецька О. Міжнародні стандарти прав людини: загальні ознаки, класифікація. Вісник Академії правових наук України. 2012. № 4. С. 18-28. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vapny_2012_4_4
2. Криворучко Л.С. Сутність міжнародних стандартів у організаційно-правовому забезпеченні захисту прав людини в Україні: аналітичний огляд. Правничий вісник Університету «Крок». 2012. Вип. 12. С. 58–61.
3. Руднєва О.М. Міжнародні стандарти прав людини та їх роль в розвитку правової системи України: теоретична характеристика: автореф. дис. на здобуття наук ступеня д-ра юрид. наук: 12.00.10. Харків, 2011. 36 с.
4. Мілова Т.М. Конституційне право людини і громадянина на свободу наукової творчості в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.02. Київ, 2008. 19 с.
5. Статут Організації Об’єднаних Націй. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_010
6. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К.Качуренко. Київ: Наукова думка, 1992. С. 18-24.
7. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К.Качуренко. Київ: Наукова думка, 1992. С. 24-36.
8. Статут Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури від 16.11.1945 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua
9. Декларация о науке и использовании научных знаний. URL: http://www.unesco.ru/rus/pages/
10. Етичний кодекс вченого України. URL: https://www.znu.edu.ua/etychnyj-kodex-uchenogo-Ukrajiny.pdf
11. Хартія основних прав Європейського Союзу від 07.12.2000 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_524
12. Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини від 04.04.1997 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_334
13. Загальна декларація про геном людини і права людини від 11.11.1997 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_575
14. Угода між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво від 04.07.2002 р. URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_194