• вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18
  • [email protected]
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

АЛЬТЕРНАТИВНЕ ВИРІШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ В УКРАЇНІ

УДК 342.92

Токарєва Ксенія Сергіївна,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри конституційного і адміністративного права,

Національний авіаційний університет

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-5705-5211

Анотація

Статтю присвячено аналізу альтернативних способів вирішення адміністративних спорів. Визначено поняття альтернативного вирішення спорів. Встановлено, що основними альтернативними способами вирішення адміністративних спорів є внутрішній перегляд, примирення, медіація, переговори та арбітраж. Проаналізовано досвід використання альтернативних способів вирішення адміністративних спорах у зарубіжних країнах. Встановлено, що найбільш поширеними формами альтернативного вирішення адміністративних спорів є внутрішній перегляд, створення незалежного від державних органу з посередництва, присудова та судова медіація. Проаналізовано переваги альтернативних способів вирішення спорів. Встановлено існуючі форми розгляду адміністративних спорів в України та проаналізовано ступені їх ефективності. Досліджено наукові погляди щодо оптимальної моделі медіації у адміністративних спорах. З урахуванням новітніх тенденцій до створення нових способів вирішення конфліктів акцентовано увагу на необхідності впровадження медіації до адміністративного процесу України. Здійснено аналіз перешкод використання альтернативного врегулювання адміністративних спорів та можливі зловживання учасників медіації під час вирішення адміністративного спору. Запропоновано додаткові гарантії якості надання послуг з посередництва для учасників медіації в адміністративних спорах.

Ключові слова: альтернативне вирішення спорів, адміністративний спір, медіація, судова медіація, оскарження.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Коровяковский Д. Г. О некоторых альтернативных способах разрешения споров (ADR) государств, входящих в ВТО (на примере США, Австралии, Франции, Германии, Великобритании, Российской Федерации). Российский судья. 2014. №. 11. С. 16-19.
  2. Романенко М. А. Альтернативные формы разрешения правовых конфликтов: выбор оптимальной модели. Вестник Астраханского государственного технического университета. №. 5. С. 244-251.
  3. Recommendation Rec (2001) 9 of the Committee of Ministers to member States on alternatives to litigation between administrative authorities and private parties. Council of Europe. URL: https://rm.coe.int/09000016805e2b59
  4. Білуга С. С. Досудове врегулювання адміністративно-правових спорів: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2015. 22 с.
  5. Minogue M. Internal review of administrative decision. In AIAL Conference. Canberra, Iss. 5. P. 54-58.
  6. Patoari M. M. Legal and Administrative Challenges of Alternative Dispute Resolution (ADR) as a Peaceful Means of Resolving the Land Dispute in the Rural Areas of Bangladesh. Beijing Law Review. No.2 (11). P. 415-428.
  7. Помазкова С. И. Досудебное урегулирование споров административного характера в России и за рубежом. Экономика. Право. Общество. №. 4. С. 68-74.
  8. Артемьева Ю. А. Альтернативные способы разрешения налоговых споров в Австралии. Социально-политические науки. 2018. №. 2. С. 144-147.
  9. Цветкова Е. А. Сравнительно-правовой анализ альтернативных способов разрешения налоговых споров на примере России, США, Нидерландов, Германии. Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. №. 2 (63). С. 58-64.
  10. Gesetz zur Förderung der Mediation und anderer Verfahren der außergerichtlichen Konfliktbeilegung. 2012. URL: https://www.bundesgerichtshof.de/DE/Bibliothek/GesMat/WP17/M/Mediationsgesetz.html
  11. Яроцкая Я. О. Место и роль альтернативных способов разрешения споров в административном судопроизводстве. Вестник молодых ученых Самарского государственного экономического университета. 2019. №. 2. С. 219-222.
  12. Бліхар М. Медіація як спосіб вирішення адміністративних спорів. Підприємництво, господарство і право. 2020. 10. С. 78-82.
  13. Про звернення громадян: Закон України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. № 24. ст. 170.
  14. Efficiency of legal framework in challenging regulations. URL: https://tcdata360.worldbank.org/indicators/hf972d7b3?country=BRA&indicator=40836&viz=line_chart&years=2010,2019
  15. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV. Голос України. ст. 158.
  16. Судова статистика. Судова влада України. 2019. URL: https://court.gov.ua/inshe/sudova_statystyka/rik_2019
  17. Красіловська З. В. Становлення інституту медіації в системі публічного управління: теоретико-правовий аспект: автореф. дис. … канд. наук з держ. упр.: 25.00.01. Одеса, 2017. 23 с.
  18. Корінний С. О. Впровадження медіації в адміністративний процес України: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Ужгород, 2019. 22 с.

СИСТЕМА ПРИНЦИПІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТІЙКОСТІ КРИТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ 

УДК 351.81

Сокіран Максим Вікторович,

кандидат юридичних наук, адвокат

е-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-1682-2012

Анотація

У статті розглядаються питання стійкості критичних інформаційних інфраструктур, на підставі аналізу чинного вітчизняного законодавства в сфері національної безпеки взагалі та кібербезпеки – зокрема, виокремлені основні принципи адміністративно-правового забезпечення стійкості критичних інформаційних інфраструктур. Визначено, що принципи закріплюється в правових нормах, для встановлення системи координат у певній сфері для її належного функціонування. Аналіз юридичної літератури показав, що більшість авторів, які досліджували принципи адміністративно-правового забезпечення певної сфери, до основних характеристик вказаних принципів віднесли: засади; що визначені у нормативно-правових актах; які створюють умови; на яких ґрунтується будь-яка діяльність; що регламентується та регулюються. Проаналізовані нормативно-правові акти дозволяють прийти до висновку, що діяльність у сфері забезпечення захисту КІІ базується на системі принципів, яка включає як загальні так спеціальні принципи. Однак нас цікавить лише та сукупність принципів, яка регламентує забезпечення стійкості КІІ, а не тільки їх захист. До такої системи ми відносимо наступні принципи: верховенства права і поваги до прав та свобод людини і громадянина; забезпечення національних інтересів України; відкритості, доступності, стабільності та захищеності; державно-приватного партнерства; пропорційності та адекватності заходів захисту реальним та потенційним ризикам; пріоритетності запобіжних заходів; об’єктивності та правової визначеності об’єктів КІІ; стандартизації процедур та унормування технічних вимог; співробітництва та взаємодії. Отже, під системою принципів адміністративно-правового забезпечення стійкості критичної інформаційної інфраструктури ми розуміємо сукупність основних керівних засад, які враховують інтереси людини, суспільства і держави, на підставі яких формується державна політика, яка дозволяє об’єктам критичної інформаційної інфраструктури протистояти загрозам, швидко відновлюватися після порушень функціонування.

Ключові слова: стійкість, критична інформаційна інфраструктура, адміністративно-правове забезпечення, система, принципи.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Державна система захисту критичної інфраструктури в системі забезпечення національної безпеки: аналітична доповідь За ред. О. М. Суходолі. Київ: НІСД, 2020. 28 с. URL: https://niss.gov.ua/sites/default/files/2020-08/dopovid-systema-zahystu-krytychnoyi-infrastructury_0.pdf
  2. Бірюков Д. С., Кондратов С. І. Захист критичної інфраструктури: проблеми та перспективи впровадження в Україні. Київ : НІСД, 2012. 96 с.
  3. Верголяс О. Реформування системи захисту та підвищення стійкості критичної інфраструктури України в розрізі актуальних загроз. URL: https://coolyanews.info/reformuvannyasistemi-zahistu-ta-piidvischennya-stiijkostii-kritichnoyi-iinfrastrukturi-ukrayinii-v-rozriiziiaktual.html.
  4. Теленик С. Критична інфраструктура як об’єкт адміністративно-правового регулювання. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ, 2018. № 1 (15). С. 179-189. URL: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/6663/1/17.pdf
  5. Словник іншомовних слів. За ред. О. С. Мельничук. К., 1974. С. 547.
  6. Толковый словарь живого великорусского языка. Т. 3. / Даль В. И. Гос. изд-во иностр. и нац. слов, 1955. С. 431.
  7. Старчук О. В. Щодо поняття принципів права. Часопис Київського університету права, 2012/2. С. 40-43. URL: http://kul.kiev.ua/images/chasop/2012_2/40.pdf
  8. Котюк В. О. Теорія права. К.: Вентурі, 1996. 208 с.
  9. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України»: указ Президента України від 25.02.2017 р. № 47/2017. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/47/2017#Text
  10. Цымбал В. А. Совершенствование инструментария публичного управления контрактной системой: автореферата на соискания научной степени доктора экономических наук: 08.00.05. Ростов-на-Дону, 2016. 27 с. URL: https://www.dissercat.com/content/sovershenstvovanie-instrumentariya-publichnogo-upravleniya-kontraktnoi-sistemoi
  11. Сердюк Є. В. Принципи адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України. Інформація і право, № 2. С. 72-78.
  12. Діденко С. В. Адміністративно-правове забезпечення обігу та застосування зброї в Україні. дис... д-ра юрид. наук, Київ, 2016. С. 443.
  13. Замрига А. Щодо визначення поняття принципів адміністративно-правового забезпечення господарської діяльності в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції, 2019. № 3. С. 83-86. URL: http://apnl.dnu.in.ua/3_2019/21.pdf
  14. Про схвалення Концепції створення державної системи захисту критичної інфраструктури: розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2017 р. № 1009-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1009-2017-%D1%80#Text
  15. Стратегія кібербезпеки України: указ Президента України від 15 березня 2016 року № 96/2016 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/96/2016#n11
  16. Про основні засади забезпечення кібербезпеки України: Закон України від 05.10.2017 р. № 2163-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2163-19#Text

ПРОБЛЕМИ ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СУДОВО-ЕКСПЕРТНИХ УСТАНОВ

УДК: 342.95 (477)

Рувін Олександр Григорович,

кандидат юридичних наук,

директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз

Міністерства юстиції України

https://orcid.org/0000-0003-0162-4686

Анотація

У статті, спираючись на аналіз норм чинного законодавства та наукові погляди вчених, надано характеристику громадському контролю за діяльністю судово-експертних установ. Наголошено на тому, що сьогодні існує нагальна необхідність збільшення вагомості участі громадськості у контролі за діяльністю судово-експертних установ, зокрема в частині забезпечення об’єктивності, неупередженості, безкорупційності та інших вимог законності діяльності судово-експертних установ.

Обґрунтовано, що громадський контроль слід розглядати як певне соціально-правове явище, в основі якого лежить конституційний принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.

Доведено, що громадський контроль за діяльністю судово-експертних установ наразі є достатньо обмеженим. Наголошено, що такий стан участі громадськості в контролі в означеній сфері слід вважати обумовленим безпосередньо встановленою забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи. При цьому присутність учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи не можна вважати залученням громадськості до контролю діяльності судово-експертних установ, оскільки мова йде про окремих осіб, які мають безпосереднє відношення до проведення експертизи.

Ключові слова: контроль, громадський контроль, законодавство, судово-експертні установи.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Ігнатенко О. С. Теоретичні основи та розвиток громадського контролю в системі публічного управління. Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2019. № 4 (68). С.30-34.
  2. Громадський контроль і права людини URL: https://helsinki.org.ua/2009/12/hromadskyj-kontrol-i-prava-lyudyny/
  3. Про звернення громадян. Закон України від 2 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1996, № 47, ст.256
  4. Про національну безпеку України. Закон України від 21 червня 2018 р. № 2469-VIII. Відомості Верховної Ради, 2018, № 31, ст.241
  5. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996. Офіційний вісник України 2010 р., № 84, стор. 36, стаття 2945
  6. Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. N 976. Офіційний вісник України 2008 р., № 86, стор. 100, стаття 2889
  7. Висновок громадської експертизи Благодійного Фонду суспільних відносин «Брат». URL: https://minjust.gov.ua/m/str_23762

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТИРИСТИКА СИСТЕМИ СУБ’ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

УДК 351.75

Павлютін Юрій Миколайович,

кандидат юридичних наук

докторант Національної академії Служби безпеки України

e-mail: [email protected]

Анотація

У статті здійснено розгляд загальних характеристик суб’єктів забезпечення національної безпеки України, а також питання розгляду окремих суб’єктів забезпечення національної безпеки України, визначення витоків їх систематизації та проблем імплементації результатів таких досліджень у сучасну практику управління державою.

Узагальнено, що діяльність суб’єктів забезпечення національної безпеки України в заходах запобігання, реагування та ліквідації загроз національній безпеці України відноситься до розряду складних завдань.

Автор наголошує на можливості розгляду в якості суб’єктів забезпечення національної безпеки України ряду міжнародних організацій, які статутними завданнями мають забезпечення колективної (міжнародної) безпеки.

Автор доходить до висновку, що подальші наукові розвідки проблеми суб’єктів забезпечення національної безпеки доцільно проводити окремо для підсистем забезпечення: 1) стримування; 2) стійкості; 3) взаємодії.

Ключові слова: національна безпека України, забезпечення національної безпеки України, суб’єкт забезпечення національної безпеки України, система суб’єктів забезпечення національної безпеки України

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Сергієнко М.Г. Функціональні зміни суб’єктів забезпечення національної безпеки у внутрішньополітичній сфері. Теорія та практика державного управління. 2013. Вип. 2. С. 308-317.
  2. Философский словарь / под ред. И.Т. Фролова. М. Республика. 2001. 719 с.
  3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. 1440 с.
  4. Забезпечення інформаційної безпеки як функція сучасної держави : моногр. / О. О. Тихомиров ; заг. ред. Р. А. Калюжний. Центр навч.-наук. та наук.-практ.вид. НА СБ України, 2014. 196 с.
  5. Ліпкан В. А. Поняття системи забезпечення національної безпеки України. Право і Безпека. 2003. Т.2, №4. С. 57-60. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pib_2003_2_4_14
  6. Смолянюк В.Ф. Системні засади національної безпеки України. Вісник Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого". Серія : Політологія. № 2. С. 107-126. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnuuaup_2018_2_11
  7. Нестеренко О.В. Система суб’єктів забезпечення національної безпеки і оборони України. Право і Безпека. 2020. № 2. С. 33-39. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pib_2020_2_6
  8. Антонов В.О. Конституційно-правові засади національної безпеки України: монографія / наук. ред. Ю.С. Шемшученко. Київ: ТАЛКОМ, 2017. 576 с.
  9. Кобко Є. В. Система суб’єктів публічної адміністрації в механізмі реалізації державної політики забезпечення національної безпеки України. Прикарпатський юридичний вісник. №4(25). том 2. 2018. С.84-89.
  10. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 № 2469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19/ed20180621#n10
  11. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року "Про Стратегію національної безпеки України": Указ Президента України від 14.09.2020 № 392/2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/392/2020?find=1&text=%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD+%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%BF%D0%B5%D0%BA#w1_1
  12. Валіхновський Р. Підходи щодо побудови гуманітарної парадигми забезпечення національної безпеки. Вісник Національної академії державного управління. Випуск № 1 / 2010. С.243-253.
  13. Корнієвський О.А. Недержавна система забезпечення національної безпеки держави: концептуальні засади. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Вип. 42. С. 231-240.
  14. Левицька М.Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення національної безпеки органами внутрішніх справ України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. К., 2002. 206 с.
  15. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник. К.: Атіка, 2008. 624 с.
  16. Проект Доктрини недержавного забезпечення національної безпеки України. URL: http://www.antiterunity.org/ru/conferences/030409/speech/lipkan.php
  17. Проект Закону України «Про недержавне забезпечення національної безпеки України» (автор проекту В.А. Ліпкан). URL: https://www.google.com.ua/search?hl=ru&source=hp&ei=ft4sW5LRBJKVmwW1-pnQCw&q=%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82+%D0%97
  18. Турченко О.Г. Щодо ідентифікації категорій «інтерес» та «національний інтерес» як об’єктів забезпечення безпеки. Правничий часопис Донецького університету. № 1. С. 61-67.

СУЧАСНІ ПИТАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ ТА ГРОМАДСЬКОСТІ

УДК 342.92

Окопник Олена Миколаївна,

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри галузевого права та правоохоронної діяльності

Центральноукраїнського державного педагогічного

університету імені Володимира Винниченка

e-mail:[email protected]

https://orcid.org/0000-0003-0598-0557

Анотація

Стаття присвячена сучасним питанням взаємодії громадськості та прокуратури України, адже розвинене громадянське суспільство є невід’ємною складовою всіх демократичних правових держав світу. Очевидно, що сильна держава та правові інститути неможливі без поінформованого громадянського суспільства, яке стає дієвим чинником державотворення за умови конструктивного та соціально відповідального діалогу з державою в межах правового поля. Громадянське суспільство активно сприяє процесам політичної демократизації, набуття державою ознак правової, відстоюючи матеріальну і духовну незалежність людини від держави, домагаючись правової гарантії такої незалежності, захисту приватних і суспільних інтересів людей. Разом з тим, має бути зворотній зв’язок державних інститутів з громадськістю, оскільки правова держава має реагувати на запити і потреби громадян, інформувати про діяльність державних органів, видавати відповідні законодавчі акти та слідкувати за їх виконанням. Держава повинна створити ситуацію правової захищеності громадян, сформувати сприятливе правове поле для їх діяльності. Прокуратура України є одним з державних органів, який здійснює захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Тому особливого значення набуває проблема співпраці прокуратури з громадянським суспільством. У сучасному суспільстві істотно змінюється сфера діяльності прокуратури. Удосконалюються взаємодія між населенням, засобами масової інформації, державними органами і прокуратурою. І щоб така взаємодія функціонувала, Офіс Генерального прокурора повинен розробити ясну й ефективну стратегією розвитку діяльності як самої прокуратури, так і взаємодії її з громадськістю та засобами масової інформації для забезпечення прозорості та відкритості діяльності прокуратури.

Ключові слова: європейські стандарти, гласність, громадськість, державний орган, засоби масової інформації, населення, прозорість, прокуратура.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Гречанюк С., Мартинюк О. Деякі питання сучасного визначення місця прокуратури в системі органів публічного управління. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2017. №1. С. 55–62.
  2. Євсєєнко Л.. До реформи прокуратури має бути залучена громадськість. Громадський простір. 26.03.2020 URL: https://www.prostir.ua/?news=do-reformy-prokuratury-maje-buty-zaluchena-hromadskist-dyrektor-idf-ukrajina
  3. Задорожня О. Кроки назустріч: хто зробить більше – прокуратура чи суспільство? Вісник прокуратури. 2017. № 12. С. 59–60.
  4. Мартинюк О. Адміністративна діяльність органів прокуратури: дис…. канд.. юрид. наук: 12.00.07 / Тернопольський нац.. економ. ун-т. Тернопіль, 2018. 215 с. 
  5. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України від 23.09.1997. № 539/97-ВР. Дата оновлення: 16.07.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/539/97-вр#Text
  6. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р. № 1789-XII. Дата оновлення: 25.09.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1789-12#Text
  7. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 року. № 1697-VII. Дата оновлення: 03.07.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/card2#Card
  8. Реформування прокуратури України: інституційний аспект. URL: ttps://democracy-reporting.org/ua/public-prosecutors-ukraine/
  9. Циганок С. Правові засади взаємодії органів прокуратури із ЗМІ та громадськістю. Підприємство, господарство і право. 2019. № 10. С. 107–110.
  10. Relations between the prosecutors and the media (2013). URL : https://www.coe.int/en/web/ccpe/opinions/preliminary-works/opinion8.
Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись