УДК 342.95 (477)

Полянський Антон Олександрович

кандидат юридичних наук,
здобувач Університету сучасних знань
https://orcid.org/0000-0003-3005-8206

Анотація

У статті проаналізовано наукові підходи до змісту поняття «правоохоронні органи» на основі яких сформульовано авторське розуміння останніх, а також побудовано теоретичну обґрунтований погляд щодо їх структури. Звертається увага на визначення судово-експертних установ та наукові оцінки особливостей даних органів. Сформульовано тлумачення судово-експертних установ, а також наведено їх систему.

Ключові слова: правоохоронні органи, судово-експертні установи, система правоохоронних органів, структура судово-експертних установ.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1.  Мельник М. І Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність : [навч. посібн.] / М. І. Мельник, М. І. Хавралюк. К. : Атіка, 2002. 576 с.
2. Денисюк С.Ф. Громадський контроль за правоохоронною діяльністю в Україні: адміністративно-правові засади: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ: Київський міжнародний університет. 2010. 393 с.
3. Котляренко О. Військова служба правопорядку суб’єкт реалізації правоохоронної функції держави. Вісник Національної академії прокуратури України. 2013. №1. С. 116-121.
4. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. К.: Юри_ дична думка, 2007. 992 с.
5. Нагорна В.В. Щодо проблеми визначення поняття «правоохоронні органи» у правовій науці та законодавстві України. Юридичний науковий електронний журнал. №6/2018. С. 44-48.
6. Бандурка А. Н. Судебные и правоохранительные органы Украины. Х.: Университет внутренних дел, 1999. 350 с.
7. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: закон від 23.12.1993 №3781-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1994. №11. ст.50.
8. Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України: постанова від 06.03.2019 №227. Офіційний вісник України. 2019. №26. ст.900.
9. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон від 14.10.2014 № 1698-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014, № 47, ст. 2051.
10. Про Національне антикорупційне бюро України: Закон від 14.10.2014 №1698-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. №47. ст.2051.
11. Про Службу безпеки України: закон від 25.03.1992 №2229-ХІІ. Відомості Верховної ради України. 1992. №27. ст.382.
12. Про Національну гвардію України: закон від 13.03.2014 №876-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. №17. ст.1216.
13. Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України: закон від 07.03.2002 №3099-ІІІ./ Відомості Верховної Ради України. 2002. №32. ст.225.
14. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: науч.-практ. комментарий / под общ. ред. В. Т. Маляренко, Ю. П. Аленина. Харків, 2005. 968 с.
15. Дудіч А.В. Поняття судового експерта як учасника кримінального провадження. Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика. Наше право. 2014. № 6. С.139-140.
16. Тертышник В.М., Слинько С.В. Теория доказательств: учебное издание. Арис. 1998. 256 с.
17. Про судову експертизу: закон від 25.02.1994 №4038-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1994. №28. ст.232.

УДК 342.98

Звенигородська Оксана Вадимівна

Заступник начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях
слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Кіровоградської обласної прокуратури
[email protected]

Анотація

Стаття присвячена дослідженню ролі прокурора в адміністративному процесі. В сучасних умовах здійснюється активна робота по вдосконаленню законодавства, приведення його у відповідність з міжнародними стандартами, відпрацювання належних механізмів взаємодії держави, його органів з громадянами. Дієвість цього механізму, безумовно, залежить від рівня правової регламентації такої важливої сфери правового регулювання, як сфера адміністративного процесу. Належна реалізація в цій сфері прав і свобод громадян, дотримання балансу між інтересами конкретної людини і держави багато в чому залежить від чіткого регулювання правового статусу всіх суб’єктів адміністративно процесуальної діяльності.

При цьому однією з найважливіших є проблема вдосконалення юридичних гарантій забезпечення і реалізації прав і свобод громадян в їх відносинах з органами держави. Особливе місце в юридичному механізмі забезпечення прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу займає прокуратура. Протягом десятиліть цей важливий державний орган був і залишається дієвим важелем дотримання законності в діяльності органів виконавчої влади, посадових осіб всіх рівнів, забезпечення правової захищеності громадян і налагодження належного функціонування всіх ланок державного механізму. Практика показує, що сьогодні порушення прав і свобод громадян у сфері адміністративного процесу є явищем досить поширеним.

Встановлено, що проблематика захисту прокурором інтересів громадянина або держави в адміністративному судочинстві є новою для вітчизняної юридичної науки, зокрема теорії організації і діяльності органів прокуратури, і вимагає спеціального дослідження, оскільки влада завжди має можливість застосовувати примус щодо членів суспільства, фізичних осіб, які виступають суб’єктами адміністративного процесу. Наукове осмислення цих питань має також важливе практичне значення. Це необхідно для ефективного здійснення покладених на прокуратуру функцій представницького напрямку, завданням яких є забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Ключові слова: адміністративний процес, судочинство, прокурор, представництво прокурором інтересів громадян реалізація прокурором представницьких повноважень 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 року. № 1697-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/card2#Card
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-Х URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text
3. Чи допоможе обов’язкова участь прокурора у правосудді подолати корупцію? Судебно-юридическая газета: веб-сайт URL: https://sud.ua/ru/news/blog/115199-chi-dopomozhe-obovyazkova-uchast-prokurora-u-pravosuddi-podolati-koruptsiyu
4. Дмирто Нікіфоров Чи може прокурор оскаржити постанову про корупційне правопорушення? Ліга: веб-сайт URL: https://blog.liga.net/user/dnikiforov/article/29731
5. Повноваження прокурора при оскарженні постанови місцевого суду хочуть розширити. Київський районний суд міста Одеса: веб-сайт URL:https://kievskiysud.od.ua/press-department/all-news/3633-povnovazhennya-prokurora-pri-oskarzhenni-postanovi-mistsevogo-sudu-khochut-rozshiriti
6. Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення: Постанова пленуму вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0011740-14#Text

УДК 342.9

Павловська Наталія Володимирівна

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії та історії права
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Анотація

В статті досліджуються та порівнюються такі дефініції адміністративного права як адміністративно-правові санкції. Проведено аналіз застосування санкцій та встановлено, що адміністративні стягнення є самостійною мірою відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень.

Відзначено, що санкція як негативна реакція держави на порушення правової норми виникає при наявності протиправної поведінки або невідповідного виконання загально встановлених правил. Державний примус, як відомо, реалізується в багатьох формах, які охоплюють і санкції. Тому примус може застосовуватися не тільки у вигляді санкцій в результаті порушення правової норми, але й як відповідна реакція уповноважених органів. Слід зазначити, що дефініції «санкція» і «адміністративне стягнення» мають певні відмінності. Адміністративне стягнення є каральними, «штрафними» санкціями, які виявляються в позбавленні винного певних прав та привілеїв. У такий спосіб досягається мета – стягнення з правопорушника. За вчинений проступок він позбавляється якогось суб’єктивного права, обмежується його правосуб’єктність та на нього накладаються певні «штрафні» обов’язки. Крім втрат та обмежень, адміністративне стягнення тягне за собою ще й стан певної «адміністративної караності». Зазначена караність діє впродовж року з дня винесення покарання.

Адміністративні стягнення мають репресивний, виховний та попереджувальний характер, оскільки в результаті їх застосування виникають негативні юридичні наслідки у вигляді покарання за порушення певних суспільних відносин у сфері громадського порядку та громадської безпеки, право власності, встановленого поряду управління тощо. Адміністративні стягнення є одним із видів адміністративного примусу і мають всі ознаки, притаманні адміністративному примусу. У цьому випадку спостерігається їх діалектичний взаємозв’язок як окремого та загального; загальне охоплює всі окремі предмети, а окреме не повно входить до загального.

Стверджується, що адміністративно-правові санкції є самостійним інститутом адміністративного права. Дефініція «санкція» є більш широкою, і вона застосовується не тільки в адміністративному праві. Застосування адміністративно-правових санкцій і порядок їх регламентації заслуговує на подальше вивчення та наукове осмислення.

Ключові слова: адміністративні санкції, адміністративно-правова відповідальність, адміністративні стягнення, заходи впливу.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. ВеремеенкоИ.И. Административно-правовые санкции. М.: Юридическая литература, 1975. 180 с.
2. ЛейстО.Э. Санкциии ответственность по советскому праву. М.: МГУ, 1981. 61 с.
3. Гончарук С.Т. Адміністративні стягнення (в запитаннях і відповідях). К.: КМУЦА, 1998. 40 с.
4. Матіос А.В. Адміністративна відповідальність посадових осіб. К.: Знання, 2007. 223 с.
5. Адміністративне право України. Повний курс: підручник / Галунько В., Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2018. 446 с.
6. Кузьменко О.В. Адміністративна відповідальність та провадження в справах про адміністративні правопорушення: навч. посібник / О.В. Кузьменко. К.: ТОВ «Видавництво «Центр учбової літератури», 2017. 387 с.
7. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення / Пєтков С.В. К.: Юрінком Інтер, 2017. 544 с.
8. Колпаков В.К. Адміністративне право України: підручник. К.: Юрінком Інтер, 1999. 736 с.

УДК 342. 951

Маркарян Марина Валеріївна

старший викладач кафедри теорії та історії права
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Анотація

В даній науковій статті наведено поняття та виокремлено елементи адміністративно-правового статусу дипломатичних установ України за кордоном.

Визначено, що в юридичній науці усталеним є твердження, що різновидом правової категорії статус є правовий статус, який в свою чергу є похідним від соціального статусу. В основі правового статусу лежить фактичний соціальний статус, тобто реальне положення особи (фізичної чи юридичної) в даній системі суспільних відносин. Правовий статус обумовлений системою суспільних відносин, а тому є невід’ємним від державного устрою, від форм власності, від соціальної структури суспільства, форми політичного режиму, принципів виробництва і розподілу суспільних благ.

Дипломатичні установи України є постійно діючими органами дипломатичної служби, основними завданнями яких є представництво України в державах перебування або при міжнародних організаціях та підтримання з ними офіційних відносин, відстоювання національних інтересів України, виконання консульських функцій, у тому числі захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.

Запропоновано під адміністративно-правовим статусом закордонних дипломатичних установ України розуміти визначену в нормах міжнародного та національного законодавства систему завдань, функцій, повноважень, компетенції та міри персональної відповідальності керівників закордонних дипломатичних установ України, які встановлені державою та міжнародними договорами для виконання визначених прав та обов’язків компетенції та повноважень.

Відзначено, що структура адміністративно правового статусу дипломатичних установ України за кордоном складається з наступних елементів:
1. визначення цілей, завдань, функцій та наявність атрибутики;
2. організаційно-структурний (порядок створення; затвердження структури та штатної чисельності; здійснення матеріально-технічне та кадрове забезпечення);
3. права та обов’язки дипломатичних установ України за кордоном в системі публічної адміністрації та в міжнародному співтоваристві;
4. юридична відповідальність дипломатичних установ України за кордоном.

Ключові слова: державна служба, дипломатична служба, дипломатичний службовець, ранг дипломатичної служби, ротація.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Юридический энциклопедический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева. 2-е изд., доп. М.: Советская энциклопедия, 1987. 528 с.
2. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР. М.: Юридическая литература, 1985. 175 с.
3. Лепёшкин А.И. Правовое положение советских граждан. М.: Мысль, 1966. 56 с.
4. Серьогіна С.Г. Теоретично-правові та організаційні засади функціонування інституту президентства в Україні: Монографія. Х.: Ксілон, 2001. 280 с.
5. Шестаков С.В. Адміністративно-правовий статус працівника міліції: сутність та структура. Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2001. Спецвипуск. С. 149-153.
6. Єрмоленко Д.О. Правовий статус людини і громадянина в соціальній державі: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Х., 2002. 176 с.
7. Конституція України : Прийнята Верховною Радою України 28 черв. 1996 року із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 груд. 2004 р. № 2222-IV. К. : Атіка, 2006. 62 с.
8. Ямпольская Ц.А. Субъекты советского административного права : автореф. дисс. на соискание ученой степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07. М., 1958. 38 с.
9. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. М. : Наука, 1979. 229 с.
10. Бахрах Д.Н. Система субъектов советского административного права. Советское государство и право. 1986. № 2. С. 41-48.
11. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права : навчальний посібник. [8-е вид.]. Х. : Консум, 2005. 160 с.
12. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. М. : Госюриздат, 1961. 271 c.
13. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия : опыт комплексного исследования. М. : Статут, 1999. 712 с.
14. Теория государства и права : учебник для юридических вузов и факультетов / [под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова]. М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА. М, 1998. 570 с.
15. Черданцев А.Ф. Теория государства и права : учебник для вузов. М. : Юрайт, 1999. 432 с.
16. Юридична енциклопедія : В 6 т. / [редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.]. К. : «Укр. енцикл.», 2003. Т. 5: П-С. 2003. 736 с.
17. Великий енциклопедичний юридичний словник [За редакцією акад. НАН України Ю.С. Шемшученка]. К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. 992 с.
18. Сухонос В.В. Теорія держави і права : навчальний посібник. Суми : ВТД «Університетська книга», 2005. 536 с.
19. Сидоренко М.Й. Теорія держави і права (курс лекцій) : навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. К. : Університет «Україна», 2006. 198 с.
20. Теория государства и права : учебник. Х. : ООО «Одиссей». 2006. 480 с.
21. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права : навчальний посібник. К. : Атіка, 2005. 592 с.
22. Колодій А.М. Принципи права України. К. : Юрінком Інтер, 1998. 208 с.
23. 23. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / [В.С. Журавський, О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, Н.М. Оніщенко]; за заг. ред. В.С. Журавського. К. : Юрінком Інтер, 2003. 296 с.
24. Вступ до теорії правових систем: монографія / [за заг. ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко]. К. : Видавництво «Юридична думка», 2006. 432 с.
25. Скакун О.Ф. Теория государства и права : учебник. Харьков : Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. 704 с.
26. Нікітін А.В. Теорія держави і права : навч. посібник / Нікітін А.В.; за наук. ред. А.М. Колодія. К. : Університет «Україна», 2005. Ч. ІІ. 2005. 265 с.
27. Проблемы общей теории права и государства : учебник для вузов / [под общ. ред. академика РАН, д.ю.н., проф. В.С. Нерсесянца]. М. : Издательство НОРМА, 2002. 813 с.
28. Теория государства и права : учебник для вузов / [под ред. Г.Н. Манова]. М. : Издательство БЕК, 1996. 336 с.
29. Матузов Н.И. Правовая система и личность. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. 293 с.
30. Теорія держави і права : навчальний посібник / [упоряд. Л.М. Шестопалова]. К. : Прецедент, 2006. 197 с.
31. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права : навчальний посібник. К. : «Юрисконсульт», 2006. 355 с. 32.
32. Говійко Є. А. Адміністративно-правовий статус Національного центрального бюро Інтерпол: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право»; Класичний приватний університет, 2011. 215 с.
33. Колпаков В.К. Адміністративне право України : підручник. К. : Юринком Інтер. 1999. 736 c.
34. Бахрах Д.Н. Административное право : учебн. для вузов: 2-е изд. / Бахрах Д.Н., Россинский Б.В., Старилов Ю.Н. К. : Норма. 2005. 829 с.
35. Адміністративне право України : словник-довідник / укладачі: В. К. Шкарупа, Ю. А. Ведєрніков, В. П. Пібчибій. Дніпропетровськ : Юрид. акад. МВС України, 2001. 584 с.
36. Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве : монография. М., 1995. 135 с.
37. Орзих М.Ф. Право и личность. К., 1978. 144 с.
38. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посїбник-К.: Атіка, 2007. 624 с
39. Таранов А.П. Правовой статус личности в социалистическом обществе. Конституционные права и обязанности советских граждан / [Таранов А.П., Тимченко И.А., Чангули Г.И., Шуклина Н.Г.]; отв. ред. Таранов А.П. К. : Наукова думка, 1985. 248 c.
40. Белкин А.А. Понятие и особенности правового статуса органа советского государственного управления. Государственное управление и право: история и современность. Межвузовский сборник / А.А. Белкин, Л.Ш. Гумерова. - Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. - С. 5-14.
41. Ю.Н. Старилов. Курс общего административного права. В 3 т. Т. 1.: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты. М.: Издательство: «Норма», 2002. 728 с.
42. Административное право Российской Федерации: Учеб. для студ. сред. проф. учеб. заведений / В.Я. Насонов, В.А. Коньшин, К.С. Петров, М. Редкоус. М.: Издательский центр «Академия», 2003. 208 с.
43. Коренев А.П. Административное право России. Учебник. В 3-х частях. Часть I. M.: МЮИ МВД России. Изд-во «Щит-М», 1999. 280 с.

УДК 344.7

Борисочева Наталія Миколаївна

аспірант кафедри адміністративного,
цивільного та господарського права і процесу
Академії Державної пенітенціарної служби України

Анотація

Складовою цільового блоку, як одного з елементів адміністративно-правового статусу Державної авіаційної служби України, є: мета, завдання, функції та принципи Державної авіаційної служби. Права Державної авіаційної служби України – це сукупність встановлених та санкціонованих державою правил діяльності даної служби, що забезпечуються засобами державного примусу, з метою якісного та повного управління галуззю авіації та використання повітряного простору України.

Дослідження переліку прав Державної виконавчої служби України дає можливість стверджуати про необхідність додати до даного переліку наступні права: проводити посилений контроль за здійсненням українськими авіаперевізниками вантажних повітряних перевезень в державах, щодо яких запроваджені санкції; використання ціфровізаціійних технологій та інформатизації у галузі авіації та використання повітряного простору України. Інформатизація повинна передбачати використання інформаційних і комунікаційних технологій, спрямованих на автоматизацію процесів управління. Метою такого використання є задоволення інформаційних потреб Державної авіаційної служби України та можливість належного виконання нею своїх функцій на основі створення і використання інформаційних ресурсів. Інформатизація Державної авіаційної служби України має на меті формування єдиної інформаційної технології електронного документообігу, підвищення ефективності кадрового, організаційного, матеріальнотехнічного і ресурсного забезпечення діяльності органу зі створенням інструмента інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень, підвищення якості прийнятих рішень; підвищення оперативності реагування на звернення громадян, підвищення оперативності інформаційної взаємодії Державної авіаційної служби України з органами державної влади.

Визначено, що права Державної авіаційної служби України – це сукупність встановлених та санкціонованих державою правил діяльності даної служби, що забезпечуються засобами державного примусу, з метою якісного та повного управління галуззю авіації та використання повітряного простору України.

Ключові слова: авіація, авіаційна галузь, літакобудування, цивільна авіація, комерційна авіація, авіаперевезення, авіапотенціал.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Говійко Є.А. Адміністративно-правовий статус Національного центрального бюро Інтерполу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Київ, 2011. 20 с.
2. Запотоцька О. В. Адміністративно-правовий статус Національного банку України: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Київ, 2017. 203 с.
3. Петров Г. И. Основы советского социалистического управления. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1974. 180 с.
4. Запотоцька О. В. Поняття та елементи адміністративно-правового статусу Національного банку України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2017. № 42. С. 121–126.
5. Про затвердження Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України. Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 09 лютого 2010 № 68 URL : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0307-10.
6. Державна авіаційна служба. Керівництво державного інспектора з авіаційного нагляду за безпекою авіації за напрямком аеронавігація 21.04.2019 р. URL: https://avia.gov.ua/wp-content/uploads/2019/12/Handbook-ANS.A-005
7. Про затвердження Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні. Наказ Міністерства транспорту України від 7 грудня 1998 р. № 486. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0833-98
8. Експлуатація повітряних ліній URL: https://avia.gov.ua/komertsijna-ekspluatatsia/pasazhirski-perevezennya/ekspluatatsiya-povitryanih-linij/
9. Про затвердження Авіаційних правил України «Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній». Наказ Державної авіаційної служби України від 24 жовтня 2014 № 686 URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1440-14
10. Про затвердження Класифікації повітряного простору обслуговування повітряного руху України Наказ Міністерства інфраструктури України від 10 грудня 2013 № 1009 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z2203-13#Text
11. Горбатюк Я.В. Сутність та зміст інформатизації державної авіаційної служби України// Юридичний вісник. 2014. № 1 (30). С. 5-8.