УДК 342.92

Сокуренко Олена Анатоліївна

кандидат юридичних наук, доцент
доцент кафедри галузевого права та правоохоронної діяльності
Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка
email: [email protected]

Анотація

У статті досліджується принцип законності у вирішені спорів щодо пенсійного забезпечення. Проаналізовано деякі проблеми реалізації принципу законності при вирішенні спорів у сфері пенсійного забезпечення. Зазначено, що дотримання принципу законності в адміністративному судочинстві не завжди досягає встановленої мети, виникають проблеми при втіленні даного принципу, які потребують вирішення шляхом вдосконалення законодавства.

Розглянуто поняття принципу законності та зазначено, що законність є принципом, який гарантує досконалість правових норм та залежить від стану держави та суспільства. Відповідно у законодавстві є велика кількість колізій, які призводять до в зловживання принципом законності та до помилок. Ефективне втілення принципу законності при вирішенні спорів щодо пенсійного забезпечення полягають у дотриманні, виконанні, використанні, застосуванні норм права та у закріпленні гарантій справедливого судового розгляду справи.
Наголошено, що у спорах щодо пенсійного забезпечення, суд обов’язково повинен враховувати фактично порушені права, з урахуванням їх забезпечення щодо належного та ефективного захисту.

У ході дослідження з’ясовано, що дані проблеми повинні вирішуватися не лише органами судової влади, а й на законодавчому рівні. Потребує врегулювання питань щодо недопустимості обмеження підзаконними нормативно-правовими актами реалізації гарантованих законом прав особи на її пенсійне забезпечення, вирішення проблем «замороженого» перерахунку деяких видів пенсійних виплат, які регулювалися у законах та підзаконних нормативно-правових актах, що втратили чинність, наприклад, пенсії державних службовців.

Ключові слова: пенсійне забезпечення, принцип законності, населення, пенсія, виплати, судовий захист, механізм, реалізація, соціальне забезпечення.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Мироненко Є.О. Принципи верховенства права та законності в адміністративному судочинстві України. Форум права. 2013. № 4. С. 248–252.
2. Капля О.М. Втілення принципу законності адміністративного судочинства в законодавстві України. Науковий вісник Ужгородського Національного університету : серія: Право. 2017. Т. 2. Вип. 44. С. 28-31.
3. Узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами справ щодо загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби) URL: https://6aas.gov.ua/ua/law-library/court-practice/kijivskij-apelyatsijnij-administrativnij-sud/uzagalnennya-sudovoji-praktiki-rozglyadu-administrativnimi-sudami-sprav-shchodo-zagalnoobov-yazkovogo-derzhavnogo-pensijnogo-strakhuvannya-u-tomu-chisli-pensijnogo-strakhuvannya-osib-zvilnenikh-z-publichnoji-sluzhbi-vijskovoji-sluzhbi.html
4. Жидецька К.В. Проблеми застосування принципу законності у вирішенні спорів зі стягнення (повернення) пенсії в Україні. Право і суспільство. 2013. № 6.2. С. 194-203.
5. Фулей Т.І. Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя: Науково-методичний посібник для суддів. 2-ге вид. випр., допов. К., 2015. 208 с.

УДК 342.56/342.9

Вишнева Аліна Володимирівна,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

Стаття присвячена визначенню структури адміністративно-правового статусу органів суддівського врядування в Україні. Не вдаючись до етимологічного аналізу сутності категорії «структура» уточнено, що це його елементна складова.

Відзначено про відсутність усталеного розуміння змісту та сутності адміністративно-правового статусу як органів державної влади, так і органів суддівського врядування. З авторської позиції органи суддівського врядування в Україні є певною системою, склад якої визначено подвійним – Вища рада правосуддя як центральний орган, та інші органи як такі, що мають бути їй підзвітні в перспективі, адже сьогодні згідно норм чинного законодавства не до кінця зрозумілою є їх «піраміда». При формулюванні структури адміністративно-правового статусу органів суддівського врядування в Україні автор орієнтувався на два аспекти: універсальні характеристики органів суддівського врядування як органів державної влади,
що мають спеціалізоване соціально цінне призначення в механізмі реалізації функцій держави; спеціальні особливості функціональності конкретного суб’єктного утворення цієї системи.

Визначено, що структура адміністративно-правового статусу органів суддівського врядування в Україні – це сукупність нормативно закріплених в актах адміністративного законодавства підстав, умов, вимог, ідейних орієнтирів та процедур за наявності яких органи суддівського врядування: легалізуються як органи державної влади, що законодавчо наділені можливістю до реалізації соціально важливої адміністративної діяльності; стають підконтрольними та підзвітними суспільству (в окремих випадках ієрархічно вищим органам (органу) цієї системи); зобов’язуються реалізовувати свою діяльність у рамках та відповідності принципу верховенства права й несуть відповідальність за дії чи бездіяльність у просторі
своєї сфери відання.

Ключові слова: адміністративно-правові засади, адміністративно-правовий статус, органи суддівського врядування, правовий статус, статус, судова влада.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Приходько А.А. Адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації у сфері запобігання та протидії корупції:теоретична та практична сутність. Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». 2019. № 24. С. 88-96.
2. Зубко А. О. Адміністративно-правовий статус Департаменту міжнародних спорів Міністерства юстиції України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Науково-дослідний інститут публічного права. Київ, 2018. 211 с.
3. Аксюков С. М. Структура адміністративно-правового статусу уповноваженого центрального органу виконавчої влади з доходів та зборів. Митна справа. 2013. № 5(1). С. 68-72.
4. Оніщенко Н. М., Зайчук О. В. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 366 с.
5. Кобзар В. В. Теоретико-правові підходи до визначення поняття правового статусу особи в науці адміністративного права. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2014. № 1. С. 165-170.
6. Коломоєць Т.О. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч. К.: Юрінком Інтер, 2011. 576 с.
7. Окар-Балаж Я. І. Деякі питання визначення правового статусу особи у адміністративному праві. Наше право. 2015. № 2. С. 81-85.
8. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: навч. посіб. К.: Атіка, 2007. 624 с.
9. Горбач М. І. Адміністративно-правовий статус суб’єктів адміністративного права: теорія і практика: дис... канд. юрид. наук : 12.00.07. Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Науково-дослідний інститут публічного права, Київ, 2017. 202 с.
10. Коваль В. Елементи адміністративно-правового статусу військовослужбовців. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 11. С. 92-95.
11. Павелків С.Р. Адміністративно-правовий статус органів публічної адміністрації у сфері житлово-комунального господарства України: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. К., 2013. 22 с.
12. Бригінець О.О. Адміністративно-правовий статус державної податкової служби України: автореф. дис.на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Ірпінь, 2011. 22 с.
13. Алтуніна О. М. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування. Право і Безпека. 2010. № 4. С. 89-92.
14. Стародубцев А. А. Організаційно-правові питання діяльності інспекції особового складу щодо зміцнення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07. Харків, 1999. 185 с.
15. Даниленко А. П. Поняття та структура адміністративно-правового статусу органів місцевого самоврядування: теоретико-правовий аспект. Право і суспільство. 2013. № 6. С. 187-190.
16. Виконавча влада і адміністративне право; за заг. ред. В.Б. Авер'янова. К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. 668 с.
17. Бахрах Д.Н. Административное право: учеб. для вузов. М.: Изд-во «БЕК», 1996. 368 с.
18. Подоляка С. А. Адміністративно-правовий статус суб’єктів протидії корупції в органах прокуратури в Україні. Форум права. 2017. № 3. С. 160-165.
19. Савицький Я.Ф. Адміністративно-правовий статус апеляційних господарських судів в Україні: : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Науково-дослідний інститут публічного права. Київ, 2019. 224 с.
20. Олефіренко Н. Адміністративно-правовий статус адміністративного суду в Україні. Слово Національної школи суддів України. 2013. № 3. С. 152-155.

УДК 342.56/342.9

Вишнева Аліна Володимирівна,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

Розкрито сутність спільності та відмінностей у діяльності органів суддівського врядування та суддівського самоврядування. Виявлено, що це різні правові інститути, діяльність представників яких має ряд спільних рис, адже щонайменше на це вказує поняття «суддівське» як частини їх змістової структури (тобто сфера функціонування).

З’ясовано, що чинне законодавство не визначає термінологічну сторону інституту суддівського врядування в Україні. З доктринально-наукового дискурсу категорія «суддівське врядування» також не має загальновизнаного значення. Натомість суддівське самоврядування – це самостійний суб’єкт реалізації процедур забезпечення незалежності суддів, що виступає як самоорганізаційна структура в системі органів правосуддя, діяльність якого спрямована на захист професійних прав суддів в Україні.

Основна відмінність у діяльності аналізованих суб’єктів полягає, перш за все, у складі цих органів – виключно судді (суддівське самоврядування) та сукупність представників юридичної сфери з чіткою визначеністю кількості осіб, що мають статус суддів в Україні (Вища рада правосуддя); по-друге, сферою повноважень цих органів, адже самоврядування діє в площині захисту тільки професійних прав суддів України, а врядування – у сфері вирішення усіх питань, пов’язаних із функціональністю судової системи загалом. Акцентовано, що стверджувати про дублювання їх повноважень недоцільно, оскільки у цьому випадку краще вести мову взаємодію, спільність та координованість дій задля досягнення максимального
позитивного результату по запланованим до реалізації цілям.

Ключові слова: Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Вища рада правосуддя, соціальна цінність, судді України, суддівське врядування, суддівське самоврядування судова влада.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Концепція реформування судової системи України: Затверджено рішенням Правничої Асамблеї Асоціації правників України від 19 вересня 2014 року. Асоціація правників України. URL:
   https://uba.ua/ukr/projects/15/
2. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII. Голос України. 2016. № 132-133.
3. Левенець Є. Теорія розподілу державної влади: сутність, концепції та перспективи. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2011. Вип. 3. С. 230-240.
4. Забокрицький І. І. Поділ влади як елемент сучасного конституціоналізму: український та зарубіжний досвід у контексті моделей організації влади. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія : Юридичні науки. 2016. № 837. С. 122-130.
5. Vibert F. The Rise of the unelected. Democracy and the new separation of powers . Cambridge University Press, 2007. 211 p.
6. Державна влада в Україні. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. URL: http://www.nbuv.gov.ua/node/3577
7. Бабенко К.А. Конституційне закріплення принципу поділу державної влади як фундамент формування системи політико-правової взаємодії органів державної влади. Шостий апеляційний адміністративний суд. URL: https://6aas.gov.ua/ua/proekty/articles/b/432-konstitutsijne-zakriplennya-printsipu-podilu-derzhavnoji-vladi-yak-fundament-formuvannya-sistemi-politiko-pravovoji-vzaemodiji-organiv-derzhavnoji-vladi.html
8. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. ВВР. 1996. № 30. Ст. 141.
9. Про Вищу раду правосуддя: Закон України від 21.12.2016 № 1798-VIII. Офіційний вісник України. 2017 р., № 4, стор. 180, стаття 107, код акта 84481/2017
10. Прилуцький С. В. Суддівське самоврядування як конституційно-правова основа єдності судової  влади. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2012. № 3. С. 75 -80.
11. Гончаренко О.В. Виникнення органів державного управління у процесі формування судового корпусу. Університет. Історико-філософський журнал. 2007. № 5. С. 7-21.
12. Доповідь Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) щодо призначення суддів. Венеція, 22 червня 2007 року Висновок № 403/2006 CDL-AD(2007)028. URL: https://www.vkksu.gov.ua/userfiles/doc/perelik-dokumentiv/dop-evr-kom.pdf
13. Назаров І.В. Особливості забезпечення незалежності суддів в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2018. Серія ПРАВО. Випуск 53. Том 2. С. 124-127.

УДК 342.9

Денищук Денис Євгенійович,
науковий співробітник
науково-дослідної лабораторії з проблем забезпечення діяльності поліції
Харківського національного університету внутрішніх справ
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-0285-8831

Анотація

У науковій статті наголошено на термінологічній різноманітності іменування Державної кримінально-виконавчої служби України, що зустрічається навіть в нормативно-правових актах з охорони державної таємниці. Зроблено припущення, що така особливість зумовлена особливостями історичного розвитку, чим і обґрунтовано доцільність проведення дослідження.

В роботі послідовно розглянуто: особливості перебігу історичного розвитку пенітенціарної системи України; формування національної правової бази з врегулювання проблем охорони державної таємниці; проаналізовано зв’язок цих двох історичних явищ та виявлено їх особливості. Автором охарактеризовано причини, якими викликана необхідність трансформацій та реформування системи Державної кримінально-виконавчої служби України, запропоновано класифікацію етапів розвитку пенітенціарної системи, надано стисле визначення кожного з них. Доведено, що формування як Державної кримінально-виконавчої служби України, так і правової система охорони державної таємниці досі незавершені й відбуваються паралельно та взаємопов’язано. Запропоновано низку рекомендацій щодо удосконалення охорони державної таємниці в Державної кримінально-виконавчій службі України.

Ключові слова: Державна кримінально-виконавча служба України (ДКВС України); Державний експерт з питань таємниць; звід відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ); охорона державної таємниці; пенітенціарна система; режимно-секретний орган (РСО); секретність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про Державну кримінально-виконавчу службу України : Закон України від 23.06.2005 р.
№ 2713-IV (із змінами). Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 30, ст. 409. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2713-15

2. Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю : Наказ Служби
безпеки України від 12.08.2005 р. № 440 (із змінами). Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.2005 р. за № 902/11182. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0902-05#top

3. Про затвердження Змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю : Наказ Служби безпеки України від 23.07.2010 р. № 405. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.08.2010 р. за № 621/17916. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0621-10#Text

4. Про затвердження Змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю : Наказ Служби безпеки України від 06.12.2019 р. № 1898. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2019 р. за № 1295/34266. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1295-19#Text

5. Ягунов Д.В. Пенітенціарна система України: історичний розвиток, сучасні проблеми та
перспективи реформування : монографія / Д.В. Ягунов ; Державна пенітенціарна служба України. 4-те вид., перероб. та доп. Одеса : Фенікс, 2011. 446 с.

6. Лісіцков О.В. Пенітенціарна система України: історія та сучасність : Видання до 15-ої річниці
утворення центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань. Київ : Державна пенітенціарна служба України, 2013. 265 с.

7. Матеріали лекцій з дисципліни «Історія пенітенціарної системи» для підготовки фахівців на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти за напрямом підготовки 6.030402 «Правоохоронна діяльність» / Л.П. Шумна. Кафедра теорії та історії держави та права, конституційного права Юридичного факультету Академії Державної пенітенціарної служби Міністерства юстиції України. Чернігів, 2016. 47 с.

8. Про проголошення незалежності України : Постанова Верховної Ради Української РСР від 24.08.1991 р. № 1427-XII. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 38, ст. 502. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text

9. Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції :
Постанова Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 р. № 343 (із змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/343-2016-п#Text

10. Про схвалення Концепції реформування (розвитку) пенітенціарної системи України : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 р. № 654-р. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/654-2017-р#Text

11. Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань : Указ Президента України від 22.04.1998 р. № 344/98 (із змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/344/98

12. Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань : Указ Президента України від 31.07.1998 р. № 827/98 (із змінами). Указ втратив чинність на підставі Указу Президента № 532/2009 від 10.07.2009. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/827/98

13. Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України : Указ Президента України від 12.03.1999 р. № 248/99 (із змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/248/99#Text

14. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 09.12.2010 р. № 1085/2010 (із змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1085/2010

15. Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України : Указ Президента України від 06.04.2011 р. № 394/2011. Указ втратив чинність на підставі Указу Президента № 419/2019 від 20.06.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/394/2011

16. Про утворення територіальних органів Державної пенітенціарної служби : Постанова Кабінету
Міністрів України від 20.10.2011 р. № 1062. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1062-2011-п

17. Про Концепцію державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої
служби України : Указ Президента України від 08.11.2012 р. № 631/2012. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/631/2012

18. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України : Постанова Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. № 228 (із змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/228-2014-п

19. Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції : Постанова Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 р. № 348 (із змінами). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/348-2016-п

20. Про утворення міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань
виконання кримінальних покарань : Постанова Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 р. № 709. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/709-2017-п

21. Денищук Д.Є. Історичний розвиток та сучасний стан системи охорони державної таємниці в Державній кримінально-виконавчій службі України. Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених : тези доп. учасників наук.-практ. конф. (м. Харків, 16 травня 2019 р.). Харків, 2019. С. 64-68. URL: http://univd.edu.ua/general/publishing/konf/16_05_2019/pdf/15.pdf

22. Ботвінкін О. Система охорони державної таємниці в Україні. Історичний аспект. Правове, нормативне та метрологічне забезпечення системи захисту інформації в Україні. 2006. Вип. 2 (13). С. 83-88.

23. Про державну таємницю : Закон України від 21.01.1994 р. № 3855-XII (із змінами). Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 16, ст. 93. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12/ed20240101#tophttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12/ed20240101#top

24. Про розвідку : Закон України від 17.09.2020 р. № 912-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/912-20/ed20230331#top

25. Про внесення змін до Переліку посадових осіб, на яких покладається виконання функцій державного експерта з питань таємниць : Указ Президента України від 09.02.2017 р. № 29/2017. Указ втратив чинність на підставі Указу Президента № 190/2020 від 19.05.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/29/2017/ed20200521#Text

УДК 342.9

Ільєнков Олександр Олегович,
здобувач Науково-дослідного інститут публічного права
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0009-0000-0570-2579

Анотація

В науковій статті досліджено питання здійснення державного контролю за реалізацією прокуратурою своїх функцій, оскільки цьому питанню приділяється увага як з боку науковців, так і правозастосвчої практики, в частині підвищення рівня ефективності діяльності останньої. Здійснення державного контролю за діяльністю органів прокуратури має систематичний, всебічний та прозорий характер, в частині здійснення останніми своїх функцій. В цілому контроль за діяльність органів прокуратури доцільно класифікувати на: державний, громадський та судовий. Основна мета здійснення державного контролю полягає у забезпечення реалізації основних прав та свобод людини та громадянина, та недопущення порушення останніми через використання різних правових інструментів. Предметом здійснення державного контролю за діяльністю прокуратури в частині реалізації функцій є: 1) інституціональна складова; 2) функціональна складова; 3) інструментальна складова; та 4) організаційна складова.

Ключові слова: контроль, державний контроль, судовий контроль, демократичний цивільний контроль,
функції, прокуратура.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про затвердження Стратегії розвитку прокуратури на 2021-2023 роки : наказ Генерального прокурора від 16.10.2020 № 489. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/v0489905-20.
2. Банах С.В. Адміністративно-правове забезпечення функціонування органів прокуратури України: монографія. Тернопіль: Економічна думка, 2020. 372 с.
3. Демків Д.М. Адміністративно-правове забезпечення взаємодії Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з іншими правоохоронними органами: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. Тернопіль, 2019. 256 с.
4. Севрук Ю.Г. Адміністративно-правове забезпечення реалізації функцій прокуратури України в контексті реформування органів кримінальної юстиції: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. Запоріжжя, 2020. 197 с.
5. Кальчук О.М. Адміністративно-правове регулювання правозахисної діяльності органів прокуратури України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2015. 217 с.
6. Кобилянський О.М. Адміністративно-правові відносини, що виникають за участю органів прокуратури : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2015. 221 с.
7. Махніцький О.І. Судовий контроль за діяльністю органів прокуратури як гарантія дотримання прав людини. Юридична наука. 2019. № 6. С. 109–117.
8. Стефанчук М.М. Теоретико-методологічні та організаційно-правові засади реалізації прокуратурою України представницької функції : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2017. 471 с.
9. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев’ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 2368 Кримінально-процесуального кодексу України : Рішення Конституційного суду Україн від 30.06.2009 № 16-рп/2009 URL : https://zakon.rada.gov.ua/go/v016p710-09.
10. Курко Н.М. Адміністративно-правове регулювання антикорупційної діяльності прокуратури: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2015. 191 с.
11. Про загальні засади організації роботи в органах прокуратури України : наказ Офісу Генерального прокурора від 07.08.2020 № 365. URL : https://zakon.rada.gov.ua/go/v0365905-20.
12. Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування : Указ Президента України від 07.02.2008 № 109/2008. URL : https://zakon.rada.gov.ua/go/109/2008.
13. Котляревська Г.М. Адміністративно-правове забезпечення механізму звернення громадян в Україні : автореф. дис. доктора юрид. наук : 12.00.07. Запоріжжя, 2020. 34 с.
14. Про організацію роботи органів прокуратури з особистого прийому, розгляду звернень і запитів та забезпечення доступу до публічної інформації : наказ Генерального прокурора від 06.08.2020 № 363. URL : https://old.gp.gov.ua/ua/file_downloader.html?_m=fslib&_t=fsfile&_c=download&file_id=230573
15. Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 № 2469-VIII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/go/2469-19.
16. Про прокуратуру : Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII. URL : https://zakon.rada.gov.ua/go/1697-18.