• вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18
  • [email protected]
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРАВА В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

УДК 339.9

Фомічов Костянтин Сергійович,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри

міжнародних економічних відносин

Центральноукраїнського національного

технічного університету

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-2062-6441

Анотація

Стаття присвячена дослідженню сучасних тенденцій міжнародного економічного права в умовах глобального розвитку. Встановлено, що процес інтернаціоналізації національних економік викликане, серед усього іншого, подвійний лібералізацією правового режиму – в сфері міжнародного товарообміну (це істотно підштовхнуло розвиток торгівлі) та в області допуску прямих іноземних інвестицій, що у свою чергу, призвело до помітної транснаціоналізації великих підприємств). Визначено, що міжнародне економічне право – це сукупність норм, що регулюють різні за своєю природою суб'єкти у сфері міжнародних економічних відносин: держави, міжнародні організації, багатонаціональні підприємства, юридичні та фізичні особи різних держав. Акцентовано увагу, що глобалізація має комплексний характер, що відповідно має враховуватись при розробці внутрішньої правової політики держави, так і зовнішньої.

Підкреслено, що на міжнародне економічне право як на галузь міжнародного права поширюються основні принципи міжнародного права. Зауважено, що вони визначають загальні норми взаємин держав і конкретизуються відповідно до економічної сфери міжнародних відносин. Такими принципами, визнаними більшістю держав, є принцип невід'ємного суверенітету держав над їх багатствами і природними ресурсами; принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв'язків; принцип економічної недискримінації; принцип рівності і взаємної вигоди держав в міжнародних економічних відносинах; принцип розвитку взаємовигідного співробітництва в галузі торгівлі, економіки, науки і техніки. У статті автор звертає увагу на комплекс правових документів, що чітко формулюють норми-принципи міжнародної торгівлі, визнані сторонами міжнародної торгівлі в якості норм права, що діють в цьому сегменті світової економіки. Зокрема, серед них розглянуто принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА; принципи Європейського договірного права; звід принципів, правил і стандартів Lex mercatoria.

Ключові слова: міжнародне економічне право, глобалізація, норми-принципи, договірне право, транснаціоналізація.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Алєксєєнко І. Г. Особливості та істотні умови принципів європейського договірного права. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. № 6. 2015. URL: http://apnl.dnu.in.ua/6_2015/19.pdf
  2. Ахаимова Е. А. Lex mercatoria в практике арбитражных судов: вопросы применения и признания решений. Пробелы в российском законодательстве. № 4. С. 168-172.
  3. Бірюков Р. М. Глобалізація та її вплив на правову сферу. Українсько грецький міжнародний науковий юридичний журнал «Порівняльно правові дослідження». № 2. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/18375/06-Biryukov.pdf
  4. Войтович Р.В. Вплив глобалізації на систему державного управління (теоретико-методологічний аналіз): Монографія / За заг. ред. д-ра філос. наук, проф. В.М.Князєва. К.: Вид-во НАДУ, 2007. 680 с.
  5. Грабинський М. І. Міжнародне публічне економічне право та міжнародне приватне економічне право: порівняльно-правова характеристика. Порівняльно-аналітичне право. № 3. 2015. С. 257-259. URL: https://intrel.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2017/09/75.pdf
  6. Михайлов А.К. Щодо концепції Lex Marcatoria та її ролі у міжнародному приватному праві. Юридичний науковий електронний журнал. № 6. 2018. URL: http://www.lsej.org.ua/6_2018/117.pdf
  7. Принципи європейського договірного права. Коментарі та рекомендації / [пер. з англійської ТОВ «Асоціація експортерів і імпортерів «ЗЕД»]. К.: Асоціація «ЗЕД», 2013. 304 с.
  8. Принципи міжнародних комерційних договорів (принципи УНІДРУА (UNIDROIT): Міжнародний документ від 01.01.1994 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_920#Text
  9. Саакадзе Л. Формування системи взаємодії міжнародних фінансових інститутів в умовах глобалізації. К.: Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, 2007. С. 101-105.
  10. Тичина В. П. Роль організації економічного співробітництва та розвитку в умовах глобалізації міжнародних економічних відносин. Право і суспільство. № 5. 2016. С. 209- 214. URL: http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2016/5_2016/part_1/40.pdf
  11. Чубарєв В.Л. Мiжнародне економiчне право : підруч. К. : Юрiнком Iнтер, 2009. 368 с.
  12. Rivkin D.W. Enforceability of Arbitral Awards based on Lex Mercatoria. Arbitration International. Vol. 9, №. 1 1993.

ДО ПИТАННЯ ПРО ФІЛОСОФСЬКІ ПІДХОДИ ДО РОЗУМІННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

УДК 340.12:343.242

Романюк Валерій Миколайович,

адвокат

Анотація

У статті досліджуються філософські підходи до розуміння кримінальної відповідальності. Автор наголошує, що історична ретроспектива філософських поглядів на кримінальну відповідальність дає підстави до висновку, що в різні періоди різними науковими школами підстави, значення і соціальна роль кримінальної відповідальності оцінювалися неоднозначно, інколи протилежно. Неоднозначність поглядів доцільно пояснити «кризою покарання», зміною вектору мети відповідальності з відплати на відновлення, а покарання з карального ефекту та виправний.

У дослідженні автором вказується, що сутність кримінальної відповідальності в переважній більшості випадків розкривалася через призму реакції держави на порушення встановлених заборон, і як наслідок знаходило своє втілення у формі осуду особи, яка вчинила злочин, і осуду її поведінки. Основною такої ідеї є відплатність (кара) особи, яка вчинила злочин, за допомогою державного примусу, оскільки покарання є не стільки примусовим заходом, скільки карою і відплатою за вчинення злочину.

Автором вказується, що все виразнішою стає позиція про недосяжність цілей покарання, виправлення і перевиховання засудженого, досягнення соціальної справедливості, оскільки зведення реалізації кримінальної відповідальності тільки до призначення і реального виконання покарання (особливо у вигляді позбавлення волі) вже показало свою неефективність і соціальну небезпеку.

Автор приходить до висновку, що реакція держави у вигляді призначеного покарання повинна бути не тільки невідворотною і доцільною, але й досить гнучкою, щоб невідворотність кримінально-правового впливу і його інституційна доцільність не призводили до надмірності кримінальної репресії, необгрунтованого обмеження прав і законних інтересів осіб.

Ключові слова: кримінальна відповідальність, покарання, злочин, кара, осуд, потерпілий, мета покарання.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Панов М.І. Кримінальна відповідальність та її підстава. Вісник Національної академії прокуратури України. 2010. № 4. С. 45–52.
  2. Коржанський М.Й. Презумпція невинуватості і презумпція вини : монографія. К. : Атіка, 2004. 216 с.
  3. Богатирьов І. , Савченко А. Кримінальна відповідальність як сучасна проблема кримінального права України. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 2. С. 133-137.
  4. Головін А.С. Кримінальна відповідальність в контексті сучасних тенденцій відправлення правосуддя. Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 11–12 жовтня 2012 р.) / редкол. : В.Я. Тацій (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. Х. : Право, 2012. C. 14–25.
  5. Грищук В.К. Поняття, види, підстави і форми реалізації кримінальної відповідальності. Вісник Асоціації кримінального права України. 2013. № 1 (1). С. 50–65.
  6. Уткин В.А. Проблемы теории уголовных наказаний : курс лекций. Томск : Издательский Дом Томского государственного университета. 2018. 240 с.
  7. Фойницкий И.Я. Учение о наказании в связи с тюрьмоведением. М. : Городец, 2000. 464 c.
  8. Рагимов И.М. Философия преступления и наказания. СПб., 2013. 290 с.
  9. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. М. : Инфра-М, 2004. 184 c.
  10. Уголовная ответственность и ее реализация в деятельности органов внутренних дел. Учебное пособие/ Под ред. Н.И. Загородникова. М., 1987. 198 c.
  11. Бавсун М.В. Уголовно-правовое воздействие: идеология, цели и средства реализации: автореф. дис.… д-ра юрид. наук. Омск, 2013. 43 с.
  12. Лихтер П.Л. Влияние консеквенциализма и этики долга на формирование конституционно-правовых институтов в эпоху потребления. Актуальные проблемы российского права. 2020. Том 15, №9. С. 11-18.

 ПОЗАСУДОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ СПОРІВ

УДК 378.147

Шевчук Олександр,

суддя Хмельницького

окружного адміністративного суду

Анотація

Сучасна демократизація відносин, що виникають між суспільством й владою переорієнтувала завдання більшості державних і муніципальних інституцій, що стало чинником створення підґрунтя для виникнення багатьох спорів, в яких адміністративне судочинство є найбільш прийнятним способом розв’язання. Сьогодні адміністративні суди отримують величезну кількість заяв, які необхідно розглянути у стислі строки, що позначається на якості їх розгляду та результативності  прийнятих судових рішень. Тому проблема ефективного і швидкого вирішення конфліктів у сфері адміністративно-правових відносин є надзвичайно гострою.

Одним із напрямів вдосконалення порядку вирішення адміністративно-правових спорів є запровадження альтернативних способів врегулювання конфліктів між учасниками даних відносин. Тому сьогодні виникає необхідність створення системи інститутів позасудового вирішення спорів, що уже давно ефективно функціонують в західних правових системах. Формами альтернативного вирішення адміністративного спору є: досудові, позасудові, недержавні, неюрисдикційні, доюрисдикційні, претензійні, погоджувальні, неформальні, квазіюридичні форми. Під час їх застосування необхідним є, як правило, залучення третьої особи, що має повноваження винесення рішення щодо даного спору і для оскарження якого законодавством передбачена спеціальна процедура.

У даній статті пропонуємо дослідити поняття та зміст позасудового врегулювання адміністративно-правових спорів, визначити основні  способи такого врегулювання, з’ясувати недоліки правового регулювання у даній сфері  та запропонувати шляхи їх вирішення.

Ключові слова: адміністративно-правові спори, позасудове врегулювання спорів, альтернативні способи вирішення адміністративних конфліктів.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

ФОРМИ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ ЯК СУБʼЄКТА СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ЗМІСТ

УДК 37.032:355.137

Трофіменко Олег Володимирович,

Начальник Окремого контрольно-пропускного пункту

«Київ» Державної прикордонної служби України

e-mail: [email protected]

Анотація

В статті здійсненно науковий аналіз праць вчених щодо розуміння взаємодії органів публічної адміністрації, їх форм та ввидів. Надано визначення поняттю взаємодії Державної прикордонної служби України як субʼєкта сектору безпеки і оборони, де це врегульована законодавством, погоджена за метою, часом і місцем діяльність Державної прикордонної служби України та інших субʼєктів з метою захисту національних інтересів України від загроз та виконання завдань із забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України шляхом найбільш ефективного поєднання сил, засобів і методів, що притаманні вказаним субʼєктам.

Аналіз наукової літератури та нормативно-правової бази дозволило класифікувати взаємодію Державної прикордонної служби України як субʼєкта сектору безпеки і оборони, на пʼять основних видів: за рівнем здійснення, за тривалістю у часі, за кількістю субʼєктів, за ступенем конфіденційності та за організаційно-правовою формою.

Доведено, що форми взаємодії Державної прикордонної служби України як субʼєкта сектору безпеки і оборони можна розділити на чотири основні групи: обмін інформацією; проведення спільних заходів (спеціальних операцій, оперативних заходів, інших патрульних, режимних, демонстраційних, охоронних, пошукових заходів, тощо); проведення спільних нарад; проведення спільних навчань та заходів з правового виховання місцевого населення та профілактики порушень законодавства.

Ключові слова: Державна прикордонна служба України, взаємодія, координація, форми, види, сектор безпеки і оборони, національні інтреси.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Концепція розвитку сектору безпеки і оборони України : Указ Президента України від 14 березня 2016 року № 92/2016. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/92/2016#Text.
  2. Про Державну прикордонну службу України : Закон України від 3 квітня 2003 року № 661-IV. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-15#Text.
  3. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250 000, уклад. та голов. ред. В.Т. Бусел, Київ: Ірпінь, Перун. 2005. 1728 с.
  4. Філософський енциклопедичний словник / за ред. В.І. Шинкарук та ін. Київ : Абрис, 2002. 751 с.
  5. Зінченко Л.В., Шаповалова Н.В. Теоретичний аналіз поняття «взаємодія» як соціально-психологічний феномен. MODERN DIRECTIONS OF THEORETICAL AND APPLIED RESEARCHES. 2014. 18-30 March, 2014 URL : https://sworld.com.ua/konfer34/457.pdf
  6. Завгородній В.А. Правове регулювання взаємодії органів Національної поліції та громадських організацій у протидії корупції: навч. посіб. Дніпро : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2016. 168 с.
  7. Шабатько К.В. Особливості міжрівневої взаємодії в системі державного управління України. Форум права. 2012 № 4. С. 1024-1038.
  8. Назар Ю.С. Взаємодія органів внутрішніх справ із місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у профілактиці адміністративних правопорушень : моногр. Львів : ЛьвДУВС, 2012. 160 с.
  9. Шевчук О.М. Взаємодія та координація органів державної влади щодо забезпечення державного контролю у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Науковий вісник міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 8. С. 126-129.
  10. Ярмак О.М. Поняття, сутність взаємодії та її роль у розвитку соціальної системи. Право і безпека. 2006. № 5ʼ5. С. 46-49.
  11. Гронський С.В. Сутність взаємодії Державної прикордонної служби України з правоохоронними органами інших держав. Наукові записки Львівського університету бізнеса та права. 2013. вип. 11. С. 315-318.
  12. Галанюк Я.С. Удосконалення механізмів взаємодії Державної прикордонної служби України з органами державної влади та місцевого самоврядування. Вчені записки ТНУ ім. В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. Том 29(68) № 1. 2018. С. 47-54.
  13. Савенко І. М. Принципи та функції Державної прикордонної служби України. Науковий вісник. Вип. 15. URL: http://lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnyk15/fail/Savenko.pdf
  14. Заброда Д.Г. Взаємодія субʼєктів боротьби з корупцією : дис. … канд. юрид. наук. Київ. 2005, 203 с.
  15. Черепненко О.Я. Взаємодія підрозділів ОВС з іншими силовими структурами, державними та громадськими організаціями при ліквідації масових заворушень. Форум права. 2011-2. С. 957-962.
  16. Про Національну безпеку України : Закон України від 06.2018 № 2469-VIII URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#Text
  17. Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України : Наказ Міністерства внутрішніх справ України 30.11.2018 № 971 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1468-18#n15.
  18. Інструкція про порядок взаємодії органів Державної прикордонної служби України та Національної поліції України під час виконання завдань у межах зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення: наказ Міністерства внутрішніх справ України від 05.04.2019 № 251 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0421-19#Text.
  19. Інструкція про порядок взаємодії дільничних інспекторів прикордонної служби Державної прикордонної служби України та дільничних офіцерів поліції Національної поліції України : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2017 № 689 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1083-17#Text.
  20. Інструкція про порядок взаємодії між посадовими особами підрозділів Державної прикордонної служби України та територіальних органів Національної поліції України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в місцях значного скупчення транспортних засобів перед пунктами пропуску через державний кордон України : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2017  № 128 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0346-17#Text.
  21. Порядок організації взаємодії Державної прикордонної служби України та Національної гвардії України під час забезпечення захисту державного кордону України в мирний час : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 01.10.2018 № 802 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1188-18#Text.
  22. Порядок взаємодії органів Державної прикордонної служби України та Державної фіскальної служби України під час виявлення ознак порушень митних правил, а також виявлення майна, яке не має власника або власник якого невідомий : наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України від 18.10.2018 № 849/828 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1290-18#Text
  23. Порядок взаємодії інформаційних систем Державної фіскальної служби України та Державної прикордонної служби України щодо обміну інформацією, необхідною для забезпечення контролю при переміщенні осіб та транспортних засобів через державний (митний) кордон України та адміністративний кордон вільної економічної зони "Крим" : наказ Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2017 № 746/759 URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1207-17#Text.
  24. Інструкція про порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та взаємодії з територіальними органами Державної міграційної служби України під час звернення іноземців чи осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 10.08.2016  № 772 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1212-16#Text.
  25. Інструкція про порядок взаємодії підрозділів митної варти Державної митної служби України та підрозділів Державної прикордонної служби України : наказ Державної митної служби України від 08.09.2003 № 597/65 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0803-03#Text
  26. Сергієнко Є.В. Структура та класифікація механізмів взаємодії субʼєктів місцевого самоврядування. Науковий вісник Академії муніципального управління : зб. наук. праць. Вип. 2. С. 278–290.
  27. Малярова В.О., Дмитрієва Л.В. Види і форми взаємодії під впливом нового кримінального процесуального законодавства. Науковий вісник Ужгородського національного університету, Вип .43, Т. 2 С. 179-182.

ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ ЯК ГАРАНТІЯ ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

УДК 342.9

Махніцький Олег Ігорович,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

Наукове дослідження присвячене висвітленню наукових підходів щодо розуміння таких понять як «контроль», «громадський контроль», «громадський контроль за органами прокуратури» в результаті чого визначено зміст громадського контролю за органами прокуратури як гарантія дотримання прав людини. Проаналізовано чинне законодавство та виокремлено, в залежності від змісту та спрямованості правового регулювання три групи законодавчих актів України, які регулюють громадський контроль: загальні; організаційно-процедурні; галузеві.

Наведено інституційні елементи громадського контролю. Інституційними елементами громадського контролю за діяльністю органів прокуратури є: суб’єкт, об’єкт, предмет та процедури його здійснення.

Визначено форми громадського контролю за діяльністю органів прокуратури, до яких віднесли: 1) участь громадськості в обговорені та підготовці нормативно-правових актів, які регулюють діяльність органів прокуратури; 2) безпосереднє звернення громадян та засобів масової інформації до органів прокуратури з метою отримання інформації про їх діяльність; 3) участь представників громадськості у відборі кадрів в органи прокуратури; 4) організація опитування громадської думки про діяльність органів прокуратури.

Ключові слова: контроль, громадський контроль, органи прокуратури, громадський контроль за органами прокуратури як гарантія дотримання прав людини.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Голоднова Т.С. Контроль як гарантія законності управління майном військових формувань України: адміністративно-правові засади : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Ірпінь, 2019. 248 с.
  2. Іжа М., Радченко О. Громадський контроль в системі публічного управління як ефективний інструмент експертизи державно-управлінських рішень. Публічне управління: теорія та практика. Вип. 12. Том. 4. С. 74-79.
  3. Клочко А.М., Собина В.О. Громадський контроль за діяльністю поліції в Україні. Вісник НУЦЗУ. Серія: Державне управління. 2017. Вип. 1 (6). С. 194–201.
  4. Наливайко Т.В. Громадський контроль в Україні як інститут громадянського суспільства : теоретико-правовий аспект : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. Львів, 2010. 18 с.
  5. Неугодніков А.О. Громадський контроль за діяльністю суб’єктів публічної адміністрації : наближення до міжнародних стандартів. Lex Portus. № 6 (20). С. 66-80.
  6. Стеценко С.Г. Адміністративне право України : навч. посіб. .Київ : Атіка, 2009. 640 с.
  7. Малиновський В.Я. Державне управління: навч. посіб. 3-тє вид. Київ : Атіка, 2009. 608 с.
  8. Лученко Д.В. Місце контролю в системі адміністративно-правових форм діяльності. Проблеми законності. Вип. 82. С. 97-103.
  9. Тароєва В. В. Інститути контрольної влади в сучасній Україні : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Одеса, 2010. 219 с.
  10. Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ: підручник. Київ : НАВСУ, 1999. 702 с.
  11. Ігнатенко О.С. Теоретичні основи та розвиток громадського контролю в системі публічного управління. Держава та регіони. Серія: Державне управління, 2019. № 4 (68). С. 30-34.
  12. Сквірський І.О. Інститут громадського контролю в Україні та його правова природа. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету.Серія: Юриспруденція. 2016. № 19. С. 39-41.
  13. Держава і громадянське суспільство в Україні : проблеми взаємодії: монографія / за ред. І.О.Кресіної. Київ: Логос, 2007. 316 с.
  14. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / наук.‑ ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. Київ : НАДУ, 2011. Т. 1: Теорія державного управління / наук.‑ ред. колегія: В. М. Князєв (співголова), І.В.Розпутенко (співголова) та ін. 2011. 748 с.
  15. Крупник А. С. Громадський контроль: сутність та механізми здійснення. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2007. № 1. URL : www.library.oridu.odessa.ua
  16. Миронюк Р. В. Громадський контроль за діяльністю поліції : монограф. Дніпро, Ліра ЛТД, 2020.134с.
  17. Конституція України від 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
  18. Денисюк С.Ф. Сутність громадського контролю : співвідношення понять у теорії та законодавстві. Актуальні проблеми державного управління. № 2. С. 357 – 363.
  19. Костовська К.М. Організація та здійснення громадського контролю у сфері забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2015. Випуск 34.Том 2. С. 98-101.
  20. Кравчук В.М. Нормативно-правове забезпечення громадського контролю в Україні. Публічне право. 2016. № 2 (22). С. 300-306.
  21. Кравчук В.М. Проблеми законодавчого регулювання здійснення громадського контролю в україні. Проблеми реалізації та забезпечення ефективності правових реформ: науково-практична Інтернет-конференція 16.06.2016. URL : https://legalactivity.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1313%3A190616-19&catid=154%3A1-0616&Itemid=193&lang=en
  22. Про прокуратуру : Закон України від 14.10.2014 року № 1697-VII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 2-3, Ст. 12.
  23. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. № 47. Ст. 256.
  24. Про громадські об’єднання: Закон України від 22.03.2012 № 4572-VI. Відомості Верховної Ради України. № 1, стор. 2, ст. 1
  25. Поклад О.В. Поняття та зміст громадського контролю за діяльністю поліції в Україні. Право суспільство. № 2. С.139-145.
  26. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики: постанова Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 № 996. URL : https://zakon.rada.gov.ua/go/996-2010-%D0%BF
  27. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 01.2011 № 2939 VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 32. Стор. 1491. Ст. 314.
  28. Дячок Т. О. Звернення громадян – шлях до вирішення гострих суспільно значущих проблем. Бюлетень Міністерства юстиції України. № 1. С. 148-149.
  29. Ткаченко Є. В. Форми участі населення у контролі за владою.Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2013. Вип. 26. С. 81-94.
  30. Савосіна Н. Г. Про деякі аспекти правового регулювання права громадян на звернення до органів державної влади. Державна влада і місцеве самоврядування. 2010. № 10. С. 22-25.
  31. Циганок С. Правові засади взаємодії органів прокуратури зі ЗМІ та громадськістю. Підприємництво, господарство і право. № 10. С.107-110.
Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись