УДК

Рубцова Ірина Михайлівна

аспірант кафедри конституційного та адміністративного права
Національного авіаційного університету

Анотація

В даній науковій статті автором здійснено загальну характеристику окремих видів попереджувальних адміністративно-правових заходів охорони атмосферного повітря.

Ознаками, які характерні для попереджувальних адміністративно-правових заходів охорони атмосферного повітря є: - наявність правового припущення щодо можливості порушення норм приписів; - не передбачає настання для суб’єкта по відношенню до кого вони застосовані настання юридичних наслідків персоніфікованого та майнового характеру; - здійснюється як імператив; - є сукупністю правових засобів; - застосовує суб’єкт владно-управлінських повноважень; - застосовуються за відсутності самого факту вчинення правопорушення; - є суто мірами індивідуальної превенції, тобто застосовуються до конкретних учасників відносин; - юридичною підставою для вжиття даного виду державно-примусових заходів є закріплена в положеннях Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та інших законодавчих актах правова презумпція можливості порушення відповідних норм, які охороняються.

Визначено, що попереджувальні адміністративно-правові заходи охорони атмосферного повітря - це система правових засобів, які використовують суб’єкти, які наділені владно-управлінськими повноваженнями з метою попередження порушення норм, якими урегульовано відносини у галузі охорони атмосферного повітря.

Запропоновано адміністративно-запобіжні заходи охорони атмосферного повітря поділити за наступними критеріями: 1) залежно від вибору правового засобу охорони атмосферного повітря: - нормування; - стандартизація; - планування; - експертиза; - проектування; 2) залежно від суб’єкта: - суб’єкти господарювання приватного права; - суб’єкти господарювання публічного права; 3) залежно від форми процесуального вираження: - акти перевірки; - результати контролю; - облікова документація; - результати оцінки якості атмосферного повітря; - дані державного та громадського моніторингу кості атмосферного повітря; - звіт з оцінки впливу на довкілля; 4) залежно від характеру впливу на суб’єкта: - майнові; - організаційні; 5) залежно від нормативно-правового закріплення: - в законах України; - в підзаконних нормативно-правових актах.

Ключові слова: атмосферне повітря, адміністративно-правова охорона, заходи охорони, нормування викидів, забруднюючі речовини, юридична відповідальність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Административная ответственность в СССР / Под ред. В.М. Манохина и Ю.С. Адушкина. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1988. 166 с.
2. Веремеенко И.И. О классификации мер административного принужденик. Весник МГУ. 1978. № 5. С. 89-93.
3. Рябов Ю.С. Административно-предупредительные меры: Теоретические вопросы. Пермь: Кн. изд-во, 1974. 82 с.
4. Комзюк А.Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україні: дис. на здоб наук. ступ. докт. юрид. наук зі спеціальності 12.00.07. Харків. 2002. 363 с.
5. Полоніков В.В. Заходи адміністративного примусу в діяльності Державної прикордонної служби України. : дис. ... канд. юрид. наук зі спеціальності 12.00.07. Х., 2007. 320 с.
6. Деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 р. № 827.
7. Екологічне право : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / за ред. А. П. Гетьмана. X.: Право, 2013. 432 с. URL: https://www.ebk.net.ua/Book/law/getman_ekopu/part17/1702.htm
8. Яворська О.М. Контроль у галузі охорони атмосферного повітря. Науковий вісник. 2005. Вип. 15.7. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/kontrol-u-galuzi-ohoroni-atmosfernogo-povitrya
9. Транспортна екологія: навчальний посібник / О. І. Запорожець, С. В. Бойченко, О. Л. Матвєєва, С. Й. Шаманський, Т. І. Дмитруха, С. М. Маджд; за заг. редакцією С. В. Бойченка. К.: НАУ, 2017. 507 с.
10. Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами) ( ДСП-201-97 ): затв. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.07.97 № 201. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0201282-97#Text
11. Про затвердження Порядку погодження і видачі дозволів на провадження діяльності, пов'язаної із штучними змінами стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 301. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/301-2002-%D0%BF#Text
12. Про затвердження Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря: затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р. № 1655. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1655-2001-%D0%BF
13. Програма інтеграції України до Європейського Союзу. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001100-00#Text 

УДК: 342.95 (477)

Полянський Антон Олександрович

кандидат юридичних наук,
здобувач Університету сучасних знань

Анотація

Наголошено, що враховуючи ту суспільну місію, що виконують судово-експертні установи та правоохоронні органи, а також виходячи із цілей та завдань взаємодії між цими суб’єктами, до критеріїв оцінювання досліджуваної взаємодії віднесено такі: 1) стан нормативно-правового забезпечення взаємодії; 2) стан досягнення цілей взаємодії; 3) економічна ефективність – критерій на підставі якого визначається співвідношення отриманих результатів та витрачених на це ресурсів; 4) відповідність організаційно-інституційної структури механізму взаємодії її завданням; 5) вплив взаємодії на оновлення та удосконалення форм і методів судово-експертної та правоохоронної діяльності; 6) вплив взаємодії на якість та ефективність правоохоронної діяльності; 7) вплив взаємодії на стан матеріально-технічного, науково-методичного, інформаційно-аналітичного та кадрового забезпечення правоохоронної діяльності; 8) рівень задоволеності якістю та результативністю взаємодії працівниками судово-експертних установ і правоохоронних органів.

Наголошено на тому, що оцінювання ефективності взаємодії судово-експертних установ та правоохоронних органів є важливим та необхідним елементом управління нею. Для того, щоб дане оцінювання мало практичну цінність, в його основу мають бути покладені відповідні критерії, тобто такі, що дозволяють реально визначити стан якості, дієвості та результативності досліджуваної взаємодії. Визначений у статті перелік критеріїв оцінки взаємодії судово-експертних установ та правоохоронних органів, не має виключного характеру, втім він є найбільш оптимальним, оскільки дозволяє з’ясувати найважливіші показники ефективності даної взаємодії і не враховує її несуттєві аспекти.

Ключові слова: критерії, оцінювання, взаємодія, правоохоронні органи, судово-експертні установи.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Федорчак О. В. Оцінювання діяльності обласних державних адміністрацій на основі збалансованої системи показників. Демократичне врядування. 2012. Вип. 10. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2012_10_15
2. Таньчук О. А. Основні підходи до оцінювання ефективності публічного управління. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2015. № 3. С. 63-71. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadu_2015_3_11
3. Малиновський В. Я. Державне управління: Навчальний посібник - Вид. 2-ге, доп. та перероб.- К.: Атіка, 2003. 576 с.
4. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. К. : НАДУ, 2010. 820 с.
5. Оболенський О. Ю. Державна служба : підручник / О. Ю. Оболенський. К. : КНЕУ, 2006. 472 с.
6. Наказ МВС «Про встановлення індикаторів, за якими здійснюється проведення оцінки рівня довіри населення до Національної поліції України» від 09.11.2018 № 900 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1358-18#Text
7. Концепція «100 днів якості Національної поліції України» URL: https://blogs.pravda.com.ua/authors/avakov/564cefc6b8aa2/
8. Наказ МВС «Про затвердження Стратегії розвитку Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України на період до 2020 року та Плану заходів щодо її реалізації» від 15.03.2017 р. N 229 URL: https://ips.ligazakon.net/document/MVS717

УДК 342.9

Павловська Наталія Володимирівна

кандидат юридичних наук, доцент,
доцент кафедри теорії та історії права
ДВНЗ «Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана»

Анотація

У представленій статті проводиться аналіз теоретичних підходів до розуміння категорії «адміністративно-деліктне законодавство», розкриваються поняття, джерела адміністративно-деліктного права, а також проводиться систематизація джерел адміністративно-деліктного права України. На основі проведеного аналізу локального та міжнародного законодавства автор пропонує власну класифікацію джерел адміністративно-деліктного права.

Відзначено, що для упорядкування системи адміністративно-деліктного законодавства потрібно встановлення: 1) загальних положень і принципів законодавства про адміністративні правопорушення; 2) переліку видів адміністративних покарань та правил їх застосування; 3) адміністративної відповідальності з питань, які мають суттєве значення при вирішенні адміністративних спорів; 4) порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення, в тому числі встановлення заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; 5) порядку виконання постанов про призначення адміністративних покарань, що знайшло відповідне відображення і закріплення в КУпАП, проте адміністративно-деліктні відносини постійно змінюються і розвиваються, ряд регулюючих їх норм застаріває, не виконує основних функцій адміністративно-деліктного законодавства в сфері покарання, перевиховання, попередження і вимагає внесення відповідних змін і доповнень, що викликає неодноразові спроби законодавців прийняти новий Кодекс в сфері врегулювання адміністративно-деліктних відносин або кардинально змінити діючий.

Перераховані спроби формування та систематизації адміністративно-деліктного законодавства обґрунтовують важливу роль при розгляді справ про адміністративні правопорушення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування у сфері регламентації адміністративно-деліктних відносин, які також займають своє окреме місце. Окрім того, проблемним залишається питання про віднесення до джерел адміністративно-деліктного права рішень міжнародних судових органів, юрисдикція яких визнана Україною.

Ключові слова: адміністративно-деліктне право; адміністративно-деліктне законодавство; джерела адміністративно-деліктного права; система адміністративно-деліктного законодавства.

Список використаних джерел:

1. Колпаков В. К.Деліктний феномен в адміністративному праві України : дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07; Національна академія внутрішніх справ України. К., 2005. 455 с.
2. Коваль Л. В. Административно-деликтное отношение. К.: Головное изд-во издательского объединения «Вища школа», 1979. С. 40.
3. Поспелова Л.И. Проблемы кодификации административно-деликтного законодательства: дисс. канд. юрид. наук: 12.00.14. М., 2001. С.147.
4. Самбор М. А. Адміністративно-деліктні правовідносини: окремі погляди на поняття та зміст. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2014. №6. С. 38.
5. Про ратифікацію Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах: Закон України від 11 серпня 2013 року № 677-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/677-17#Text
6. Дрозд О. Ю. Удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності в контексті міжнародного досвіду. Прикарпатський юридичний вісник. 2015. №2 (8). С. 89.
7. Денисенко В. В. Теория административно-деликтных отношений : автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.14. Санкт-Петербург. URL: http://www.dissercat.com/

УДК 342.951

Маркарян Марина Валеріївна

старший викладач кафедри теорії та історії права
ДВНЗ «Київський національний економічний
університет імені Вадима Гетьмана»

Анотація

В даній науковій статті розкрито особливості проходження державної служби персоналом дипломатичних установ України за кордоном.

Визначено, що проходження державної служби персоналом дипломатичних установ України за кордоном характеризується наступними особливостями: 1) нормативно-правовою основою урегулювання суспільних відносин щодо предмету дослідження є закони України «Про державну службу» та «Про дипломатичну службу»; 2) дипломатична служба є підвидом спеціальної цивільної служби, тобто належить до публічної служби; 3) при визначенні особливостей проходження державної служби персоналом дипломатичних установ України за кордоном потрібно відмежовувати такі поняття як: адміністративний службовець та дипломатичний службовець; 4) під час проходження дипломатичної служби персоналом дипломатичних установ України за кордоном відбувається періодична ротація, тобто планове заміщення посад дипломатичної служби в органах дипломатичної служби посадовими особами дипломатичної служби.

Ранги дипломатичних службовців є видом спеціальних звань. Встановлюється дев’ять рангів дипломатичних службовців, які співвідносяться між рангами державних службовців і дипломатичними рангами наступним чином (ранг дипломатичного службовця : ранг державної служби): Надзвичайний і Повноважний Посол: 1; Надзвичайний і Повноважний Посланник першого класу : 2; Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу : 3; Радник першого класу : 4; Радник другого класу : 5; Перший секретар (перший секретар першого класу, перший секретар другого класу) : 6; Перший секретар другого класу : 6; Другий секретар (другий секретар першого класу, другий секретар другого класу) : 7; Другий секретар другого класу :7; Третій секретар : 8; Аташе : 9.

Процедура проходження державної служби персоналом дипломатичних установ України за кордоном включає такі етапи: вступ на дипломатичну службу; проходження дипломатичної служби, ротація посадових осіб дипломатичної служби; припинення дипломатичної служби як на загальних підставах, так і у відповідності до Закону України «Про дипломатичну службу».

Ключові слова: державна служба, дипломатична служба, дипломатичний службовець, ранг дипломатичної служби, ротація.

Список використаних джерел:

1. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 35–36, № 37. Ст. 446.
2. Кузьменко О.В. Курс адміністративного права України. Підручник / за заг. ред. Колпакова В.К., Кузьменко О.В., Пастуха І.Д. К. : Юринком Інтер, 2013. 912 с.
3. Про державну службу. Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3723-12.
4. Про дипломатичну службу: Закон України від 7 червня 2018 року № 2449-VIII. Відомості Верховної Ради, 2018. № 26. Ст.219.
5. Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. № 306. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/306-2016-%D0%BF#n53 

УДК: 342.95 (477)

Полянський Антон Олександрович

кандидат юридичних наук,
здобувач Університету сучасних знань

Анотація

Здійснено аналіз наукових підходів до тлумачення понять «мета» і «завдання». Окреслено наукові тлумачення мети та завдань феномену взаємодії в межах діяльності держави. Визначено мету і завдання взаємодії правоохоронних органів та судово-експертних установ. Проаналізовано загально-наукові та загально-юридичні тлумачення принципів. Наведено тлумачення та класифікацію принципів взаємодії судово-експертних установ та правоохоронних органів.

Ключові слова: мета, завдання, взаємодія, принципи, правоохоронні органи, судово-експертні установи.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Словарь философских терминов / Научная редакция профессора В.Г. Кузнецова. М.: ИНФРА-М. 2005. XVI. 731 с.
2. Словарь русского языка / С.И. Ожегов; под ред. Н.Ю. Шведовой. М. 1994.
3. Лютіков П.С. Державний контроль у галузі чорної металургії в Україні: організаційно-правовий аспект: дисертація. Запоріжжя: Запорізький національний університет Міністерства освіти і науки України. 2009. 212 с.
4. Шкільний етимологічний словник російської мови: походження слів / Н.М. Шанський, Т.А.Боброва. 4-е вид., стереотип. М.: Дрофа, 2001. 400 с.
5. Голованов В.Н. Закони в системі науково знання. М.: Мисль, 1970. 231 с.
6. Поляничко А. О. Принципи права: сучасний загальнотеоретичний погляд. Університетські наукові записки. 2013. № 3. С. 55-60.
7. Музичук О.М. Організаційно-правові основи участі громадян в охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями: дисертація. Х. 2003. 193 с.
8. Загорный А. В. Координация деятельности органов внутренних дел с другими государственными органами и общественными организациями в предупреждении правонарушений и укреплении общественного порядка : учеб. пособие. М.: Академия МВД СССР, 1981. 68 с.
9. Субота С.І. Принципи взаємодії національної поліції і громадськості. Порівняльно-аналітичне право. 2018. №1. С.32-34.
10. Козюбра M. Принципи права: методологічні підходи до розуміння природи та класифікації в умовах сучасних глобалізаційних трансформацій. Право України. 2017. № 11. С. 142-164.
11. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посіб. Вид. 9-те зі змінами. Львів : Край, 2007. 192 с.
12. Яковлев Я.М. Формализация показателей эффективности судебно-экспертной деятельности. Проблемы теории судебной экспертизы. Сб. науч. тр. М.: ВНИИСЭ, 1980. Вып. 44. С. 129–136.
13. Завальний М.В. Принципи взаємодії державних та недержавних суб’єктів правоохорони в Україні. Правовий часопис Донбасу. 2018. №1(62). С.114-119.
14. Субота С.І. Принципи взаємодії національної поліції і громадськості. Порівняльно-аналітичне право. 2018. №1. С.32-34.
15. Конституція України: закон від 28.06.1996 №254к/96-ВР Офіційний вісник України. 2010. №72/1. ст.2598.