УДК 342.9

Холодков Андрій Валерійович

e-mail: [email protected]

Анотація

В даній науковій статті розкрито поняття та особливості адміністративної відповідальності за правопорушення у бюджетній сфері. Визначено, що бюджетно-правові відносини охороняються не лише нормами фінансового права, але й нормами інших галузей, передусім, адміністративного права. Виняткова роль адміністративно-правового інструментарію пояснюється тим, що саме у нормах КУпАП передбачено переважаючу більшість діянь, які відповідно до адміністративного законодавства визнаються бюджетними правопорушеннями.

Адміністративна відповідальність за правопорушення у бюджетній сфері – це урегульована нормами процесуального права примусова діяльність уповноважених суб’єктів, що полягає в застосуванні до правопорушника норм бюджетного законодавства адміністративних стягнень.

Особливостями адміністративної відповідальності за правопорушення у бюджетній сфері є: 1) склад адміністративного порушення норм законодавства про порушення бюджетного законодавства визначено в ст. 164-12 КУпАП «Порушення бюджетного законодавства»; ст. 164-14 КУпАП «Порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти»; 3) ст. 184-1 КУпАП «Неправомірне використання державного майна»; 4) ст. 164-2 КУпАП «Порушення законодавства з фінансових питань»; 2) передбачає застосування до правопорушників адміністративних стягнень та фінансових санкцій; 3) об’єктом є суспільні відносини, що виникають в сфері бюджетного законодавства; 4) підвідомчість справ бюджетні порушення належить: районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді); органи державного фінансового контролю; 5) до адміністративної відповідальності за порушення норм бюджетного законодавства притягаються: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, суб’єкти провадження господарської діяльності, посадові особи органів публічної адміністрації; 6) акт про притягнення до адміністративної відповідальності приймається колегіально; 7) протокол мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, державного фінансового контролю та Рахункової палати України.

Ключові слова: адміністративне правопорушення, бюджетне законодавство, бюджет, державне майно, адміністративна відповідальність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Бардаш С.В. Класифікація принципів контролю як складного поліморфного явища. Економіка та держава. 2012. No 7. С. 4–8.
2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07.2010 р. № 2456-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від від 14.07.2015 р. № 596-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text
4. Гетманець О. П. Бюджетний контроль як напрям публічної фінансової діяльності. Публічне право. 2016. № 2 (22). С. 124-133.
5. Гетманець О. П.. Бюджетне законодавство України як об’єкт бюджетного контролю. Форум права. 2016. № 4. С. 66–71. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2016_4_13.pdf
6. Бех Г.В. Фінансове право України: Підручник. / За ред. М.П. Кучерявенка. К.: Юрінком Інтер, 2006. 319 c.
7. Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07.2010 р. № 2456-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text
8. Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади. К.: Наук. думка; ІДП НАН України, 2004. 304 с.

 УДК 342.6

Самойленко Григорій В’ячеславович

e-mail: [email protected]

Анотація

У даній статті розкрито поняття, особливості та принципи бюджетного контролю в Україні. Визначено, що сутність та призначення контролю полягає у спостереженні за діяльністю підконтрольного суб’єкта; отриманні об’єктивної й достовірної інформації щодо стану законності та дисципліни на цьому суб’єкті; виявленні причин та умов, які сприяють правопорушенням, а також вжиття заходів щодо притягнення порушників законності та дисципліни.

Зазначено, що бюджетний контроль – це правова форма імперативної діяльності органів державної влади, що здійснюється на постійній основі із використанням специфічних форм та передбачає, у разі необхідності, оперативне втручання уповноважених публічних органів у діяльність підконтрольних суб’єктів, застосуванні заходів щодо попередження та усунення порушень бюджетного законодавства, виявленні причин та умов, що сприяли порушенням бюджетних норм, застосуванні заходів відповідальності.

Об’єктом бюджетного контролю є відповідні бюджети (державний, місцевий) та діяльність учасників бюджетних правовідносин. А суб’єктами бюджетного контролю є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації державної та комунальної форми власності, їх посадові особи. 

Виокремлено особливості контролю за дотриманням бюджетного законодавства: 1) здійснюється щодо коштів Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів, прийнятих у встановленому чинним законодавством України порядку; 2) реалізується учасниками бюджетного процесу; 3) здійснюється відповідно до бюджетного законодавства України; 4) реалізується на всіх стадіях бюджетного процесу; 5) наділений специфічними методами контролю.

Запропоновано під принципами бюджетного контролю пропонуємо розуміти основоположні ідеї, що визначають правові засади складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Ключові слова: контроль, бюджетний контроль, перевірка, аудит, державний бюджет, місцевий бюджет.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Кузьменко О.А. Пророченко В. В. Контроль за виконанням Державного бюджету України як функція управління : дис. ...канд. юрид. наук. К., 2002. 97 с.
2. Косінов С. А.. Контроль у демократичній державі : монографія. Х. : Право, 2015. 360 с.
3. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 26.01.1993 № 2939-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2939-12
4. Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07.2010 № 2456-VI URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2456-17
5. Гетманець О. П. Бюджетний контроль як напрям публічної фінансової діяльності. Публічне право. 2016. № 2 (22). С. 124-133.
6. Бабін І.І. Бюджетне право України: навч. посібник. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. 296 с.
7. Воронова Л.К. Фінансове право України: навч. посіб: Київ, 2014. 407 с.
8. Латковський П. П.Правове регулювання бюджетного контролю в Україні: автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2017. 24 с.
9. Козинець І. Г. Мета і задачі бюджетного. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 3. С. 91-94.
10. Гетманець О. П.. Бюджетний контроль: організаційно-правові засади : монографія. Харків : Екограф, 2008. 308 с.
11. Гетманець О. П.. Методи бюджетного контролю. Право і Безпека. 2009. № 3. С. 91-95.
12. Лімська декларація керівних принципів контролю : Декларація від 01.01.1977. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/604_001
13. Гетманець О. П.. Правові принципи бюджетного контролю. Форум права. 2017. № 5. С. 84-90.
14. Письменна Т. Принципи бюджетного контролю: теоретична інтерпретація та практика виконання. Світ фінансів. 2011. № 4. С. 115–127.
15. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
16. Григор’єв Д. Поняття та особливості бюджетного контролю в Україні. Підприємництво, господарство і права. 2018 №2. С. 124-130.

УДК 343.9

Захарчук Руслан Анатолійович

e-mail: [email protected] 

Анотація

У даній науковій статті розкрито види правових заходів запобігання відмиванню коштів, одержаних злочинним шляхом.

Запропоновано під фінансовим моніторингом розуміти вид адміністративно-правового засобу, який передбачає постійне спостереження за результатами фінансової діяльності для забезпечення запобіганню легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

Відзначено, що відповідно, фінансовому моніторингу як виду адміністративно-правового засобу характерні: 1) наявність системи нормативно-правових актів, які встановлюють порядок його реалізації; 2) система органів державної влади та уповноважених осіб, які уповноважені здійснювати фінансовий моніторинг; 3) імперативний характер; 4) можливість, у разі необхідності, застосовувати заходи адміністративного примусу; 5) одноосібне прийняття акту за результатами фінансового моніторингу; 6) є формою державного контролю.

Фінансовий моніторинг здійснюється на рівні конкретних суб’єктів у межах первинного чи державного фінансового моніторингу.

Державний фінансовий моніторинг за грошовим обігом передбачає різні рівні контролю фінансових потоків, які дають можливість забезпечити зниження ризику втрати коштів, отриманих злочинним шляхом.

Вважаємо, що державний фінансовий моніторинг – це форма здійснення державного контролю, що здійснюється уповноваженими суб’єктами і спрямовуються на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Автором презумійовано, що проблема відмивання грошей за останні декілька десятків років набула неабияких масштабів, перетворившись в транскордонну. Найкращими умовами для відмивання грошей в наш час є країни з перехідною економікою. Міжнародні організації визначають, що цей процес, став глобальною загрозою економічній безпеці, у зв’язку з чим від різних держав потребується прийняття узгоджених заходів боротьби з цією суспільно небезпечною діяльністю як на державному так і міжнародному рівнях.

Ключові слова: відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом, легалізація, замороження активів, фінансовий моніторинг, державний фінансовий моніторинг.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Кривонос Л.В. Досвід державних механізмів запобігання та протидії легалізації (відмивання)доходів,отриманих злочинним шляхом. Електронне наукове фахове видання "Державне управління: удосконалення та розвиток. 2014. №6. С.67-70.
2. Бормотова М. В. Дослідження сутності поняття фінансовий моніторинг. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2015. № 2015. С. 214–217.
3. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 6 грудня 2019 року № 361-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20
4. Коломієць І. В. Державний фінансовий моніторинг в Україні : сучасний стан і шляхи вдосконалення. Форум права. 2010. № 11. С. 164-169.
5. Хмелюк А. А. Практика реалізації фінансового моніторингу в Україні. Економічний аналіз. 2015. Т. 20. С. 218 – 225.
6. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
7. Балануца О. О. Особливості формування системи фінансового моніторингу в Україні. Інвестиції : практика та досвід. 2011. № 6. С. 38-40.

УДК 342.951

Білик Максим Володимирович

e-mail: [email protected] 

Анотація

В 2018 році в Україні затверджено цілу низку державних будівельних норм, що враховують потреби людей з інвалідністю через принципи універсального дизайну та розумне пристосування. Розроблення будівельних норм ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд» та ДБН В.2.3-7:2018 «Споруди транспорту. Метрополітени» здійснювалося Мінрегіоном разом із громадськими об’єднаннями, що представляють інтереси людей з інвалідністю. Втім, актуальним на сьогодні залишається питання відповідальності суб’єктів з порушення даних норм.

Відзначимо, що склади адміністративних правопорушень, які передбачають порушення норм містобудування передбачені ст. 96-1 «Порушення законодавства під час планування і забудови територій»; ст. 188-42 «Невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За вчинення даних правопорушень передбачено застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати: особи, уповноважені на проведення перевірок під час здійснення ними архітектурно-будівельного контролю.

Відзначено, що справи про правопорушення в сфері містобудівної діяльності розглядаються: 1) виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; 2) структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 3) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Здійснивши юридичний аналіз вищезазначених законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, варто акцентувати увагу, на наявності наступних правових прогалин, які ускладнюють, а іноді і унеможливлюють реалізацію даних норм: 1) відсутній дієвий механізм притягнення до відповідальності, в тому числі шляхом позбавлення сертифікатів проектантів, архітекторів, експертів, інженерів технічного нагляду тощо призводить до того, що наприклад, техексперти пишуть такі висновки: «оскільки технічних можливостей привести будівлю у відповідність до ДБН немає, то слід вважати її доступною»; 2) відсутній ефективний механізм впливу на власників та орендарів існуючої забудови щодо створення універсального дизайну та розумного пристосування в архітектурі. Неможливість притягнення їх до відповідальності за бар’єрність. 

Ключові слова: особа з інвалідністю, містобудування, адміністративна відповідальність, безбарєрність, маломобільна група.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності: Закон України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1994. N 46. Ст.411. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/208/94-%D0%B2%D1%80#Text
2. Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні: Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII Відомості Верховної Ради УРСР, 1991. № 21. Ст.252.
3. Конвенція про права осіб з інвалідністю (Конвенція про права інвалідів) від 13.12.2006. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71
4. Пресс-служба Департаменту містобудування та архітектури м. Івано-Франківськ. URL. http://www.mvk.if.ua/news/24651
5. ВООЗ. Обмеження життєдіяльності та здоров’я, бюлетень (листопад 2012 р.). http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs352/en/index.html
6. Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, зокрема в частині забезпечення умов доступності до будівель і споруд осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. URL: https://www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/building/city-build/proektuvannya-zhitlovih-ta-gromadskih-budinkiv-i-sporud/pro-vidpovidalnist-za-pravoporushennya-u-sferi-mistobudivnoyi-diyalnosti-zokrema-v-chastini-zabezpechennya-umov-dostupnosti-do-budivel-i-sporud-osib-z-invalidnistyu-ta-inshih-malomobilnih-grup-nasel/ 

УДК 32: 316.334.2:346.3

Наконечний Василь Володимирович,
підполковник Збройних Сил України,
е-mail: [email protected]
https://orcid.org/0009-0005-2926-5760

Анотація

У статті детально проаналізовано систему житлового забезпечення військовослужбовців в Україні. Для досягнення поставленої мети її автором охарактеризовано різні способи забезпечення житлом військовослужбовців, надано їм детальну характеристику та запропоновано напрями для подальших наукових досліджень у цій сфері.

Актуальність цієї теми обумовлена необхідністю створення стабільних умов для морального стимулювання військових та підвищення їхньої боєздатності, адже належне житло суттєво впливає на психологічний стан та ефективність виконання службових обов’язків. Визначено основні проблеми, з якими стикаються військовослужбовці при отриманні житла, серед яких дефіцит службового житла та недостатнє фінансування.

Розкрито особливості забезпечення військовослужбовців службовим житлом, зокрема: надання загального службового житла; розміщення в спеціально пристосованих казармах; проживання в гуртожитках для одиноких осіб; проживання в сімейних гуртожитках. Наголошено, що ветерани війни (учасники АТО/ООС) мають право на першочергове забезпечення житлом, надання земельних ділянок, пріоритетний ремонт житла, забезпечення житлом протягом двох років після взяття на квартирний облік, а також на отримання пільгових позик на будівництво чи ремонт житла.

Проаналізовано ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої визначено способи житлового забезпечення, такі як: надання житла, грошові компенсації, тимчасове службове житло, приватизація та пільгові кредити для будівництва чи придбання житла.

Підкреслено, що приватизація житла військовослужбовців є важливим механізмом подолання кризи у сфері житлового забезпечення, що зменшує навантаження на державний бюджет і дозволяє військовим та їхнім сім’ям отримати право власності на житло без додаткового будівництва.

Наголошено, що перспективним напрямом житлового забезпечення військовослужбовців є пільгові кредити на житлове будівництво та придбання житла.

Ключові слова: житло, військовослужбовці, службове житло, тимчасове житло, соціальне забезпечення, приватизація.

Повний текст статті:

Список використаної літератури:

1. Teremetskyi V., Avramova O., Svitlychnyy O., Sloma V., Bodnarchuk O., Telestakova A., Kokhan V. Housing Rights Protection in the Context of Legislation and Judicial Practice of Ukraine. Journal of Legal, Ethical and Regulatory Issues. 2021. Vol. 24, Special Issue 1. P. 1–9. URL: https://www.abacademies.org/abstract/housing-rights-protection-in-the-context-of-legislation-and-judicial-practice-of-ukraine-11392.html.
2. Цюкало Л. В. Соціальне забезпечення військовослужбовців збройних сил України та його суть. Ефективна економіка. 2017. № 7. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5696.
3. Штогрін І. «Діджиталізація армії», житло, мобільні містечка, охорона складів: що робить Міністерство оборони. Радіо Свобода: сайт. 19.02.2020. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/electronizatsiya-armii-ghytlo-ohorona-skdiv-martsenyuk/30442890.html.
4. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.
5. Аврамова О. Є. Правова природа та система житлових прав. Підприємництво, господарство і право. 2015. № 7. С. 3–6.
6. Породько В. В. Підстави виселення зі службового житла в контексті висновків Великої палати Верховного суду. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 6. С. 39–43.
7. Штангрет І. І. Правовий статус службового житла спеціалізованого житлового фонду. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2017. № 4. С. 162–168.
8. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями : постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1081-2006-%D0%BF/ed20190103#Text.
9. Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями : наказ Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1020-18/ed20180731#Text.
10. Ветлинський С. Соціальний захист військовослужбовців в умовах проведення антитерористичної операції. Ефективність державного управління. 2016. Вип. 4 (49). Ч. 1. С. 198–205.
11. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту : Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12/ed20200101#Text.
12. Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання пільгового довгострокового державного кредиту внутрішньо переміщеним особам, учасникам проведення антитерористичної операції (АТО) та/або учасникам проведення операції Об’єднаних сил (ООС) на придбання житла : постанова Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 № 980. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980-2019-%D0%BF/ed20200718#Text.
13. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей : Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12/ed20200320#Text.
14. 600 років у черзі. Як забезпечити військових житлом. НАКО : сайт. 01.11.2018. URL: https://nako.org.ua/news/600-rokiv-u-cherzi.
15. Приватизація службового житла військовими, які мають вислугу 20 років і більше та військовими пенсіонерами : електронна петиція № 41/002466-23еп від 14.08.2019 р. URL: https://petition.kmu.gov.ua/petitions/2462.
16. Про приватизацію державного житлового фонду: Закон України від 19.07.1992 № 2482-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2482-12?find=1&text=%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1#w1_1.
17. Про затвердження Порядку приватизації військовослужбовцями військових формувань та правоохоронних органів України жилих приміщень, розташованих на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя : постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 424. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/424-2014-%D0%BF#Text.