УДК 349.42

Талдонова Карина Геннадіївна,

аспірант Київського національного

економічного університету імені Вадима Гетьмана 

Анотація

У статті аналізуються правові засади аквакультури, охорони водних біоресурсів у сфері аквакультури, визначається, в яких межах має здійснюватися охорона водних біоресурсів, звертається увага на форми власності об’єктів аквакультури, визначається особливості перебування в оренді об’єктів аквакультури, а також формуються висновки, засновані на положеннях наукової доктрини та чинного законодавства України.

Досліджуються питання раціонального користуванню водним об’єктом, земельною ділянкою під водоймою або гідротехнічними спорудами цієї водойми, що перебувають у користуванні на умовах оренди. 

Основними питаннями сучасного етапу розвитку аквакультури є нарощування обсягів виробництва риби, розширення асортименту та поліпшення якості товарів, а на цій основі – забезпечення раціонального споживання рибної продукції населенням, створення сприятливих умов для виробників, поліпшення соціального розвитку села, позбавлення залежності країни від імпортних поставок. Незаперечна роль аквакультури полягає у підвищенні життєвого рівня населення і відповідно спонукає до опрацювання концептуальних засад її становлення й переходу до динамічного розвитку в сучасних умовах.

Об’єкти аквакультури можуть надаватися в оренду користувачам (відповідно до договору оренди), і відповідно оренда водних об’єктів є різновидом права спеціального водокористування.

Рибогосподарський водний об’єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України. Частини рибогосподарського водного об’єкта надаються в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, лише для розміщення плавучих рибницьких садків. У такому разі межі наданої в користування частини рибогосподарського водного об’єкта визначаються координатами відведеної акваторії. Відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюються. Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі (земель водного фонду).

Ключові слова: аквакультура, рибництво, гідробіонти, промисловість, народне господарство.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Водний кодекс України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1995. № 24. Ст. 189.
2. Про аквакультуру : Закон України від 18.09.2012 р. № 5293-VI. Відомості Верховної Ради України. 2012. № 79. Ст. 3193.
3. Про затвердження Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об’єктів місцевого значення : наказ Держводгоспу України від 03.06.1997 р. № 41. Офіц. вісн. України. 1998. № 2. Ст. 60.
4. Про затвердження Типового договору оренди водних об’єктів : постанова Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 р. № 420. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/420-2013-п.
5. Про затвердження Порядку розроблення паспорта водного об’єкта : наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 р. № 99. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0775-13.
6. Гордєєв С. В. Новели законодавства щодо оренди водних об’єктів : зб. матеріалів круглого столу (24.05.2013 р.) «Сучасні досягнення наук земельного, аграрного та екологічного права» / за ред. М. В. Шульги. Х. : НУ «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», 2013. 157 с.
7. Інтенсивні технології в аквакультурі: навч. посіб. / [Р. В. Кононенко, П. Г. Шевченко, В. М. Кондратюк, І. С. Кононенко]. К. : «Центр учбової літератури», 2016. 410 с.
8. Клименко О. Наукові роздуми у розвиток правової теорії власності. Наукові записки Ін-ту законодавства Верховної Ради України. 2013. № 4. С. 55–60.
9. Стовпець О. В. Філософсько-правові аспекти сучасної концепції інтелектуальної власності. Часопис Київського університету права. 2014. № 2. С. 237-242.

УДК 349.2

Шевченко Любов Василівна,

доцент кафедри адміністративного та фінансового права

ДВНЗ «Київський національний економічнийуніверситет імені Вадима Гетьмана»,

кандидат юридичних наук

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-2188-1735

Шевченко Денис Сергійович,

аспірант Науково-дослідного інституту публічного права

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-0102-7515 

Анотація

Стаття присвячена вивченню досвіду США щодо сприяння соціальній адаптації засуджених жінок різними засобами професійної підготовки та навчання. Проаналізовано процес залучення засуджених жінок до праці на прикладі країни із розвиненою пенітенціарною системою та виокремити шляхи вирішення їхньої трудової зайнятості під час відбування покарання. Зазначено, що освіта засуджених, зокрема жінок є ефективним способом зниження рівня рецидивної злочинності, та дає змогу скоротити витрати на утримання правопорушників, засуджених за повторні злочини.

Визначено, що особливий інтерес із досвіду США становить така форма існування виправних установ, як приватизація в’язниць. Приватні в’язниці США гарантовано отримують грошову компенсацію на утримання одного ув’язненого, незалежно від витрат, таким чином прибутковість досягається за рахунок кількості осіб, що перебуває за ґратами.

Автором зазначається, що практика приватних в’язниць неоднозначна і суперечлива, однак, ефективність будь-якого проекту можливо перевірити лише на практиці, а для цього потрібно створити хоча б одну приватну в’язницю. І, хоча концепція приватних в’язниць у нашій державі на законодавчому рівні поки що не врегульована, водночас, ідея створення таких в’язниць в Україні, може стати гарною альтернативою чинній системі, що дозволило б у рази зменшити витрати на утримання засуджених та загалом зменшити економічне навантаження на державні пенітенціарні установи.

Також, як показує міжнародний досвід, приватні в’язниці можуть не тільки покращити стан пенітенціарної системи, а й принести в державний бюджет додаткові кошти шляхом залучення приватних інвесторів до пенітенціарної системи. Існує декілька форм залучення приватних інвесторів до пенітенціарної системи: приватні підприємці надають послуги в сфері харчування, освіти, медицини; будівництво в’язниці приватною компанією та управління державними органами пенітенціарної служби; управління в’язницею передається повністю приватній особі; приватний інвестор проектує, будує та керує в’язницею на умовах лізингу, по закінченню терміну договору в’язниця переходить у власність держави.

Необхідним вбачається розроблення суворих правил тримання засуджених у приватизованих в’язницях і здійснювати повний і суворий контроль за їх виконанням, для забезпечення безпеки засуджених у приватизованих в’язницях у цілому, і жінок-засуджених зокрема, щоб прагнення отримати прибуток не затьмарило потреб у освіті, професійній підготовці та оплачуваній праці.

Ключові слова: пенітенціарна установа, засуджені жінки, професійна підготовка, соціальна адаптація, ресоціалізація, навчання. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Пенитенциарная система США. Преступление и наказание. 2008. № 2, 384 с.
2. Киреев Ю. А., Транчук Л. И., Хруев В. В. Обеспечение трудовой занятости осужденных к лишению свободы в зарубежных странах: Пособие. М: ВНИИ МВД России, 1998. 84 с.
3. Греков М. Л. Тюремные системы: состояние, перспективы: автореф. дис ... канд. юрид. наук. Краснодар, 2000. 195 с.
4. Доклад Специального докладчика г-жи Радхики Кумарасвами по вопросу о насилии в отношении женщин, его причинах и последствиях на 57 й сессии Комиссии ООН по правам человека (2001), E/CN.4/2001/73. URL: http://hrlibrary.umn.edu/russian/-commission/Rviolenceagainstwomenreport2001.html.
5. Градецький А. В. Особливості карально-виховного впливу на засуджених, колишніх суддів та співробітників правоохоронних органів, які відбувають покарання у виді позбавлення волі: дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: 12.00.08. Запоріжжя: Класичний приватний університет, 2010. 228 с.
6. Официальный сайт Федерального бюро тюрем США The Federal Bureau of Prisons. URL: https://www.bop.gov.
7. Жизнь в женской тюрьме США, 2014. URL: http://www.yaplakal.com/-forum2/topic725472.html.
8. Тюгаева Н.А. Образовательные программы исправления осужденных: Монография. Рязань: Ин-т права и экономики МВД России, 1997. 108 с.

УДК 340.11

Татарова Тетяна Олександрівна,

кандидат юридичних наук,

докторантка Науково-дослідного інституту публічного права

Анотація

Визначено, що в межах реалізації окремої функції держави відбувається не лише управління суспільством; на нашу думку, процес реалізації кожної окремої функції держави характеризується значною кількістю управлінських процесів, лише частина з яких належить управлінню суспільством, інша ж частина притаманна процедурам організації діяльності окремих органів державної влади та їх посадових осіб.

Сформувано об’єктивне уявлення про функції держави, зокрема останні охарактеризовані як такі, що: є частиною управлінської діяльності держави, її реакцією на існуючі актуальні виклики, завдання, що постають перед державою, та потреби суспільства; уособлюють основні напрями діяльності держави, причому необхідно розуміти, що такі напрями повинні бути глобальними та суттєвими, адже не можна ототожнювати функції з діяльністю держави; розкривають суть і призначення держави, відображають її ретроспективні та перспективні напрями розвитку; мають соціальне, економічне та політичне значення, незалежно від виду функцій, оскільки сама по собі держава у процесі своєї діяльності не може бути аполітичною (нею буквально керують ті чи інші політичні сили), асоціальною (бо вся її діяльність спрямована на забезпечення належного рівня функціонування населення на її території), а також не враховувати економічні умови, оскільки саме за допомогою економічної сфери держава має ресурси для реалізації власних функцій; всі функції держави мають ґрунтовну законодавчу регламентацію, а засади їх реалізації закріплені в Основному законі держави, державних, регіональних і локальних програмах розвитку; є стабільними, тому що тісно пов’язані із завданнями держави, більшість яких, наприклад, забезпечення прав і свобод громадян, є незмінними; мають власну структуру, що складається з мети, функцій, її предмета, методів і засобів, за допомогою яких вона реалізується та форм, тобто їх зовнішнього вираження.

Визначено, що функції держави є стабільною категорією, їх стабільність не є безумовною, вони здатні змінюватись, відповідно до цілей, які постають перед державою в конкретний часовий проміжок, а тому для повного розуміння функцій держави та визначення місця фіскальної функції в їх системі необхідно розглянути доктринальні класифікації функцій держави.

Ключові слова: контроль, функція держави, держава, управління, фіскальна функція. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Алексеев С. С. Государство и право : учеб. пособ. М. : Проспект, 2010. 152 с.
2. Краткий словарь иностранных слов / под ред. С. М. Локшина. М. : Рус. яз., 1985. 352 с.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 слів / [уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел.]. Київ ; Ірпінь : Перун, 2005. 1728 c.
4. Андрусенко О. М. До питання про зовнішні функції сучасної держави. Наукові записки НаУКМА. Серія : Юридичні науки. 2006. Т. 53. С. 43–46.
5. Марущак О. А. Формування та становлення наукової категорії «функції держави». Форум права. 2019. № 55 (2). С. 59–69. DOI: http://doi.org/10.5281/zenodo.2635565.
6. Кельман М. С., Мурашин О. Г, Хома Н. М. Загальна теорія держави і права : підручник. Львів : Новий світ-2000, 2011. 584 с.
7. Скакун О. Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс) : підручник. Харків : Еспада, 2006. 776 с.
8. Безпалова О. І. Адміністративно-правовий механізм реалізації правоохоронної функції держави : монографія / МВС України ; Харків. нац. ун-т внутр. справ. Харків : НікаНова, 2014. 544 с.
9. Теория государства и права : учебник / [А. И. Денисов, В. Е. Гулиев, В. Д. Зорькин и др.] ; под ред. А. И. Денисова. М. : МГУ, 1972. 520 с.
10. Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. [2-е изд., перераб. и доп.]. М. : Юристъ, 2000. 772 с.
11. Лощихін О. М. Теоретико-правові характеристики економічної функції сучасної держави : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01. Київ, 2010. 32 с. 91
12. Машков А. Д. Теорія держави і права : підручник. Київ : Дакор, 2014. 492 с.
13. Бабаев С. В. Теория функций современного российского государства : автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.01. Нижний Новгород, 2001. 25 с.
14. Актуальные проблемы теории государства и права : учеб. пособ. / Р. В. Шагиева, Л. А. Букалеров, В. В. Виноградов, М. А. Горбунов ; отв. ред. Р. В. Шагиева М. : Норма ; ИНФРА-М, 2011. 576 с.
15. Шай Р. Я. Принципи та форми реалізації функцій держави. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія : Юридичні науки. 2014. № 810. С. 116–123.
16. Коломоєць О. В. Функції держави у сучасному державознавстві: теоретичні проблеми. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. 2013. Вип. 5. С. 41–44.

УДК 342.9

Омельченко Андрій Володимирович,

доктор юридичних наук, професор,

завідувач кафедри цивільного та трудового права

Київського національного економічногоуніверситету імені Вадима Гетьмана

https://orcid.org/0000-0002-8407-8555

Анотація

Дослідження суспільних відносин у медичній сфері як предмета адміністративно-правового регулювання має на меті підвищення ефективності функціонування її адміністративно-правового механізму, створення належних організаційно-правових умов для покращення захисту прав та інтересів пацієнтів медичної сфери. Метою статті є характеристика суспільних відносин у медичній сфері як предмета адміністративно-правового регулювання.

Законодавство України про охорону здоров’я базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров’я.

Поняття «медична сфера» в законодавстві України не визначене. Це поняття є загальним і застосовується при характеристиці суспільних відносин у сфері охорони здоров’я, медичної допомоги та медичного обслуговування. Аналіз законодавства свідчить про те, що поняття «охорона здоров’я» є більш широким у порівнянні із поняттями «медична допомога» та «медичне обслуговування». Поняття «медична сфера» є складовою частиною більш широкого поняття «сфера охорони здоров’я». 

Суспільні відносини у медичній сфері як предмет адміністративно-правового регулювання мають такі ознаки: це суспільні відносини з приводу надання медичної допомоги та медичного обслуговування; зазначені суспільні відносини мають як публічно-правовий, так і приватно-правовий характер; суб’єктами діяльності у медичній сфері є заклади охорони здоров’я, реабілітаційні заклади, відділення, підрозділи та фізичні особи - підприємці, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, професійно підготовлені медичні працівники; предмет діяльності у медичній сфері визначається змістом медичної допомоги та медичного обслуговування.

Ключові слова: предмет права, адміністративно-правове регулювання, охорона здоров’я, медична допомога, медичне обслуговування, організація охорони здоров’я. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Стеценко С. Г. Медичне право України: підруч. для студ. ВНЗ / С. Г. Стеценко [та ін.] ; Національна академія прокуратури України, Інститут законодавства Верховної Ради України. К. : Правова єдність, 2008. 507 с.
2. Надюк З. О. Державне регулювання ринку медичних послуг в Україні: монографія / З. О. Надюк ; Класич. приват. ун-т. Запоріжжя : [б.в.], 2008. 296 с.
3. Сенюта І. Я. Медичне право: право людини на охорону здоров’я : [монографія] / І. Я. Сенюта. Л. : Астролябія, 2007. 223 с.
4. Волков В. Д. Медичне право України: практикум / В. Д. Волков, Л. М. Дешко, Ю. В. Мазур ; Донец. нац. ун-т, Донец. нац. мед. ун-т ім. М. Горького. Донецьк : Сучасний друк, 2010. 249 с.
5. Сучасне українське медичне право : монографія / Болотіна Н. Б. [та ін.] ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф., заслуж. діяча науки і техніки України С. Г. Стеценка. К. : Атіка, 2010. 495 с.
6. Стеценко В. Ю. Медичне право України (реформування охорони здоров’я в умовах страхової медицини) : монографія / Стеценко В. Ю., Токарєв Г. М. К. : Атіка, 2012. 142 с.
7. Майданик Р. А. Медичне право в системі права України : навч.-практ. посіб. / Р. А. Майданик. 2-ге вид., перероб. і допов. К. : Алерта, 2013. 35 с.
8. Медичне право України : практикум / [уклад. : Сенюта І. Я. та ін.] ; за заг. ред. І. Я. Сенюти. Львів : Світ, 2014. 294 с.
9. Миронова Г. А. Приватноправове регулювання особистих немайнових відносин у сфері надання медичної допомоги: монографія / Г. А. Миронова ; [відп. ред. акад. НАПрН України О. Д. Крупчан] ; НДІ приват. права і підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака Нац. акад. прав. наук України. Київ : НДІ приват. права і підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака НАПрН України, 2015. 308 с.
10. Сенюта І. Я. Цивільно-правове регулювання відносин у сфері надання медичної допомоги: питання теорії і практики : [монографія]. Львів : Медицина і право, 2018. 638 с.
11. Медичне право : навч.-метод. посіб. / [уклад.: Г. В. Муляр, О. С. Ховпун, Г. П. Шуст] ; Акад. праці, соц. відносин і туризму. Київ : Акад. праці, соц. відносин і туризму, 2019. 134 с.
12. Чеховська І. В. Медичне право : навч. посіб. / І. В. Чеховська ; Ун-т держ. фіск. служби України. Ірпінь : Ун-т ДФС України, 2020. 479 с.
13. Ямненко Т. М. Правове регулювання медичних послуг: навч. посіб. для студентів спец. 081 «Право» / Ямненко Т. М. ; Нац. авіац. ун-т, Юрид. ф-т. Київ : Вид-во Людмила, 2020. 163 с.
14. Сіделковський О. Л. Єдиний медичний простір України: адміністративно-правові засади створення: монографія / Сіделковський О. Л. ; Міжрегіон. Акад. упр. персоналом. Київ : Чалчинська Н. В., 2020. 325 с.
15. Медичне право : підручник / [С. О. Болдіжар та ін. ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. С. Б. Булеци, д-ра юрид. наук, доц. М. В. Менджул] ; ДВНЗ «Ужгород. нац. ун-т», Юрид. ф-т. Ужгород : Рік-У, 2021. 719 с. 86
16. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. К.: «Укр. енцикл.», Т. 5: П-С. 2003. 736 с.
17. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч.: у двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін. К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. 592 с.
18. Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
19. 19Основи законодавства України про охорону здоров’я: . Закон України від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text
20. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії : Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2017-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2017-14#Text

 УДК 347.6

Кожура Людмила Олександрівна,

доктор юридичних наук, професор,

директор Юридичного інституту

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

Маркарян Марина Валеріївна,

кандидат юридичних наук

Анотація

У даній статті розкрито особливості проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України.У даній статті розкрито особливості проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України.

Визначено, що проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України характеризується такими основними особливостями: 1) нормативно-правовою основою регулювання суспільних відносин щодо предмету дослідження є закони України «Про державну службу» та «Про дипломатичну службу»; 2) дипломатична служба є особливим видом державної служби, що належить до публічної служби; 3) при визначенні особливостей проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України потрібно відмежовувати такі поняття, як «адміністративний службовець» та «дипломатичний службовець», що відповідають родовому поняттю «посадові особи дипломатичної служби»; 4) подвійна система рангів: дипломатичним службовцям присвоюється дипломатичний ранг, адміністративним – ранг державного службовця; 5) наявність привілеїв та імунітетів у працівників закордонних дипломатичних установ України, що встановлені та гарантуються нормами міжнародного та внутрішньодержавного права України та країни перебування; 6) під час проходження дипломатичної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України відбувається періодична ротація, тобто планове заміщення посад дипломатичної служби в органах дипломатичної служби посадовими особами дипломатичної служби; 7) розширеній перелік підстав припинення державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України, на відміну від державних службовців інших державних органів.

Виділяється три різновиди посад в органах дипломатичної служби, а саме: дипломатичні посади, адміністративні посади та посади працівників, які виконують функції з обслуговування, що загалом значною мірою впливає на порядок та умови зайняття посади, особливості перебування на ній та процедуру припинення трудових відносин.

З урахуванням доктринальних досліджень вітчизняних науковців та на підставі чинного законодавства України, що регулює питання проходження державної та дипломатичної службивиокремлено основні складники проходження державної служби посадовими особами дипломатичної служби закордонних дипломатичних установ України.

Ключові слова: державна служба, публічна служба, дипломатична служба, консульська служба, представництва, консульства. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про дипломатичну службу: Закон України від 07.06.2018 р. № 2449-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2449-19#Text1.
2. Малиновський В.Я. Публічна служба в Україні: підручник. Київ: Видавничий дім «Кондор», 2018. 312 с.3.
3. Дрозд О. Проходження державної служби в Україні як складова предмета адміністративно-правового регулювання. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 10. С. 97–101.4.
4. Федчишин С.А. Дипломатична служба України: організаційно-правові засади: дис. … д-ра юрид. наук, 2021. 511 с.5.
5. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2449-19#Text6.
6. Про затвердження Положення про працівників, які виконують функції з обслуговування в органах дипломатичної служби: Наказ МЗС України від 11.01.2019 № 9. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0134-19#Text7.
7. Vienna Convention on Diplomatic Relations 1961. URL: https://legal.un.org/ilc/texts/instruments/english/conventions/9_1_1961.pdf8.
8. Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру: Міжнародний документ від 14.03.1975. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_254#Text9.
9. Панов А.В. Дипломатична і консульська служба: підручник. Ужгород: Аутдор-Шарк, 2015. 270 c.