Сікорський Олександр Петрович

кандидат юридичних наук,
доцент кафедри адміністративного та
конституційного права
факультету морського права,
НУК ім. адмірала Макарова
[email protected]

Гілецький Максим Вікторович

студент магістратури
НУК ім. адмірала Макарова
[email protected]

Анотація

Одним із ключових секторів національної безпеки будь-якої держави, є інформаційна безпека. Послідовна реалізація чітко сформульованої національної інформаційної стратегії, дозволяє забезпечувати безпеку у політичній, військовій, соціальній, економічній та інших сферах діяльності держави. Стрімкий розвиток інформаційно-комунікативних технологій та швидка глобальна інформатизація населення призвели до появи нових загроз національній безпеці держави. Проведення інформаційно-психологічних операцій спрямованих на ліквідацію суверенітету чи обмеження незалежності держави, для України є не гіпотетичною, а реальною загрозою. Одними із ключових напрямків протидії та мінімізації інформаційно-психологічного впливу, є створення сучасної та ефективної нормативно-правової бази функціонування системи інформаційної безпеки, а також вироблення ефективного механізму її реалізації.

Ключові слова: інформаційна безпека, адміністративно-правовий механізм, національна безпека, інформаційно-психологічні операції, кібербезпека

Повний текст статті

Список використаних джерел:

1. Горбулін В.П. Світова гібридна війна: український фронт : монографія / за заг. ред. В. П. Горбуліна. К. : НІСД, 2017. 496 с.
2. Плескач В. Л. Інформаційні системи і технології на підприємствах : підручник / В. Л. Плескач, Т. Г. Затонацька. К.: Знання, 2011. 718 c.
3. Сили спеціальних операцій Збройних сил України. URL: https://ukrsof.com/psyopsukr/ – Назва з екрана.
4. Остроухой Б. В., Петрик Б. М.. Інформаційна безпека (соціально-правові аспекти): Підручник / Остроухой Б. В., Петрик Б. М., Прнсяжнюк М. М. та ін. ; за заг- ред. Є. Д. Скулиша. К: КНТ, 2010. 776 с.
5. Пєвцов Г. В. Інформаційно-психологічні операції Російської Федерації в Україні: моделі впливу та напрями протидії. Наука і оборона. - 2015. № 2. С. 28-32.
6. Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України»» від 26 травня 2015 року № 287/2015 URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/287/2015.
7. Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України»» від 25 лютого 2017 року № 47/2017. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/47/2017.
8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. Х.: Консум, 2001. 656 с.
9. Галунько В. В. Теорія держави і права: курс лекцій: навч. посіб. / [авт.-упоряд. В. В. Галунько, Г. О. Пономаренко, В. К. Шкарупа]; за ред. В. К. Шкарупи. Херсон : Вид-во ВАТ ХМД, 2008. 280 с.
10. Гончарук С. Т. Адміністративне право України. Загальна та Особлива частини : навч. посіб. К. : НАВС, 2000. 240 с.
11. Валькова Є. В. Зміст та структура механізму адміністративно-правового регулювання у сфері охорони права інтелектуальної власності. Форум права, 2012. № 3. С. 84-88.

Мілова Тетяна Миколаївна

кандидат юридичних наук, доцент кафедри державно-правових
дисциплін та адміністративного права
Центральноукраїнського державного
педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
[email protected]

Поляк Юлія Володимирівна

студентка ІІІ курсу факультету історії та права
Центральноукраїнського державного
педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
[email protected]

Анотація

Стаття присвячена конституційно-правовому аналізу інституту народної законодавчої ініціативи як форми безпосередньої демократії. Визначено поняття, зміст, види та особливості народної законодавчої ініціативи. Розкрито поняття найбільш важливих видів народної законодавчої ініціативи (загальнодержавної та місцевої), які тісно пов’язані з представницькою демократією і спрямовані на постановку та розв’язання нагальних проблем державного та місцевого значення. Особливу увагу звернено на спроби законодавчого закріплення вказаної форми безпосереднього народовладдя в Україн та перспективи конституційного закріплення данного інтитуту. Розкрито окремі аспекти механізму реалізації громадянами України права на законодавчу ініціативу.

Ключові слова: безпосередня демократія, форми безпосередньої демократії, право законодавчої ініціативи, народна законодавча ініціатива, законодавчий процес

Повний текст статті

Список використаних джерел:

1. Конституція України від 28.06.1996 р.; в ред. від 02.06.2016 р. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/254к/96-вр.
2. Галус О. О. Народна законодавча ініціатива як форма безпосереднього народовладдя: перспективи нормативно-правового регулювання в Україні. Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія Право. Випуск 23. Частина І. Том 1.2013. С. 118–121.
3. Промський Є. С., Новиков О. В. Народна законодавча ініціатива як протидія нерозвиненій партійній системі. Міжнародний науковий журнал “Інтернаука”. 2018. № 9(3). С. 54–59.
4. Крутько А. Л. Поняття народної законодавчої ініціативи та її види. Проблеми законності. 2015. Вип. 130. С. 44–52.
5. Смук М. М. Інститут народної законодовчої ініціативи в Україні: стан дослідження. Науковий вісник Ужгородського Національного університету: Серія: Право / гол. ред. Ю.М. Бисага. Ужгород: Видавничий дім “Гельветика”. 2015. Вип. 35. Ч. 1. Т. 1. С. 97–101.
6. Средницька І. Ю. Народна занодавча ініціатива: зарубіжний досвід та перспективи запровадження в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук :12.00.02. Одеса, 2016. 26 с.
7. Перевалова Л. В. Проблеми реалізації принципів правової держави та громадянського суспільства в Україні. Вісник Національного технічного університету “ХПІ”. Серія: Актуальні проблеми розвитку українського суспільства. 2014. № 63. С. 50–60.
8. Про правотворчу народну ініціативу: Проект Закону України від 30.12.2013 р. №3847. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=49445.
9. Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо народної законодавчої ініціативи: Проект Закону України від 29.09.2016 р. №5196. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60139
10. Про схвалення Концепції розвитку електронної демократії в Україні та плану заходів щодо її реалізації: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 року № 797-р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/797-2017-%D1%80

Мілова Марія Іллівна

доктор політичних наук, парофесор кафедриполітології
Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова
[email protected]

Трушевич Ганна Богданівна

студентка II курсу магістратури
Одеського національного університету
імені І.І.Мечникова
[email protected]

Анотація

Стаття присвячена дослідженню науково-історичних аспектів процесу становлення ідеології політичного постмодернізму. Визначено спільні та відмінні риси модерну та постмодерну з метою відмежування та характеристики нової системи постмодерністських цінностей.

Ключові слова: постмодернізм, модернізм, історико-філософська концепція, метапарадигма

Повний текст статті

Список використаних джерел:

1. Rinno J. Postmodern Politics and Phenomenology of the Life-Word. / Paper for XVIII IPSA World Congress – USA., 2000
2. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну. М.: Прогресс-Традиция, 2000 URL: http://royallib.com/book/bek_ulrih/obshchestvo_riska_na_puti_k_drugomu_modernu.html
3. Бекарев А. М. Социально-проектная деятельность в условиях глобальных перемен. Социология. 2005. № 1. С. 48.
4. Бузгалин А. В. Постмодернизм устарел. (Закат неолиберализма чреват угрозой «протоимперии»). Вопросы философии. 2004. № 2. С. 3-4.
5. Василенко И. А. Интерпретация истории и парадигмы исторического знания // Философия истории / Ирина Алексеевна Василенко. М., 1999 URL: http://window.edu.ru/resource/250/42250/files/r3gl1.pdf
6. Давыдов Ю. Н. Постмодерн и социология // История теоретической социологии. М., 2000.
7. Кравченко С. А. Модерн и постмодерн: «старое» и новое видение. Социологические исследования. 2007. № 9. С.24-34.
8. Кравченко С. А. Социологическая теория: дискурс будущего. Социологические исследования. 2007. № 3 С. 3-12.
9. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна. М., 1998 URL: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/Philos/liot/
10. Лубский А. В. Альтернативные модели исторического исследования. М.: Социально-гуманитарные знания, 2005 URL: http://polittheory.narod.ru/Lubskiy/Lubskiy_Models.doc
11. Макаренко В. П. Аналитическая политическая философия. М.: Праксис, 2002 URL: http://window.edu.ru/resource/621/37621/files/document100086532.pdf
12. Мнацаканян М. О. Модерн и постмодерн в современной социологии. Социологические исследования. 2008. № 12. С. 46-53.
13. Полонская И.Н. Традиция: от сакральных оснований к современности. Ростов-на-Дону: Изд-во РГУ, 2006. 269 с.
14. Фуко Мишель. Археология знания / Пер. с фр. М. Б. Раковой, А. Ю. Серебрянниковой; вступ. ст. А. С. Колесникова. СПб.: ИЦ «Гуманитарная Академия»; Университетская книга, 2004. 416 с.

Гриценко Володимир Григорович

доктор юридичних наук, професор,
завідувач кафедри галузевого права та правоохоронної діяльності
Центральноукраїнського державного
педагогічного університету
імені Володимира Винниченка, заслужений юрист України
[email protected]

Пихтіна Поліна Віталіївна

студентка IV курсу факультету історії та права
Центральноукраїнського державного
педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
[email protected]

Анотація

Стаття присвячена сучасним видам та методам криміналістичної тактики проведення допиту, враховуючи досвід зарубіжних країн. На основі проведеного дослідження визначається сутність поняття допиту, запропоновано деякі уточнення для визначення мети, фактичних і процесуальних підстав щодо проведення окремих видів допиту, а саме «прямого» і «перехресного» допиту свідків і потерпілих, одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб та застосування гіпнозу. Проаналізовано законодавчу базу й окремі думки вчених-криміналістів та виокремлено етапи проведення допиту. Запропоновано застосовувати для кожного етапу допиту відповідну тактику, новизною якої є використання фізіогноміки, а також поліграф задля підвищення ефективності розкриття злочину. Внесено пропозицію щодо впровадження деяких специфічних методів подолання конфліктних ситуацій із застосуванням юридичної психології.

Ключові слова: допит, етапи, види, криміналістична тактика, конфліктна ситуація, юридична психологія

Повний текст статті

Список використаних джерел:

1. Баранчук В. В. Етапи формування психологічного контакту при допиті. Теорія і практика правознавства. 2013. Вип. 2. С. 1-15.
2. Бєлан С. В., Луценко Т. О. Психологічні прийоми подолання протидії слідству при проведенні окремих слідчих дій URL: http://nuczu.edu.ua/sciencearchive/ProblemsOfExtremeAndCrisisPsychology/vol6/002.pdf. (дата звернення: 19.09.2018).
3. Дуда С. Судовий допит, його сутність і види. Підприємництво, господарство і право. 2011. № 2. С. 153-155.
4. Єдиний звіт про кримінальні правопорушення від 05.09.2018 р. URL: https://www.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=113281&libid=100820&c=edit&_c=fo#. (дата звернення: 19.09.2018).
5. Іванов В. М. Юридична конфліктологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. К.: МАУП, 2004. 224 с.
6. Карпушин С. Ю. Проведення одночасного допиту у кримінальному провадженні. Право і суспільство. 2015. № 5.2. С. 238-243 .
7. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/
254к/96-вр. (дата звернення: 19.09.2018).
8. Котюк О. І. Мета, фактичні та процесуальні підстави одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб потребують уточнення URL: http://vkslaw.knu.ua/images/verstka/1_2016_Kotuik.pdf. (дата звернення: 19.09.2018).
9. Криміналістика: підручник / [за ред. В. Ю. Шепітька]. 2-ге вид., переробл. і допов. К.: Ін Юре, 2004. 728 с.
10. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / Є. М. Блажівський, Ю. М. Грошевий, Ю. М. Дьомін та ін.; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. Х.: Право, 2012. Т. 2. 664 с.
11. Кримінальний процесуальний кодекс України: Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI URL: zakon.rada.gov.ua/go/4651-17. (дата звернення: 19.09.2018).
12. Кримінально-виконавчий кодекс України: Кодекс від 11.07.2003 № 1129-IV URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15. (дата звернення: 19.09.2018).
13. Павліченко Л. В. Комунікативно-прагматичні аспекти дискурсу досудового слідства (на матеріалі різних видів допиту). Мовні і концептуальні картини світу. 2013. Вип. 43(3). С. 184-190.
14. Попелюшко В. О. Судовий розгляд кримінальної справи: навч. Посібник. К.: Кондор, 2006. 234 с.
15. Порубов Н. И. Тактика допроса на предварительном следствии. М.: БЕК, 1998. 208 с.
16. Салтевський М. В. Криміналістика: [підруч.]: у 2 т. / Салтевський М. В. Х.: Консум, 1999-2001. Ч. 2 : Методика і тактика. 2001. 528 с.
17. Скрябін О. М., Тонне Н. Д. Використання можливостей фізіономіки в тактиці проведення допиту в кримінальному процесі URL: http://www.lj.kherson.ua/2014/pravo06/part_4/28.pdf. (дата звернення: 19.09.2018).
18. Тимчишин А. М. Тактичні особливості проведення допиту у кримінальних провадженнях про фальшивомонетництво. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. 2015. № 12. С. 148-153.
19. Узунова О. В., Кальонов О. О. Процесуально модель проведення допиту з використанням гіпнозу на досудовому розслідуванні URL: http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2016/3_2016/part_2/41.pdf. (дата звернення: 19.09.2018).
20. Фізіогноміка URL:https://uk.wikipedia.org/wikiа/ Фізіогномік. (дата звернення: 19.09.2018).
21. Шепелюк В. Л. Допит в конфліктній ситуації. Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку. 2009. N 20. Ч. 3. С. 57-58.
22. Шепитько В. Ю. Криминалистика: [курс лекций] / Шепитько В. Ю. [2-е изд., перераб. и доп.]. Х.: Одиссей, 2005. 368 с.

Ануфрієв Микола Іванович

доктор юридичних наук, доцент,
професор кафедри міжнародного права
та порівняльного правознавства
Навчально-наукового інституту права
імені князя Володимира Великого МАУП
[email protected]

Кісілевич-Чорнойван Ольга Михайлівна

доктор філософії в галузі права, професор МКА,
професор кафедри міжнародного права
та порівняльного правознавства
Навчально-наукового інституту права
імені князя Володимира Великого МАУП
[email protected]

Анотація

У даній науковій статті досліджено розвиток повноважень та предметів відання Європейського Союзу як наднаціональної міжнародної організації. Визначено вплив економічних, політичних та правових факторів на розвиток правосуб’єктності Європейського Союзу. На основі аналізу головних міжнародних документів в даній сфері окреслено специфічні риси компетенції ЄС.

Ключові слова: компетенція, наднаціональність, правосуб’єктність міжнародних організацій, розвиток повноважень

Повний текст статті

Список використаних джерел:

1. Право Європейського Союзу: підручник / за ред. В.І. Муравйова. К.: Юрінком Інтер, 2011. 704 с.
2. Шпакович О.М. Наднаціональність як правова категорія. Віче. 2014. № 20. С. 28-32.
3. Бабій С. Роль над національності міжнародних економічних організацій у формуванні глобального економічного правопорядку. Право України. 2010. № 1. С. 155-162.
4. Муравйов В., Березовська І. Види компетенції реформованого Європейського союзу. Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. 2008. № 37. С. 53-57.
5. Право Европейского союза : учебник для вузов / под ред. С.Ю. Кашкина. 3-е изд., перераб. и доп. М. : Издательство Юрайт; Высшее образование. 2010. 1119 с.
6. Хоббі Ю.С. Правова природа Європейського Союзу : проблема визначення. Держава і право. 2010. Випуск 47. С. 590-595.
7. Яковюк І.В. Державний суверенітет національних держав у складі Європейського Союзу : проблеми визначення. Вісник академії правових наук України. 2004. № 3. С. 114-126.
8. Білорус І.О. Міжнародна правосуб’єктність Європейського Союзу. Зовнішня торгівля : право і економіка. 2007. № 3(32). С. 78-81.
9. Муравйов В.І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика). К.: Академ-Прес, 2002 426 с.
10. Consolidated versions of the Treaty on European Union and the Treaty on the Functioning of the European Union. – Council of the European Union. 2007 URL: http://europa.eu/european-union/index_еn.