Мошняга Любов Володимирівна
кандидат юридичних наук,
доцент кафедри правознавства
Центральноукраїнського інституту ПрАТ «ВНЗ «МАУП»
[email protected]
Леонідова Олена Олексіївна
кандидат юридичних наук,
доцент, завідувач кафедри правознавства
Центральноукраїнського інституту ПрАТ «ВНЗ «МАУП»
[email protected]
Анотація
Актуальність дослідження викликана необхідністю теоретичного обгрунтування застосування норм кримінального закону, який передбачає відповідальність за злочини проти держави і аналізом розвитку дорадянського законодавства про кримінально-правову охорону контитуційних основ національної безпеки.
Ключові слова: злочин, держава, національна безпека, Кримінальний кодекс
Список використаних джерел:
1. Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А. Суспільно-політичний лад і право України у складі Литовської держави та Речі Посполитої. Учбовий посібник. Івано-Франківськ, 1996. С.30, 31,33,34.
2. І.Й. Бойко Держава і право Гетьманщини. Навчальний посібник. Львів «СВІТ», 2000. С.100, 101,107,108.
3. Преступления государственные (Политические, против порядка управления и по службе).-Записки по уголовному праву. Киев.-Лито-Типография И.И.Чоколова, Фундуклеевская ул., д.№22, 1904. С.3.
4. Известия Всероссийского ЦИК СНК.-№93.-1918.-12 мая.
5. Вісник Ради Народних Міністрів УНР.-1918.-15 березня.
6. Кісілюк Е.М. Злочини проти держави в період українського державотворення (1917-1921рр.). Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. №1. 2002. С.17-19.
7. Кісілюк Є.М. Кримінальне законодавство доби Гетьманату. Держава і право. Збірник наукових праць (юридичні і політичні науки). Випуск 13. 2001. С.418-424.
8. Державний вісник. 1918. 1 серпня.
9. Кісілюк Є. Кримінальне законодавство доби Центральної Ради. Науково-практичний збірник. Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. Додаток до журналу «Міліція України». К., 2001. С.101.
10. Пионтковский А.А., Меньшагин В.Д. Курс советского уголовного права. Особенная часть. Т.I. М.: Государственное издательство юридической литературы, 1955. C.118.
11. Трайнин А.Н. Уголовное право. Часть особенная. Изд. 2-е. М.1927г.,стр. 58, параграф 54; А.А. Пионтковский Контр-революционное преступление в УК РСФСР (напеч. в журн. «Сов. право».1924г.- №2,3).
12. Відомості Верховної Ради УРСР. 1989. №4. с.148.
13. Голос України. 1991. 30 жовтня.
14. Голос України. 1994. 21 січня.
Драгоненко Анна Олександрівна
кандидат юридичних наук, доцент,
доцент кафедри галузевого права та правоохоронної діяльності
Центральноукраїнського державного
педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
[email protected]
Анотація
Статтю присвячено дослідженню питань щодо сутності й особливостей правової природи рішень Європейського суду з прав людини та з’ясуванню важливості й ролі таких рішень для правової системи України як джерела кримінального права.
Прийняття Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та створення відповідно до неї Європейського Суду з прав людини стало наслідком того, що Європейський Суд з прав людини може приймати заяви від будь-якої особи, організації або групи осіб, які стали потерпілими порушення однією з держав-членів Ради Європи прав, визначених у Конвенції та протоколах до неї. Що ж стосується України, правовим наслідком стало те, що ратифікація Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та визнання юрисдикції Європейського Суду з прав людини дозволили українським громадянам звертатися до Європейського Суду з прав людини для захисту порушених прав, передбачених Конвенцією та Протоколами до неї, після того як будуть вичерпані внутрішньодержавні засоби правового захисту.
Рішення Європейського Суду з прав людини носять обов’язковий характер для суб’єктів, які застосовують Європейську Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод в націоналному кримінальному праві, і тому повинні розглядатися як джерело кримінального права.
Ключові слова: рішення Європейського суду з прав людини, судова практика, прецедент, судова доктрина, правова позиція, акт тлумачення, правозастосовний акт, джерело кримінального права
Список використаних джерел:
1. Мальцев Г.В. Социальные основания права. М., 2007.642 с.
2. Зимченко Б.Л. Решения Европейского суда по правам человека и правовая система Российской Федерации. Государство и право. 2008. № 7. С.34-36.
3. Кибальник А.Г. Современное международное уголовное право: понятие, задачи и принципы / под науч. ред. д-ра юрид. наук А. В. Наумова. СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. 252 с.
4. Андрушко П.П. Правові позиції Європейського суду з прав людини як джерело кримінального права. Верховенство права: історія, теорія, практика: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (22 грудня 2010 р.). Київ: ВПЦ «Київський університет», 2011. С. 76–80.
5. Проблеми сучасної конституціоналістики: навч. посіб. / М.П. Орзіх, М.В. Афанасьєва, В.Р. Барський та ін.; за ред. М.П. Орзіха. Київ: Юрінком Інтер, 2011. 272 с.
6. Ершов, В. Прецеденты толкования Европейского Суда по правам человека. Антология научной мысли. М.: Статут, 2008. С. 592 – 602
7. Бернхардт Р. Европейский суд по правам человека в Страсбурге: новый этап, новые проблемы. Государство и право. М.: Наука, 1999, № 7. С. 57-62.
8. Постановление Европейского суда по правам человека от 18 февраля 1991 г. «Мустаким против Бельгии» (краткое содержание), 12313/86,». URL: http://www.refworld.org.ru/docid/529355904.html (дата звернення: 17.09.2018)
9. Постановление Европейского суда по правам человека от 26 марта 1992 г. «Бельджуди (Beldjoudi) против Франции». URL: http://www.echr.ru/documents/doc/2461457/2461457.htm (дата звернення: 15.09.2018)
10. Постановление Европейского суда по правам человека от 24 апреля 1996 г. «Буханеми против Франции» URL: http://eurocourt.in.ua/Article.asp?AIdx=255 (дата звернення: 15.09.2018)
11. Супрун Д.М. Організаційно-правові засади та юрисдикційні основи діяльності Європейського суду з прав людини: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.11 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ, 2002. 22 с.
12. Дудаш Т.І. Юридична природа рішень Європейського суду з прав людини (загальнотеоретичний аспект). Право України. 2010. № 2. С. 173-179.
13. Попов Ю.Ю. Рішення Європейського суду з прав людини як переконливий прецедент: досвід Англії й України. Підприємництво, господарство і право. 2010. № 11. С. 49-52.
14. Куц Г. Застосування норм Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини судами України. Право України. 2002. № 2. С. 18-23.
15. Сорока О.О. Реалізація практики Європейського суду з прав людини у кримінальному праві України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2015. 254 с.
16. Шебанов А. Ф. Форма советского права. Москва: Юрид. лит., 1968. 215 с.
17. Ільченко І. Деякі питання застосування Конвенції про захист прав і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини в Україні. Право України. 2009. № 10. С. 145-148.
18. Хім’як Ю.Б. Гармонізація кримінального права України з практикою Європейського суду з прав людини: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. Київ, 2011. 261 с.
19. Андріанов К.В. Роль контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини в процесі реалізації її норм: автореф. дис…. канд. юрид.наук: 12.00.11 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.Київ, 2003. 18 с.
20. Дударев Д.С. Деякі проблемні питання впровадження судового прецеденту Європейського суду з прав людини в Україні. Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 1. 2010. С. 347-351.
21. Зміївська С.С. Судова практика як джерело формування та розвитку права (загальнотеоретичний аналіз): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / НУ ЮАУ. Харків, 2012. 208 с.
22. Рабінович П.М. Рішення Європейського Суду з прав людини: до характеристики концептуально-методологічних засад їх обґрунтування. Практика Європейського Суду з прав людини. 1999. С. 95-96.
23. Дмитрук М.М. Гармонізація КК України із практикою Європейського суду з прав людини як чинник впровадження кримінального проступку. Кримінальний проступок у доктрині та законодавстві: монографія / за заг. ред. В.О. Тулякова. Одеса: Юрид. л-ра, 2012. 424 с.
24. Справа «Прітті проти Сполученого Королівства» (Case of Pretty v. The United Kingdom) (Заява N 2346/02) Страсбурґ, 29 квітня 2002 року. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/980_210 (дата звернення: 15.09.2018)
25. Вильдхабер Л. Прецедент в Европейском суде по правам человека. Государство и право. 2001. № 12. С. 5–17.
26. Марченко М.Н. Источники права: учеб. пособие. Москва: ТК Велби, Изд- во Проспект, 2008. 760 с.
27. Оборотов Ю.Н. Правовая система Украины и евразийская правовая сім’я. Актуальні проблеми політики: Зб. Наук.праць. Вип.9. 2000. С. 36-42.
28. Абдрашитова В. З. Прецедентный характер решений Европейского суда по правам человека. Журнал российского права. 2007. № 7. С. 127.
Бойчук Дмитро Валерійович
кандидат юридичних наук,
доцент кафедри публічного
та приватного права
факультету права та міжнародних відносин
Київського університету імені Бориса Грінченка
[email protected]
Анотація
В цій статті автор проводить загальний правовий аналіз 20 Розділу Особливої частини Кримінального кодексу України. Приходить до висновку, що злочини передбачені в цьому розділі можна поділити на дві групи – міжнародні злочини та злочини міжнародного характеру.
Окремо з’ясовується, що слід розуміти під міжнародними злочинами та злочинами міжнародного характеру. Також визначено, які злочини із закріплених у 20 Розділі Кримінального кодексу України є міжнародні, а які є злочинами міжнародного характеру.
Автором визначено, що міжнародні злочини посягають на мир та безпеку людства, а злочини міжнародного характеру на міжнародний правопорядок.
Також встановлено, що в 20 Розділі Кримінального кодексу України не відображено всіх міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру, їх перелік є набагато ширшим.
Автором з’ясовано, що не в усіх Кримінальних кодексах європейських країн є окремий розділ присвячений злочинам проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Аналізуючи 20 Розділ Кримінального кодексу України, зроблено висновок, що ним породжено багато проблем, які потрібно усувати. Також виявлено, що деякі його положення є декларативними.
Акцентується увага на тому, що злочини, які зазначені в 20 Розділі Кримінального кодексу України, не мають спільного родового об’єкта.
Також автор пропонує внести зміни до Кримінального кодексу України, а саме змінити назву 20 Розділу, а також доповнити його злочинами, які відносяться до злочинів міжнародного характеру, але містяться в інших розділах кодексу.
Ключові слова: міжнародний злочин, злочин міжнародного характеру, кримінальний кодекс, міжнародний правопорядок
Список використаних джерел:
1. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. 4-те вид., переробл. і допов. Х. : Право, 2010. 608 с.
2. Кримінальне право України. Особлива частина : посіб. для підготовки до іспитів / В. І. Тютюгін, О.Д.Комаров, М. А. Рубащенко. Х. : Право, 2016. 156 с.
3. Мохончук С. М. Кримінально-правова охорона миру та безпеки людства : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.08, 12.00.11. Харків : [б. в.], 2014. 39 с.
4. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку : альбом схем / М. В. Даньшин, Я.О. Лантінов / за заг. ред. Я. О. Лантінова. Х. : Харків юридичний, 2012. 32 с.
5. Юртаєва Ксенія Володимирівна. Місце скоєння злочинів міжнародного характеру: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. Х., 2010. 230 c.
6. Поповичук В. О. Визначення категорії «злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». Часопис Київського університету права. 2015. № 3. С. 320-323.
7. Хачатурян, Тамара Хачатурівна. Кваліфікація злочинів за сучасним міжнародним правом: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11. К., 2013. 20 с.
8. Чорноус Ю. М. Теорія і практика криміналістичного забезпечення досудового слідства у справах про злочини міжнародного характеру: монографія. К.: Видавничий дім «Скіф», 2012. 448 с.
9. Шевчук А. В., Дякур М. Д. Кримінальне право України (Особлива частина) : навч. посіб. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2013. 472 с.
10. Станіч В. С. Кримінальний кодекс Республіки Польща / під ред. В. Л. Менчинського. Переклад на українську мову В. С. Станіч. К.: ОВК, 2016. 138 с.
11. Станіч В. С. Кримінальний кодекс Республіки Білорусь, Кримінальний кодекс Республіки Молдова під ред. В. Л. Менчинського. Переклад на українську мову. Т. В. Руденко. К.: ОВК, 2016. 462 с.
12. Станіч В. С. Кримінальний кодекс Французької Республіки / під ред. В. Л. Менчинського. Переклад на українську мову К. І. Мазуренко. К.: ОВК, 2017. 348 с.
13. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 верес. 2018 року: (офіц. текст). К.: ПАЛИВОДА А. В., 2018. 264 с.
14. Конвенція з морського права 1982 року. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_057
15. Статут Міжнародного військового трибуналу для суду та покарання головних військових злочинців європейських країн осі від 08 серпня 1945 року. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_201
Шеховцова Бела Вальтеровна
аспірант кафедри державно-правових дисциплін
та адміністративного права
Центральноукраїнського державного
педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
[email protected]
Анотація
Стаття присвячена дослідженню питань правового статусу та застосування адміністративно-правових засобів протидії дискримінації за ознаками інвалідності Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.
Ключові слова: адміністративно-правові засоби; особи з інвалідністю; протидія дискримінації; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
Список використаних джерел:
1. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні : Закон України від 06.09.2012 № 5207-VI. Урядовий кур’єр. 2012. № 184.
2. Наулік Н. С. Інститут омбудсмана в Україні та Республіці Польща: порівняльне дослідження: автореф. дис…. канд. юрид. наук : 12.00.02. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. К., 2007. 23 с.
3. Дідковська І. О. Омбудсмен у системі інститутів правової держави: порівняльно-політологічний аналіз: автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. К., 2007. 31 с.
4. Марцеляк О. В. Конституційно-правовий статус інституту омбудсмана: світовий досвід та українська модель: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.02. Одес. нац. юрид. акад. О., 2004. 35 с.
5. Голяк Л. В. Інститут спеціалізованого омбудсмана: світовий досвід організації та діяльності: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. К., 2010. 20 с.
6. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України від 23.12.1997 № 776/97-ВР. Голос України від 20.01.1998.
7. Офіційний веб-сайт Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини URL: http://www.ombudsman.gov.ua.
8. Про Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю: Указ Президента України від 01.12.2014 № 902/2014. Урядовий кур’єр. 2014. № 225.
Шевченко Тихін Віталійович
старший інспектор роти № 3 батальйону
патрульної служби поліції
особливого призначення «Харків»
ГУНП України в Харківській області
[email protected]
Анотація
В статті розглянуті окремі питання забезпечення особистої безпеки поліцейських в екстремальних ситуаціях, які виникають під час ліквідації групових порушень публічного порядку, а також питання необхідності зміни законодавчої бази з метою зменшення травматизму поліцейських під час групових порушень публічного порядку шляхом удосконалення адміністративно-правового забезпечення.
Ключові слова: Національна поліція, поліцейський, екстремальна ситуація, екстремальні умови, небезпеки, особиста безпека, професійно-психологічна підготовка, ризик, оцінка ризику, групові порушення публічного порядку
Список використаних джерел:
1. Конституція України: Закон України від Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
2. Про Національну поліцію : Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII URL: http://zakon.rada.gov.ua/go/580-19.
3. Науково-практичний коментар Закону України «Про Національну поліцію» / Кол. авт.; кер. авт. кол. д.ю.н., доц. Т.П. Мінка. Дніпро : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2017. 480 с.
4. У Дніпрі перед матчем «Динамо» і «Шахтаря» футбольні фанати побилися з поліцією URL: https://tsn.ua/ukrayina/u-dnipri-pislya-biyki-futbolni-fanati-pishli-vizvolyati-zatrimanih-do-viddilu-policiyi-1152483.html?g=article&m=400565928
5. Ануфріев М. І. Організаційно-правові засади управління безпекою життєдіяльності працівників органів внутрішніх справ України: Науково-практичний посібник. X.: Ун-т внутр. справ, 1998. 32 с.
6. Бандурка А.М. Генерал милиции советует и предупреждает. Учебное пособие. 1998. 256 с.
7. Бандурка О.М. Шаша І.К. Власенко І.В Бортнічук П.М. Основи охорони праці та охорона праці в діяльності ОВС. 2003. 288 с.
8. Білоус Т.Л. Сутність і структура професійної готовності дo poбoти в eкcтpeмaльниx умoвax у мaйбутнix пpaцiвникiв органів внутрішніх справ. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. № II (18), Issue: 37. 2014. С. 37-40.
9. Власенко І.В., Чміль М.О. Шляхи забезпечення особистої безпеки працівника ОВС. Вісник Національного університету внутрішніх справ. Випуск 24. Харків. 2003. С. 60 – 63.
10. Власенко І.В. Удосконалення професійної підготовки працівників ОВС. Вісник Харківського Національного університету внутрішніх справ. Випуск 35. Харків. 2006. С. 356 – 360.
11. Власенко І.В. Проблеми особистої безпеки працівників правоохоронних органів. Матеріали науково-практичної конференції «Проблеми вдосконалення професійної майстерності працівників ОВС в бойовій підготовці». Одеса. 2008. С. 11 – 13.
12. Власенко І.В., Чміль М.О., Федоров В.В. Ступінь впливу екстремальних умов на працівників міліції при використанні ними вогнепальної зброї. Право і безпека. Вип. № 4(46). Х.: Харківський національний університет внутрішніх справ. 2012. С. 335 – 338.
13. Джафарова О. В. Щодо визначення категорії «Екстремальні умови проходження служби в органах внутрішніх справ». Шляхи покращення системи професійної підготовки правоохоронців до дій в екстремальних умовах : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 18 грудня 2015 р.). Х. : ХНУВС, 2015. С. 73-74.
14. Криворучко Л. С. Організація професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ до дій в екстремальних умовах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07. Х., 2008. 20 с.
