УДК 327.7:341.1(4-11):005.334

Дубовик В.Б.,

кандидат юридичних наук

Анотація

В статті проаналізовано процес формування інституційного каркасу Наради з безпеки та співробітництва в Європі та трансформація НБСЄ у ОБСЄ, основні інститути ОБСЄ, як її структурних елементів, що забезпечують досягнення основної мети діяльності організації, а саме запобігання конфлікту на ранніх стадіях його виникнення, регулювання самої кризи і відновлення миру після закінчення конфлікту.

Ключові слова: ОБСЄ, НБСЄ, структура ОБСЄ, Парламентська асамблея ОБСЄ, Верховний комісар  ОБСЄ зі справ національних меншин, Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини, Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ, Суд ОБСЄ з примирення та арбітражу.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Гарипов Р. Ш. ОБСЕ и ее роль в обеспечении защиты прав человека на европейском континенте // Права человека в международном и внутригосударственном праве. Казань, 2004. С. 104– 109.
2. Местников В. А. Проблемы статуса и деятельности Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе (ОБСЕ): автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. М., 2005. С.3-6.
3. Институты и структура ОБСЕ – официальный сайт. URL: https://www.osce.org/ru/institutions-and-structures
4. Что такое ОБСЕ? – официальный сайт. URL: https://www.osce.org/ru/whatistheosce/factsheet?download=true
5. Итоговый документ Венской встречи представителей государств-участников Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе. М., 1989. С. 50-51.
6. Пражский документ о дальнейшем развитии институтов и структур СБСЕ. 30 января 1992 г. //Международное сотрудничество в области прав человека. Документы и материалы. М., 1993. С. 393-398.

УДК 349.6(477)

Воронятніков Олександр Олександрович,

кандидат юридичних наук,

докторант Науково-дослідного інституту публічного права,

e-mail: [email protected]

Анотація

У цій науковій статті розкрито поняття та особливості державного контролю за санітарно-епідеміологічним благополуччям населення та нагляду за санітарно-епідеміологічним добробутом населення. Виділено групи заходів державного управління санітарно-епідемічним благополуччям населення. Розмежовували державний контроль за забезпеченням санітарно-епідеміологічного благополуччя населення та наглядом за забезпеченням санітарно-епідемічного благополуччя населення.

Застосування заходів державного управління у сфері санітарно-епідемічного благополуччя населення здійснюється з метою забезпечення:

1) цілеспрямованість адміністративної діяльності компетентних суб’єктів державного управління в умовах виникнення санітарної та протиепідемічної ситуації;

2) забезпечення законності поведінки учасників управлінських відносин у санітарній та протиепідемічній ситуації;

3) забезпечення взаємодії всіх учасників адміністративних відносин - органів державного управління, громадських об’єднань, суб’єктів приватного права.

Державний контроль за санітарно-епідеміологічним добробутом населення - це діяльність компетентних державних органів та їх посадових осіб, змістом якої є застосування заходів щодо запобігання та усунення порушень санітарно-епідемічного законодавства, виявлення причин та умов, що сприяли до порушень особам, винним у порушенні чинного законодавства, що спричинило негативне збільшення захворюваності на територію та зменшення екологічних факторів безпеки, погіршення умов життя населення, визначених санітарно-епідеміологічними нормами.

Хоча нагляд за забезпеченням санітарно-епідемічного благополуччя населення є законодавчо врегульованою діяльністю компетентних органів з моніторингу, перевірки та контролю за виконанням та дотриманням санітарно-епідеміологічного законодавства, а також вжиття відповідних обмежувальних заходів у разі порушення санітарно-епідеміологічних норм. законодавство з відповідною інформацією про результати такої діяльності для компетентних органів та громадськості.

Ключові слова: заходи управлінської діяльності, контроль, нагляд, публічне адміністрування, санітарне та епідемічне благополуччя населення, управління.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Адміністративне право України : [підруч.] / за ред. Ю. П. Битяка. Х. : Право, 2001. 528 с.
2. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. К. : Вид. Дім “Ін-Юре”. 2002. 668 с.
3. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. К.: Юрінком Інтер, 2003. 544 с.
4. Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції: Закон України від 2 грудня 2010 року № 2735-VI. Відомості Верховної Ради України, 2011. № 21. Ст.144.
5. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 року № 4004-XII. Відомості Верховної Ради України, 1994. № 27. Ст.218.
6. Про затвердження Антикорупційної програми Міністерства охорони здоров'я України на 2018 - 2020 рр.: затв. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 листопада 2018 року № 2156. URL: https://ips.ligazakon.net/document/MOZ30778
7. Проблеми теорії та практики інспекційної діяльності публічної адміністрації в Україні / [автор-упоряд. О. А. Банчук]. К. : Конус−Ю, 2009. 272 с.
8. Чорна В. Г. Адміністративно-правове регулювання позашкільної освіти в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 зі спеціальності «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право». Київ, 2011. 250 с.

УДК 342.9

Брусакова Оксана Валеріївна,

кандидат філософських наук,

Харківський національний

університет внутрішніх справ, декан факультет № 6

https://orcid.org/0000-0001-6522-8020

e-mail: [email protected]

Анотація

У результаті визначення кола осіб, що належать до авіаційного персоналу, та вивчення наукових підходів до розуміння категорій «правовий статус» та «адміністративно-правовий статус» сформульовано узагальнене визначення поняття «адміністративно-правовий статус авіаційного персоналу». Аргументовано, що зміст адміністративно-правового статусу авіаційного персоналу буде видозмінюватись в залежності від категорій: штурмани, бортінженери, бортрадисти, бортоператори, льотчики-наглядачі, диспетчери управління повітряним рухом, диспетчери із забезпечення польотів, члени випробувального екіпажу, члени екіпажу пасажирського салону (бортпровідники), персонал з технічного обслуговування повітряних суден, екзаменатори з льотної діяльності

Під час з’ясування особливостей адміністративно-правового статусу окремих категорій авіаційного персоналу: а) виокремлено кваліфікаційні вимоги за професійною ознакою, яким мають відповідати особи, що належать до категорії авіаційного персоналу; б) окреслено коло прав та обов’язків, якими наділені різні категорії авіаційного персоналу; в) охарактеризовано гарантії діяльності авіаційного персоналу (зокрема в частині забезпечення його безпеки під час надзвичайних ситуацій, створення безпечних умов для належного виконання покладених на такий персонал обов’язків, усунення факторів, що шкідливо впливають на здоров’я, попередження та зниження захворюваності, інвалідності й смертності, вжиття заходів страхування, пенсійного забезпечення); г) з’ясовано особливості притягнення авіаційного персоналу до адміністративної та дисциплінарної відповідальності. Зроблено висновок про наявність відповідних обмежень та доповнень, які пов’язані з наділенням особи адміністративно-правовим статусом авіаційного персоналу.

Особливу увагу приділено підготовці різних категорій авіаційного персоналу. На прикладі Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ розкрито особливості підготовки фахівців з авіаційного транспорту, льотної експлуатації літальних апаратів, технічного обслуговування і ремонту повітряних суден та авіадвигунів, технологічного обладнання аеропортів, операторів безпілотних літальних апаратів. Сформульовано пропозиції щодо підвищення якості такої підготовки та збільшення обсягів державного фінансування закладу.

Ключові слова: авіаційний персонал, адміністративно-правовий статус, правові засади, правове регулювання, нормативно-правове регулювання.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про затвердження Стратегічного плану розвитку авіаційного транспорту на період до 2020 року: наказ Міністерства інфраструктури від 21.12.2015 № 546 Офіційний сайт Міністерства інфраструктури України. URL: https://mtu.gov.ua/files/Стратегічний%20план%20Наказ%20546.pdf.
2. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. К.: Юрид. думка, 2007. 992 с.
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СD) / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел.]. К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. 1736 с.
4. Стеценко С. Г. Адміністративне право України: навчальний посібник. К.: Атіка, 2007. 624 с.
5. Пчелін В. Б. Сутність та ознаки суб’єктів адміністративних процесуальних правовідносин. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. 2015. Вип. 6-2. С. 178–180.
6. Конституція України: закон України від 28.06.1996 № 254к/96 ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
7. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.: Міжнародний документ від 07.12.1944. Офіційний вісник України. 2004. № 40. Ст. 2667.
8. Повітряний кодекс України: закон України від 19.05.2011 № 3393-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 48-49. Ст. 536.
9. Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації: Закон України від 21.03.2017 р. № 1965-VIIІ. Відомості Верховної Ради України. 2017. № 16. Ст. 199.
10. Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус: Закон України від 20.11.2012 № 5492-VІ. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 51. Ст. 716.
11. Про страхування: закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 18. Ст. 78.
12. Про пенсійне забезпечення: Закон України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 3. Ст. 10.
13. Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 49-50. Ст. 376.
14. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 № 2694-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 49. Ст. 668.
15. Про День авіації України: Указ Президента України від 16.08.1993 № 305/93. Голос України. 1993. № 156.
16. Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу: Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418. Зібрання постанов Уряду України. 1992. № 9. Ст. 209.
17. Про порядок обчислення заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.02.2000 № 264. Офіційний вісник України. 2000. № 6. Ст. 227.
18. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів повітряним транспортом: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 134. Офіційний вісник України. 2017. № 24. Ст. 678.
19. Про затвердження Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1465. Офіційний вісник України. 2000. № 39. Ст. 1656.
20. Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення посвідчення члена екіпажу: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 622. Офіційний вісник України. 2014. № 93. Ст. 2682.
21. Про затвердження Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні: Наказ Міністерства транспорту України від 07.12.1998 № 486. Офіційний вісник України. 1999. № 2. Ст. 78.
22. Про затвердження Правил сертифікації аеропортів: наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 13.06.2006 № 407. Офіційний вісник України. 2006. № 26. Ст. 1918.

УДК  336.1:352

Манжула Андрій Анатолійович,

професор кафедри галузевого права

та правоохоронної діяльності, доктор юридичних наук

Центральноукраїнського державного

педагогічного університету імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

Анотація

Стаття присвячена актуальній проблематиці інформаційного забезпечення фінансової децентралізації в Україні. Автором досліджено доктринальні погляди зарубіжних та вітчизняних науковців щодо поняття фінансової (фіскальної) децентралізації. Запропоноване авторське визначення поняття фінансової (фіскальної) децентралізації як передачі від центральних органів виконавчої влади до органів місцевого самоврядування повноважень (шляхом розширення можливості управління доходами та видатками), відповідальності за формування фінансової політики та відповідних ресурсів з метою розширення участі населення для підвищення ефективності використання фінансів кожної окремої об’єднаних територіальних громад. Автором зауважено необхідність запровадження максимального рівня прозорості використання бюджетних коштів органами місцевого самоврядування як основного принципу трансформації управлінської моделі в Україні, що забезпечує можливість реалізації волевиявлення народу у сфері фінансів. У статті встановлено, що з погляду на специфіку місцевих бюджетів об’єднаних територіальних громад особлива увага має бути приділена належній організації бухгалтерського обліку для інформаційного забезпечення управління доходами. Автор підкреслює, що реалізація принципу відкритості як інструменту практичного здійснення фінансової децентралізації влади базується на трьох показниках: публічної контрольованості функціонування органів, доступності для населення інформації стосовно їх діяльності та чутливості до ідей, що виникають у громаді. У статті проаналізовано підходи дослідників у сфері фінансової децентралізації. Автором зауважено, що інформаційне забезпечення цього процесу можливо реалізувати шляхом встановлення власних обов’язкових процедур публічності і  прозорості витрачання бюджетних коштів, що обумовлять цілеспрямованість витрачання бюджетних коштів на місцях.

Ключові слова: місцеве самоврядування, фінансова (фіскальна) децентралізація, інформаційне забезпечення, місцевий бюджет, реформа децентралізації, публічність та прозорість

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Баранов С. М. Проблемні питання процесу бюджетної децентралізації в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 3. С. 115-120. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2020/3/20.pdf
2. Бикадорова Н. О. Податкові доходи у фінансовій децентралізації місцевого самоврядування. Економічні науки. Cерія: Облік і фінанси. 2010. Вип. 7(1). С. 74-83. URL: http://nbuv.gov.ua/jpdf/ecnof_2010_7(1)__10.pdf
3. Васильєва Н. В., Гринчук Н. М., Дерун Т. М., Куйбіда В. С., Ткачук А. Ф. Місцевий бюджет і фінансове забезпечення об’єднаної територіальної громади: навч. посіб. Київ. 2017. 119 с.
4. Маркович Г. Публічність та прозорість бюджетного процесу – ознака демократичного розвитку країни. URL: https://decentralization.gov.ua/news/4992
5. Мельтюхова Н. Реалізація принципу відкритості як інструмент практичного здійснення децентралізації влади. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. Вип. 1. С. 165-174. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadu_2011_1_24
6. Мізіна І. В. Фінансова децентралізація та її вплив на систему місцевих фінансів України. Аспекти публічного управління. 2016. № 6-7. С. 41-48. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aplup_2016_6-7_7
7. Овчаренко Т., Бочі А., Поворозник В. Особливості формування та виконання бюджету об’єднаних територіальних громад. Міжнародний центр перспективних досліджень (МЦПД). 2017. URL: http://icps. com. ua/assets/uploads/images/images/eu/t_ormuvan nya_vikon_budjet_final.pdf
8. Раделецький Ю. О. Місцеві бюджети в контексті фінансової децентралізації в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. ек. наук за спец. 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. Львів. 2019. 40 c. URL: https://www.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2019/04/aref_radelytskyy.pdf
9. Суліменко Л. А., Вітер С. А. Інформаційне забезпечення управління доходами об’єднаних територіальних громад. Наукові горизонти, 2019, № 3 (76). C. 48-56.
10. Bahl R. Implementation Rules for Fiscal Decentralisation. International Studies Program Working Paper Series. GSU paper 9901. 1999. Atlanta: Andrew Young School of Policy Studies, Georgia State University. URL: http://siteresources.worldbank.org/INTDSRE/Resources/3p.pdf
11. Bird R. , Vaillancourt, F. Fiscal Decentralization in Developing Countries. Cambridge: Cambridge University Press. 1999. URL: https://assets.cambridge.org/97805216/41432/frontmatter/9780521641432_frontmatter.pdf
12. Coady D. Fiscal Decentralization: Objectives, Principles and Challenges. WHO Sympozium of Health Financing. 2017. URL: https://www.who.int/health_financing/events/D3S1-Coady-Fiscal-Decentralization-Objectives-Principles-and-Challenges.pdf
13. Litvack J., Seddon J. Decentralization Briefing Notes. WBI Working Papers. World Bank, Washington DC. 1999. URL: http://info.worldbank.org/etools/docs/library/8680/Decentralization%20Briefing%20Notes.pdf

УДК 349.6

Гриценко Володимир Григорович,

доктор юридичних наук, професор,

професор кафедри галузевого права та правоохоронної діяльності

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка,

заслужений юрист України

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-4813-6153

Анотація

У статті досліджено поняття та визначено критерії класифікації екологічного контролю. Наведено авторське бачення поняття «екологічного контролю». Визначено повноваження органів державної влади щодо здійснення екологічного контролю. Зазначено, що основною задачею екологічної діяльності органів державної влади є створення надійного та дієвого контролю, здатного забезпечити збалансоване вирішення екологічних задач і проблем збереження навколишнього природного середовища для задоволення життєвих потреб населення. 

Звернуто увагу на сутність екологічного контролю та на шляхи їх вирішення. Зауважено, що одним з актуальних питань здійснення та підвищення ефективності екологічного контролю є проблема правового регулювання його видів та класифікація. Визначено види екологічного контролю та надано їх характеристику.

Ключові слова: екологія, контроль, нагляд, екологічна діяльність, органи державної влади, довкілля, екологічна безпека.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Алехин А.П. Адміністративне право / А.П. Алехин, А.А. Кармолицкий, Ю.М. Козлов. М., 1997. 672 с.
2. Андрейцев В.І. Екологічне право : навч. посібник. К.: Вентурі, 1996. 186 с.
3. Бринчук М.М. Производственный контроль как мера охраны природы. Экологическое право. 2007. №3. С. 14-15.
4. Екологічне право України. Академічний курс : підручник за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. 2-ге вид. К.: ТОВ «Видавництво Юридична думка», 2008. 720 с.
5. Екологічне право України : навч. посібник / В.К. Попов, М.В. Шульга, В.О. Чуйков та ін. Харків: Юридична академія, 1995.
6. Екологічне право України : підручник за ред. А.П. Гетьмана і М.В. Шульги та ін. Харків: Право, 2005. 384 с.
7. Здоровко Л.М. Правові питання регіонального екологічного контролю в Україні : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.16. Харків, 2003. 20 с.
8. Рябець К.А. Адміністративно-правове регулювання екологічної діяльності : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2007.