Прем’єра мюзиклу «Як монстри Рутенію рятували»
Важливою складовою авторського курсу професора Единбурського університету Найджела Осборна, запропонованого здобувачам освіти зі спеціальностей «014 Середня освіта (Музичне мистецтво)», «014 Середня освіта (Образотворче мистецтво)», «023 Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація», «024 Хореографія», «053 Психологія» у межах міжнародної об’єднаної програми «Арт-комунікації та травмоінформована допомога через мистецтво», є практична реалізація набутих знань, розумінь і способів дій у квазіпрофесійній діяльності. Тож під час щомісячних тренінгів професора відбувалося поступове залучення студентів до співтворчості з дітьми, однією із форм якого, за бажанням вихованців музичної школи № 2, стало створення мюзиклу «Як монстри Рутенію рятували». Головним завданням спільного творення з дітьми, стало набуття студентами досвіду арт-комунікаційної взаємодії з дитячою аудиторією різнорівневої музичної підготовки, концентруючись на процесі, а не на результаті.
У мюзиклі прийняли участь звичайні діти, які не вирізнялися схильністю до творчості, не проходили ніякого спеціального відбору. То були школярі, які ніколи не приймали участь у музичних казках чи інших заходах, що регулярно відбуваються в музичній школі й куди запрошують найбільш талановитих вихованців. І коли у лютому професор Осборн розповів на тренінгу про те, що він ставив дитячі опери з дітьми в інших українських містах й запитав у наших дітей чи хотіли б вони зробити щось подібне, їхнє рішення про створення мюзиклу було одностайними і беззаперечним. Вихованці музичної школи самі обрали тему і діючих персонажів, за допомогою професора, викладачів і студентів ЦДУ відразу вигадали фабулу розгортання подій, слова і музику до пісень, які виконуватимуть герої дійства, і протягом березня й квітня почалася захоплююча для дітей робота. Прем’єра мюзиклу « Як монстри Рутенію рятували» стала справжнім святом для кожної дитини, їхніх батьків та для всіх тих, хто допомагав їм та підтримував їхні найнеймовірніші фантазії, які їм вдалося втілити в образах своїх героїв.
Отриманий досвід став для студентів відправною точкою в усвідомленні різниці між метою запланованих керівництвом школи заходами та метою травмоінформованого мистецтва, де надважливим є процес творення дитиною «для себе», втілення в образ свого власного переживання, усвідомлення нею власної спроможності творити і відтворювати власні задумки. І це особливо важливо для майбутньої професійної діяльності здобувачів освіти мистецького профілю, котрі набувають здатності через арт-комунікаційну взаємодію допомагати будь-якій дитині подолати невпевненість в собі, відчути причетність до співтворчості й повірити у власні можливості. А головне, розуміння того, що травмоінформована допомога через арт-комунікації, будучи варіативним та гнучким інструментом роботи, надає вихованцям можливість вільного творення, що несе позитивні емоції й безсумнівно має позитивний ефект для підтримки метального здоров’я дітей.
Велика подяка за співпрацю директорці музичної школи №2 Олені Надутенко, заввідділом з вокального хорової роботи Ользі Черняхович, викладачці Катерині Соломєєвій та іншим викладачам і колегам, а також батькам дітей, які підтримали ідею самостійного створення дітьми мюзиклу й приймали активну участь у її втіленні.
Статтю підготувала професор А. Растригіна
