ДО ПИТАННЯ ПОНЯТІЙНОГО АПАРАТУ АКВАКУЛЬТУРИ, РИБНИЦТВА ТА СФЕРИ АКВАКУЛЬТУРИ

УДК 351.79

Талдонова Карина Геннадіївна,

аспірант Київського національного

економічного університету імені Вадима Гетьмана

Анотація 

У статті аналізуються правові засади аквакультури, досліджується понятійний апарат аквакультури, рибництва, виокремлюється поняття сфери аквакультури, звертається увага на дослідження рибництва.

Визначено, що аквакультура сьогодні є перспективним напрямком водного середовища в цілому. Проблематика вбачається у тому, що аквакультуру вчені розглядають як напрям рибогосподарської діяльності, пов'язаний із відтворенням і вирощуванням водних організмів, що відбуваються у частково або повністю контрольованих людиною умовах

Автором зазначається, що в словниковій літературі визначення поняття «аквакультури» не дають ґрунтовного смислового термінологічного визначення цього поняття, адже всі вони тлумачать термін «аквакультура» як розведення живих організмів у контрольованих умовах, при цьому не характеризуючи притаманних ознак для цієї сфери.

Пропонується розглядати аквакультуру, як галузь, яка потребyє держaвної підтримки тa регyлювaння й підтверджує пріоритетність розвитку аквакультури як нового та специфічного напряму дiяльності, органiчно пов’язaного з головними функцiями держaви – гарaнтyвання продовольчої безпеки, пiдтримaння макроекономiчної рiвновaги y тому числi шляхом регyлювaння мiжгaлузевих вiдносин, розвиткy ринковоконкурентного середовищa, зaхисту внyтрiшнього ринкy, a також досягнення соцiальних стaндaртiв рiвня якостi життя.

Вбачається, що аквакультуру вчені розглядають як напрям рибогосподарської діяльності, пов'язаний із відтворенням і вирощуванням водних організмів, що відбуваються у частково або повністю контрольованих людиною умовах. При цьому наголошують, що рибництво є складовою аквакультури, що відповідає за штучне відтворення риб, а також за збереження та поповнення промислових запасів риби в природних водоймах, з чим не можемо погодитись

Визначається особливості рекреаційних послуг у сфері аквакультури, а також формуються висновки, засновані на положеннях наукової доктрини та чинного законодавства України.

Досліджуються питання нормативного визначення аквакультури та сфери аквакультури.

Ключові слова: аквакультура, рибництво, гідробіонти, промисловість, народне господарство.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про аквакультуру : Закон України від 18.09.2012 р. № 5293-VI. Відомості Верховної Ради України. 2012. № 79. Ст. 3193.
2. Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них: Закон України від 06.02.2003 № 486-IV. Відомості Верховної Ради України, 2003. № 15. Ст.107.
3. Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів: Закон України від 08.07.2011 № 3677-VI. Відомості Верховної Ради України, 2012. № 17. Ст.155.
4. Вдовенко Н.М. Державне регулювання розвитку аквакультури в Україні: Монографія. К: Кондор-Видавництво, 2013. 464 с.
5. С.П. Бибик, Г.М. Сюта Словник іншомовних слів; за ред. С.Я. Єрмолекнко. Харків: Бібліотека Державної мови, 205 с.
6. Петровська М. А. Гідроекологічний словник / Мирослава Андріївна Петровська ; за ред. проф. І.П.Ковальчука. Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. 140 с.
7. Шарило Ю.Є. Сучасна аквакультура: від теорії до практики: практичний посібник / Ю.Є. Шарило, Н.М.Вдовенко, М.О. Федоренко та ін. К.: «Простобук», 2016. 119 с.
8. Інтенсивні технології в аквакультурі: навч. посіб. / [Р. В. Кононенко, П. Г. Шевченко, В. М. Кондратюк, І. С. Кононенко]. К. : «Центр учбової літератури», 2016. 410 с.