Розвиток емоційного інтелекту на дисциплінах професійного циклу
Рівень вищої освіти: перший (бакалаврський) рівень вищої освіти
Галузь знань: _01 Освіта / Педагогіка___
Спеціальність: ___012 Дошкільна освіта, 013 Початкова освіта__
У Центральноукраїнському державному університеті імені Володимира Винниченка під час підготовки педагогів спеціальностей 012 Дошкільна освіта та 013 Початкова освіта процес розвитку емоційного інтелекту не лінійний, а концентричний, що відображає логіка побудови фахових дисциплін у навчальному плані.
Процес розвитку емоційного інтелекту студентів, як зазначає І. М. Мещерякова, повинен включати три етапи:
І етап – «Пізнання самого себе» – спрямований на усвідомлення своїх емоцій, розвиток умінь довіряти собі, здійснювати самоаналіз та уміння ідентифікувати і висловлювати свої почуття словами і встановлювати зворотний зв’язок, аналіз своїх ціннісних орієнтацій, вдосконалення навичок рефлексії.
ІІ етап – «Управління своїми емоціями і почуттями при взаємодії з іншими людьми» – передбачає розвиток умінь контролювати свої думки і керувати своїми емоціями і поведінкою, управляти своїм станом у важких ситуаціях, розвиток вміння відкрито висловлювати свою думку і почуття, а також уміння ідентифікувати почуття і емоції партнера, формування спостережливості й уважності до співрозмовника.
ІІІ етап – «Розвиток уміння розпізнавати емоції інших людей, розуміти почуття співрозмовника» – покликаний забезпечити розвиток прогностичних здібностей, вдосконалення комунікативної культури, розвиток уміння будувати взаємини з оточуючими людьми, розвиток спостережливості; розвиток здатності до розуміння і прогнозування станів, відносин і властивостей людини, розвиток навичок вербалізації результатів відображення спостережуваних станів і відносин (Мещерякова, 2011). Зазначені етапи відображені у змісті дисциплін професійної підготовки студентів першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти.
На першому бакалаврському рівні формуванню емоційного інтелекту і емоційної компетентності приділяється увага під час вивчення дисциплін «Вступ до спеціальності», «Історія педагогіки (загальної та дошкільної), «Педагогіка дошкільна», «Педагогічна творчість», «Теорія та методика співпраці з родинами», «Основи педагогіки та дидактика», «Теорія та методика виховання», «Основи педагогічної майстерності», «Педагогічні технології в початковій школі».
Зміст вищезазначених дисципліни побічно спрямовується на формування умінь емоційно-психологічного регулювання, перцептивних умінь, експресивних умінь, емпатійних умінь.
Уміння емоційно-психологічної регуляції включають уміння розпізнавати власні емоції і емоції інших людей, уміння прогнозувати можливі свої-чужі емоційні реакції, стани і стосунки, силу їх прояву, уміння адекватно реагувати на емоційні зміни.
Перцептивні уміння у професійній діяльності полягають у керуванні своїм емоційним сприйняттям правильній оцінці емоційного настрою співрозмовників; розумінні «емоційного підтексту» мімічних рухів, посмішки, жестів, поз партнерів з спілкування.
Експресивні уміння характеризують артистичні якості педагога і полягають у збагаченні словесної інформації жестами і мімікою, здатності відчувати стан партнера, а також організовувати контакт з учнями за допомогою невербальних проявів, орієнтуватися в обстановці, здатність до саморегуляції.
Емпатійні уміння полягають у здатності зрозуміти емоції та почуття іншої людини та їхні мотиви, здатності переживати в собі емоції іншої особи, прагненні допомогти людині використавши всі можливості.
Встановлено, що існує взаємозв’язок між проблемно-орієнтованими і активними педагогічними методами навчання та розвитком емоційного інтелекту студентів даних спеціальностей. Детальніше розглянемо цю особливість при описі можливостей дисциплін фахової підготовки.
Під час вивчення курсу «Вступ до спеціальності» (викладач – доцент Прибора Т. О.) спрямованого на ознайомлення здобувачів з майбутньою професією, формування в студентів мотивації та компетентностей, які сприятимуть успішному здійсненню педагогічної діяльності та професійному розвитку студенти починають ознайомлюватися з правильним використанням вербальних і невербальних засобів спілкування та методами успішного самовиховання педагога, зокрема тайм-менеджментом.
З-поміж інших завдань курс спрямований на формуватися уміння рефлексії та одної з його характеристик – здійснення самооцінки емоційної поведінки.
В цьому допомагає ведення студентами протягом курсу двох видів щоденників емоцій: 1) фіксації емоцій; 2) виміру інтенсивності емоцій.
На основі ведення щоденників, самоспостереження та спроб самоконтролю студенти поступово приходять до висновку про взаємозалежність діяльності і емоцій та досліджують вплив емоційного стану на самооцінку. Анкетування проведене серед студентів першого курсу спеціальності 013 Початкова освіта та 012 Дошкільна освіта дало змогу виявити їх знання здобуті емпіричним способом про самооцінку. Зокрема, 100% опитуваних зазначили, що всім важлива власна оцінка свого «Я». 73% висунули положення, що самооцінка – це результат аналізу власних достоїнств і недоліків, тісно пов’язаний з емоційною стороною життя особистості. 91% здобувачів дійшли спільної думки, що глибокі переживання, викликають найсильніші емоції, пов’язані зі зміною самооцінки, а вона зі свого боку безпосередньо впливає на формування самоповаги, упевненості в собі або навпаки зневіри.
Дисципліна «Педагогічні технології в початковій школі» (викладач –доцент Андросова Н. М.) поряд з формуванням hard skills спрямована на розвиток допитливості студентів, поваги до особистісних кордонів, досягнення спільних результатів шляхом співпраці та підтримки.
Контент, який підбирається для практичних завдань з дисципліни, характеризується емоційною насиченістю, вимагає розвинутого критичного мислення та вміння «зануритися в образ». Андросова Н. М. зазначає: «Працюємо з новою генерацією педагогів! Студенти опановують концептуальні підходи, аналізують, осмислюють найкращий досвід, хоча іноді їм важко змиритися з окремими ідеями, адже шкільний вплив на них зазвичай був протилежним».
Курс готує майбутніх педагогів до оволодіння високим рівнем педагогічної техніки: керування власним мовленням під час організації взаємодії з іншими учасниками освітнього процесу: виразній дикції, міміці і жестам, умінням перевтілюватися. Студентка Фрульова А. згадує: «Вивчення курсу допомогло мені зрозуміти, що створення гарних і людських стосунків між вчителем і учнем є запорукою гарного результату навчання, і спогадів про тебе у майбутньому не тільки як про педагога, а й, можливо, як людину, яка допомогла зрозуміти своє призначення в житті».
Поряд із емоційним інтелектом на першому бакалаврському рівні звертається увага на розвиток емоційної креативності, яку тісно пов’язують з розвитком емоційного інтелекту і творчістю (Дж. Еврілл і Д. Томас-Ноулз). В контексті поняття «емоційна креативність» емоція розглядається як творчий акт
Під час вивчення дисципліни «Педагогіка дошкільна» » (викладач – доцент Прибора Т. О.) з метою відпрацювання умінь колективної творчої діяльності, яка впливає на розвиток емоційної креативності, практикується методика «Живі картини», за якою виділяється п’ять видів робіт: 1) просте статичне «оживлення» картини; 2) ускладнене статичне «оживлення»; 3) просте динамічне «оживлення»; 4) складне динамічне «оживлення»; 5) складне «оживлення»
Оригінальний підхід з розвитку емоційного інтелекту використано професоркою Ткаченко О. М. під час вивчення курсів «Основи педагогічної майстерності», «Педагогічна творчість» (як продовження курсу ОПМ), «Теорія виховання», «Педагогічна творчість». Під час їхнього вивчення студенти опановують керування своїми емоціями, спроможність належно себе подати, рефлексивність, здатність адекватно сприймати критику, емпатійність, здатність розуміти стани інших, спроможність до співпереживання та співчуття та до налагодження міжособистісних взаємин, здатність до критичного та креативного мислення.
Окремо хотілося б звернути увагу на курси «Основи педагогічної майстерності» та «Педагогічна творчість». Студенти відмічають у ході виконання відповідних вправ, мікровикладання, застосування прийомів зосередження уваги дітей уточняється уявлення про культуру зовнішнього вигляду педагога, удосконалення мімічної, пантомімічної та мовленнєвої виразності. Окрема увага приділяється визначенню емоційних станів людей, зображених на світлинах та картинах відомих художників, створенню художніх образів героїв казок, організації імітаційних руханок та фізкультхвилинок, аналізу ситуацій, пов’язаних зі спілкуванням педагога з батьками учнів та вихованців, що допомагає швидшій адаптації на виробничій педагогічній практиці.
Під час порівняння відповідей студентів другого і четвертого курсів було відмічено, що другокурсники надають перевагу видам роботи, які допомагають передати окрему емоцію чи реальний емоційний стан за допомогою міміки, пантоміміки, голосу, погляду. Також для них є важливими артикуляційні вправи. Більшість відмітило, що курс допомагає самовдосконаленню. Тоді як у студентів старших курсів акцент зміщується на вправи, які вони можуть використовувати при роботі з дітьми. Як вдало відмітила студентка 4 курсу Білазерська М.: «Ольга Михайлівна, обережно тримаючи нас за руку, веде від самовдосконалення до вдосконалення інших».
З «Історія педагогіки (загальної та дошкільної)» (викладач – професор Радул О. С.) систематично проводяться дискусії на основі опрацьованих студентами першоджерел зарубіжних і вітчизняних педагогів, в яких, зокрема, розглядаються проблеми розвитку емоційного інтелекту. Наприклад, роботи давньогрецьких філософів Демокрита, Платона, педагогів епохи просвітництва Дж. Локка, Ж. Руссо, українського просвітителя-гуманіста, педагога XVI ст. Г. Сковороди. Студентка 4 курсу Горіна А. згадує: «Опрацьовання і обговорення в дружньому колі першоджерел навчило нас використовувати переконання як метод, відшукувати компромісні рішення, не здаватися під натиском опонента чи «хитрими» питаннями викладача, висловлювати свої думки спокійно, не піддаватись на «емоційні провокації» співрозмовника».
Дисципліна «Художня праця та образотворча діяльність з методикою викладання» (викладач – професор Котелянець Н. В.) вчить студентів створювати умови для розвитку емоційного інтелекту дітей дошкільного віку шляхом залучення арт-технологій.
Методики роботи з папером і картоном, природним та викидним матеріалом, пластичними матеріалами, яких навчають студентів, спрямовані на виявлення емоцій дітей, допомогу навчитися розуміти їх, зниження рівня тривожності. До того ж дані техніки можуть використовуватися у роботі з усіма дітьми і викликають у них зацікавленість, що в свою чергу полегшує процес спілкування між педагогом на дитиною та сприяє соціальному визнанню цінності продукту, створеного дитиною. Студентка 4 курсу Гребинюк А. зазначає: «Години кропіткої праці під керівництвом професора були для нас не тягарем, а нагородою. Але навіть тоді я не уявляла, який скарб в моїх руках. Згодом мої роботи стали зразком та натхненням для діток. Дитячий дзвінкий голосок, усміхнені оченята, і ручки, тримаючи власні роботи, ось найсолодше у роботі педагога».
Інформацію підготувала доцент Тетяна Прибора
