Інструменти доступності

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
  • вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18
  • [email protected]
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

ЗВИЧАЙ ЯК ДЖЕРЕЛО ЦИВІЛЬНОГО ДОГОВІРНОГО ПРАВА

УДК 340.130.5:347.1

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.6

 Панченко Сергій Володимирович,

аспірант кафедри цивільного права та процесу

Хмельницького університету управління та права

імені Леоніда Юзькова

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-8257-0661

Анотація

Стаття присвячена визначенню поняття, ознак та значення звичаю в правовому регулюванні договірних відносин. Проаналізовано звичай як джерело правового регулювання суспільних відносин на різних етапах історичного розвитку.

Вивчено доктринальні підходи до розуміння категорії “звичай” в межах різних наукових інтересів (теорії права, філософії права, окремих галузей права). З’ясовано основні ознаки звичаю що виділяються в літературі. Вищезазначений перелік ознак звичаю доповнено такими ознаками: 1) невизначеність моменту виникнення; 2) відображає моральні, духовні цінності.

Проаналізовано співвідношення понять “традиція” і “звичай”. З’ясовано, що поняття “традиція” є ширшим ніж поняття “звичай”. Окрім цього застосування звичаю може забезпечуватись державним примусом, а дотримання традицій підтримується, як правило, думкою громадськості.

Проаналізовано правовий звичай, з’ясовано, що спеціальними ознаками правового звичаю є санкціонування державою та застосування заходів державного примусу у випадку його порушення.

При дослідженні звичаю ділового обороту як різновиду звичаю з’ясовано що його часто ототожнюють з поняттям торговельних звичаїв, що є невірним. Адже звичай ділового обороту здійснює правове регулювання не лише торгівельних, а поширюється на інші сфери договірних відносин.

Акцентовано увагу, що звичай ділового обороту має також багато спільних ознак з диспозитивною нормою, але водночас між ними існує суттєва відмінність, яка полягає у тому, що диспозитивна норма сама містить запасний варіант регулювання відносин між сторонами, а звичай ділового обороту такого варіанту не містить.

Зауважується, що звичай ділового обороту застосовується лише за наявності договірних і нормативних прогалин і виступає засобом їх усунення. Такий звичай є засобом саморегулювання діяльності суб’єктів у певних галузях і застосовується за наявності досягнення згоди між сторонами про його застосування.

З’ясовано, що звичаєвими правилами укладалися цивільні договори за стародавніх часів. Автором визначено ознаки звичаю як джерела цивільного договірного права та визначено його поняття.

Проаналізовано міжнародний звичай як джерело правового регулювання міжнародних договірних відносин. На підставі аналізу міжнародних документів визначено його загальні та спеціальні ознаки.

Ключові слова: джерело права, звичай, правовий звичай, правове регулювання, звичай ділового обороту, міжнародний звичай, звичай як джерело цивільного договірного права.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Левин Д. Б. Дипломатический иммунитет. М.-Л. : Издво Акад. наук СССР, 1949. 414 с.
  2. Дмитриева Г. К. Международное частное право. Учебник. 3-е издание. М. : "Проспект", 2013. 656 с.
  3. Титарчук О.А. Звичай і право (питання взаємозв'язку і взаємодії) : автореф. дис на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.01. Х., 1995. 19 с.
  4. Жовтобрюх М. М. Звичаєве право: сутність, генеза, чинність: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.12. К., 2002. 19 с.
  5. Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В.Т.Бусел. К. Ірпінь: Перун, 2005. 1728 с.
  6. Правовий звичай як джерело українського права (IX—XIX ст.). за ред. І. Б. Усенка. К. : Наукова думка, 2006. 280 с.
  7. Фуллер Л. Анатомія права. К.: Сфера, 1999. 144 с.
  8. Майданик Р. Правовий звичай як джерело цивільного права. URL: http://www.actio.com.ua/ru/publ-katc/pravovii-zvichai-iak-dzherelo-tciv-lnogoprava.
  9. Кушинська Л. А. Еволюція звичаєвого права східних слов'ян VІ - ХІ ст. : автореф. дис на здобуття нак.ступеня канд. іст. наук : 07.00.01. К., 2001. 18 c.
  10. Жовтобрюх М. М. Звичаєве прав: сутність, ґенеза, чинність: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.12. Національна академія внутрішніх справ України. Київ, 2002. 206 с.
  11. Хвостов В. М. Общая теория права: элементарный очерк. М., 1905. 211 с.
  12. Великий тлумачний словник сучасної української мови. уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. К. : Ірпінь: Перун, 2001. 1440 с.
  13. Культурологія : словник-довідник. Упор. : А.Л. Сокульський. Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2006. 292 с.
  14. Оборотов Ю. М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.01. Одеська національна юридична академія. О., 2003. 379 с.
  15. Толкачова Н. Є. Деякі аспекти співвідношення звичаю, традиції та права. Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. 2002. Вип.45/48. С. 23–30.
  16. Суханов И. В. Обычаи, традиции в преемственности поколений. М. : Политиздат, 1976. 215 с.
  17. Озель В. Звичай у системі права України. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 6. С. 201–205.
  18. Хропанюк В. Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений. Под ред. В. Г. Стрекозова. М.: Изд-во «Дабахов, Ткачев, Димов», 1995. 384 c.
  19. Румянцев О. Г., Додонов В. Н. Юридический энциклопедический словар. М.: ИНФРА. М, 1997. 377 c.
  20. Комаров С. А. Общая теория государства и права: курс лекций. Изд. 2-е. М.: Манускрипт, 1996. 312 c.
  21. Головченко В. В., Ковальский В. С. Юридична термінологія. Довідник. К.: Юрінком Інтер, 1998. 219 c.
  22. Толкачева Н. Є. Правовий звичай, узвичаєність, звичай ділового обороту – форми права сучасної України: проблеми застосування. Соціологія права. № 2. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39603 (дата звернення: 5.10.2010).
  23. Кузнецова Н. Коментар до Глави 1. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. ; за ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.) ; 3-є вид., переробл. і допов. Київ : Юрінком Інтер, 2008. Т. 1. 832 с.
  24. Беляневич О. А. Господарське договірне право України. Теоретичні аспекти: монографія. К. : Юрінком Інтер, 2006. 592 с.
  25. Goncharenko O. Vydy samoreguljuvannja gospodars'koi' dijal'nosti. Pidpryjemnyctvo, gospodarstvo i pravo. 2016. № 11. S. 68–72.
  26. Гончаренко О. Звичай ділового обороту: засіб саморегулювання господарської діяльності. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2017. №5. С. 47 – 55.
  27. Хвостов В. М. История римского права : пособия к лекціям. М., 1908. 143 с.
Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись