Поляруш Світлана Іванівна

кандидат історичних наук, доцент кафедри
державно-правових дисциплін і адміністративного права Кіровоградського державного
педагогічного університету імені Володимира Винниченка

Анотація

Стаття розкриває процес розвитку інституту гуманітарної допомоги від його зародження до сучасного періоду. Проведено аналіз понятійного апарату та нормативної бази даної інституції. Звернуто увагу на сучасний стан надання гуманітарної допомоги в Україні.

Ключові слова: гуманітарна допомога, українське законодавство, гуманітарна функція.

Повний текст статті

Список використаних джерел:

1. Антонович М.М. Право на гуманітарну допомогу під час збройного конфлікту і відповідальність за його порушення згідно з міжнародним правом [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/7843/Antonovych_Pravo_na_humanitarnu_dopomohu.pdf
2. Барановська Н. Чорнобильська трагедія: Нариси з історії. – Інститут історії України НАН, 2011. – 254 с.
3. Височан О.О.Особливості облікового відображення благодійної допомоги у неприбуткових не бюджетних організаціях [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ena.lp.edu.ua
4. Гуманітарна катастрофа чи гуманітарна голка – дві сторони однієї медалі: доступ до гуманітарної допомоги в умовах збройного конфлікту на сході України / О.А.Біда, А.Б.Блага, О.А.Мартиненко, М.Г.Статкевич; за заг. ред. А.П. Бущенка / Українська Гельсінська спілка з прав людини. – K. : КИТ, 2016. – 54 с.
5. История Комитета помощи Ближнему Востоку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.genocide-museum.am/rus/online_exhibition_10.php
6. Історія Міжнародного Руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця: 150 років гуманітарної діяльності // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.redcross.org.ua/modules/news/index.php?id=664
7. Коваль Н.О. Підстави та порядок переміщення гуманітарної допомоги через митний кордон України: автореф. канд. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. юр. наук: спец. 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Н.О.Коваль. – Одеса, 2014. – 19 с.
8. План гуманітарного реагування. Січень-грудень 2016 р. Україна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.humanitarianresponse.info/en/system/files/documents/files/2016_hrp_ukraine_ukrainian.pdf
9. Погромський В.О. Медична допомога американських медичних організацій Радянській Росії за часів гуманітарної катастрофи 1921-1923 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mdu.edu.ua/spaw2/uploads/files/30_12.pdf
10. Положення про комісію з питань гуманітарної допомоги при Сумській обласній державній адміністрації [Електронний ресурс]. – Режим доступу:sm.gov.ua
11. Про гуманітарну допомогу: Закон України від 22.10.1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
12. Про гуманітарну допомогу в кризових ситуаціях: Проект Закону України від 01.04.2016 р. № 4360 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH3D400I.html
13. Про затвердження Порядку взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади та Національного банку щодо реалізації Закону України “Про гуманітарну допомогу”: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
14. Рейтинг країн-донорів, які в 2016 році надали гуманітарну допомогу Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kyiv.sfs.gov.ua/media-ark/news-ark/print-259094.html
15. Соколов Б. Вся правда про Ленд-ліз для СРСР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://warbibl.io.ua/s1193687/vsya_pravda_pro_lend-liz_dlya_srsr
16. Усманов Н.В. Помощь Американцев голодающим в Советской России 1921-1923 гг. (по матеріалам Урала) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.runivers.ru/vestnik/issues/8967/479230/

Окопник Олена Миколаївна

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри
галузевого права Кіровоградського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка

Анотація

Стаття присвячена організаційно-правовим аспектам регулювання відносин поліції з населенням. Досліджуються питання сучасної взаємодії поліції з населенням, розглянуто певні напрями підвищення іміджу поліції та нормативно-правова база, що регулює відносини працівників поліції з населенням.

Ключові слова: поліція, населення, авторитет, довіра, громадське суспільство, партнерство, імідж, взаємодія, співробітництво.

Повний текст статті

Список використаних джерел:

1. Взаимодействие общества и полиции [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //patrol.police.gov.ua/ru/project/vzayemodiya-gromady-ta-politsiyi/
2. Дар'я Бура. Новая полиция: 13 главных отличий от милиции [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ipress.ua/ru/articles/novaya_polytsyya_13_glavnih_otlychyy_ot_mylytsyy_130782.html
3. Завгородній В. А. Характеристика принципів взаємодії органів внутрішніх справ та громадських організацій у протидії корупції / В. А. Завгородній // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: збірник наукових праць. – 2008. – № 2 (38). –С. 158-171.
4. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30 – Ст. 141.
5. Недов С. Л. Засоби масової інформації як суб’єкт формування громадської думки про органи внутрішніх справ / С. Л. Недов // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : збірник наукових праць. – 2007. – №3 (3). – С. 158-165.
6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Закон України від 14 липня 2015 року // Відомості Верховної Ради, 2015. – № 39. – ст. 372.
7. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р // Офіційний вісник України, 2015. – № 89. – Ст. 2972.
8. Про Національну поліцію: Закон України від 02 липня 2015 року // Офіційний вісник України, 2015. – № 63. – Ст. 2075.
9. Фільштейн В. Л. Відокремлення завдань, функцій і структури органів внутрішніх справ та міліції – один із напрямів реформування ОВС України (на досвіді Міністерства внутрішньої безпеки та Національної поліції держави Ізраїль) / В. Л. Фільштейн // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. – 2008. – №2 – С. 109-117.

Муравйов Кирило Володимирович

кандидат юридичних наук, доцент, завідувач
кафедри фінансового та банківського права Інституту права імені князя Володимира
Великого Міжрегіональної Академії управління персоналу

Анотація

У статті, на основі аналізу чинного законодавства України, досліджено сучасний стан реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Розглянуто державні органи, на які покладено завдання з реалізації державної політики у зазначеній сфері. Доведено, що необхідно створити умови для залучення інвестицій у підприємства установ виконання покарань та розмістити на цих підприємствах замовлення на випуск продукції для регіональних потреб із метою самозабезпечення установ виконання покарань та зменшення навантаження на державний бюджет.

Ключові слова: державна політика, виконання кримінальних покарань, державні органи, міжнародні договори.

Повний текст статті

Список використаних джерел:

1. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавче право України: Підручник. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 352 с.
2. Конституція України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
3. Про основні напрями реформи кримінально-виконавчої системи в Українській РСР: Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 11 лип. 1991 р. № 88 // Урядовий кур’єр України. – 1991. – № 103–104. – С. 3–4.
4. Про поліпшення діяльності установ кримінально-виконавчої системи: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 серп. 1992 р. № 446 // Урядовий кур’єр. – 1992. – № 111–112. – 10 серп.
5. Програма приведення умов тримання засуджених, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, а також осіб, що тримаються у слідчих ізоляторах і лікувально-трудових профілакторіях, у відповідність із міжнародними стандартами: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 січ. 1994 р. № 31 // Урядовий кур’єр. – 1994. – № 122. – 14 лют.
6. Оксенчук І. Місце і роль Кабінету Міністрів України в механізмі творення і реалізації норм кримінально-виконавчого права / І. Оксенчук // Публічне право. – 2012. – № 3 (7). – С. 363–368.
7. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Постанова Кабінету Міністрів України від 2 лип. 2014 р. № 228 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //old.minjust.gov.ua/about_prav
8. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3–4. – Ст. 21.
9. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 № 3166-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 38. – Ст. 385.
10. Про затвердження Положення про Комісію з питань державної політики у сфері виконання кримінальних покарань: Наказ Міністерства юстиції України від 18 квіт. 2014 р. № 670/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0457-14
11. Про Державну кримінально-виконавчу службу України: Закон України від 23.06.2005 № 2713-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 30. – Ст. 409.
12. Загальна характеристика Державної кримінально-виконавчої служби України: інформаційний портал Державної пенітенціарної служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/article/628075
13. Яковець І.С. Закріплення в законодавстві України механізму реалізації спостережними комісіями основних функцій по забезпеченню прав засуджених і звільнених та участі в діяльності органів і установ виконання покарань : [посібн. для спостережних комісій України] / І. С. Яковець. – М.: PRI, 2007. – 196 с.
14. Богатирьова О.І. Участь громадськості у процесі виправлення та ре соціалізації засуджених, підоблікових кримінально-виконавчій інспекції / О.І. Богатирьова // Правничий часопис Донецьк. ун-ту. – 2013. – № 2. – С. 129–135.

Мілова Тетяна Миколаївна

кандидат юридичних наук, доцент кафедри
правознавства Кіровоградського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка

Анотація

У статті розглядається поняття та структура права людини і громадянина на академічну свободу, що належить до системи культурних прав і свобод, аналізуються норми міжнародного та вітчизняного законодавства, що декларують означене право.

Ключові слова: академічна свобода, право на академічну свободу, автономія вищих навчальних закладів, право на свободу наукової творчості.

Повний текст статті

Список використаних джерел:

1. Волосникова Л.М. Академическая свобода как правовой феномен / Л.М.Волосникова // Государство и право. – 2006. – № 8. – С. 101–105.
2. Волосникова Л.М. Генезис академической свободы в США – правовая традиция или конституционное право / Л.М.Волосникова // Конституционное и муниципальное право. – 2006. – № 7. – С. 38–43.
3. Выдержки из конституций разных стран мира. Права и свободы человека: учебное пособие / Сост.: Ар Сантэм, Ар Шеньги. – М. : Институт Йога Гуру Ар Сантэма, 1998. - 93 с.
4. Герцюк Д. Академічні свободи у системі цінностей вищої освіти: еволюція і сучасний стан // Вісний Львів. Ун-ту. – Серія педаг. – 2009. – Вип. 25. – Ч. 4. – С. 16–24.
5. Курилов В.В. Столетний юбилей Берлинского университета 1810 – 1910. – Варшава: Типография Варшавского учебного округа, 1911.
6. Никольский В.С. «Академическая свобода» как язык самоописания университета / В.С.Никольский // Высшее образование в России. – 2013. – № 2. – С. 73–78.
7. Права і свободи людини і громадянина в Україні (доктрина Європейського суду з прав людини і Конституційного Суду України) : навчальний посібник . – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 376 с.
8. Про академічну свободу і автономію вищих навчальних закладів: Декларація Генеральної асамблеї Всесвітньої університетської служби від 6–10 вересня 1988 р. м. Ліма [Електронний ресурс] // Сайт Академічної Спільноти. - Режим доступу : http://www.rpl.org.ua
9. Про вищу освіту : Закон України від 01.07.2014 р. № 1556-VІІ ; в ред. від 01.01.2015 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 37–38. - Ст. 2004.
10. Про вищу освіту : Закон України від 17.01.2002 р. № 2984-ІІІ ; втратив чинність від 06.09.2014 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 20. - Ст. 134.
11. Речицький В. Конституція України (із постатейними коментарями, проект – 2012) [Електронний ресурс] // Права людини в Україні: Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. - Режим доступу : http://khpg.org.ua/index.php?id=1340884962
12. Шляхтун П. П. Конституційне право: словник термінів / П. П. Шляхтун. - К. : Либідь, 2005. - 568 с.

Митрофанов Ігор Іванович

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри
галузевих юридичних наук Кременчуцького національного університету
імені Михайла Остроградського

Анотація

Стаття присвячена аналізу правової підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності за погрозу вчинення терористичного акту. За своєю правовою природою така підстава є аналогічною юридичному факту звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям. Констатується, що формулювання розглядуваної підстави звільнення в Кримінальному кодексі України ускладнює її реалізацію. Пропонується змінити редакцію частини 6 статті 258 КК України.

Ключові слова: злочини проти громадської безпеки, терористичний акт, форми вчинення терористичного акту, погроза вчинення терористичного акту, звільнення від кримінальної відповідальності.

Повний текст статті

Список використаних джерел:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел.]. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с. : іл.
2. Фомичева М. А. Угроза как способ совершения преступления : автореф. дис. на соискание уч. степ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / М. А. Фомичева. – М., 2008. – 28 c.
3. Митрофанов І. І. Загальна частина кримінального права України : [навч. посіб.] / І. І. Митрофанов. – Одеса : Вид-во «Фенікс», 2015. – 576 с.
4. Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва : Постанова Пленуму Верховного України від 12.06.2009 № 7 // Вісник Верховного суду України. – 2009. – № 8. – С. 15–19.
5. Церетели Т. В. Деликты создания опасности / Т. В. Церетели // Советское государство и право. – М. : Наука, 1970. – № 8. – С. 56–59.
6. Пащенко О. О. Кримінальна відповідальність за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки: соціальна обумовленість і склад злочину : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. О. Пащенко. – Х., 2004. – 20 с.
7. Про приєднання України до Міжнародної конвенції про боротьбу з бомбовим тероризмом : Закон України від 29.11.2001 № 2855-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 72.