Перша педагогічна практика: враження студентів груп 31, 33
Тижнева відпустка у дитинство. Так. Саме як відпустка пройшов цей незабутній тиждень в НВО «Гармонія» Гімназії ім. Т. Шевченка. Адже ми там лише відпочивали і насолоджувалися спілкуванням з маленькими першокласниками.
Спочатку було дещо страшно: «Як вони нас сприймуть?». Але вже в перший день ми зрозуміли, що ці маленькі янголятка такі щирі, чесні і добрі, що нам немає чого боятися. З кожним днем ми все дужче і дужче прикіпали душею до першокласників. Ми дізнались багато цікавого і корисного.
Цікавими були не лише перерви, а й уроки, спостерігати як першокласнички роблять перші шкільні кроки так захопило нас, що ми ніби-то стали частинками цього класу! Хоч ми і не вели уроків, бо ще не володіємо знаннями методик викладання, але почували себе вчителями, або ж просто хорошими помічниками вчителя, бо завжди допомогали дітям на уроках та перервах.
Цей тиждень дав нам зрозуміти, що справа вчителя - це наше покликання! Ми дійсно хочемо бути тими, хто дає дітям путівку в життя! Це благородна і варта подяки робота!
І ось настав той день прощання... Як же не хотілось їх покидати, вони стали нам як рідні, такі цікаві та завжди усміхненні. Це був величезний досвід для нас як для майбутніх вчителів, і ми щиро вдячні за цей подарунок долі... Ми впевнені, що у майбутньому станемо висококваліфікованими вчителями, і будемо навчати таких же першокласників!
Підготували студентки 31 групи: Кот Катерина, Курченко Вікторія, Сташенко Аліна, Проценко Яна.
Дитинство – щаслива і безтурботна пора, яку більшість з нас пам’ятає і згадує, наче невинний і ніжний сон. Звісно, кожен по-своєму… Хтось мрійливо і спокійно, хтось різнобарвно і яскраво, а декотрі - динамічно та дуже жваво.
Впевнена, що більшість з нас не хотіли б залишати цієї чарівної пори. Ось тут на допомогу і приходять вчителі - справжні рятівники цієї складної ситуації. Саме вони допомагають маленьким дітлахам адаптуватись і призвичаїтись до ще складної обстановки. Саме вони посмішкою і приязню мотивують учнів до натхненного навчання і сумлінної праці. Це ті, хто ніколи не залишать в біді, не обділять увагою, прийдуть з радістю на допомогу.
Спостерігаючи за дітьми, які вперше вмощувались за парти, ще так по-дитячому бовтаючи ніжками і розглядаючи все навколо, неможливо було втриматись від посмішки. Кожен рух вчительської долоні зацікавлював краще, ніж майстерна рука гіпнотизера. А погляд, приковував міцніше, ніж до тигру в вольєрі цирку.
Тиждень практики «Перші дні дитини в школі» видався складним, хоча добігаючи кінця був значно стихаючим. Учні помітно тримались дисципліни і настанов учителя. Уважно слухали на уроках та показували вміння правильного вітання з дорослими та вчителями. Кожен день приносив їм купу радощів та знань. Більшість з малюків натхненно чекали майбутнього дня, в передчутті нових цікавинок.
Натомість учитель намагався якнайвміліше згуртувати учнів у родинний колектив. Постійне наголошення на сімейних цінностях і взаємодопомозі робили з простих однокласників справжніх товаришів.
Короткий період в 5 днів дав значно більше досвіду, ніж пасивна практика. Ми намагались помітити недоліки в роботі вчителя, зрівнюючи їх з відповідним університетським досвідом. Нарешті знання з педагогіки та психології ми могли застосувати на практиці. Безліч ігор, витерті сльози та спільні посмішки зробили своє. На жаль фотокарток в нас не лишилось, але слід у серці залишився більш ніж міцний.
Практика на крок приблизила нас до майбутньої мети. Це досвід студента, майбутнього вчителя і матері. А досвід зайвим ніколи не буває.
Обирайте професію вчителя, керуйтесь почуттями і серцем, а дитяча вдячність і посмішки компенсують всі можливі негаразди!
Підготувала студентка 33 групи факультету педагогіки та психології Ушанова Марина.