Про педагогічну практику студентка гр. 43 Рагуліна Наталія...

Можу впевнено сказати – практика виявилась вельми корисною. Вона вплинула на нас і додала досвіду практичної діяльності. Зважаючи на усі ситуації у найрізноманітнішому їх прояві, ми змінилися: хтось зрозумів, що професія педагога  -  це його найголовніше життєве покликання, а хтось – навпаки, комусь вдалось застосувати здобуті знання на практиці, дехто зрозумів усю неможливість своїх намагань. Наша практика була такою різною, такою  цікавою, що дуже важко дати її однозначну оцінити, взагалі важко дати оцінку, оскільки студенти різні. Скажімо так, ми приміряли роботу вчителя виключно індивідуально, з усілякими її перевагами та недоліками.

Перше, про що згадуємо – тепла зустріч педагогів у школі. Назвемо це так:  «незнайомі дівчата» прийшли до школи. Добре, що ми «прийшли» не тільки у стіни школи, а і згодом у серця вчителів і дітей. Оформили документи і без зайвого клопоту розподілили нас по класах, враховуючи наші побажання, що нас вразило, чомусь сподівалися на розсуд керівництва, яке не захоче витрачати час на вислуховування наших побажань. Дарма себе було налаштовувати на такий лад, усе заплановане вдавалося якнайкраще. Далі продовжилось знайомство зі школою, безпосередньо з нашими наставниками – вчителями. Тут ми розбіглися по класах, почалася праця і емоційні розмови між собою на перервах. Наші перерви називались «педрадами», маленькі педагогічні ради, де вирішувалися усі нагальні питання, вислуховувалися усі проблеми і «перемоги» у вигляді проведеного уроку.

Звичайно, були позитивні і негативні моменти, зараховані та не зараховані залікові уроки, перескладання. На шляху траплялися невдачі і перемоги, наші маленькі перемоги, про які згадувалося, які навчали і провчали.

Наша активна педагогічна практика, практика студентів групи № 43 факультету педагогіки та психології, у школі №34 м. Кіровограда була чудовим часом у нашому житті завдяки набутим нами знанням в університеті до практики за роки навчання. Дійсно, за кожну краплинку нашого моря знань окремо дякуємо нашим викладачам, наставникам, які допомагали, підказували та підтримували.

Чому з таким захватом розповідаю про практику? Тому, що після повернення до університету нам ще тиждень дуже хотілося поїхати в школу, побачити дітей, поговорити з ними, знову стати на місце вчителя, ми вважаємо це є найвагомішим аргументом.