Інструменти доступності

  • вул. Шевченка, 1, м. Кропивницький
  • (0522) 32-17-18
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ПРАВОПОРЯДКУ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ: ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

УДК 340.18

Коломієць Владислав Миколайович,

здобувач кафедри конституційного,

адміністративного та фінансового права

Тернопільського національного економічного університету

e-mail: [email protected]

Анотація

У статті представлені результати дослідження генези правоохоронних органів у Збройних Силах на території України від найдавніших часів до сучасності - формування Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Розглянуто приклади функціонування правоохоронних підрозділів в армії від Київської Русі до створення Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Під час вивчення проблеми були застосовані як основні методи історико-правового, порівняльного, структурно-функціонального аналізу, порівняльно-правові, хронологічні методи.

На закінчення, пройшовши довгий шлях еволюції від князівських дружин Київської Русі через козацькі формування та до широкомасштабних реформ початку XIX століття, об’єктивні умови для створення та законодавчого регулювання спеціальних підрозділів армії в системі державної організації двох імперій, під владою яких українські землі - Російська та Австро-Угорська.

У козацький період з українських військ із структури армії почали виникати окремі установи з охорони правопорядку, які можна було вважати прототипом військово-правоохоронних органів. Традиції Запорізької Січі в правоохоронній системі військової організації загалом були прийняті Військом Запорізьким та Гетьманщиною, де система нагляду, контролю за дотриманням та накладенням покарань за невиконання закону була колегіальною. У ХІХ столітті у провідних державах Європи було проведено законодавче оформлення частини правоохоронних підрозділів у формі військ внутрішньої варти. У Російській та Австрійській (з 1967 р. Австро-Угорської) імперіях, незважаючи на наявність потужних армій та поліції з їхніми повноваженнями та функціями, з метою їх зміцнення окремо створена внутрішня жандармерія. У разі вчинення правопорушень військові частини жандармів карались відповідно до дисциплінарних приписів військового законодавства та підлягали військовому судочинству. Після втрати державності УНР у 1920-1921 рр. У міжвоєнний період на різних українських землях діяли військово-правотворчі одиниці СРСР, Співдружності Польщі, Чехословаччини та Румунії. У радянський період історії України військові начальники в гарнізонах займалися підтримкою правопорядку, боротьбою з правопорушеннями та злочинами військовослужбовців.

З розпадом Радянського Союзу ці та інші воєнізовані підрозділи лягли в основу розвитку Збройних Сил України. Їх формування відбувалося у складних умовах розбудови незалежної України. Лише в період незалежності в Україні вдалося створити окрему повноцінну спеціалізовану структуру, яка зосереджувалась на виконанні відповідних функцій, передбачених Законом України «Про військове забезпечення правопорядку у Збройних Силах України» у 2002 р. потенціал для перетворення на Військову поліцію.

Ключові слова: правоохоронні органи, Збройні сили України, історія, військові правоохоронні органи, військова поліція.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Аркуша О.Г., Бородін Є.І., Віднянський С.В. та ін. Нариси історії державної служби в Україні; редкол.: С. В. Кульчицький (кер. авт. кол.) та ін.]. Київ: Ніка-Центр, 2009. 536 с.
  2. Бандурка О. М. Оперативно-розшукова діяльність. Частина 1. Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. 244 с.
  3. Банчук-Петросова О.В. Аналіз стратегічних пріоритетів реалізації кадрової політики у військових формуваннях колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Економiка та держава. 2014. № 1. С. 111-114.
  4. Боняк В. О. Становлення та розвиток правоохоронних органів України: історико-правовий аспект. Матеріали міжкафедрального круглого столу «Правоохоронна функція держави: теоретико-методологічні та історико-правові підходи дослідження» (Харків, 23 жовтня 2012 р.). Харків: ХНУВСУ, 2012. С. 53-56.
  5. Глызин С.В.Войска называются внутренними: учебник; 2-е изд., перераб. и доп.Москва: Русское слово, 2007. 201 с.
  6. Гриценко В.Г. Адміністративно-правові засади оптимізації правохоронної системи в Україні: монографія. Кіровоград: Полімед-Сервіс, 2014. 427 с.
  7. Закревський А.Є. Правовий статус спеціалізованих підрозділів поліції у Галичині в складі Австрії та Австро-Угорщини (1772–1918 рр.). Форум права. 2011. №4. С. 272-276.
  8. Іванов С.Ю. Формування правоохоронних органів за доби Української Центральної Ради. Право і безпека. 1999. С. 17-23.
  9. Пономарев П.А. О создании военно-полицейских формирований Российской империи в начале ХIХ в. и особенностях их функционирования в Восточной Сибири (на примере института внутренней стражи). Труды Академии управления МВД России. 2019. № 3(51). С. 79-87.
  10. Сідак B.C. Національні спецслужби в період Української революції 1917-1921рр. Київ: Альтернативи, 1998. 320 с.
  11. Фомин О.Е. Корпус внутренней стражи в правоохранительной системе Российской империи (1811–1864 гг.): дис. ... канд. юрид. наук. Москва, 1999. 209 с.
  12. Хамула П. Особливості становлення та розвитку правоохоронних органів на території України: історичний аспект. Віче. № 4. С. 28-31.
  13. Яцик Т.П., Тесляр М.В. Генезис становлення та розвитку правоохоронних органів, що здійснюють досудове розслідування злочинів у сфері оподаткування. Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). 2017. Вип. 4-5 (8-9). С. 208-214.
Image

Столітні традиції якісної освіти!

Підписатись