УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!
13 жовтня 2015 року за ініціативи природничо-географічного факультету в приміщенні читальної зали бібліотеки КДПУ ім. В.Винниченка відбувся захід «Україна понад усе!», присвячений Дню Захисника України. Нашому факультету випала велика честь поспілкуватися з відважними людьми , які перебували в зоні АТО. Головними гостями заходу були бійці АТО: Лещенко Сергій Миколайович, Марченко Олександр Миколайович, Вєлков Руслан Олександрович, Крещенко Захар Миколайович. Спеціальними гостями також були люди, які забезпечують допомогу та підтримку бійцям – волонтери. Волонтерську організацію «Кіровоград волонтерський» представляла Бородіна Тетяна Іванівна, яка на даний момент являється координатором цієї групи. Організацію «Ком-пас» Центр медико-психологічної реабілітації представляв Козачинський Юрій Олександрович – військовий психолог, який також був мобілізований у першу хвилю і виконував свої професійні обов'язки в зоні АТО, продовжує свою справу і зараз. Слухачами та учасниками заходу були студенти 1-5 курсів та викладачі природничо-географічного факультету. Ведучими були – викладачі факультету – Казначєєва Марія Сергіївна та Мовчан Сергій Васильович.
Кожен із запрошених гостей пройшов через те, що ми навіть уявити не можемо, вони бачили все: кров, смерть, людські муки, бачили багато втрат, сльози матерів, які оплакували своїх синів-героїв… Ці люди надзвичайно шановані й відважні, які залишили свої сім’ї, не знали слова «небезпека» воювали за честь і свободу України, захищаючи нас ризикували своїм життям, щоб забезпечити нам мирне небо над головою!
Із розповідей солдатів та волонтерів ми дізнались про унікальність кожного героя. Особливо вразив аудиторію Сергій Лещенко, який дістав осколкове поранення в бою. Один з осколків потрапив йому прямо в серце і застряг. Сергій відчував осколок, який заважав серцю працювати. Лікарі 4 місяці не наважувалися чіпати осколок у серці бійця, доки Київський кардіохірург Борис Тодуров не провів складну операцію і вийняв осколок.
Шокуючими для пересічної людини були відповіді Олександра Марченка про вагу спорядження, яке носить на собі солдат, про те, що справжньому десантнику абсолютно байдуже в яких умовах він знаходиться і чи є в нього їжа, головне виконати бойове завдання. Вкотре зал зірвався оплесками після фрази Олександра «Моїми найкращими друзями є дружина та донька!». Вразила відповідь Руслана Вєлкова та інших хлопців про те, як змінюються погляди і свідомість солдата після перебування на лінії фронту, про те, що матеріальні цінності перестають бути цінностями, взагалі, про те, що найголовніша цінність солдата - сім′я та Батьківщина. Підбадьорила першокурсників відповідь студента 55 групи, Крещенка Захара, про те, що навіть двійка, отримана на парах сприймається зараз зовсім по- іншому. Тепер наші першокурсники знають, що навчаються разом із Захаром - гордістю нашого факультету, який з перших днів перебував в зоні АТО, прикриваючи у складі артилерії Донецький аеропорт. В кінці лютого 2014 року йому прийшла повістка… Захар залишив сім’ю (дружину, трьохмісячного сина і трьохрічну доньку)таі пішов воювати, а під час тимчасових вихідних приїжджав на факультет, щоб продовжувати навчання, здати контрольні, заліки та екзамени.
Надзвичайно корисними та повчальними були поради Юрія Колачинського, щодо особливостей адаптації бійців до мирного життя та адаптації близьких та рідних солдата, який перебуває в зоні АТО, про інформаційну війну та правдивість й доцільність подачі інформації для населення. Не залишили жодних сумнівів про нашу Перемогу ілюстровані Юрієм фронтові події про впевненість, відважність та героїзм бійців всупереч втратам та зрадам.
Тетяна Бородіна розповіла про особливості роботи волонтерів, маштаби волонтерської допомоги солдатам, закликала студентів не бути байдужими і не думати , що одна людина не може щось змінити. Може і повинна!
Ми чітко розуміли, що навіть дізнавшись таку невеличку частинку дозволеної для нашого сприйняття інформації наші гості – справжні Герої, які неоднократно ризикували життям, але патріотичний дух, українська кров і підтримка рідних надихали жити і захищати наші долі! І найцікавіше що це для них – звична справа, обов′язок, робота, а себе вони вважають звичайними людьми.
У залі не вистачало двох осіб, портрети яких принесли з вобою ведучі – це студенти природничо-географічного факультету, солдати, що з перших днів перебували на передовій, наші Герої, які загинули. Вони до останнього подиху захищали нашу свободу це– Бузуляк Анатолій Віталійович та Марков Іван Анатолійович. Присутні вшанували загиблих хвилиною мовчання...
Зустріч із Захисниками викликала у всіх дуже багато емоцій: переживання, співчуття, печаль, радість та величезну гордість. Були і сльози на очах і щирі посмішки. Найбільше вразило те, що як ситуація не склалася, які б не були обставини, наші Герої незламні, непереможні та захищатимуть нас до останнього!
Єдине є у нас питання:
«Коли ж закінчиться війна?»
Це все життя, чи це змагання?
Людське життя – тонка струна…
Але бійці наші незламні,
Повернуться вони до рідні,
І переможуть у важкому змаганні,
Поставлять крапку братовбивчій війні!
Ви – наша гордість, опора, надія! Ми віримо у світле майбутнє, що у найближчі строки буде мирне небо над головами, закінчиться війна, матері перестануть лити гірку сльози, а молоді хлопці відважно гинути у бою! Зі Святом Вас, з Днем Захисника Вітчизни! Дякуємо Вам за те, що Ви є!
Слава Україні!
Героям Слава!
