УДК 347.788

Кучеренко Олексій Миколайович,

доцент кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-3339-693X

Анотація

Стаття присвячена вивченню особливостей цивільно-правових основ охорони авторських прав на матеріали, що передаються через Internet. Автором підкреслюється, що завданням сучасного авторського права є досягнення справедливого та життєздатного балансу інтересів суб'єктів авторських прав та користувачів творів, розміщених на веб-сторінках. У статті проаналізовано національне законодавство у досліджуваній сфері та встановлено, що завантаження цифрової копії об'єкта авторського права на першому та на останньому етапах є відтворенням. У статті автором встановлено, що перенесення через Інтернет наукових, літературних, художніх творів, фільмів, музики, різноманітних програм породжує загрозу створення їхніх дешевих копій (піратство).

Продемонстровано наочно то факт, що у сучасному світі неможливо нічого зробити в Інтернеті, що б потенційно не порушувало чиїсь авторські права. Автором акцентовано увагу на діяльності кіберсквотерів, що використовують принципи реєстраційної системи доменних імен, що ґрунтується на правилі першості, для реєстрації назв торговельних марок, фірмових найменувань, прізвищ, відомих імен без згоди їх власників. Окрім того, встановлено, що кіберсквотингом є реєстрація найменувань доменів, що збігаються із засобами індивідуалізації або подібні до них з їх наступним недобросовісним використанням як для власних комерційних цілей, так і для перепродажу власникам відповідних засобів індивідуалізації. Встановлено, що однією з проблем недосконалості національного законодавства відносно забезпечення захисту та дотримання прав авторів і правовласників в Інтернеті є, зокрема, сукупність соціально-економічних факторів, які спричинили сповільнення поширення та використання сучасних технологій на території України.

Ключові слова: цивільно-правова охорона, авторське право, інформація, Internet, кіберсквотинг.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності. Захист авторського права і суміжних прав. Захист права промислової власності. Навчальний посібник. К.: ЗАТ «Інститут інтелектуальної власності», 2003. 64 с.
2. Крупчан О. О. Міжнародно-правові механізми охорони і захисту авторських прав. Питання розвитку права інтелектуальної власності. С.109-110.
3. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 № 3792-XII. URL:http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12
4. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції: закон України від 17.07.1997р. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/475/97-%D0%B2%D1%80
5. Ріппа П.С. Забезпечення авторських прав у мережі інтернет. Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). 2(53). С. 194 – 202.
6. Рудник Т. В. Деякі проблеми питання захисту авторського права в Україні. Юридичний вісник. № 1. С. 74–77.
7. Троцюк Н.В. Адміністративно-правовий захист авторського права і суміжних прав: теоретико-правовий аспект. Порівняльно-аналітичне право. 2015. № 2. С. 115–118.
8. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 в редакції 31.03.2019. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15

УДК 342.95

Єфремов Артем Олександрович,

кандидат юридичних наук,

начальник Головного управління ДПС у Харківській області

як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

Анотація

У статті зроблено висновок про те, що актуальна система суб’єктів реалізації державної податкової політики в Україні хоча і є достатньо прогресивно, разом із тим містить ряд недоліків, серед яких: по-перше, функціонування державних служб які виконують суміжні функції в сфері оподаткування, мова йде про ДПС України та ДФС України, а тому паралельна їх робота є безумовним тягарем для Державного бюджету України в частині фінансування їх діяльності; по-друге,  порушення принципу спеціалізації під час розподілу повноважень серед структурних підрозділів ДПС України, насамперед маємо на увазі Юридичний департамент і Департамент методології; по-третє, сучасний стан суспільних відносин, особливо у розрізі протидії економічним правопорушенням і досвіду актуальних тенденцій становлення центральних органів виконавчої влади за принципом чіткого розмежування їх функціонала дає підстави стверджувати, що податкова міліція як спеціалізований підрозділ ДФС України є свого роду «рудиментом» правоохоронної системи.

З метою розв’язання викладених вище проблем вважаємо необхідним: ліквідувати ДФС України та віднесення її повноважень до ДПС України, за виключенням правоохоронної діяльності; оптимізувати структуру апарату ДПС України, шляхом розподілу функцій Департаменту методології між Юридичним департаментом і Департаментом міжнародного співробітництва, та перейменування останнього, виходячи з його функціонального призначення; реорганізувати ДФС України та віднести повноваження податкової міліції до спеціально створеного правоохоронного органу − Бюро економічної безпеки.

Ключові слова: Державна податкова служба України, Державна фіскальна служба  України, реорганізація, оподаткування, державна податкова політика. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Податкова система: навчальний посібник / В. Г. Баранова, О.Ю.Дубовик, В. П. Хомутенко [та ін.]; за заг. ред. В. Г. Баранової. Одеса: ВМВ, 2014. 344 с.
2. Бойко О. Я. Еволюція податкової системи України. Ефективність державного управління. 2017. Вип. 2. С. 241-247. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efdu_2017_2_28
3. Ревенко О. В. Податкова система як засіб реалізації податкової політики держави в сучасних умовах. Вісник Національного університету цивільного захисту України. Серія: Державне управління. 2014. Вип. 2. С. 71-80.
4. Слаблюк Н. С. Податкова система України: сучасний стан та напрямки вдосконалення. Правове забезпечення адміністративної реформи. 2019. № 1. С.97-89.
5. Ткачик Ф. П., Дмитрів В. І., Влох О. Р. Моніторинг сучасного стану податкової культури в Україні. Економіка та митно-правові відносини. 2019. Вип. 11-12. С. 39-47. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eccuslerel_2019_11-12_8
6. Андрущенко В. Л., Варналій З. С., Прокопенко І. А., Тучак Т. В. Податкові системи зарубіжних держав: навчальний посібник. К.: Кондор-Видавництво, 2012. 222 с.
7. Ілюшик О. М., Піщанська М. О. Аналіз побудови податкових систему зарубіжних країнах та в Україні. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія: Юридична. 2018. Вип. С. 157-161.
8. Денисова А. В., Слаблюк Н. С. Роль Державної податкової служби України у формуванні податкової культури в державі. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 3. С. 217-219. URL: http://www.lsej.org.ua/3_2020/54.pdf
9. Чикаренко О. О. Програма модернізації Державної податкової служби України: сучасний стан і проблеми. С. 1-12. URL: http://www.dridu.dp.ua/zbirnik/2009-01/ChikarenkoStat.pdf.
10. Калантур М. В. Особливості діяльності та розвитку Державної фіскальної служби України. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 9. С. 127-131.
11. Шулатова І. С. Поняття і сутність Державної фіскальної служби України. Форум права. 2014. № С. 447-455. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2014_3_76.pdf.
12. Зозуля І. В., Шулатова І. С. Особливості Державної фіскальної служби України як суб’єкта державного управління. Право і безпека. 2015. № 2 (57). С.59-
13. Про створення державної податкової служби в Українській РСР: постанова Ради Міністрів Української РСР від 12.04.1990 № 74 (втратила чинність) // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/74-90-%D0%BF#Text.
14. Про Міністерство доходів і зборів України: указ Президента України від 18.03.2013 № 141/2013. Офіційний вісник України. 2013. № 22. Ст. 739 (втратив чинність).
15. Про утворення Державної фіскальної служби: постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160. Офіційний вісник України. № 46. Ст. 1213.
16. Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України: постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200. Офіційний вісник України. 2019. № 7. Ст. 208.
17. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. Відомості Верховної Ради України. № 25. Ст. 131.
18. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8073-X. Відомості Верховної Ради УРСР. № 51. Ст. 1122.
19. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 13-14, № 15-16, № 17. Ст. 112.
20. Деякі питання організації діяльності Бюро економічної безпеки України: постанова Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 № 1068. Урядовий кур'єр. 2021 № 201.
21. Апарат // Структура // Про Службу / Офіційний веб-сайт Державної фіскальної служби України. URL: http://sfs.gov.ua/pro-sfs-ukraini/struktura-/aparat-2021/.
22. Апарат // Структура // Про Службу / Офіційний веб-сайт Державної податкової служби України URL: https://tax.gov.ua/pro-sts-ukraini/struktura-/aparat-dps/.
23. Про Державний бюджет України на 2019 рік: закон України від 23.11.2018 № 2629-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 50. Ст.400.
24. Про Державний бюджет України на 2020 рік: закон України від 14.11.2019 № 294-IX. Відомості Верховної Ради України. 2020. № 5. Ст.31.
25. Про Державний бюджет України на 2021 рік: закон України від 15.12.2020 № 1082-IX. Відомості Верховної Ради України. 2021. № 16. Ст.144.
26. Бюджети областей України: доходи та видатки в 2021 році // Фінанси / Аналітичний портал «Слово і діло». URL: https://www.slovoidilo.ua/2021/01/15/infografika/finansy/byudzhety-oblastej-ukrayiny-doxody-ta-vydatky-2021-roczi.

 УДК 342.951:796 (477)

Моргунов Олександр Анатолійович,

доктор юридичних наук, доцент,

декан факультету № 3 Харківського національного

університету внутрішніх справ

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-2259-3620

Анотація

У статті звернута увагу на перспективних напрямках адміністративно-правового регулювання сфери фізичної культури і спорту із врахуванням європейських стандартів прав людини. Наголошено на необхідності забезпечення прозорості та відкритості діяльності суб’єктів публічного адміністрування сфер фізичної культури та спорту через подальше впровадження електронного врядування, цифровізації адміністрування. 

Встановлено, що недосконалість адміністративно-правового регулювання сфери фізичної культури і спорту проявляється у певних проблемах: не систематизованість актів вказаних сфер; відсутність єдиної концепції розвитку сфер фізичної культури та спорту, визначення чіткої стратегії розвитку сфер; наявність прогалин правового регулювання питань, які повинні бути вирішені; доцільність зміни чинного законодавства з урахуванням тих принципів, які названі основними для розвитку сфер фізичної культури та спорту в Україні.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, європейські стандарти прав людини, фізична культура та спорт, публічне адміністрування, органи публічного адміністрування.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Ажиппо О. Ю. Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах : автореф. дис. … д-ра пед. наук : 13.00.04. Харків, 2013. 39 с.
2. Гасюк І. Л. Теоретичне обґрунтування складових моделі організаційної структури державного управління фізичною культурою та спортом. Університетські наукові записки. 2010. № 4. С. 276–281.
3. Мельниченко О. А. Державне регулювання розвитку фізичної культури та спорту: аналіз проведених досліджень і виокремлення перспективних напрямів. Актуальні проблеми державного управління. 2016. № 1. С. 32–36.
4. Бояринцева М. А. Принципи адміністративного права щодо діяльності публічної адміністрації в країнах Європейського Союзу та Україні. Право і суспільство. 2015. № 6.2(2). С. 115-120.
5. Довгенько Ю. І. Матеріально-технічна база олімпійського спорту як об’єкт державного управління. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2004. № 1. С. 139–141.
6. Моргун В. П. Адміністративно-правове регулювання діяльності спортивних федерацій в Україні. Форум права: електрон. наук. фахове вид. 2017. № 3. С. 130–133. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2017_3_24.pdf
7. Некрасова Л. А., Попенко С. О. Формування кластеру, як напрямку інноваційного розвитку економіки. Економіка: реалії часу. № 2. С. 132–138.
8. Балабан С.М. Сучасний стан нормативно-правового забезпечення сфери фізичної культури та спорту в Україні. Порівняльно-аналітичне право. №2. 2016. С. 109-112.
9. Балабан С. М. Норми міжнародного права як джерела регулювання правовідносин у сфері фізичної культури та спорту. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. № 3. С. 93-100.
10. Балабан С.Н. Сфера фізичної культури і спорту як об’єкт публічного адміністрування. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. № 1. С. 179-186.
11. Моргунов О. А. Правове забезпечення публічного адміністрування сфер фізичної культури і спорту в Україні. Прикарпатський юридичний вісник. 2019. № 3. С. 144–148.
12. Балабан С.М. Значення публічного адміністрування сферою фізичної культури та спорту в Україні. Адміністративне право і процес: історія, сучасність, перспективи розвитку: Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Кривий Ріг, 24 березня 2017 року). Кривий Ріг: Донецький юридичний інститут МВС України, 2017. С. 20-22.
13. Довгенько Ю. І. Показники стану матеріально-технічної бази олімпійського, паралімпійського та дефлімпійського спорту в системі управління її розвитком. Молода спортивна наука України: Зб. наук. пр. з галузі фізичної культури та спорту. Л.: НВФ «Українські технології», 2005. Т. 3. С. 318–323.

УДК 343.3

Никитченко Наталія Валеріївна,

доктор юридичних наук, професор,

професор кафедри приватного

права Державного податкового університету

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-9545-1434

Анотація

Статтю присвячено проблемам протиправного заволодіння майном суб’єктів господарювання. Дано кримінально-правову характеристику такому економіко-правовому феномену як рейдерство. Проаналізовано практику розслідування «рейдерських атак» та встановлено, що усі правопорушення виникають саме в економічній сфері. Предметом злочинного посягання, як правило, є майно суб’єкта господарювання, точніше незаконне переведення його у чужу власність як для встановлення управлінського контролю так і без нього. Рейдерство також не носить випадковий характер, дії рейдерів заздалегідь сплановані.

Вивчаючи зарубіжний досвід, встановлено, що у світовій практиці рейдерству надавалося особливий кримінальний статус, визначений кримінальним кодексом певної країни, або правовий статус злиттів і поглинань, що відбуваються в усьому світі. Як правило, рейдером зазвичай називають зловмисника в процесах злиття та поглинання. При цьому самі операції не мають кримінального характеру, як і сам термін «рейдерство». «Чорний рейдерство» як схема заволодіння майном майже не використовується.

Слід також зазначити, що тема корпоративних воєн та ворожих поглинань характерна для країн з перехідною економікою, де з мінімальними зусиллями можна миттєво стати власником суб’єкта господарювання, приватизувати стратегічне підприємство за безцінь чи привласнити собі власне підприємство. акції цілої галузі. Отже, недосконалість законодавства в частині кримінальної відповідальності за незаконне посягання на власність та органи управління суб’єктів господарювання несе реальну небезпеку для розвитку корпоративного сектору вітчизняної економіки та збереження його конкурентних позицій на внутрішньому та світовому ринках.

Варто зазначити, що універсальної чи загальноприйнятої схеми рейдерства не існує, оскільки вихідні умови поглинання конкретного суб’єкта господарювання в кожному конкретному випадку індивідуальні. Тому розробка рейдерських схем поглинання підприємств передбачає залучення висококваліфікованих спеціалістів у галузі права та економіки, здатних творчо мислити та створювати унікальні продукти. Такі спеціалісти оцінюють ситуацію та залежно від обставин визначають конкретні механізми встановлення контролю над суб’єктом господарювання.

Ключові слова: рейдерство, корпоративні права, державна реєстрація, підробка документів, протиправне заволодіння майном, корпоративний сектор.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Шелухин Н.Л. Экономическая безопасность субъектов хозяйствования: теория и практика: сборник научних трудов. Донецьк: Изд-во «Ноулидж» (донецкое отделение). 2014. 412 с.
2. Варналій З.С., Мазур І.І. Рейдерство в Україні: передумови та шляхи подолання. Стратегічні пріоритети. № 2 (3). С. 129-136.
3. Молодецький С.С. Рейдерство як загроза економічній безпеці України. Науковий вісник Херсонського державного університету. Випуск 5. Частина 2. С. 184-187.
4. Туркот О.А. Правовий захист акціонерних товариств від посягань на їх майно та органи управління: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04. Кривий Ріг, 2015. 240 с.

Титульна сторінка