Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ

УДК 342.8

Чудик Наталія Олегівна,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри
конституційного, адміністративного та фінансового права,
Тернопільського національного економічного університету
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0003-0649-2715

Анотація

Стаття присвячена аналізу інформаційного забезпечення виборчого процесу в Україні.

Доведено, що інформаційне забезпечення виборчого процесу є одним із найважливіших інститутів забезпечення демократії. На відміну від передвиборної агітації, інформаційне забезпечення виборів покликане забезпечувати доведення до виборців неупередженої, збалансованої, достовірної та повної інформації про вибори. Доступ до такої інформації є передумовою вільного формування волі виборця.

З’ясовано, що інформування виборців передбачає застосування різних методів та способів правового регулювання, зумовлених відмінностями правового статусу суб’єктів інформаційної, адміністративно-управлінської, договірної діяльності, що ведеться в цьому процесі.

Розглянуто зміст інформаційного забезпечення через встановлення принципів та основних засад інформування виборців, регламентування нормативного порядку діяльності суб’єктів інформування виборців, заходи охорони інтересів виборців та суб'єктів виборчого процесу. Принципи інформаційного забезпечення виборів засновуються на загальних принципах виборчого права, принципах інформаційної діяльності у виборчий період та принципах реалізації права на інформацію учасниками правовідносин, що пов’язані із виборчим процесом.

Досліджено сутність поняття «забезпечення» як напрямку інформаційної діяльності в межах виборчого процесу. Встановлено, що цей інститут є комплексним правовим механізмом врегулювання суспільних відносин у сфері інформації про вибори, про суб’єктів висування на виборах та про перебіг виборчого процесу.

Аргументовано, що на сучасному етапі розвитку інформаційних відносин у виборчій сфері посилилась потреба у механізмах забезпечення вільного волевиявлення, захищеного від спроб маніпулятивного впливу на суспільну думку. Цей напрямок правотворчої та правозастосовчої діяльності є одним із перспективних напрямків розвитку виборчого законодавства. Наприклад, врегулювання потребують такі аспекти виборчого інформування як: поширення інформації про кандидатів та перебіг виборчого процесу мережевими та звичайними засобами масової інформації; гарантії свободи слова у виборчий період; доступність біографічних даних кандидатів на виборах, тощо.

Встановлено, що інформування виборців потребує застосування різних методів та способів правового регулювання, що зумовлено відмінностями у правосуб’єктності суб’єктів, які приймають участь у виборчому процесі. Визначення та розуміння мети та завдання правового регулювання інформаційного забезпечення виборів є забезпеченням реалізації суб’єктами власного активного та пасивного виборчого права і підвищення правової освіти та виховання правової культури громадян.

Ключові слова: інформаційне забезпечення виборчого процесу, виборче право, вибори, інформація.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Костецька Т.А. Інформаційне забезпечення як невід’ємна складова виборчого процесу: теоретико-правові аспекти. Часопис Київського університету права. 2015. № 3. С. 82-86.
  2. Ставнійчук М. Вдосконалення законодавства про вибори. Держава і право. Юридичні і політичні науки. 2005. Вип. 41. С. 140-144. 
  3. Владимиров В. М. Журналістика, особа, суспільство: проблема розуміння: монографія. Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка; Ін-т журналістики. Київ, 2003. 281 c.
  4. Хромова Ю. О. Організаційно-правовий механізм державного регулювання виборчого процесу в Україні: автореф. дис. … канд. наук з держ. упр.: 25.00.02. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Одеса, 2014. 20 с.
  5. Про доступ до публічної інформації: Закон України вiд 13.01.2011 р. № 2939-VI. Офіційний вісник України. 2011. № 10. Ст. 446.

ПРОТИДІЯ ЗЛОВЖИВАННЮ АДМІНІСТРАТИВНИМИ РЕСУРСАМИ ПІД ЧАС ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ

УДК 342.8:347.994 (477)

Чудик Наталія Олегівна,

кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри
конституційного, адміністративного та фінансового права
Західноукраїнського національного Університету
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0003-0649-2715

Анотація

Стаття присвячена аналізу механізму протидії зловживанню адміністративними ресурсами під час виборчого процесу.

Проаналізовано головні напрямки використання адміністративних ресурсів під час проведення виборів.

З’ясовано, що зловживання адміністративним ресурсом під час виборчого процесу – використання владних повноважень і державних ресурсів партіями або політиками у їх власних виборчих інтересах чи неправомірна вигода, отримана певними партіями або кандидатами шляхом використання їх повноважень або зв’язків із державними установами, щоб вплинути на результат виборів.

Встановлено, що зловживання адмінресурсом включає різноманітні прояви використання владних повноважень і державних ресурсів у виборчих інтересах кандидатів чи партій. Тому можна виокремити такі основні типи адміністративного ресурсу, як інституційний, бюджетний, силовий, регуляторний та медійний.

Доведено, щоб вибори були справді демократичними, вони повинні відповідати певним стандартам з багаторічного досвіду міжнародного співтовариства. На додаток до загальних принципів, таких як загальність, рівність, вільність та таємність голосування, а також регулярність проведення виборів, поняття справедливості також має важливу роль. Саме тому таким актуальним стає убезпечення від неналежного використання адміністративних ресурсів.

Розкрито механізм протидії зловживанню адміністративними ресурсами під час виборчого процесу. Доведено, що в результаті домовленості державні органи ухвалюють чи не ухвалюють певне рішення, використовують кадровий чи матеріально-технічний ресурс, бюджетні кошти, примус силових структур, державні чи комунальні ЗМІ на користь певного кандидата чи партії. Тобто, адміністративний ресурс, це використання майже будь-яких владних можливостей задля впливу на результати виборів.

Встановлено, що застосування адміністративного ресурсу здатне в межах декількох відсотків впливати на результати виборів, що в будь-якому випадку є неприпустимим, адже вирішується доля країни і людей на багато років вперед.

Ключові слова: виборчий процес, адміністративний ресурс, виборчі спори, виборче право, судовий захист. 

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1.  Звіт про зловживання адміністративним ресурсом під час виборчих процесів (CDLAD(2013)033) URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2013)033-e.
  2. Кодекс належної практики у виборчих справах. Керівні принципи та пояснювальна доповідь, ухвалені Венеціанською комісією на 52–й сесії. Венеція, 18-19 жовтня 2002 року. (CDL-AD(2002)023rev2-cor-e). URL: https://www.venice.coe.int/webforms/documents/?pdf=CDL-AD(2002)023rev2-cor-e.
  3. Постанова Центральної Виборчої комісії «Про Роз’яснення щодо застосування окремих положень Виборчого кодексу України стосовно висування кандидатів на місцевих виборах» № 249 від 11 вересня 2020 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0249359-20.
  4. Постанова Верховної Ради України «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році» 15 липня 2020 року № 795-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/795-20.
  5. Постанова Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/807-20. 

СУДОВИЙ ЗАХИСТ УЧАСНИКІВ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ ЯК ГАРАНТІЯ ДОТРИМАННЯ ЇХ ПРАВ

УДК 342.8:347.994

Чудик Наталія Олегівна,

кандидат юридичних наук, доцент,
доцент кафедри конституційного, адміністративного та
фінансового права,
Західноукраїнського національного Університету
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0003-0649-2715

Анотація

Стаття присвячена аналізу механізму судового захисту учасників виборчого процесу як гарантії дотримання їх прав.

Аргументовано, що демократичні вибори неможливі не тільки без дотримання певних основоположних принципів для демократичної держави, в якій діє верховенство права, а й без існування дієвих процесуальних гарантій, чільне місце в системі яких посідає належна організація роботи судових інстанцій, уповноважених розглядати виборчі спори, та їх розгляд адміністративними судами.

Встановлено, що адміністративні суди виступають дієвим гарантом дотримання конституційних прав учасників виборчого процесу.

Здійснено класифікацію виборчих спорів за різноманітними критеріями.

Доведено адміністративно-правову природу виборчих спорів під час державотворчих трансформаційних процесів в Україні, проведення правових реформ в контексті гармонізації національного законодавства із міжнародними стандартами та триваючою демократизацією. Аргументовано, що захист виборчих прав громадян України є формою виявлення реальної волі народу щодо вільного вибору влади, власних делегатів. Віддаючи свій голос на виборах чи референдумах, громадяни реалізують власне волевиявлення, формують органи державної влади.

З’ясовано, що адміністративно-правову природу виборчих спорів підтверджують наявні специфічні характеристики: 1) виборчий спір виникає із адміністративно-правових відносин публічно-правового конфлікту у сфері публічного адміністрування, що забезпечує право на захист виборчих прав; 2) виборчі спори є динамічними і виникають, змінюються та припиняються під час реалізації виборчого законодавства України у межах конкретного виборчого процесу; 3) виборчі спори є обмеженими у часі, протягом якого відбувається певний виборчий процес; 4) предмет спору перебуває у межах об’єкта виборчих правовідносин; 5) відносини адміністративних зобов’язань публічної адміністрації; 6) публічно-правовий характер виборчого спору визначається змістом протилежних правових інтересів, носіями яких є не тільки сторони конфлікту, але можуть бути інші громадяни України; 7) сторони виборчого спору можуть мати різний статус – як суб’єкти виборчого процесу та виборчих правовідносин, так і учасники юрисдикційного порядку їх врегулювання; 8) правовий режим розгляду виборчих спорів здійснюється як в судовому, так і в адміністративному порядку.

Ключові слова: виборчий процес, гарантії виборчих прав, виборчі спори, виборче право, судовий захист.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Смокович М. І. Правове регулювання розгляду виборчих спорів: теоретичний та практичний аспекти: монографія. К.: Юрінком Інтер, 2014. 576с.
  2. Циверенко Г. П. Адміністративно-правове забезпечення здійснення народного волевиявлення в Україні: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07. Класич. приват. ун-т. Запоріжжя, 2011. 220 с.
  3. Тимошенко І.В. Сутність виборчих прав громадян України та їх місце в загальній системі прав і свобод. Публічне право. 2011. № 4. С. 49-56.
  4. Ключковський Ю.Б. Гарантії виборчих прав громадян та механізми їх реалізації. Гарантії виборчих прав громадян та демократичного характеру управління виборчим процесом: зб. матеріалів наук.-практ. конф. (м. Київ, 24 червня 2003 р.). Київ: Міленіум, 2003. С. 13-17.
  5. Смокович М.І. Теоретичні засади правового регулювання розгляду адміністративними судами виборчих спорів: автореф. дис. … докт. юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2015. 37 с.

НОВІТНІ ОБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

УДК 347.77.01

Лебедєва Ганна Володимирівна,

аспірантка кафедри цивільного права
НУ «Одеська юридична академія»

Анотація

Стаття присвячена розв’язанню наукової проблеми, що полягає у визначенні особливостей таких новітніх об’єктів права інтелектуальної власності, як комп’ютерні програми, бази даних (компіляції даних), доменне ім’я, веб-сайти, на етапі розвитку інформаційного суспільства з формулюванням відповідних теоретичних та практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення цивільного законодавства України та практики його застосування.

Зроблено висновок, що такі об’єкти авторського права як комп’ютерні програми та нетворчі бази даних потребують перегляду концептуальних підходів до їх правового регулювання.

Зазначено, що комп'ютерна програма може одночасно охоронятися як нормами авторського права, так і патентного права за наявності умов патентоздатності. Враховуючи комплексний характер комп'ютерних програм як об’єктів права інтелектуальної власності запропоновано вести зміни до ч. 4 ст. 433 ЦК України наступного змісту: «Комп’ютерні програми охороняються як літературні твори, за винятком випадків, коли вони за умовами патентоздатності є винаходами (корисними моделями)».

Вказується, що в умовах активного використання методів автоматичного обігу та обробки даних, глобальних інформаційно-комунікаційні систем, виникла необхідність захисту як комерційної таємниці нетворчих баз даних (клієнтські бази, інформація про попередні запити користувача електронної мережі тощо).

Зазначається, що перепони для визнання доменного ім’я об’єктом авторського права відсутні. Доменне ім’я є об’єктом авторського права, оскільки вибір позначення для реєстрації доменного імені, яке добре запам’ятовується, відображає специфіку продукту, що пропонується у мережі Інтернет, є творчим процесом та потребує чималих інтелектуальних зусиль. У охороноздатності доменного імені визначальною є його адресна складова, як буквено-цифрове позначення IP-адреси комп’ютера, що має визнаватися об’єктом охорони авторським правом.

Веб-сайт є комплексним об’єктом права інтелектуальної власності та поєднує в собі різні об’єкти, а саме об’єкти авторського права і суміжних прав, об’єкти патентного права (об’єкти технологій, які вирішують певну технічну задачу, а відтак є винаходом або корисною моделлю), засоби індивідуалізації суб’єктів господарювання (комерційне найменування, зображення знака для товарів і послуг).

У дослідженні запропоновано на законодавчому рівні запровадити обов’язкову реєстрацію всіх видів об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі, реєстрацію об’єктів авторського права та суміжних прав. Запровадження єдиного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності усуває проблему доведення вини порушника прав інтелектуальної власності, оскільки за наявності реєстру презюмується, що порушник знав або повинен був знати, що його дії можуть порушувати права інтелектуальної власності на зазначені у реєстрі об’єкти.

Ключові слова: база даних (компіляція даних), веб-сайт, доменне ім’я, комп’ютерна програма, об’єкти права інтелектуальної власності, інформаційне суспільство.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Цивільний кодекс України від 16 серпня 2020 р. № 40–44. Відомості Верховної Ради України. 2003. Ст. 356.
  2. Магазинер Я.М. Советское хозяйственное право. Ленинград: Изд-во кассы взаимопомощи студентов Лгр. Инст. Нар. Хозяйства им. Ф. Энгельса, 1928. 489 с.
  3. Алексеев С. С. Общая теория права. В 2 т. Москва: Юридическая литература, 1982. Т. 2.
  4. Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2 т. Москва: АО "Центр ЮрИнфоР", 2002. Т.1.
  5. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории "хозяйственного права". Москва: Статут, 2020.
  6. Селіванов М.В. Захист права на комп'ютерну програму (авторсько-правовий аспект): автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 Харків, 2002.16 с.
  7. Атаманова Ю. Є. Господарсько-правове забезпечення інноваційної політики держави: монографія. Х.: Фінн, 2008. 421 с.
  8. Дмитришин В.С. Набуття та передання авторських прав на комп’ютерні програмиавтореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. К., 2008. 21 с.
  9. Кохановська О. В. Цивільно-правові аспекти регулювання відносин у сфері використання інформаційних систем : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. К., 1998. 19 с.
  10. Брижко В.М. Правовий механізм захисту персональних даних: моногр. / за заг. ред. М. Я. Швець, Р. А. Калюжного. К.: Парламентське вид-во, 2013. 120 с.
  11. Єфіменко М.Ю. База даних як об’єкт інформаційних правовідносин. Право і безпека. 2015. № 4 (59). С. 27–31.
  12. Маліновська І.М. Охорона прав на базу даних у цивільному праві України: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. Харків. 2013. 20 с.
  13. Коваленко Т. Кіберсквотинг, ринок купівлі та продажу доменів. http://www.ndiiv.org.ua/Files2/2013_6/6.pdf
  14. Некіт К.Г. Доменне ім'я як об'єкт цивільних. Часопис цивілістики. 2017. Вип. 23. С. 40-44.
  15. Бонтлаб В.В. Цивільно-правове регулювання доменних імен: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. Київ. 2006. 15 с.
  16. Бойко Д.В. Правова природа доменних імен Інтернет: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. Xарків. 2005. 19 с.
  17. Гура М.В. Цивільно-правова охорона Інтернет-сайту в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. К., 2006. 20 с.
  18. Макарова Е.М. Проблемы правового регулирования использования Интернета в предпринимательской деятельности: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. М, 2007. 22 с.
  19. Кондрашов М. Защита интеллектуальной собственности при использовании файлообменных сетей. Хоз-во и право. 2010. № 9. С. 49–56.
  20. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 р. Відомості Верховної Ради України. 1994 р. № 13. Ст. 64.
  21. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів: Конвенція Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 24.07.1971р. Офіційний вісник України. 2007. № 75. С. 173. Ст. 2809.
  22. Стовба О. Компьютерні програми та їх реєстраціїї: бути чи не бути? URL: https://biz.ligazakon.net/analitycs/195871_kompyutern-programi-ta-kh-restrats-buti-chi-ne-butiрні програми та їх реєстрації: бути чи не бути?
  23. Рішення по справі AT&T Knowledge Ventures’ Application and CVON Innovations Ltd’s Application [2009] FSR 19. URL: https://www.casemine.com/judgement/uk/5a8ff7bb60d03e7f57eb19bb
  24. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15.12.1993 № 3687-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994 р. № 7. Ст. 32.
  25. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності: Міжнародний документ СОТ. Офіційний вісник України. 2010 р. № 84, С. 503. Ст.2989.
  26. Ламанов С.А. Базы данных как объекты авторских и смежных прав: критерии разграничения. Вестник Уральского института экономики, управления и права. Серия: Право. 2011. № 3 (16). С. 22–26.
  27. Директива 96/9/ЄС Європейського Парламенту та Ради "Про правовий захист баз даних" від 11.03.96 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_241#Text
  28. Литвин С.Й. Право sui generis на неоригінальні бази даних: проблемні питання визначення змісту. Часопис Київського університету права. 2009. № 2. С. 142–145.
  29. Петренко А. Признаки базы данных как объекта авторского права. http://www.inprojournal.org/wp-content/uploads/2018/6_2018/14.pdf
  30. Попцов А.В. Правовое регулирование доменного имени в Российской Федерации: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Москва. 2009. 36 с.
  31. Бойко Д.В. Правова природа доменних імен Інтернет: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. Xарків. 2005. 19 с.
  32. Булат Н.М. Співвідношення доменних імен і літературних творів. Economic and law paradigm of modern society. 2019. Issue 3. P. 33–40.
  33. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15.12.93 р. № 3689-XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7. Ст. 36.
  34. Про телекомунікації: Закон України від 18.11.2003р. № 1280-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 12. Ст. 155.
  35. Рузакова О.А. Право интеллектуальной собственности. URL: http://uristinfo.net/avtorskoe-pravo/53-oa-ruzakova-pravo-intellektualnoj-sobstvennosti/1022-tema-6-prava-na-netraditsionnye-obektyintellektualnoj-sobstvennosti.html?start=3+
  36. Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Протокол Ради Європи від 20.03.1952р. Офіційний вісник України. 2006. № 32. С. 453. Ст. 2372.
  37. Огляд судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах про захист гідності, честі та ділової репутації. URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/Ogljad_KCS.pdf
  38. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав №7539 від 01.02.2018. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=63399
  39. Рішення Європейського суд уз прав людини від 18.12.2012 р. у справі «Ахмет Юлдірім проти Туреччини» (Ahmet Yıldırım v.Turkey). URL: https://mmdc.ru/praktika_evropejskogo_suda/praktika_po_st10_evropejskoj_konvencii/akhmet-yyldyrym-protiv-turtsii-ahmet-yildirim-v-turkey/
  40. Позиція Інституту Медіа-Права щодо законопроекту про захист авторських прав в Інтернеті. URL: http://www.medialaw.kiev.ua/news/organization/2454

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У ГОСПОДАРСЬКО-ТОРГОВЕЛЬНІЙ СФЕРІ

УДК 658.012.12:004

Манжула Андрій Анатолійович,

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри
галузевого права та правоохоронної діяльності
Центральноукраїнського державного педагогічного
університету імені Володимира Винниченка
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0003-4662-9376

Борисенко Владислав Дмитрович,

e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-3122-1709

Анотація

Стаття присвячена дослідженню теоретико-правових основ інформаційного забезпечення публічного-управління у господарсько-торгівельній сфері. У ході дослідження вивчено підходи до розуміння інформаційного забезпечення публічного-управління у господарсько-торгівельній сфері. Встановлено, що суперечливі підходи щодо термінологічного апарату у контексті тематики дослідження обґрунтовують доцільність виключення хибних ототожнень та узагальнень. Запропоновано авторське визначення поняття інформаційного забезпечення публічного-управління у господарсько-торгівельній сфері як як сукупність заходів органів публічного управління всіх рівнів та всебічних дій суб’єктів інформаційної діяльності з метою створення (формування), використання і захисту в інформаційному просторі держави необхідних інформаційних ресурсів та їх своєчасне надання для реалізації функцій управління органів публічної влади. Виокремлено наступні його загальні ознаки: 1) метою являється задоволення інформаційних потреб і забезпечення реалізації інформаційних прав органів публічної влади; 2) ресурсом являється інформація, вид, якість, обсяг, структура, форма, термін і носії використання, якого визначаються інформаційними потребами та правами органів публічної влади; 3) змістом являється безперервний процес, що складається з різних видів інформаційної діяльності в системі органів публічної влади; 4) до методів відносять створення, використання, дослідження, зберігання, захист, передача, обробка, знищення інформації в діяльності системі органів публічної влади; 5) фінансові інвестиції забезпечують органи публічної влади інформаційними системами, мережами, ресурсами та інформаційними технологіями, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки; 6) заходи з реалізації інформаційного забезпечення складаються з комплексу нормативно-правових, організаційно-управлінських, науково-технічних та інших заходів. Підкреслено, що інформаційне забезпечення публічного управління у господарсько-тогівельній сфері відіграє важливу роль у забезпеченні ефективної діяльності підприємств і організацій шляхом інформаційно-аналітичної, методологічної та інструментальної підтримки менеджменту, а отже, посідає одне з перших місць в управлінні у господарсько-тогівельній сфері.

Ключові слова: інформаційне забезпечення, господарсько-торгівельна сфера, господарська діяльність, інформація, інформатизація.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Балабанова Л.В., Алачева Т.И. Информационное обеспечение обоснование управленческих решений в условиях маркетинговой ориентации предприятия: монография. Донецк: ДонГУЭТ им. М. Туган-Барановского. 2003. 143 с.
  2. Брижко В.М. е-боротьба в інформаційних війнах та інформаційне право : монографія. К. : НДЦПІ АПрН України, 2007. 234 с.
  3. Воскресенский Г.М. Теория и практика информационного обеспечения управления в органах внутренних дел : учебное пособие. Москва : Акад. МВД СССР. 1985. 121 с
  4. Князєв В.М., Бакуменко В.Д. Державне управління: словник-довідник. К. : УАДУ, 2002. 228 с
  5. Коренев А.П. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть общая : учебник. Москва : Изд-во Моск. ун-та МВД России, 2002. 309 c.
  6. Макушев П. Персональні дані як елемент системи інформаційного забезпечення державної виконавчої служби України. Форум права. 2013. № 2. С. 333—339.
  7. Петренко С.М. Інформаційне забезпечення внутрішнього контролю господарських систем: монографія. Донецьк: ДонНУЕТ. 2007. 290 с.
  8. Сніцаренко П.М. Роль та місце інформаційного забезпечення в системі державного управління. Державне управління: теорія та практика. 2016. № 1. С. 46-56. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Dutp_2016_1_6
  9. Цимбалюк В.С. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права. Ужгород : ІВА, 2003. 240 с.