УДК 342.6

Самойленко Григорій В’ячеславович

e-mail: [email protected]

Анотація

У даній статті розкрито поняття, особливості та принципи бюджетного контролю в Україні. Визначено, що сутність та призначення контролю полягає у спостереженні за діяльністю підконтрольного суб’єкта; отриманні об’єктивної й достовірної інформації щодо стану законності та дисципліни на цьому суб’єкті; виявленні причин та умов, які сприяють правопорушенням, а також вжиття заходів щодо притягнення порушників законності та дисципліни.

Зазначено, що бюджетний контроль – це правова форма імперативної діяльності органів державної влади, що здійснюється на постійній основі із використанням специфічних форм та передбачає, у разі необхідності, оперативне втручання уповноважених публічних органів у діяльність підконтрольних суб’єктів, застосуванні заходів щодо попередження та усунення порушень бюджетного законодавства, виявленні причин та умов, що сприяли порушенням бюджетних норм, застосуванні заходів відповідальності.

Об’єктом бюджетного контролю є відповідні бюджети (державний, місцевий) та діяльність учасників бюджетних правовідносин. А суб’єктами бюджетного контролю є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації державної та комунальної форми власності, їх посадові особи. 

Виокремлено особливості контролю за дотриманням бюджетного законодавства: 1) здійснюється щодо коштів Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів, прийнятих у встановленому чинним законодавством України порядку; 2) реалізується учасниками бюджетного процесу; 3) здійснюється відповідно до бюджетного законодавства України; 4) реалізується на всіх стадіях бюджетного процесу; 5) наділений специфічними методами контролю.

Запропоновано під принципами бюджетного контролю пропонуємо розуміти основоположні ідеї, що визначають правові засади складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Ключові слова: контроль, бюджетний контроль, перевірка, аудит, державний бюджет, місцевий бюджет.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Кузьменко О.А. Пророченко В. В. Контроль за виконанням Державного бюджету України як функція управління : дис. ...канд. юрид. наук. К., 2002. 97 с.
2. Косінов С. А.. Контроль у демократичній державі : монографія. Х. : Право, 2015. 360 с.
3. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 26.01.1993 № 2939-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2939-12
4. Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07.2010 № 2456-VI URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2456-17
5. Гетманець О. П. Бюджетний контроль як напрям публічної фінансової діяльності. Публічне право. 2016. № 2 (22). С. 124-133.
6. Бабін І.І. Бюджетне право України: навч. посібник. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. 296 с.
7. Воронова Л.К. Фінансове право України: навч. посіб: Київ, 2014. 407 с.
8. Латковський П. П.Правове регулювання бюджетного контролю в Україні: автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2017. 24 с.
9. Козинець І. Г. Мета і задачі бюджетного. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 3. С. 91-94.
10. Гетманець О. П.. Бюджетний контроль: організаційно-правові засади : монографія. Харків : Екограф, 2008. 308 с.
11. Гетманець О. П.. Методи бюджетного контролю. Право і Безпека. 2009. № 3. С. 91-95.
12. Лімська декларація керівних принципів контролю : Декларація від 01.01.1977. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/604_001
13. Гетманець О. П.. Правові принципи бюджетного контролю. Форум права. 2017. № 5. С. 84-90.
14. Письменна Т. Принципи бюджетного контролю: теоретична інтерпретація та практика виконання. Світ фінансів. 2011. № 4. С. 115–127.
15. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
16. Григор’єв Д. Поняття та особливості бюджетного контролю в Україні. Підприємництво, господарство і права. 2018 №2. С. 124-130.

УДК 343.9

Захарчук Руслан Анатолійович

e-mail: [email protected] 

Анотація

У даній науковій статті розкрито види правових заходів запобігання відмиванню коштів, одержаних злочинним шляхом.

Запропоновано під фінансовим моніторингом розуміти вид адміністративно-правового засобу, який передбачає постійне спостереження за результатами фінансової діяльності для забезпечення запобіганню легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

Відзначено, що відповідно, фінансовому моніторингу як виду адміністративно-правового засобу характерні: 1) наявність системи нормативно-правових актів, які встановлюють порядок його реалізації; 2) система органів державної влади та уповноважених осіб, які уповноважені здійснювати фінансовий моніторинг; 3) імперативний характер; 4) можливість, у разі необхідності, застосовувати заходи адміністративного примусу; 5) одноосібне прийняття акту за результатами фінансового моніторингу; 6) є формою державного контролю.

Фінансовий моніторинг здійснюється на рівні конкретних суб’єктів у межах первинного чи державного фінансового моніторингу.

Державний фінансовий моніторинг за грошовим обігом передбачає різні рівні контролю фінансових потоків, які дають можливість забезпечити зниження ризику втрати коштів, отриманих злочинним шляхом.

Вважаємо, що державний фінансовий моніторинг – це форма здійснення державного контролю, що здійснюється уповноваженими суб’єктами і спрямовуються на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Автором презумійовано, що проблема відмивання грошей за останні декілька десятків років набула неабияких масштабів, перетворившись в транскордонну. Найкращими умовами для відмивання грошей в наш час є країни з перехідною економікою. Міжнародні організації визначають, що цей процес, став глобальною загрозою економічній безпеці, у зв’язку з чим від різних держав потребується прийняття узгоджених заходів боротьби з цією суспільно небезпечною діяльністю як на державному так і міжнародному рівнях.

Ключові слова: відмивання коштів, одержаних злочинним шляхом, легалізація, замороження активів, фінансовий моніторинг, державний фінансовий моніторинг.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Кривонос Л.В. Досвід державних механізмів запобігання та протидії легалізації (відмивання)доходів,отриманих злочинним шляхом. Електронне наукове фахове видання "Державне управління: удосконалення та розвиток. 2014. №6. С.67-70.
2. Бормотова М. В. Дослідження сутності поняття фінансовий моніторинг. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2015. № 2015. С. 214–217.
3. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 6 грудня 2019 року № 361-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20
4. Коломієць І. В. Державний фінансовий моніторинг в Україні : сучасний стан і шляхи вдосконалення. Форум права. 2010. № 11. С. 164-169.
5. Хмелюк А. А. Практика реалізації фінансового моніторингу в Україні. Економічний аналіз. 2015. Т. 20. С. 218 – 225.
6. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР / Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
7. Балануца О. О. Особливості формування системи фінансового моніторингу в Україні. Інвестиції : практика та досвід. 2011. № 6. С. 38-40.

УДК 342.951

Білик Максим Володимирович

e-mail: [email protected] 

Анотація

В 2018 році в Україні затверджено цілу низку державних будівельних норм, що враховують потреби людей з інвалідністю через принципи універсального дизайну та розумне пристосування. Розроблення будівельних норм ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд» та ДБН В.2.3-7:2018 «Споруди транспорту. Метрополітени» здійснювалося Мінрегіоном разом із громадськими об’єднаннями, що представляють інтереси людей з інвалідністю. Втім, актуальним на сьогодні залишається питання відповідальності суб’єктів з порушення даних норм.

Відзначимо, що склади адміністративних правопорушень, які передбачають порушення норм містобудування передбачені ст. 96-1 «Порушення законодавства під час планування і забудови територій»; ст. 188-42 «Невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За вчинення даних правопорушень передбачено застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати: особи, уповноважені на проведення перевірок під час здійснення ними архітектурно-будівельного контролю.

Відзначено, що справи про правопорушення в сфері містобудівної діяльності розглядаються: 1) виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; 2) структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 3) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Здійснивши юридичний аналіз вищезазначених законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, варто акцентувати увагу, на наявності наступних правових прогалин, які ускладнюють, а іноді і унеможливлюють реалізацію даних норм: 1) відсутній дієвий механізм притягнення до відповідальності, в тому числі шляхом позбавлення сертифікатів проектантів, архітекторів, експертів, інженерів технічного нагляду тощо призводить до того, що наприклад, техексперти пишуть такі висновки: «оскільки технічних можливостей привести будівлю у відповідність до ДБН немає, то слід вважати її доступною»; 2) відсутній ефективний механізм впливу на власників та орендарів існуючої забудови щодо створення універсального дизайну та розумного пристосування в архітектурі. Неможливість притягнення їх до відповідальності за бар’єрність. 

Ключові слова: особа з інвалідністю, містобудування, адміністративна відповідальність, безбарєрність, маломобільна група.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності: Закон України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР. Відомості Верховної Ради України, 1994. N 46. Ст.411. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/208/94-%D0%B2%D1%80#Text
2. Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні: Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII Відомості Верховної Ради УРСР, 1991. № 21. Ст.252.
3. Конвенція про права осіб з інвалідністю (Конвенція про права інвалідів) від 13.12.2006. URL. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71
4. Пресс-служба Департаменту містобудування та архітектури м. Івано-Франківськ. URL. http://www.mvk.if.ua/news/24651
5. ВООЗ. Обмеження життєдіяльності та здоров’я, бюлетень (листопад 2012 р.). http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs352/en/index.html
6. Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, зокрема в частині забезпечення умов доступності до будівель і споруд осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. URL: https://www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/building/city-build/proektuvannya-zhitlovih-ta-gromadskih-budinkiv-i-sporud/pro-vidpovidalnist-za-pravoporushennya-u-sferi-mistobudivnoyi-diyalnosti-zokrema-v-chastini-zabezpechennya-umov-dostupnosti-do-budivel-i-sporud-osib-z-invalidnistyu-ta-inshih-malomobilnih-grup-nasel/ 

УДК 342.951:347.426(477)

Йосипов Андрій Анатолійович,
керуючий партнер АО «Йосипов і партнери», адвокат
е-mail: [email protected]
https://orcid.org/0009-0006-5308-3083

Анотація

Стаття присвячена дослідженню компонентів механізму адміністративно-правового регулювання відшкодування шкоди, завданої майну громадян внаслідок збройної агресії, що є однією з ключових проблем сучасного українського права в умовах воєнного стану. Масштабні руйнування житлових будинків, об’єктів інфраструктури та особистого майна громадян, спричинені військовою агресією Російської Федерації, створюють необхідність формування цілісної та ефективної системи правового регулювання, здатної забезпечити реальне відшкодування завданих збитків. Механізм адміністративно-правового регулювання у цій сфері виступає комплексом взаємопов’язаних елементів, що забезпечують реалізацію державної компенсаційної політики та захист прав постраждалих громадян.
У статті розкрито структуру механізму адміністративно-правового регулювання, який включає нормативно-правовий компонент, що складається з Конституції України, законів, підзаконних нормативно-правових актів, міжнародних договорів та локальних регламентів органів публічної адміністрації; інституційний компонент, який охоплює систему органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, військових адміністрацій, спеціально уповноважених комісій та контрольних органів; процедурно-процесуальний компонент, спрямований на забезпечення належної реалізації прав громадян на компенсацію через чітко визначені адміністративні процедури; контрольно-наглядовий компонент, що гарантує законність, прозорість та ефективність відшкодування; а також гарантійно-забезпечувальний компонент, який передбачає фінансові, організаційні та правові інструменти реалізації компенсаційних рішень.
Автор обґрунтовує, що ефективність механізму залежить від узгодженості його компонентів, їх взаємодії та відповідності принципам законності, верховенства права, справедливості, своєчасності та ефективності. Системне дослідження цих елементів дозволяє визначити напрями удосконалення правового регулювання, підвищення прозорості процедур, забезпечення персональної відповідальності посадових осіб та гарантування реального відновлення прав громадян, майно яких постраждало від збройної агресії. Наукова новизна статті полягає у комплексному підході до визначення структури та взаємозв’язку компонентів механізму адміністративно-правового регулювання, що сприяє формуванню більш ефективної державної політики у сфері компенсації збитків в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення України.

Ключові слова: адміністративне право, публічна адміністрація, відшкодування шкоди, збройна агресія, майно громадян, компенсація, принципи адміністративного права, правове регулювання, воєнний стан, захист прав людини, органи виконавчої влади, місцеве самоврядування, публічні процедури, правова визначеність, міжнародні стандарти.

Повний текст статті:

Список використаної літератури:

1. Стрельченко О. Г. Публічне адміністрування у сфері обігу лікарських засобів : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2019. 529 с.
2. Тарахонич Т.І. Механізм правового регулювання. Правова держава. Вип. 13. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. С. 103–109.
3. Кривицький Ю. Теоретико-методологічні основи розуміння механізму правового регулювання. Підприємництво, господарство, право. 2006. № 10. С. 21-28.
4. Кожура Л. О. Право осіб з інвалідністю на охорону здоров'я: адміністративно-правове дослідження : монографія. Київ : Кафедра, 2020. 335 с.
5. Лиськов М.О. Публічне адміністрування лотерейної сфери : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07. Київ, 2017. 417 с.
6. Воронятніков О. О. Публічне адміністрування сфери навколишнього природного середовища в умовах особливого періоду: дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана. Київ, 2020. 496 с.

УДК 342.9

Мозговий Олександр Олександрович,
кандидат юридичних наук, адвокат
[email protected]
https://orcid.org/0000-0003-2836-7595

Анотація

У науковій статті доводиться, що міжнародний досвід формування та імплементації земельної політики є незамінним джерелом для пошуку оптимальних рішень і розробки вітчизняних правових інструментів. Порівняльний аналіз моделей країн із різними географічними, історичними та правовими традиціями дозволяє виокремити універсальні принципи ефективного управління та уникнути помилок, допущених іншими державами.
Встановлено, що в Японії формування та реалізація земельної політики є самостійним напрямом діяльності уповноважених державою суб'єктів. За структурно-функціональним контекстом вона максимально наближена до вітчизняної практики, проте кардинально відрізняється від неї системністю, чіткою орієнтацією на довгострокове планування, а також високим рівнем інтеграції державних і приватних механізмів управління.
З'ясовано, що Японська модель формування та реалізації земельної політики характеризується практикоорієнтованим спрямуванням, оскільки її ключовим змістом є не лише стратегічне планування, а й комплекс конкретних заходів, спрямованих на ефективне використання, управління та відновлення земельних ресурсів. Вона інтегрує необхідність забезпечення сталого міського розвитку, сільськогосподарського землекористування, лісового господарства та раціоналізації землеволодіння.
Наголошено, що від США доцільно перейняти підхід децентралізації, який дозволяє органам місцевого самоврядування визначати власні правила землекористування відповідно до локальних особливостей. Це підвищить відповідальність органів влади та врахує інтереси територіальних громад.
Виокремлено низку позитивних практик, які є не тільки цікавими та актуальними для впровадження в Україні, а й визначаються як необхідність.

Ключові слова: міжнародний досвід, національна імплементація, державна політика, реалізація державної політики, формування державної політики, земельні ресурси, земельні відносини.

Повний текст статті:

Список використаної літератури:

1. Vdovenko N., Nakonechna K., Samsonova V. Mechanisms and tools of supply regulation in agricultural sector of economy. Scientific bulletin of Polissia. 2017. № 3(11). Vol. 1 S. 165-169. DOI:10.25140/2410-9576-2017-1-3(11)-165-169
2. Basic Land Act（Act No. 84 of 1989). Japanese Law Translation. URL: https://www.japaneselawtranslation.go.jp/en/laws/view/4452/en.
3. Basic Land Policy. Japanese Law Translation. URL: https://www.japaneselawtranslation.go.jp/notice/167/15R310.pdf
4. Land Readjustment: Concepts and Practice in Japan. Japan International Cooperation Agency. URL: https://www.jica.go.jp/Resource/jica-ri/publication/booksandreports/l75nbg00000ltoak-att/LAND_READJUSTMENT_Chapter1_web.pdf
5. National Land Use Planning Act（Act No. 92 of 1974. Japanese Law Translation, URL: https://www.japaneselawtranslation.go.jp/en/laws/view/3595/en
6. Byron Shibata, Land-Use Law in the United States and Japan: A Fundamental Overview and Comparative Analysis, 10 Wash. U. J. L. & Pol’y 161 (2002). URL: https://scispace.com/pdf/land-use-law-in-the-united-states-and-japan-a-fundamental-5cmd6hzvd1.pdf