УДК 342.9

Омельченко Андрій Володимирович,

доктор юридичних наук, професор,

завідувач кафедри цивільного та трудового права

Київського національного економічногоуніверситету імені Вадима Гетьмана

https://orcid.org/0000-0002-8407-8555

Анотація

Дослідження суспільних відносин у медичній сфері як предмета адміністративно-правового регулювання має на меті підвищення ефективності функціонування її адміністративно-правового механізму, створення належних організаційно-правових умов для покращення захисту прав та інтересів пацієнтів медичної сфери. Метою статті є характеристика суспільних відносин у медичній сфері як предмета адміністративно-правового регулювання.

Законодавство України про охорону здоров’я базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров’я.

Поняття «медична сфера» в законодавстві України не визначене. Це поняття є загальним і застосовується при характеристиці суспільних відносин у сфері охорони здоров’я, медичної допомоги та медичного обслуговування. Аналіз законодавства свідчить про те, що поняття «охорона здоров’я» є більш широким у порівнянні із поняттями «медична допомога» та «медичне обслуговування». Поняття «медична сфера» є складовою частиною більш широкого поняття «сфера охорони здоров’я». 

Суспільні відносини у медичній сфері як предмет адміністративно-правового регулювання мають такі ознаки: це суспільні відносини з приводу надання медичної допомоги та медичного обслуговування; зазначені суспільні відносини мають як публічно-правовий, так і приватно-правовий характер; суб’єктами діяльності у медичній сфері є заклади охорони здоров’я, реабілітаційні заклади, відділення, підрозділи та фізичні особи - підприємці, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, професійно підготовлені медичні працівники; предмет діяльності у медичній сфері визначається змістом медичної допомоги та медичного обслуговування.

Ключові слова: предмет права, адміністративно-правове регулювання, охорона здоров’я, медична допомога, медичне обслуговування, організація охорони здоров’я. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Стеценко С. Г. Медичне право України: підруч. для студ. ВНЗ / С. Г. Стеценко [та ін.] ; Національна академія прокуратури України, Інститут законодавства Верховної Ради України. К. : Правова єдність, 2008. 507 с.
2. Надюк З. О. Державне регулювання ринку медичних послуг в Україні: монографія / З. О. Надюк ; Класич. приват. ун-т. Запоріжжя : [б.в.], 2008. 296 с.
3. Сенюта І. Я. Медичне право: право людини на охорону здоров’я : [монографія] / І. Я. Сенюта. Л. : Астролябія, 2007. 223 с.
4. Волков В. Д. Медичне право України: практикум / В. Д. Волков, Л. М. Дешко, Ю. В. Мазур ; Донец. нац. ун-т, Донец. нац. мед. ун-т ім. М. Горького. Донецьк : Сучасний друк, 2010. 249 с.
5. Сучасне українське медичне право : монографія / Болотіна Н. Б. [та ін.] ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф., заслуж. діяча науки і техніки України С. Г. Стеценка. К. : Атіка, 2010. 495 с.
6. Стеценко В. Ю. Медичне право України (реформування охорони здоров’я в умовах страхової медицини) : монографія / Стеценко В. Ю., Токарєв Г. М. К. : Атіка, 2012. 142 с.
7. Майданик Р. А. Медичне право в системі права України : навч.-практ. посіб. / Р. А. Майданик. 2-ге вид., перероб. і допов. К. : Алерта, 2013. 35 с.
8. Медичне право України : практикум / [уклад. : Сенюта І. Я. та ін.] ; за заг. ред. І. Я. Сенюти. Львів : Світ, 2014. 294 с.
9. Миронова Г. А. Приватноправове регулювання особистих немайнових відносин у сфері надання медичної допомоги: монографія / Г. А. Миронова ; [відп. ред. акад. НАПрН України О. Д. Крупчан] ; НДІ приват. права і підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака Нац. акад. прав. наук України. Київ : НДІ приват. права і підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака НАПрН України, 2015. 308 с.
10. Сенюта І. Я. Цивільно-правове регулювання відносин у сфері надання медичної допомоги: питання теорії і практики : [монографія]. Львів : Медицина і право, 2018. 638 с.
11. Медичне право : навч.-метод. посіб. / [уклад.: Г. В. Муляр, О. С. Ховпун, Г. П. Шуст] ; Акад. праці, соц. відносин і туризму. Київ : Акад. праці, соц. відносин і туризму, 2019. 134 с.
12. Чеховська І. В. Медичне право : навч. посіб. / І. В. Чеховська ; Ун-т держ. фіск. служби України. Ірпінь : Ун-т ДФС України, 2020. 479 с.
13. Ямненко Т. М. Правове регулювання медичних послуг: навч. посіб. для студентів спец. 081 «Право» / Ямненко Т. М. ; Нац. авіац. ун-т, Юрид. ф-т. Київ : Вид-во Людмила, 2020. 163 с.
14. Сіделковський О. Л. Єдиний медичний простір України: адміністративно-правові засади створення: монографія / Сіделковський О. Л. ; Міжрегіон. Акад. упр. персоналом. Київ : Чалчинська Н. В., 2020. 325 с.
15. Медичне право : підручник / [С. О. Болдіжар та ін. ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. С. Б. Булеци, д-ра юрид. наук, доц. М. В. Менджул] ; ДВНЗ «Ужгород. нац. ун-т», Юрид. ф-т. Ужгород : Рік-У, 2021. 719 с. 86
16. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. К.: «Укр. енцикл.», Т. 5: П-С. 2003. 736 с.
17. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч.: у двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін. К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. 592 с.
18. Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
19. 19Основи законодавства України про охорону здоров’я: . Закон України від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text
20. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії : Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2017-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2017-14#Text

 УДК 347.6

Кожура Людмила Олександрівна,

доктор юридичних наук, професор,

директор Юридичного інституту

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

Маркарян Марина Валеріївна,

кандидат юридичних наук

Анотація

У даній статті розкрито особливості проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України.У даній статті розкрито особливості проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України.

Визначено, що проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України характеризується такими основними особливостями: 1) нормативно-правовою основою регулювання суспільних відносин щодо предмету дослідження є закони України «Про державну службу» та «Про дипломатичну службу»; 2) дипломатична служба є особливим видом державної служби, що належить до публічної служби; 3) при визначенні особливостей проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України потрібно відмежовувати такі поняття, як «адміністративний службовець» та «дипломатичний службовець», що відповідають родовому поняттю «посадові особи дипломатичної служби»; 4) подвійна система рангів: дипломатичним службовцям присвоюється дипломатичний ранг, адміністративним – ранг державного службовця; 5) наявність привілеїв та імунітетів у працівників закордонних дипломатичних установ України, що встановлені та гарантуються нормами міжнародного та внутрішньодержавного права України та країни перебування; 6) під час проходження дипломатичної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України відбувається періодична ротація, тобто планове заміщення посад дипломатичної служби в органах дипломатичної служби посадовими особами дипломатичної служби; 7) розширеній перелік підстав припинення державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України, на відміну від державних службовців інших державних органів.

Виділяється три різновиди посад в органах дипломатичної служби, а саме: дипломатичні посади, адміністративні посади та посади працівників, які виконують функції з обслуговування, що загалом значною мірою впливає на порядок та умови зайняття посади, особливості перебування на ній та процедуру припинення трудових відносин.

З урахуванням доктринальних досліджень вітчизняних науковців та на підставі чинного законодавства України, що регулює питання проходження державної та дипломатичної службивиокремлено основні складники проходження державної служби посадовими особами дипломатичної служби закордонних дипломатичних установ України.

Ключові слова: державна служба, публічна служба, дипломатична служба, консульська служба, представництва, консульства. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про дипломатичну службу: Закон України від 07.06.2018 р. № 2449-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2449-19#Text1.
2. Малиновський В.Я. Публічна служба в Україні: підручник. Київ: Видавничий дім «Кондор», 2018. 312 с.3.
3. Дрозд О. Проходження державної служби в Україні як складова предмета адміністративно-правового регулювання. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 10. С. 97–101.4.
4. Федчишин С.А. Дипломатична служба України: організаційно-правові засади: дис. … д-ра юрид. наук, 2021. 511 с.5.
5. Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2449-19#Text6.
6. Про затвердження Положення про працівників, які виконують функції з обслуговування в органах дипломатичної служби: Наказ МЗС України від 11.01.2019 № 9. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0134-19#Text7.
7. Vienna Convention on Diplomatic Relations 1961. URL: https://legal.un.org/ilc/texts/instruments/english/conventions/9_1_1961.pdf8.
8. Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру: Міжнародний документ від 14.03.1975. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_254#Text9.
9. Панов А.В. Дипломатична і консульська служба: підручник. Ужгород: Аутдор-Шарк, 2015. 270 c. 

УДК 349.3

Щербатюк Олексій Олегович

e-mail: [email protected]

Анотація

В даній науковій статті висвітлено юридичні гарантії забезпечення права осіб з обмеженими можливостями на здобуття вищої освіти. Запропоновано дієві кроки, які сприятимуть гарантуванню права осіб з обмеженими можливостями на здобуття вищої освіти.

Нормами національного законодавства визначено, що особа з особливими освітніми потребами - особа з інвалідністю, яка потребує додаткової підтримки для забезпечення здобуття вищої освіти.

Для оптимізації процесу здобуття особами з особливими потребами вищої освіти, безумовним, є впровадження та сприяння подальшому розвитку глобалізаційних процесів, розвитку відео зв’язку, застосування та популяризація мультимедійних технологій тощо, що допоможе покращити процес навчання.

Автором внесено пропозиції, що органам публічної адміністрації для забезпечення права осіб з обмеженими можливостями на здобуття вищої освіти необхідно здійснити наступні кроки: 1. закріплення на законодавчому рівні положень, які зобов’язують заклади вищої освіти організовувати навчальний процес так, щоб навчання осіб з особливими освітніми потребами здійснювалося за спеціальними освітніми програмами з використанням спеціальної учбово-навчальної літератури та засобів навчання; 2. створення у структурі вищих навчальних закладів спеціальних навчально-реабілітаційних підрозділів; 3. організація курсів підвищення кваліфікації серед науково-педагогічного персоналу для здобуття спеціальних навичок подання навчального матеріалу студентам з числа осіб з обмеженими можливостями; 4. запровадження варіативного підходу та спеціальне обладнання навчальних аудиторій з вільним доступом до них осіб з особливими потребами; 5. запровадження дієвої державної концепції інклюзивного навчання на загальнодержавному рівні; 6. розроблення та прийняття програм перспективного розвитку щодо задоволення особливих освітніх потреб осіб з інвалідністю; 7. дієва інформаційна політика популяризації інклюзії з метою створення необхідних умов для зміни негативних стереотипів і ставлення до неповносправних людей в українському суспільстві на основі досягнення соціальної солідарності і соціальної справедливості.

Ключові слова: особа з обмеженими можливостями, вища освіта, конституційне право, інклюзивне навчання, дуальне навчання.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Кравченко М. В. Актуальні проблеми соціального захисту інвалідів в Україні. Державне управління: теорія та практика. 2010. № 2. URL: www.academy.gov.ua/ej/ej12/txts/10kmvziu.pdf.
2. Інвалідність. URL: https://www.msp.gov.ua/timeline/invalidnist.html
3. Конвенція про права осіб з інвалідністю. Міжнародний правовий акт від 06.03.2010. Офіційний вісник України. № 101. 2009. Ст. 3496.
4. Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні: Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII. Відомості Верховної Ради УРСР, 1991. № 21. Ст.252.
5. Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні: Закон України від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV. Відомості Верховної Ради України, 2006. № 2-3. Ст.36.
6. Безкоштовна вища освіта для осіб з інвалідністю за спеціальністю “Соціальна робота”. URL: https://www.prostir.ua/?grants=bezkoshtovna-vyscha-osvita-dlya-osib-z-invalidnistyu-za-spetsialnistyu-sotsialna-robota
7. Церклевич В.С. Реалізація права на отримання вищої освіти молоддю з обмеженими функціональними можливостями у зарубіжній практиці: від дискримінації до інтеграції. Збірник наукових праць Хмельницького інституту. 2009. С.67-71. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpkhist_2009_1_18.
8. Булик І.Л. Адміністративно-правове забезпечення права на освіту інвалідів. Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні: ІІІ Всеукраїнська науково-теоретична конференція, Національна академія внутрішніх справ, 2012. С.81-83.
9. Малишевська І. Право на вищу освіту осіб з особливими освітніми потребами та інвалідністю у законодавстві України. «Особлива дитина: навчання і виховання». № 2, 2015. С.27-34.

УДК 342.9

Холодков Андрій Валерійович

e-mail: [email protected]

Анотація

В даній науковій статті розкрито поняття та особливості адміністративної відповідальності за правопорушення у бюджетній сфері. Визначено, що бюджетно-правові відносини охороняються не лише нормами фінансового права, але й нормами інших галузей, передусім, адміністративного права. Виняткова роль адміністративно-правового інструментарію пояснюється тим, що саме у нормах КУпАП передбачено переважаючу більшість діянь, які відповідно до адміністративного законодавства визнаються бюджетними правопорушеннями.

Адміністративна відповідальність за правопорушення у бюджетній сфері – це урегульована нормами процесуального права примусова діяльність уповноважених суб’єктів, що полягає в застосуванні до правопорушника норм бюджетного законодавства адміністративних стягнень.

Особливостями адміністративної відповідальності за правопорушення у бюджетній сфері є: 1) склад адміністративного порушення норм законодавства про порушення бюджетного законодавства визначено в ст. 164-12 КУпАП «Порушення бюджетного законодавства»; ст. 164-14 КУпАП «Порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти»; 3) ст. 184-1 КУпАП «Неправомірне використання державного майна»; 4) ст. 164-2 КУпАП «Порушення законодавства з фінансових питань»; 2) передбачає застосування до правопорушників адміністративних стягнень та фінансових санкцій; 3) об’єктом є суспільні відносини, що виникають в сфері бюджетного законодавства; 4) підвідомчість справ бюджетні порушення належить: районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді); органи державного фінансового контролю; 5) до адміністративної відповідальності за порушення норм бюджетного законодавства притягаються: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, суб’єкти провадження господарської діяльності, посадові особи органів публічної адміністрації; 6) акт про притягнення до адміністративної відповідальності приймається колегіально; 7) протокол мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, державного фінансового контролю та Рахункової палати України.

Ключові слова: адміністративне правопорушення, бюджетне законодавство, бюджет, державне майно, адміністративна відповідальність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Бардаш С.В. Класифікація принципів контролю як складного поліморфного явища. Економіка та держава. 2012. No 7. С. 4–8.
2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07.2010 р. № 2456-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від від 14.07.2015 р. № 596-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10#Text
4. Гетманець О. П. Бюджетний контроль як напрям публічної фінансової діяльності. Публічне право. 2016. № 2 (22). С. 124-133.
5. Гетманець О. П.. Бюджетне законодавство України як об’єкт бюджетного контролю. Форум права. 2016. № 4. С. 66–71. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2016_4_13.pdf
6. Бех Г.В. Фінансове право України: Підручник. / За ред. М.П. Кучерявенка. К.: Юрінком Інтер, 2006. 319 c.
7. Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07.2010 р. № 2456-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text
8. Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади. К.: Наук. думка; ІДП НАН України, 2004. 304 с.

 УДК 342.6

Самойленко Григорій В’ячеславович

e-mail: [email protected]

Анотація

У даній статті розкрито поняття, особливості та принципи бюджетного контролю в Україні. Визначено, що сутність та призначення контролю полягає у спостереженні за діяльністю підконтрольного суб’єкта; отриманні об’єктивної й достовірної інформації щодо стану законності та дисципліни на цьому суб’єкті; виявленні причин та умов, які сприяють правопорушенням, а також вжиття заходів щодо притягнення порушників законності та дисципліни.

Зазначено, що бюджетний контроль – це правова форма імперативної діяльності органів державної влади, що здійснюється на постійній основі із використанням специфічних форм та передбачає, у разі необхідності, оперативне втручання уповноважених публічних органів у діяльність підконтрольних суб’єктів, застосуванні заходів щодо попередження та усунення порушень бюджетного законодавства, виявленні причин та умов, що сприяли порушенням бюджетних норм, застосуванні заходів відповідальності.

Об’єктом бюджетного контролю є відповідні бюджети (державний, місцевий) та діяльність учасників бюджетних правовідносин. А суб’єктами бюджетного контролю є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації державної та комунальної форми власності, їх посадові особи. 

Виокремлено особливості контролю за дотриманням бюджетного законодавства: 1) здійснюється щодо коштів Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів, прийнятих у встановленому чинним законодавством України порядку; 2) реалізується учасниками бюджетного процесу; 3) здійснюється відповідно до бюджетного законодавства України; 4) реалізується на всіх стадіях бюджетного процесу; 5) наділений специфічними методами контролю.

Запропоновано під принципами бюджетного контролю пропонуємо розуміти основоположні ідеї, що визначають правові засади складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Ключові слова: контроль, бюджетний контроль, перевірка, аудит, державний бюджет, місцевий бюджет.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Кузьменко О.А. Пророченко В. В. Контроль за виконанням Державного бюджету України як функція управління : дис. ...канд. юрид. наук. К., 2002. 97 с.
2. Косінов С. А.. Контроль у демократичній державі : монографія. Х. : Право, 2015. 360 с.
3. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 26.01.1993 № 2939-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2939-12
4. Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07.2010 № 2456-VI URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2456-17
5. Гетманець О. П. Бюджетний контроль як напрям публічної фінансової діяльності. Публічне право. 2016. № 2 (22). С. 124-133.
6. Бабін І.І. Бюджетне право України: навч. посібник. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2010. 296 с.
7. Воронова Л.К. Фінансове право України: навч. посіб: Київ, 2014. 407 с.
8. Латковський П. П.Правове регулювання бюджетного контролю в Україні: автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2017. 24 с.
9. Козинець І. Г. Мета і задачі бюджетного. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 3. С. 91-94.
10. Гетманець О. П.. Бюджетний контроль: організаційно-правові засади : монографія. Харків : Екограф, 2008. 308 с.
11. Гетманець О. П.. Методи бюджетного контролю. Право і Безпека. 2009. № 3. С. 91-95.
12. Лімська декларація керівних принципів контролю : Декларація від 01.01.1977. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/604_001
13. Гетманець О. П.. Правові принципи бюджетного контролю. Форум права. 2017. № 5. С. 84-90.
14. Письменна Т. Принципи бюджетного контролю: теоретична інтерпретація та практика виконання. Світ фінансів. 2011. № 4. С. 115–127.
15. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
16. Григор’єв Д. Поняття та особливості бюджетного контролю в Україні. Підприємництво, господарство і права. 2018 №2. С. 124-130.