УДК 342.565

Саадулаев Анзор Ібрагімович,

суддя, Шевченківський районний суд м. Київ
e-mail: [email protected]

Анотація

Стаття призначена правовому регулюванню статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні. Наголошено, що регулювання будь-яких суспільних відносин потребує наявної сучасної нормативно-правової бази. Саме на державу покладено обов’язок шляхом нормативно-правового регулювання забезпечити захист прав та законних інтересів іноземців та осіб без громадянства як учасників суспільних правовідносин.

Звертається увага, що основне місце серед нормативно-правових актів, якими регулюється правовий захист іноземців та осіб без громадянства, належить Конституції України, відповідно до якої іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом. Крім Конституції України, акцентовано увагу важливу роль інших нормативно-правових актів: законодавчих та підзаконних нормативних актів, яким належить чільне місце та роль у механізмі правового регулювання статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні.

Підкреслено, що важливу роль в правовому становищі іноземців та осіб без громадянства відіграє спеціальне законодавство, а також норми процесуального законодавства, зокрема, Кодексу адміністративного судочинства України.

Розкрито роль міжнародних актів та встановлено, що міжнародні нормативно-правові акти є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому нормами національного законодавства. Звертається увага на важливу роль судової практики Європейського суду з прав людини у захисті прав, свобод та інтересів іноземців та осіб без громадянства.

Зроблено висновок, що з метою захисту прав, свобод та законних інтересів іноземці та особи без громадянства, а також інші категорії осіб мають право звернутися як органу публічної влади, так і до суду, у тому числі й адміністративного.

Ключові слова: законодавство, іноземці, права, свободи, нормативне регулювання, судовий захист. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Трубецкой Е. Н. Лекции по энциклопедии права. Кн. М.: Т-во Тип. А. И. Мамонтова, 1917. 227 с.
2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / Пер. з рос. Харків: Консум, 2001. 656 с.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права ( Енциклопедичний курс ) Підруч. Х.: Еспада, 2006. 776 с.
4. Справа «Нур Ахмед та інші проти України» (Заява № 42779/12 та 5 інших заяв): рішення Європейського суду з прав людини від 18.06.2020 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_f21 (дата звернення 09.10.2021) 

УДК: 342.95 (477)

Дмитренко Сергій Миколайович,

здобувач Закладу вищої освіти
«Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
https://orcid.org/0000-0003-2408-0212

Анотація

У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, охарактеризовано поняття «предмет» та визначеного його правову інтерпретацію. Проаналізовано теоретико-юридичні підходи до визначення поняття «предмет контролю» в різних сферах суспільних відносин. Акцентовано увагу на змісті та особливостях предмету самоврядного контролю в сфері земельних відносин, на підставі чого побудовано його визначення. Предмет самоврядного контролю в сфері земельних відносин визначено як матеріальний елемент об’єктивної дійсності, у зв’язку з яким земельні відносини виникають, припиняються і змінюються, оцінка якого забезпечує встановлення контролюючими суб’єктами стану відповідності або невідповідності законодавчо закріпленим стандартам, вимогам та нормам підконтрольного об’єкту.

Ключові слова: контроль, самоврядний контроль, земельні відносини, предмет контролю. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Охріменко І.В. Витрати та собівартість в регулюванні економічних відносин сільськогосподарських підприємств: дис. … д-ра екон. наук: 08.00.04. Київ: Інститут аграрної економіки Української академії аграрних наук. 2009. 120 с.
2. Толковый словарь русского языка / Под ред. Ушакова Д.Н. Т.3-Т.4. М.: Гос. из-во иностр. и нац. словарей, 1940. 987 с.
3. Бичкова С.С. Експертиза в цивільному процесі України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. Київ: Національна академія внутрішніх справ України. 2003. 177 с.
4. Демиденко В.О. Предмет правового регулювання муніципального права України. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2013. №3. С.125-131.
5. Апаров А.М. Правове забезпечення фінансового контролю діяльності органів влади: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Київ: Національний університет біоресурсів і природокористування України. 2009. 209 с.
6. Стефанюк І. Фінансовий контроль: визначення поняття і системи. Економіка, фінанси, право. 2001. № 7. С. 3-6.
7. Белуха Н.Т. Теория финансово-хозяйственного контроля: Учебник. К.: Выща шк., 1990. 279 с.
8. Билінін Я.В. Правове регулювання фінансового контролю в сфері міжбюджетних відносин: дис. … канд. наук: 12.00.07. Донецьк: Донецький юридичний інститут Луганського державного університет внутрішніх справ. 2007. 215 с.
9. Гаруст Ю.В. Предмет, об’єкт та суб’єкти контролю у сфері оподаткування. Право і безпека. 2005. №4.5. С.61-64.
10. Ногина О.А. Налоговый контроль: вопросы теории. СПб.: Питер, 2002. 160 с.
11. Касьяненко Л.М. Правові основи здійснення фінансового контролю органами державної податкової служби України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Ірпінь: Державна податкова адміністрація України Національна академія державної податкової служби України. 2004. 230 с.
12. Ковтун Н.Н. Судебный контроль в уголовном судопроизводстве России: дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.09. Нижний Новгород. 2002. 520 с.
13. Чуприна Ю.Ю. Завдання, предмет і межі судового контролю в оперативно-розшуковому процесі України. Форум права. 2017. №1. С.195-204.
14. Дубинський О. Об’єкт та предмет контролю за додержанням законодавства на транспорті в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2018. №11. С.76-80.
15. Ромасько В.О. Державний контроль у сфері будівництва: адміністративно-правові засади: автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07. Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ. 2010. 19 с.
16. Орехова І.С. Державний контроль у сфері господарської діяльності: адміністративно-правові засади: автореф. дисертації на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса: Одеська національна юридична академія. 2009. 17 с. 

УДК 342.95

Шеметенко Людмила Петрівна,

суддя П’ятого апеляційного
адміністративного суду

Анотація

Досліджуються наукові підходи до визначення системи суб’єктів адміністративної юрисдикції. Зауважується на множинність уповноважених органів (посадових осіб), які призначені розглядати відповідні публічно-правові спори. До таких суб’єктів дослідники відносять: органи держави та їх посадові особи, органи місцевого самоврядування та їх внутрішні, колегіальні, організаційні структури (адміністративні комісії). Щодо визначення як суб’єктів адміністративної юстиції адміністративні комісії, в юридичній науці йде дискусія. Окремі вчені підкреслюють керівну роль у здійсненні адміністративної юрисдикції суду. З різних позицій наводиться класифікація суб’єктів адміністративної юриспруденції. Класифікація суб’єктів адміністративної юрисдикції здійснюється за правовою природою утворення органів адміністративної юрисдикції, за їхніми цілями та безпосередньою компетенцією, окрім того за способом прийняття рішення, за загальною, спеціальною, галузевою компетенцією. Йде наукова дискусія щодо реформування та скорочення суб’єктів адміністративної юрисдикції. Зміст правового статусу суб’єктів адміністративної юрисдикції визначається як загальний та спеціальний, до його структури включають: функціональну, предметну, територіальну, процесуальну компетенцію, організаційний блок і відповідальність. Зазначено про сукупність суб’єктів адміністративної юрисдикції як відповідну систему, яка складається із множинності елементів – судів, органів, посадових осіб, на яких законом покладено здійснення адміністративної юрисдикції; наявним є взаємозв’язок її складових; всіма її ланками здійснюється однотипна функція – адміністративна юрисдикція. З метою удосконалення системи суб’єктів адміністративної юрисдикції пропонується: уніфікувати повноваження таких органів, встановити критерії їх співвідношення на законодавчому рівні та конкретне компетенції.

Ключові слова: адміністративна юрисдикція, суб’єкти адміністративної юрисдикції, уповноважений державний орган, суд, публічно-правовий спір, адміністративна комісія. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Корепина А.В. Место института административной юрисдикции в системе отрасли административного права. Административное право и практика администрирования. 2015. №6. С. 38-43.
2. Банчук О.А. Адміністративне деліктне законодавство: зарубіжний досвід та пропозиції реформування в Україні / [авт.-упор. О.А.Банчук] ; Центр політико-правових реформ. К. : [Центр політико-правових реформ], 2007. 912 с.
3. Бердник С. Місце адміністративних комісій у системі органів адміністративної юрисдикції. Право і суспільство. 2012. №2. С.146-150.
4. Бердник С. Юрисдикційна діяльність адміністративних комісій за адміністративно-деліктним законодавством України. Публічне право. 2012. № 3 (7). С. 391-395.
5. Анохіна Л. С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Харків, 2001. 21 с.
6. Гулягин А.Ю. Субъекты административной юрисдикции: структура и содержание: автореф. диссертации на соиск. науч. степ. докт юрид. наук: 12.00.11. Москва, 2011. 32 с.
7. Фиалковская И.Д. Правовой статус государственных органов, осуществляющих административную юрисдикцию. Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. Серия: Право. 2001. № 1. С. 301-307.
8. Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України : навч. посіб. К. : Юрінком Iнтер, 2008. 496 с.
9. Соколов Е.С., Пекер И.Ю. Понятие, виды, классификации и систем субъектов административной юрисдикции. Международный журнал гуманитарных и естественных наук. 2017. 11. С. 254-257.
10. Остапенко Т.А. Суб’єкти адміністративного судочинства України. Сучасний стан та перспективи розвитку української правової системи: Всеукраїнська конференція, м. Львів, 16 липня 2011 р. Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2011. Т. ІІ. URL: https://ks.arbitr.gov.ua/sud5024/8/8/733
11. Михайлов О.В. Суб’єкти адміністративного процесу (судочинства): підходи до класифікації. Юридичний науковий електронний журнал. 2014. №6. С.131-138.
12. Петрухин А.А. Субъекты административной юрисдикции: автореф. диссертации на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук: 12.00.14. М., 2005. 24 с.
13. Горбунова О.Ю. Адміністративно-юрисдикційна діяльність Національної поліції України. Міжнародний науковий журнал "Інтернаука". Серія : Юридичні науки. 2017. № 1. С. 24-27. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnjiu_2017_1_7
14. Осипова О.В. Субъекты административной юрисдикции: автореф. диссертации на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук: 12.00.14. М., 2004. 28 с.
15. Шлапко Т.В., Глущенко Ю.С. Правові аспекти функціонування та тенденції розвитку системи суб’єктів адміністративної юрисдикції в Україні. Тенденції розвитку юридичної науки в інформаційному суспільстві: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 29-30 грудня 2017 року) / за ред. Г.О. Ульянової; уклад.: О.В. Дикий, Ю.Д. Батан. Одеса : Гельветика, 2017. С. 183–185.
16. Василів С.С. Суб’єкти, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення: поняття та види. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія : Юридичні науки. 2016. № 845. С. 40-45.

УДК 342.95

Шеметенко Людмила Петрівна,

суддя П’ятого апеляційного
адміністративного суду

Анотація

Розглядаються наукові підходи до визначення понять «юрисдикція» та «адміністративна юрисдикція» у словниковому та доктринальному тлумаченні. Відмічено, що поняття «юрисдикція» є одним із основних у правовій науці, зокрема, теорії права, судочинстві, адміністративному, цивільному, господарському, податковому праві, що зумовлено появою та формуванням відповідних та інших видів юрисдикції.

Загальним у дослідженні цих понять є їх виведення із суті категорії «юрисдикція». Аналіз словникових визначень дає підставу вказати на таку основну рису юрисдикції, як віднесення її, насамперед, до судової, про що не завжди прямо зауважується у наукових публікаціях. Розмежовано поняття «юрисдикція» та «юрисдикційна діяльність».
Досліджено, що розуміння поняття «адміністративна юрисдикція» дослідниками є різноплановим, що зумовлено відсутністю законодавчого визначення, появою нових форм суспільних відносин та органів публічної влади, що впливає на його трактування, складністю прояву на практиці.

Адміністративна юрисдикція розглядається у вузькому (більшістю авторів) та широкому розумінні. У вузькому трактуванні адміністративна юрисдикція визначається як врегульована законом діяльність уповноваженого органу (його посадової особи) щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративної відповідальності – адміністративних стягнень. До широкого визначення адміністративної юрисдикції науковці включають адміністративний процес, адміністративні процедури, її охоронну, виховну, регулятивну функції, критерії, види.

Підтримуємо погляд дослідників, які пропонують відмову від «вузького-широкого» розуміння адміністративної юрисдикції і розширення її суб’єктного складу шляхом визнання судів в якості суб’єктів адміністративної юрисдикції.

Ключові слова: юрисдикція, адміністративна юрисдикція, уповноважений орган, судова гілка влади, публічно-правовий спір. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Большой юридический словар / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских / М.: Инфра-М. 1999. 790 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови. / Уклад. і голвний редактор В.Т.Бусел / К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004.1440 с.
3. Словарь иностранных слов. 16-е узд., испр. М. М.: Рус.яз., 1988. 624 с.
4. Чернышов Д.В. Особенности института юрисдикции в административном праве и процессе. Понятие и признаки. Вестник Нижегородского университета им. Н.И.Лобачевского. 2015. №1. С.214-220.
5. Административная юрисдикция: учебник. Оренбург: ООО ИПК «Университет», 2015. 271 с.
6. Колпаков В.К., Гордєєв В.В. Юрисдикція адміністративних судів. Монографія. В 2-х книгах. Книга 1. Х.: Харків юридичний, 2011. 352 с.
7. Головко В. В. Понятие и признаки административной юрисдикции. Научный вестник Омской академии МВД России. 2014. № 4 (55). С.60-63. 
8. Горовенко С.В., Изюмова Е.С. Административная юрисдикція органов государственного управления в сфере игорного бизнеса. Вестник Челябинского государственного университета. 2015. № 25 (380). Право. Вып. 45. С. 67–75.
9. Логвиненко А.О. Процесуальна форма реалізації компетенції органу публічної адміністрації: сутність і систематизація. Право і суспільство. 2019. №4. С.205-210.
10. Коміссаров С. Сутність адміністративно-юрисдикційної діяльності. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2015. № 3. С. 100–107.
11. Сідей Я.Я. Розмежування адміністративної юрисдикції з іншими видами юрисдикції у сфері судової компетенції. Підприємництво, господарство і право. 2018. №6. С. 196-200.
12. Адміністративно-юрисдикційна діяльність Національної поліції України: Навч. посібник / За заг. ред. заслуженого юриста України В.А.Глуховері. Дніпро: Дніпроп. держ. унт внутр. справ, 2016. 264 с.
13. Вовк П.В. Поняття адміністративної юрисдикції в парадигмі правової держави. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 2. С. 517 – 519.
14. Бевзенко В.М. Критерії адміністративної юрисдикції. Судебно-юридическая газета. 2020. 29 травня URL: https://sud.ua/ru/news/blog/169927-kriteriyi-administrativnoyi-yurisdiktsiyi
15. Романяк М.М. Сутність адміністративної юрисдикції та процесуальних форм її реалізації: окремі питання визначення. Держава та регіони. Серія Право. 2017. №1 (55). С.93-97.
16. Безпалова В.І. Загальна характеристика адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції. Bulletin of the Penitentiary Association of Ukraine. 2019. № 3(9). С.139-146.
17. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text
18. Салищева Н.Г. Административная юрисдикция // Большая российская энцикопедия. 2004. URL: https://slovaronline.com/browse/d4c36259-6adb-3b48-b325-
19. Рябченко О.П. Юрисдикція як процесуальний інститут забезпечення законності у сфері державної митної справи: загальна характеристика. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. №4. С. 147-150.
20. Панкова О.В. Современная концепция административной юрисдикции: опыт критического переосмысления. Lex russica. № 2 (147) февраль 2019. С.57-68. 

УДК 347.78

Стременовський Сергій Миколайович,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри правознавства
Міжнародного приватного університету імені Пилипа Орлика

Анотація

Досліджуються різнобічні аспекти правової регламентації авторства та співавторства. Увага акцентується на таких упущеннях законодавчого характеру, як декларативне зазначення угоди про співавторство, відсутність визначення умов її виникнення, тощо. Розглянуті проблеми реалізації співавторства під час написання колективного твору науки, створення музикального твору, твору образотворчого мистецтва, інтерв’ю.

Автор прийшов до висновку, що співавторство широко поширено у багатьох наукових, літературних, образотворчих жанрах. Розподіл майнових і особистих немайнових прав співавторів залежить від виду співавторства - роздільного чи нероздільного. Співавторство в музичних творах може бути виділене лише в разі залишення при цьому цілістності твору, а в творах образотворчого мистецтва – його естетичної цінності. Право на авторство в інтерв’ю залежить від творчого внеску інтерв’юйованого та особи, яка позує в фотографічному творі.

Ключові слова: авторство, співавторство, законодавство, критерії визначення, особливості розділу авторських прав, роздільне та нероздільне співавторство, музикальний твір, твір образотворчого мистецтва, інтерв’ю. 

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 року № 3792 – ХІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3792-12/stru2
2. Котляр А.О. Співавтори як первісні суб’єкти авторського права: окремі проблеми правової регламентації. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2012. №11 (133). С.93-99.
3. Жарко О.Г. Щодо критеріїв визначення подільного і неподільного співавторства. Право і суспільство. №3-2, частина 3, 2015, с.56-58.
4. Яворська О. Презумція авторства та її застосування в судовій практиці. Вісник Львівського університету. Серія юридична. 2016. Випуск 62. С. 99–106.
5. Мазуренко С. Проблемні аспекти визначення співавторства в цивільному законодавстві України. Актуальні проблеми держави та права. 2008. Вип.43.С.66-70.
6. Дюкарєва К.Ю. Договір між співавторами творів науки: правова природа, поняття й ознаки. Науковий вісник Херсонського державного університету. Випуск 4. Т.1.2016. С.53-59.
7. Яркіна Н. Спільні права інтелектуальної власності: їх виникнення та здійснення. Вісник Академії правових наук України. 2010. №4. С.145-155.
8. Соавторство. URL: http://lawinweb.ru/soavtorstvo/
9. Сичивиця О. Авторство і псевдоавторство в науці, Стаття перша, Критерії авторства і проблеми співавторства. Соціологічні проблеми людини. 2016. №2. С.47-54.
10. Ульянова Г.О. Привласнення авторства і примусу до співавторства як порушення авторських прав. Молодий вчений. 2015. Лютий. № 2 (17). С.874-877.
11. Ренн О.М. Колективна публікація в академічному виданні: проблемні аспекти у площині творчості та етики. Наука України у світовому інформаційному просторі. Вип. 8. К.: Академперіодика, 2013. С. 107-115.
12. Шикова Л.В., Баженов В.А. Проблеми співавторства на музичні твори. Вісник Приазовського державного технічного університету. Серія : Економічні науки. 2016. Вип. 31 (1). С.206-210.
13. Авторське право в міжнародно-правовому аспекті. Навчально-методичний посібник. Уклад. А.М. Євков. Х., 2010. 126 с.
14. Николаенко А. 11 главных вопросов об авторском праве в сфере искусства. URL: https://mind.ua/ru/openmind/20179534-11-glavnyh-voprosov-ob-avtorskom-prave-v-sfere-iskusstva
15. Чурпіта Г.В. Авторське право на твори образотворчого мистецтва: автореф. дис ... канд. юрид. наук: 12.00.03. Харків. 2003. 20 с.
16. Тимофеев А.А. Авторское право на интервью. Электронный научный журнал «Медископ». 2009. Выпуск №2. URL: https://goo.su/DlC
17. Улітіна О. Особливості розподілу авторського права на фотографічний твір, що створений за участю моделі. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2019. №1. С.17-21.
18. Вязанкина Н.А. Проблемы авторского права на фотографические произведения. Збірник тез наукових робіт учасників III Міжнародної цивілістичної наукової конференції студентів та аспірантів 4-5 квітня 2008 р. О., 2008. С. 45-46.