УДК 340.12

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.2

Зеленко Інна Павлівна,

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-0226-7481

Анотація

У статті висвітлено дискусійні питання судової правотворчості, що набувають особливої актуальності в контексті чергового етапу судової реформи. Автором представлено історико-правову ретроспективу етапів відповідно до зміни підходів до судової правотворчості – від її прийняття до повного заперечення. Розкрито загальні ознаки судової правотворчості як одного із видів правотворчості. Представлено дискусійні питання правотворчості, які пов’язані із специфічними рисами судової правотворчості. Автор у ході дослідження пропонує відмінні доктринальні бачення судової правотворчості. При цьому акцентується, що домінуюча правова доктрина України протягом тривалого часу не дозволяла судову правотворчість. Продемонстровано що до суб’єктів судової правотворчості можна віднести тільки вищі судові органи у межах національної правової системи права, тому що вищі судові органи видають правові акти, які є обов’язковими для виконання та можуть видавати, змінювати та скасовувати норми права. Наголошено, що правотворча функція судів цілком сумісна з конституційним принципом поділу державної влади. Звернуто увагу на те, що залишаються недостатньо розглянуті процесуальні правила (які встановлюють послідовність здійснення правотворчих дій), їх тривалість у часі (моменти їх початку та завершення), процесуальні правила судової правотворчості (які визначають послідовність вчинення дій судової правотворчості). Набуло подальшого розгляду питання про співвідношення понять правотворчості та тлумачення норм права, яке остаточно так і не вирішене. Також, звернуто увагу, що остаточно не вирішеним є питання про співвідношення понять правотворчості та тлумачення норм права. Автор наголошує, що у світлі реформаційних процесів теорія судової правотворчості набуває подальшого переосмислення у особливо чутливо кризових умовах життя суспільства та сприятиме розвитку громадянського суспільства й визнанню України дійсно правовою державою.

Ключові слова: правотворчість, судова правотворчість, ознаки судової правотворчості, правовий прецедент, судова практика.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Філик Н.В., Калістратов О.О. Особливості правотворення в діяльності судових органів. Юридичний вісник. 2012. № 4 (25). С. 40-44.
2. Кізлова О.С. Категорії «судовий прецедент» і «судова практика» в системі джерел цивільного права Право і суспільство. 2015. № 6 (3). С. 83-88.
3. Козюбра М. Судова правотворчість: аномалія чи іманентна властивість правосуддя Право України. 2016. № 10. С. 38-48.
4. Монтескье Ш. О духе законов. М., 1964., с. 64.
5. Требецкой Е. Н. Энциклопедия права: издательство по запискам студентов. Киев, 1906. 182 с. СПб., 1998.
6. Курский Д. И. Избранные статьи и речи / сост.: Г.Н.Амфитеатров, А.С.Курский, М.Л. Шифман. Москва, 1948. 198 с.
7. Судебная практика в советской правовой системе. Москва, 1979. 328 с.
8. Стецик Н.В. Судова правотворчість: загальнотеоретична характеристика. Часопис Академії адвокатури України. 2010. № 8 (3). С. 1-5.
9. Малишев Б.В. Судова правотворчість як наукова категорія порівняльного правознавства. Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку. Зб. Статей. Київ, 2009. 712 с.
10. Сердюк В.О. Судова правотворчість в контексті здійснення правової реформи в У країні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. 2013. Випуск 21. Частина ІІ. Том. С. 90–93.
11. Корнев А. В. Сравнительный анализ понимания судебного правотворчества в англо-саксонской и романо-германской правових системах. URL: http://www.kapartner.ru/sravnitelnii_analiz/ (дата звернення: 05.01.2020).
12. Соломонюк О. Я. Проблематика судової правотворчості в науковій літературі. Молодий вчений. 2018. № 7(1). С. 232-235.
13. Романюк Я. Судова правотворчість в умовах реформування правосуддя: постановка проблеми. Право України. 2016. № 10. С. 9-20.

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.1

Соболь Євген Юрійович,
доктор юридичних наук, професор,
завідувач кафедри державно-правових дисциплін
та адміністративного права
Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-0804-8354

Корнійченко Анастасія Олександрівна,
аспірант, асистент кафедри державно-правових
дисциплін та адміністративного права
Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-7826-4386

Анотація

Стаття присвячена дослідженню детермінанти та форми булінгу як негативного соціального явища, за яке чинним законодавством України передбачено юридичну відповідальність.

Зосереджено увагу на аналізі поняття «детермінант». Визначено, що детермінантами булінгу є причини та умови його виникнення. Авторами наголошується, що під причинами булінгу необхідно розуміти його підстави (конкретні чинники), а під умовами – певні сприятливі обставини, які уможливлюють реалізацію насильницьких дій.

Авторами обґрунтовано, що підставою для булінгу може стати будь-який з наступних чинників: зовнішній вигляд, успішність або неуспішність у навчанні, певні фізичні можливості особи, її здібності, матеріальний стан, особливості характеру.

У статті зазначено, що умови булінгу варто розглядати в широкому та вузькому значенні. У вузькому значені під умовою булінгу доцільно розуміти конкретні обставини вчинення цькування, що має місце між чітко визначеними учасниками в певний проміжок часу (окремо взятий випадок здійснення булінгу). У такому разі під умовами булінгу будуть розумітися час, місце його вчинення, інші обставини, які мають значення при ідентифікації дій як булінгу. У широкому значенні умови булінгу розуміються як всі глобально існуючі обставини, які уможливлюють реалізацію такого негативного явища як булінг. Зроблено висновок, що, в контексті широкого розуміння, умови булінгу варто поділяти на наступні групи: соціальні, економічні, правові, культурно-етичні, морально-психологічні тощо.

У ході дослідження окремо приділено увагу сімейному становищу як детермінанті, яка може виступати одночасно як причиною, так і умовою булінгу.

У статті запропоновано також під формою булінгу розуміти зовнішнє вираження насильницьких дій, які можуть бути фізичними (зокрема, сексуальними, економічними) та психологічними (словесними, письмовими).

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, детермінанти, причини, умови, форми, булінг, протидія, запобігання та профілактика булінгу.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови; уклад. і голов. ред. В. Бусел. К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. 1736 с.
2. Словник української мови; редкол.: І. Білодід (гол.) та ін.: в 11т. Т.  Київ: Наук. думка, 1977. 799 с.
3. Словник української мови; редкол.: І. Білодід (гол.) та ін.: в 11т. Т.  Київ: Наук. думка, 1979. 659 с.
4. Поляничко А. Насильство в загальноосвітніх навчальних закладах: сутність, причини поширення, наслідки. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 2013. Вип. 35. С. 48-53.
5. Стоп шкільний терор: Особливості цькування в дитячому віці. Профілактика та протистояння булінгу. URL: http://uire.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/Doslidzhennya-buling.pdf (дата звернення: 10.01.2020).
6. Прібиткова Н. Булінг у закладах освіти: поняття, структура, причини та шляхи подолання. Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави. Харків, 2017. С. 58-61.
7. Olweus D. Aggressors and Their Victims: Bullying at School. In: Frude N., Gault H. (Eds) Disruptive Behavior in Schools. New York, Willey&Sons, 1984. P.57-76.
8. Джуська А., Джуський В. Булінг – порушення права дитини на повагу до її гідності. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки. Том 30 (69). № 2. С. 26-33.
9. Поляруш С. Поняття та проблема правового захисту від шкільного булінгу. Актуальні проблеми правової науки і державотворення в Україні в контексті правової інтеграції : матеріали Х Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 100-річчю підготовки охоронців правопорядку в Харкові (м. Суми, 20–21 трав. 2017 р.). МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. Суми, 2017. С. 211–213.

Титульна сторінка

УДК 340.1

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.35

 Сікорський Олександр Петрович,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри адміністративного та конституційного права

НУК ім. адмірала Макарова

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-7411-0937

 Зільник Анастасія Юріївна,

студентка магістратури

НУК ім. адмірала Макарова

e-mail: [email protected]

 Анотація

Стаття присвячена актуальній проблематиці визнання судового прецеденту як повноцінного джерела права в країнах романо-германської правової сім’ї. Доцільність вивчення цього питання, обґрунтовано як в площині наукового так і практичного значення, оскільки на сьогодні, за допомогою судового прецеденту, як джерела права країнах романо-германської правової системи, можливо усунути прогалини у законодавстві, коли відсутня відповідна норма закону. У дослідженні представлена періодизація формування романо-германської правової сім’ї в контексті становлення інституту судового прецедента як джерела права. Розглянуто місце судового прецеденту у сучасній практичній площині зарубіжних країн в контексті застосування джерел права романо-германської правової системи. Крім того, у статті, проаналізовано питання співвідношення прецеденту з іншими джерелами права та досліджена правова природа судового прецеденту в правовій системі континентальних країн в цілому. Окреслено головні причини відмінностей інституту судового прецеденту в країнах континентального права від особливостей його визнання у країнах романо-германської сім’ї. Разом з тим, авторами акцентовано увагу на особливостях процедури та суб’єктів формування, визнання та застосування судового прецеденту як джерела права  у країнах англосаксонської правової системи судового прецеденту.

Розглянуто поняття судової практики в країнах романо-германської правової системи, відповідно до якої здійснюється тлумачення та застосування норм права при вирішенні конкретних випадків, а також досліджено особливості застосування судового прецеденту в країнах романо-германської правової системи. В рамках дослідження встановлено основні тенденції щодо зміни статусу судового прецеденту як повноцінного джерела права в країнах англосаксонської правової системи.

Ключові слова: судовий прецедент, джерела права, правова доктрина, судова практика, країни континентального права, країни загального права.

Повний текст:

Список використаних джерел:

• Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. К.: «Укр. енцикл.», 1998. URL: http://leksika.com.ua/19470204/legal/pretsedent_pravoviy
• Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. К.: Юрінком Інтер, 2006. 688 с.
• Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В. А. Туманова. М.: Междунар. отношения, 1996. 400 с. URL: http://lib.ru/PRAWO/rene.txt
• Марченко М. Н. Судебное правотворчество и судейское право: учебное пособие. 2-е изд., перераб. и доп. Москва: Проспект, 2017. 448 с.
• Порівняльне правознавство : підручник / С.П.Погребняк, Д. В. Лук’янов, І. О. Биля-Сабадаш та ін. ; за заг. ред. О. В. Петришина. Х.: Право, 2012. 272 с.
• Марченко М. Н. Правовые системы современного мира. Учебное пособие. М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. 400 с.
• Кросс Р. Прецедент в английском праве / Р. Кросс; под общ. ред.: Ф. Решетников (предисл.); пер., предисл.: Т. Апарова. М.: Юрид. лит., 1985. 238 с.
• Уолкер Р. Английская судебная система. М.: Юридическая литература, 1980. 631 с.

УДК 347.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.34

Сікорський Олександр Петрович,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри адміністративного та конституційного права

факультету морського права,

НУК ім. адмірала Макарова

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-7411-0937

 Терещенко Марина Олександрівна,

студентка магістратури

НУК ім. адмірала Макарова

e-mail: [email protected]

 Анотація

Стаття присвячена історико-правовому аналізу становлення та розвитку інституту виконавчого провадження в Україні. У статті розглянуто історичні етапи становлення та розвитку системи примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) починаюачи з ХІ-ХІІ ст. і по наш час, коли в Україні було введено інститут приватного виконавця.

Досліджено нормативно-правову базу, на якій ґрунтувалося примусове виконання рішень в Україні за часів незалежності та роль судів у здійсненні виконавчого провадження, зокрема процесуальні питання, пов’язанні з виконанням судових рішень та рішень інших органів та судовий контроль за виконанням судових рішень. Акцентовано увагу на періодизації формування вітчизняної нормативно-правової бази щодо становлення інституту виконавчого провадження. Детально вивчено позиції українських науковців щодо правового регулювання виконавчого провадження, застосовуючи аналогію цивільного процесуального права.  Встановлено законодавчі положення інституційних законів та  галузевих кодифікованих законодавчих актів.

Крім того, у статті проаналізовано нормативно-правові акти, якими введено мораторії на звернення стягнення на деяке майно певних категорій боржників, розглянуто зміни в чинному законодавстві, які відбудуться з вступом в силу 21.10.2019 року Кодексу України з процедур банкрутства, а також охарактеризовано основні принципи виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». В рамках дослідження вивчено законодавчо закріплені принципи Державної виконавчої служби Укаїни та виконавчого провадження в цілому.

Акцентовано увагу на актуальності оновлення нормативно-правової бази та на необхідності вдосконалення механізмів виконавчого провадження.

Ключові слова: судове рішення, виконавець, закон, виконавчий документ, процес, мораторій.

Повний текст:

Список використаних джерел:

1. Яковлів А. Українське право URL: http://litopys.org.ua/cultur/cult15.htm
2. Декрет о суде от 22 ноября 1917 г. URL: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/DEKRET/o_sude1.htm
3. Декрет о суде № 2 от 15 февраля 1918 г. URL: http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/DEKRET/o_sude1.htm
4. Решетникова И. В. Понятие гражданського процесуального права, его соотношение с другими отраслями права. В кн. Гражданский процесе / Под ред. К. И. Комиссарова, Ю. К. Осипова II Изд-во «БЕК». М., 1996.
5. Цивільний процесуальний кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15/print
6. Білоусов Ю. В. Виконавче провадження: навч. посіб. К. : Прецедент, 2005.
7. Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print
8. Про виконавче провадження: Закон України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19