УДК 342.733

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.22

Горбань Євген Анатолійович,
аспірант юридичного факультету
 Державного університету інфраструктури технологій
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0003-2998-7788

Анотація

Спершу слід зробити такі висновки: під правовою основою розуміти правовий документ, що характеризує певну поведінку суб'єкта господарської діяльності, як протиправний та передбачає його форму та розмір відповідальності, а саме: закон та договір. Ця підстава складається з чотирьох елементів – умов господарської юридичної відповідальності: а) факт господарського правопорушення, тобто порушення закону, умов договору, урядового договору тощо, що спричиняє збитки чи іншу шкоду на майнові права та інтереси потерпілого (кредитора). Господарське порушення є наслідком протиправної поведінки правопорушника. Це може бути дія чи бездіяльність, яка порушує правову норму, заплановане завдання, договір тощо; б) збитки, спричинені порушенням господарських зобов’язань або встановленими вимогами щодо провадження господарської діяльності; в) причинно-наслідковий зв’язок між протиправною поведінкою злочинця та шкодою, заподіяною жертвою. Це повинно бути причинно-наслідковим зв’язком, коли протиправне діяння або бездіяльність є об'єктивною причиною такого впливу, як шкода чи інша шкода, яку зазнав потерпілий (кредитор); г) вина правопорушника - учасника господарських відносин. По-друге: це негативне суб'єктивне ставлення злочинця до прав та законних інтересів потерпілого. Слід мати на увазі застереження закону, згідно з яким учасник економічних відносин несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання або порушення правил провадження господарської діяльності, якщо не буде застосовано, що він використав усі залежні від нього заходи щодо запобігання економічному правопорушенню. Якщо інше не передбачено законом чи договором, суб'єкт господарювання несе відповідальність за економічне порушення господарського зобов’язання, якщо він не підтвердить, що належне виконання зобов'язання було неможливим через форс-мажор, тобто надзвичайні та неминучі обставини даних умови господарської діяльності. Не враховуються такі обставини, зокрема порушення зобов’язань контрагентами порушника, відсутність необхідних товарів для виконання зобов’язань на ринку, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ЦК). Автор пропонує розглянути фактичні життєві ситуації, які характеризуються законом чи договором як протиправні. Перш за все, фактичні підстави для господарської відповідальності слід розрізняти за предметом та об’єктом.

Ключові слова: законодаство, відповідальність, функції, господарсько-правові санкції, публічне адміністрування.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Щербини; КНУТШ. Київ : Юрінком Інтер, 2012. 528 с.
2. Вінник О.М. Господарське право : навчальний посібник; МОНУ. 2-ге вид., змінене та доп. Київ : Правова єдність, 2009. 768 с.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підручник; пер. з рос. Харків : Консум, 2006. 656 с.
4. Господарський кодекс України. Офіційний вісник України. 2003. № 11. С. 303.
5. Вінник О.М. Господарське право : навчальний посібник; МОНУ. 2-ге вид., змінене та доп. Київ : Правова єдність, 2009. 768 с.
6. Новошицкий А.Н. Эффективность выполнения системой санкций компенсационной функции / А.Н. Новошицкий. Донецк, 1975. 23 с.
7. Господарський кодекс України. Офіційний вісник України. 2003. № 11. С. 303.
8. Господарське право: підручник / [Ю. Є. Атаманова та ін]; за заг. ред. Д.В.Задихайла, В.М.Пашкова; Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого». Х. : Право, 2012. 693 с.
9. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. К.: Юрінком інтер, 2003. 480 с.
10. Вінник О.М. Господарське право : навчальний посібник; МОНУ. 2-ге вид., змінене та доп. Київ : Правова єдність, 2009. 768 с.
11. Беззубов Д. О., Бухер М.О. Завдання системи забезпечення захисту підприємництва в Україні. Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. 2017. № 3. С. 108-113.
12. Армаш Н.О., Слінько І.В. Методика отримання, перевірки та реалізації інформації щодо корупційних діянь. Держава та регіони (Серія «Право»). 2006.  № 1. С. 7-14.
13. Хозяйственное право : Учебник / Ин-тут экономико-правовых исследований НАН Украины; Авт.:В.К.Мамутов, Г.Г.Знаменский и др.;Под ред. Мамутова В.К. Киев : Юринком-Интер, 2002. 912 с.

УДК 681.3.06

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.21

Буран Олександр Андрійович,
аспірант кафедри державно-правових дисциплін
та адміністративного права
Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0003-3066-4425

Анотація

У статті проведено дослідження шляхів використання спеціальних інформаційних технологій в духовно-релігійному житті держави, як загроза для національної безпеки України. Розглянуто основні напрями національної безпеки через призму духовно-релігійної складової та визначено їх основні об’єкти. Автором звернуто увагу на духовно-релігійний суверенітет нації та зроблено висновок, що посягання на державний суверенітет у духовно-релігійній сфері призводить до загальної дестабілізації в країні.

Акцентовано особливу увагу на міжконфесійних конфліктах як значної загрози духовно-релігійної складової національної безпеки держави та проаналізовано причини цих конфліктів. Встановлено, що  значний вплив на духовно-релігійну складову національної безпеки держави здійснює деструктивна діяльність закордонних клерикальних центів, що являють собою іноземні релігійні об’єднання, діяльність яких супроводжується розробкою механізму неправомірного втручання у внутрішні справи держави. Визначено та проаналізовано основні загрози, які потенційно можуть становити деструктивну діяльність закордонних клерикальних центрів.

З’ясовано, що на сьогодні в Україні набрав сили бурхливий процес творення нової моделі релігійно-церковного буття та акцентовано увагу на інтеграцію України у світовий соціокультурний простір. Встановлено, що особливу небезпеку для національної державності України становить активне використання осередків неокультів спецслужбами іноземних держав та іншими закордонними організаціями для створення механізму втручання у справи нашої держави. У зв’язку з цим розглянуто  основні загрози національній безпеці України від деструктивної діяльності неокультів та здійснено аналіз світового досвіду державно-церковних відносин. Зроблено висновок, що для України найбільш корисним є досвід державно-церковних відносин таких іноземних держав як: Німеччина, Австрія, Італія, Іспанія, Бельгія, Литва та інші.

Ключові слова: духовно-релігійна сфера, нетрадиційні релігійні культи, неокульт, міжконфесійний конфлікт, національна безпека.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Петрик В.М. Державно-церковні відносини у контексті національної безпеки України: Зб. наук. пр. Української Академії при Президентові України. «Реформування державної служби в Україні: стан, проблеми, перспективи». К.: Вид-во УАДУ, 1998. Вип. 2. Ч. 2. С. 95-97.
2. Остроухов В.В., Петрик В.М, Присяжнюк М.М. Інформаційна безпека (соціально-правові аспекти): Підручник за ред. Є.Д. Скулиша. К.: КНТ, 2010. 776 с.
3. Сьомій С.В. Міжнародні християнські організації і безпека України: Монографія. К., 1999. 267 с.
4. Петрик В. М., Сьомій С. В. та ін. Нетрадиційні релігійні та містичні культи України: Навчальний посібник / За заг. ред. В. В. Остроухова. К: Росава, 2003. 336 с.
5. Петрик В.М., Ліхтенштейн Є.В., Сьомін С.В. та ін. Новітні та нетрадиційні релігії, містичні рухи у суспільно-політичній сфері України: Монографія / За заг. ред. З.І. Тимошенко. К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. 331 с.
6. Петрик В.М., Остроухов В.В. Порівняльний аналіз законодавства Європи в контексті захисту духовно-релігійної безпеки держави, суспільства та окремих громадян від деструктивного впливу неокультів. Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони. №2. С. 88-92.
7. Сьомій С.В., Петрик В.М. Деякі шляхи вдосконалення державно-церковних відносин із застосуванням європейського досвіду. Збірник наукових праць Донецької державної академії управління. Серія: «Державне управління». 2003. Т. 4. Вип. 21. «Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами». С. 296-306.

УДК 351.746.2

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.20

Денищук Денис Євгенійович,
науковий співробітник
науково-дослідної лабораторії з проблем забезпечення діяльності поліції
Харківського національного університету внутрішніх справ
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-0285-8831

Погорілець Олена Валеріївна,
науковий співробітник
науково-дослідної лабораторії з проблем забезпечення діяльності поліції
Харківського національного університету внутрішніх справ
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0003-4739-4441

Анотація

Пресдтавлене автором дослідження спрямоване на окреслення проблемних питань правового регулювання приватної детективної діяльності в Україні. У досліджені розглянуті причини, що обумовлюють попит на детективні послуги. Також відмічено значення приватної детективної діяльності, її спрямованість на захист прав, свобод і законних інтересів громадян. Відзначено успішну світову практику з надання приватних детективних послуг.

Приділено окрему увагу законопроектам, спрямованим на врегулювання приватної детективної діяльності в Україні. Спираючись на тривалу історію спроб законодавців, щодо розбудови правової бази для узаконення приватної детективної діяльності в Україні, доведено складність та багатоаспектність цього питання.

Проаналізовано зміст останніх законопроектів запропонованих у цій сфері: проект Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» від 02.09.2019 року № 1228 та проект Закону України «Про детективні послуги» від 20.09.2019 року № 1228-1. Акцентовано увагу на найбільш дискусійних моментах представлених законотворчих документів. Порівняно їх структуру та зміст, відзначено особливості законопроектів, а також зазначено питання, що залишилися недостатньо врегульованими.

На основні проведеного аналізу законопроектів, автором зроблено висновок про необхідність їх доопрацювання. Сформульовано зауваження та надано пропозиції щодо законодавчого забезпечення діяльності приватних детективів в Україні. Окрім того, представлено пропозиції щодо переліку основних питань, які доцільно закріпити в законодавстві. У дослідженні наголошено на необхідності переосмислення змісту прав та обов’язків приватних детективів, спрямуванні їх діяльності, створенні законодавчої бази для запровадження відповідних засобів та механізмів реалізації приватної детективної (розшукової) діяльності, необхідності контролю з боку держави за якістю надання детективних послуг.

Ключові слова: приватна детективна діяльність, детективні послуги, законопроект, законодавство, правове регулювання.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 : Наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457 (v0457609-10). Дата оновлення: 29.11.2010. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vb457609-10 (дата звернення: 02.12.2019).
2. Національний класифікатор України. Класифікатор професій ДК 003:2010. Додаток А : Наказ Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. № 327(va327609-10). Дата оновлення: 15.02.2019. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/rada/show/vb457609-10 (дата звернення: 02.12.2019).
3. Черков В.О., Попов П.О. Приватна детективна діяльність в розвинутих країнах світу. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. № 2/2010. С. 248-259 URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlduvs_2010_2_35 (дата звернення: 02.12.2019).
4. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» від 02.09.2019 р. № 1228. URL: https:// w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66600 (дата звернення: 02.12.2019).
5. ГончаренкоІ.Б., МихайловаЮ.О. Проблемні питання законодавчих пропозицій щодо легалізації приватної детективної діяльності в Україні. Публічне право. № 2 (22) 2016. С. 196-203. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pp_2016_2_28 (дата звернення: 02.12.2019).
6. Про приватну детективну діяльність : Проект Закону України від 05.04.2000 р. № 5237. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=8121 (дата звернення: 02.12.2019).
7. Про приватну детективну діяльність : Проект Закону України від 07.04.2004 р. № 5380. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=17748 (дата звернення: 012.2019).
8. Про приватну детективну діяльність : Проект Закону України від 01.07.2004 р. № 5380-1. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=18584 (дата звернення: 012.2019).
9. Про приватну детективну діяльність : Проект Закону України від 25.02.2008 р. № 2120. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=31814 (дата звернення: 02.12.2019).
10. Про приватну детективну (розшукову) діяльність : Проект Закону України від 12.04.2010 р. № 6288. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=37435 (дата звернення: 02.12.2019).
11. Про приватну детективну (розшукову) діяльність : Проект Закону України від 13.12.2012 р. № 1093. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45071 (дата звернення: 02.12.2019).
12. Про приватну детективну (розшукову) діяльність : Проект Закону України від 28.12.2015 р. № 3726. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57580 (дата звернення: 02.12.2019).
13. Про приватну детективну (розшукову) діяльність : Проект Закону України від 08.02.2019р. № 10024. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=65453 (дата звернення: 02.12.2019).
14. Про приватну детективну (розшукову) діяльність : Проект Закону України від 02.09.2019 р. № 1228. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66600 (дата звернення: 02.12.2019).
15. Про детективні послуги діяльність : Проект Закону України від 20.09.2019 р. № 1228-1. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66919 (дата звернення: 02.12.2019).
16. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI. Дата оновлення: 28.11.2019. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/4651-17 (дата звернення: 02.12.2019).
17. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18.02.1992 р. № 2135-XII. Дата оновлення: 28.11.2019. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2135-12 (дата звернення: 02.12.2019).

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.19

Шевченко Анна Василівна,
кандидат юридичних наук,
суддя Київського окружного адміністративного суду
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0001-6783-9543

 Анотація

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню доступності при виконанні судових рішень в контексті удосконалення судового сервісу.
Автором запропоновано визначення змісту терміну «виконання рішення суб’єктів адміністративно-юрисдикційного захисту на користь заявника у спорах із суб’єктами владних повноважень» як втілення наслідків такого рішення у реальну дійсність, що може проявлятися у відновленні попереднього правового, фінансово-майнового стану, ліквідації дії публічних приписів, які обтяжують або ускладнюють становище особи, компенсації завданих збитків, відновлення, створення інших умов, які слугували підставною звернення за захистом. У статті підкреслено, що в теоретичному контексті судовий контроль є гарантією обов’язковості виконання судових та адміністративних рішень, як ключового принципу адміністративного судочинства. Визначено, що доступність адміністративно-юрисдикційного захисту при виконанні судових рішень забезпечується: належною, прозорою та зрозумілою правовою процедурою; дієвим судовим контролем;  якістю написання судового рішення; обґрунтованістю строків виконавчих процедур; уніфікованістю суб’єктів, що реалізують виконавчі процедури; відсутністю надмірного обтяження заявників. Окрім того, зауважено, що переорієнтування філософії виконання судових рішень на сервісний підхід зумовлюється рядом суттєвих переваг: сприяє удосконаленню міжвідомчої комунікації судів та органів державної влади; переорієнтовує увагу та відповідальність за настання правових, організаційних та фінансових наслідків на державного виконавця чи іншу особу, уповноважену на виконання судових рішень; забезпечується якість судових рішень; підвищує довіру до органів правосуддя та утверджує стандарт невідворотності відповідальності; мінімізує обсяг скарг на дії виконавців. У підсумку, констатується неефективність моделі автономного виконання рішення адміністративних судів публічними виконавцями окремої інституції.

Ключові слова: доступність, адміністративне судочинство, виконання судових рішень, якість судових рішень, спрощена процедура, розумність строків.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Барбакадзе Е.Т. Гарантии объективного и справедливого судебного разбирательства гражданских дел в судах общей юрисдикции: дисс. ... кандидата юридических наук: 12.00.15. Саратов, 2014. 177 с.
2. Бояринцева М. Поняття та види судових рішень адміністративних судів. Підприємництво, господарство і право. №6/2019. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2019/6/24.pdf (дата звернення: 06.01.2020).
3. Іванченко О. Система критеріїв оцінювання ефективності діяльності судів під час надання судових послуг. Підприємництво, господарство і право. 2 №. 11. С. 222-225.
4. Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 09.01.2013 № 28/12/13-13. URL: http://www.vasu.gov.ua/sudovapraktika/inf_list/il9_01_2013N28/4 (дата звернення: 06.01.2020).
5. Калинина Н.С. Правовые и организационные основы реализации судебной власти в Российской Федерации : диссертация ... кандидата юридических наук : 12.00.11. Москва, 2014. 204 с.
6. Кодекс адміністративного судочинства України : Кодекс України; Кодекс, Закон від 06.07.2005 № 2747-IV // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2747-15 (дата звернення: 06.01.2020).
7. Конституція України : Конституція України; Верховна Рада України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 06.01.2020).
8. Малихіна В.В.Проблеми доступності правосуддя в адміністративному судочинстві у період реформування судової системи України. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. № 4. С. 157-163. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvdduvs_2016_4_24 (дата звернення: 06.01.2020).
9. Посібник зі статті 6 право на справедливий суд (цивільна частина) // Рада Європи/ Європейський Суд з прав людини, 2013. URL: https://www.echr.coe.int/Documents/Guide_Art_6_UKR.pdf (дата звернення: 06.01.2020).
10. Пояснювальна записка до проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 11.2015. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57209 (дата звернення: 06.01.2020).
11. Про виконавче провадження : Закон України; Перелік від 02.06.2016 № 1404-VIII // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1404-19 (дата звернення: 06.01.2020).
12. Про гарантії держави щодо виконання судових рішень : Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/4901-17 (дата звернення: 06.01.2020).
13. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2453-17 (дата звернення: 06.01.2020).
14. Рекомендація Rec (2003) 16 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у галузі адміністративного права (ухвалена Комітетом Міністрів 9 вересня 2003 року на 851-му засіданні заступників міністрів). URL: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/Rec_2003_16_2003_09_09.pdf (дата звернення: 06.01.2020).
15. Справа "Нефедов проти України" (Заява N 30855/05) : Рішення; Європейський суд з прав людини від 20.12.2007 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/974_330 (дата звернення: 06.01.2020).

УДК 342.951

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.18

Терещук Галина Андріївна,
кандидат юридичних наук,
доцент кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права
Тернопільського національного економічного університету
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0001-8783-956X

 Анотація

У статті проаналізовано специфіку реалізації принципу транспарентності в органах виконавчої влади в частині використання новітніх засобів інформаційного менеджменту: подання електронних звернень та публічних електронних запитів; публікація відкритих даних; підвищення якості інформаційних продуктів. Електронна транспарентність в органах виконавчої влади – це основоположна засада організації публічного адміністрування, яка передбачає впровадження сучасних інформаційно-телекомунікаційних інструментів з метою створення умов для забезпечення обізнаності громадського суспільства про інституцію та напрямки діяльності органів виконавчої влади, їх посадових осіб. Передумовами розвитку діджиталізації та електронізації прозорості в органах виконавчої влади є: збільшення обсягу електронних звернень; виконання міжнародних зобов’язань з інформаційно-правового розвитку, в тому числі у зв’язку із приєднанням до Міжнародної хартії відкритих даних; необхідність підвищення культури менеджменту даних в епоху інформаційної перенасиченості; посилення вимог до публічної підзвітності тощо. Єдиний державний портал відкритих даних – це Інтернет-платформа, створення якої передбачено для: масштабування транспарентності публічної влади; уніфікації збору публічної інформації, розпорядниками якої є органи державної влади; здійснення контролю якості та повноти виконання вимог інформаційного законодавства та законодавства про доступ до публічної інформації в частині публікації відкритих публічних даних; забезпечення міжвідомчої комунікації та розбудови проектів на основі відкритих даних; організації методологічної, технічної підтримки в напрямку збору, обробки та публікації відкритих даних. Організація роботи для споживачів публічних відкритих даних у Єдиному державному порталі відкритих даних побудована за принципами пошуку та роботи: наборів даних за групами: будівництво; економіка; освіта і культура; сільське господарство; транспорт; земля; охорона здоров’я; соціальний захист; фінанси; екологія, молодь і спорт; податки; стандарти; юстиція; відкритих публічних даних за розпорядниками: міністерства; державні служби; державні агентства; державні інспекції; центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом; інші органи влади; національні комісії; відкритих публічних даних в розрізі регіонів; відкритих публічних даних за ключовими словами; відкритих публічних даних за форматами даних: XLSX, XLS, CSV, DOC, DOCX, ZIP, XML, PDF, СSV. Транспарентність в органах виконавчої влади – це не тільки принцип, виконання положень якого є обов’язком; саме інформаційна відкритість стала необхідністю нормального функціонування суспільства. Якщо зважити, що рівень обізнаності громадськості у різних видах публічної інформації, то, звичайно, можливо встановити певну пріоритетність відомостей. Певні види інформації мають бути апріорі не те що публічними чи відкритими, а максимально доступним та інтерабельними для сприйняття. Одним із таких видів є екологічна інформація, або інформація про стан довкілля.

Ключові слова: електронна транспарентність, інформаційний продукт, відкриті дані, органи виконавчої влади, обізнаність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Аналітична записка про стан роботи зі зверненнями громадян у 2018 році: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України URL: http://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=c0c0f616-f3e5-465e-b2efmiGromadianU2018-Rotsi (дата завернення: 08.01.2020).
2. Державна прикордонна служба України : відомості із Єдиного порталу відкритих даних URL: https://data.gov.ua/organization/derzhavna-prykordonna-sluzhba-ukrayiny (дата завернення: 08.01.2020).
3. Деякі питання приєднання до Міжнародної хартії відкритих даних : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 686-р // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/686-2016-%D1%80 (дата завернення: 08.01.2020).
4. Звіт про надходження та розгляд запитів на отримання публічної інформації Міністерства енергетики та захисту довкілля України за вересень 2019 року : відомості із офіційного веб-сайту Міністерства екології та природних ресурсів України. URL: https://menr.gov.ua/news/33190.html (дата завернення: 08.01.2020).
5. Звіт про стан виконання запитів на публічну інформацію за ІІІ квартал 2019 року : відомості із офіційного веб-сайту Міністерства розвитку громад та територій України. URL: http://www.minregion.gov.ua/gromadska-priymalnya/public-info/zvit-pro-stan-vikonannya-zapitiv-na-publichnu-informatsiyu/zvit-pro-stan-vikonannya-zapitiv-na-publichnu-informatsiyu-za-iii-kvartal-2019-roku-2/(дата завернення: 08.01.2020).
6. Інформація про стан розгляду запитів на інформацію в Міністерстві внутрішніх справ України за І півріччя 2019 року: відомості із офіційного веб-сайту Міністерства внутрішніх справ (https://mvs.gov.ua/).URL:https://mvs.gov.ua/ua/pages/6101_Informaciya_pro_stan_rozglyadu_zapitiv_na_informaciyu_v_Ministerstvi_vnutrishnih_sprav_Ukraini_za_I_pivrichchya_2019_roku.htm (дата завернення: 08.01.2020).
7. Ковтун М.С., Хрякова Н.О. Відкриті дані в Україні: сутність та стан розвитку. Форум права. 2018. № 2. С. 66–73. URL: http://nbuv.gov.ua/jpdf/FP_index.htm_2018_2_10.pdf (дата завернення: 09.01.2020).
8. Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів: відомості із Єдиного порталу відкритих даних (https://data.gov.ua/). URL: https://data.gov.ua/organization/natsionalne-ahentstvo-ukrayiny-z-pytan-vyiavlennia-rozshuku-ta-upravlinnia-aktyvamy-oderzhanymy (дата завернення: 09.01.2020).
9. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» № 2260 від 11.10.2019. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67065 (дата завернення: 08.01.2020).
10. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих питань державної служби та електронного документообігу: Закон України від 06.12.2019 № 2260: URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67065 (дата завернення: 08.01.2020).
11. Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2939-17 (дата завернення: 08.01.2020).
12. Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля : Постанова Кабінету Міністрів України; Положення від 30.03.1998 № 391 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/391-98-%D0%BF (дата завернення: 08.01.2020).
13. Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних : Постанова Кабінету Міністрів України; Положення, Перелік, Порядок від 21.10.2015 № 835 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/835-2015-%D0%BF (дата завернення: 08.01.2020).