УДК  342.9   

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.7

Сокуренко Олена Анатоліївна,
кандидат юридичних наук, доцент
доцент кафедри галузевого права та правоохоронної діяльності
Центральноукраїнського державного  педагогічного університету
імені Володимира  Винниченка
email: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-8169-3720

Анотація

У статті досліджується поняття та зміст принципів пенсійного забезпечення в Україні. На основі узагальнення, під принципами пенсійного забезпечення запропоновано розуміти основоположні засади, що виражають суттєві ознаки та визначають спрямованість правового регулювання  пенсійних правовідносин, складають предмет права пенсійного забезпечення та базуються на загальності, доступності, диференціації та стимуляції.

Здійснено аналіз положень чинного законодавства, якими визначаються принципи пенсійного забезпечення та проаналізовано погляди науковців відповідно тематики дослідження.

Враховуючи  наукові погляди, зазначено, що пенсійне забезпечення має будуватися на таких принципах: принцип загальності пенсійного забезпечення;  принцип доступності умов виникнення права на пенсійне забезпечення;  принцип багатотомності видів пенсійного забезпечення; принцип диференціації умов пенсійного забезпечення;  принцип права вибору пенсійного забезпечення; принцип надання пенсійного забезпечення на рівні не нижче від прожиткового мінімум; принцип здійснення пенсійного забезпечення на основі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та недержаного пенсійного страхування; принцип здійснення пенсійного забезпечення за рахунок коштів у цільових фондів; принцип охорони та захисту прав громадян на пенсійне забезпечення.

У ході дослідження з’ясовано, що старіння населення суттєво послаблює солідарну модель пенсійної системи. Якщо додати до цього типові для українців проблеми низьких зарплат та «зарплат у конвертах», виплат спеціальних пенсій, то в результаті утворюється дефіцит Пенсійного фонду.

Враховуючи проблематику пенсійного забезпечення, наголошено, що в сучасних умовах надзвичайної актуальності набуває «горизонтальний» принцип соціальної справедливості. Цей принцип є системою рівних організаційних та правових умов щодо реалізації права на пенсію всім учасникам суспільного життя, що забезпечується державою. Зазначено, що основою принципу соціальної справедливості пенсійної системі є залежність трудових пенсій від трудового вкладу громадян.

Огрунтовано, що принципи, які забезпечують правотворчість у розвитку пенсійної системі, реалізацію права та єдність правопорядку в цілому, впливають на роз’яснення норм законодавства їх тлумачення. На законодавчому рівні виступають критерієм оцінювання та легітимності. 

Ключові слова: пенсійне забезпечення, принципи, пенсійна система, населення, пенсія, виплати.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підручник. Київ : Алерта, 2013. 524 с.
2. Пенсійне забезпечення : підручник / О.М. Ярошенко, С.М. Прилипко, А.М. Слюсар та ін.; за ред. О.М. Ярошенка. Харків : Право, 2017. 308 с.
3. Пенсійне забезпечення : навчальний посібник / І.А. Вєтухова, Г.О. Яковлева, О.М. Ярошенко, за ред. В.В. Жернакова. Харків : Національний університет «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого», 2013. 230 с.
4. Сташків Б.І. Теорія права соціального забезпечення : навч. посіб. К. : Знання, 2005. С. 141-145.
5. Ждан М.Д. Особливості реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Харків. С. 51.
6. Хуторян Н. М. Пенсійні правовідносини в Україні : монографія. К. : Юрид. думка, 2013. 276 с.
7. Про пенсійне забезпечення : Закон України від 01.10.2011 № 1788-XII. Дата оновлення: 04.06.2019. URL : http://zakon1.rada.gov.ua. /cgibin/laws/main.cgi?nreg=1788-12. (дата звернення:25.12.2019).

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.6

Гірський Богдан Ориславович,
здобувач Тернопільського національного економічного університету
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-1193-7694

Анотація

Стаття присвячена аналізу зарубіжного досвіду правового регулювання статусу голови суду в контексті вивчення його позитивних та ефективних практик в цій сфері для української судової системи та реформи, що відбувається в ній. У статті автором проаналізовано положення Конституцій та нормативно-правових актів деяких сусідніх держав, а саме Білорусії, Молдови, Польщі.

У статті зауважено, що в кожній країні є ряд суттєвих переваг та недоліків правового регулювання правового статусу голови суду. Автором вказується, що потрібно в будь-якому випадку враховувати особливості історичного та соціального розвитку як держави, так суспільства, рівень правосвідомості, правової культури населення тощо. Також у дослідженні наголошується на суттєвому «прориві» українського законодавця у сфері комплексного врегулювання досліджуваних питань, тобто в Україні більш повно та якісно виписано коло аспектів, які неповною мірою або ж зовсім не згадані в законодавствах зарубіжних країн. Зокрема, серед них автор акцентує увагу на дисциплінарній відповідальності голови суду, повноваженнях голови суду кожного рівня судової системи, виборності голів судів суддями відповідного суду з числа суддів цього ж суду, значно менших термінах головування на посаді тощо. Тому автором констатується необхідність вкрай виваженого підходу до імплементації досвіду інших країн, принаймні щодо адміністративного статусу голови суду. Відтак, на відміну від інших правоохоронних органів або органів кримінальної юстиції, чи публічної адміністрації, судові інституції практично позбавлені зовнішньоорієнтованих функцій (адже їх основою функцією виступає правосуддя в країні), саме тому управлінські повноваження голови суду носять в першу чергу внутрішньо-організаційний зміст і спрямовані здебільшого на упорядкування процесів, що відбуваються безпосередньо в самому суді. Зроблено висновок, що у зарубіжних країнах має місце якісна регламентація досліджуваного аспекту судової діяльності.

Ключові слова: правовий статус, повноваження, функції, адміністративно-правовий статус, суддя, голова суду.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Призначення голів судів в інших державах. Вісник центру суддівських студій. 2009. №13 С. 11 URL: http://www.judges.org.ua/article/visnuk13.pdf (дата звернення: 24.12.2019).
2. Кравчук В.М. Вимоги, які пред’являються до суддів: компаративістське дослідження. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. №3. С 38-47.
3. Конституция республики Молдова URL: https://www.undp.org/content/dam/moldova/docs/Publications/Constitutia%20RM%20format%20mic%20Rus%20Tipar%2014-07-2016.pdf (дата звернення:25.12.2019).
4. Закон Модловы о статусе судьи N 544-XIII от 20.07.1995 URL: https://cnas.md/libview.php?l=ru&idc=183&id=555&t=/zakonodatelictvo/zakoni/zakono-ctatuce-cudii-N-544-XIII-ot-20071995 (дата звернення:25.12.2019).
5. Кодекс республики Беларусь о судоустройстве и статусе судей URL: http://kodeksy.by/kodeks-o-sudoustrojstve/statya-32 (дата звернення:25.12.2019).
6. USTAWA z dnia 27 lipca 2001 r. Prawo o ustroju sądów powszechnych URL:  http://prawo.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU20010981070/U/D20011070Lj.pdf (дата звернення:25.12.2019).

УДК 342.74

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.5

 Troshkina Kateryna Evgenivna,
Candidate of Juridical Science (Ph. D.),
Lecturer at the Department of state legal disciplines
and administrative law
Volodymyr Vynnychenko Central Ukrainian State
Pedagogical University
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-1795-7234

PECULIARITIES OF ESTABLISHMENT OF THE INSTITUTE OF CITIZENSHIP IN UKRAINE AND CERTAIN FOREIGN COUNTRIES

Annotation

The article examines the main historical stages of the formation of a national institute of citizenship and, accordingly, in certain foreign countries. The author made a historical excursion on the legal status of citizenship in Ancient Rome and Greece in the context of a distinction between the related concepts of citizenship and the institution of citizenship. In addition, the present study examines the features of its legislative consolidation, in particular the peculiarities of this process during the period of antiquity and the bourgeois revolution in Western Europe. The author also discloses the relationship between the process of becoming a research institute in foreign countries through the prism of gradual expansion of the scope of citizens' rights. The author draws attention to the characteristic tendency of the development of the concept of citizenship institute, namely the extension of it to new social categories of that time, including women, displaced persons, migrants, foreigners. The article presents the doctrinal visions of foreign scientists on the characteristic features of periodization of becoming a citizenship institute. The study analyzed the first constitutions and laws on citizenship in foreign countries, namely the United States, France, Germany. Emphasis is placed on the significant role of historical and political events in the process of formation of the institution of citizenship in different states and directly its normative fixing. The historical and legal aspect of the process of formation of the citizenship institute on the Ukrainian lands is considered, the main stages of its development in the era of national liberation competitions are determined. The author notes that the establishment of a citizenship institute in Ukraine began much later than in the countries represented in the study. First of all, the author determines this fact by the historical and political peculiarities of the formation of the Ukrainian statehood and nation.

Key words: legal institute, citizenship, becoming of citizenship institute, Ukrainian revolution.

Full text:

REFERENCES:

1. Buchakova, M. (2003). Filosofsko-pravovyye podkhody k opredeleniyu grazhdanstva. Psikhopedaogika v pravookhranitel'nykh organakh – Psychopedagogy in law enforcement, 2(20), 30-32. [in Russian].
2. Kulabukhova, A. (2016). Stanovlennya instytutu hromadyanstva Yevropeysʹkoho Soyuzu. Naukovyy visnyk Khersonsʹkoho derzhavnoho universytetu. Seriya «Yurydychni nauky» - Scientific Bulletin of Kherson State University. Legal Sciences Series, 1,31-35. [in Ukrainian].
3. Fan, I. (2002). ntichniye modeli grazhdanstva. Nauchnyy yezhegodnik IFiP UrO RAN – Scientific Yearbook of IFiP Ural Branch of RAS, 3, 92-107. [in Russian].
4. Meshcheryakov, A.(2003). Institut grazhdanstva: vozniknoveniye, soderzhaniye, tipy. Pravo i politika - Law and politics, 4, 24-29. [in Russian].
5. Nechaev, V., & Filippov, A.(Ed.). (2006). Jean-Jacques Rousseau. Pro suspilʹnyy dohovir chy pryntsypy politychnoho prava. It's all politics. Reader. Kyiv. [in Ukrainian].
6. Holovko,, & Fisun O. (2011). Kontseptsiya hromadyanstva Immanuyila Vallerstayna. Hileya. Istorychni nauky. Filosofsʹki nauky. Politychni nauky : Naukovyyy visnyk : zbirnyk naukovykh pratsʹ - Historical sciences. Philosophical Sciences. Political Science: Scientific Bulletin: Collection of Scientific Papers, 55(12), 566-572. [in Ukrainian].
7. Konstytutsiya Spoluchenykh Shtativ Ameryky. Konstytutsiyi zarubizhnykh krayin. Navchalʹnyy posibnyk – Constitution of the United States of America. Constitution of foreign countries. Tutorial. Kharkiv. [in Ukrainian].
8. Deklaratsiya prav lyudyny i hromadyanyna. Konstytutsiyi zarubizhnykh krayin. Navchalʹnyy posibnyk – Declaration of Human and Citizen's Rights. Constitution of Foreign Countries. Tutorial. [in Ukrainian].
9. Konstitutsii i zakonodatel'nyye akty burzhuaznykh gosudarstv (ХVІІ-ХІХvv.) – Constitutions and legislative acts of bourgeois states (XVII-XIX centuries). Moscow: Legal literature. [in Russian].
10. Ado, A. (Ed.), (1990). Dokumenty istorii Velikoy frantsuzskoy revolyutsii. (Vol. 1). Moscow: Moscow University Publishing House. [in Russian].
11. Tokareva, T. (2013). Stanovleniye i razvitiye instituta grazhdanstva vo Frantsii [Formation and development of the institution of citizenship in France] (Extended abstract of Candidate’s thesis). Moscow. [in Russian].
12. Istoriya derzhavy i prava zarubizhnykh krayin ta pravovi systemy svitu – History of the state and law of foreign countries and legal systems of the world. Retreived from http://zen.in.ua/novij-chas/franc%D1%96ya/konstituc%D1%96jn%D1%96-zakoni-1875 (accessed: 12. 2019). [in Ukrainian].
13. Kutafin, O. (2003). Rossiyskoye grazhdanstvo. Monografiya. Moscow: Lawyer. [in Russian].
14. Gessen, V. (1909). Poddanstvo, yego vozniknoveniye i prekrashcheniye. (Vol. 1). Petersburg True. [in Russian].
15. Zakon o priobretenii i utrate federalizatsii i naturalizatsii. 1 iyunya 1870 g. – The law on the acquisition and loss of federalization and naturalization. June 1, 1870. Retreived from http://www.documentarchiv.de/nzjh/ndbd/bundes-staatsangehoerigkeit_ges.html (accessed: 12.2019). [in Russian].
16. Zakon o grazhdanstve Reykha. 22 iyulya 1913 – The Reich Citizenship Act. July 22, 1913. Retreived from http://www.documentarchiv.de/ksr/1913/reichs-staatsangehoerigkeitsgesetz.html (accessed: 12.2019). [in Russian].
17. Geymbukh,(2013). Institut grazhdanstva FRG v kontekste yevropeyskogo prava. Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta. Pravo – Bulletin of Tomsk State University. Right, 4(10), 74-80. [in Russian].
18. Konstytutsiya Nimetsʹkoyi imperiyi (Veymarsʹka Konstytutsiya) 11 serpnya 1919 roku – Constitution of the German Empire (Weimar Constitution), 11 August 1919. Retreived from : http://hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1919(08)11.reich.php (accessed: 12.2019). [in Ukrainian].
19. Surzhynskyy, M (2011). Instytut hromadyanstva Ukrayiny: konstytutsiyno-pravovyy aspekt : monohrafiya. NAS of Ukraine, V.M. Koretsky. Kyiv: Scientific Thought. [in Ukrainian].

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.4

Турковський Олександр Ярославович,
Голова Дніпропетровського обласного
територіального відділення
Антимонопольного комітету України
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-6193-6027

Анотація

У статті проаналізовано форми діяльності територіальних підрозділів Антимонопольного комітету України. Автором наведено доктринальні погляди науковців на класифікацію форм діяльності центральних органів виконавчої влади. Серед правових форм діяльності територіальних підрозділів Антимонопольного комітету України досліджено нормотворчу, правозастосовчу, установчу та контрольну форми діяльності. Неправові форми, що характеризуються однорідною діяльністю, що не пов’язана з учиненням юридично значущих дій і прийняттям правових актів, представлені у дослідженні організаційною та матеріально-технічною. Автором наводяться спільні ознаки правових форм діяльності підрозділів Антимонопольного комітету України. Запропоновано обґрунтування необхідності дослідження форм діяльності даних територіальних підрозділів, як складових державного управління у сфері конкуренції. Зауважено,що в сучасних умовах удосконалення механізмів управління у сфері економічної конкуренції можливе, зокрема завдяки оптимізації конкурентного адміністрування. Разом з тим, з огляду на обсяг повноважень територіального відділення, визначений законодавством, та приймаючи до уваги особливості його адміністративно-правового статусу автор робить висновок, що в існуючому правовому полі територіальне відділення Антимонопольного комітету України може використовувати як засоби субординаційного характеру, так й характеру координації-взаємодії. Підсумовуючи, наведено авторські пропозиції по удосконаленню існуючої системи управління конкурентними відносинами та контролю за дотриманням таких відносин з метою прискорення процесу формування проконкурентної культури в українському суспільстві.

Ключові слова: управління у сфері економічної конкуренції, територіальні підрозділи Антимонопольного комітету України, форми діяльності органів публічної влади, класифікація правових та неправових форм діяльності територіальних підрозділів Антимонопольного комітету України.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. С.Г. Серьогіної. X.: Право, 2005. 256 с.
2. Кельман Л.М. До питання про співвідношення понять правозастосовної діяльності та реалізації права: теоретико-правовий аспект. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ, № 4, C.33.
3. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. К.:Атіка, 2003. С 369.
4. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. М.: Омега-Л, 2004. С.
5. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник / За ред. Я.Ю. Кондратьева. К.: Юрінком Інтер, 2003. С. 42; Муніципальне право України: Підручник/За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. К.: Юрінком Інтер, 2001. С. 191.
6. Васильєв А.С. Підготовка і прийняття управлінських рішень: організаційно-правові проблеми. Одеса: АО БАХВА, 1997. С. 61–62.
7. Кочерин Е.А. Основы государственного и управленческого контроля. М.: Филинъ, 2000. С. 71.
8. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. X.: Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого, 1999. С. 7.

УДК 340.12

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.3

Поляруш Світлана Іванівна,
кандидат історичних наук, доцент,
 доцент кафедри державно-правових
 дисциплін та адміністративного права
Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-1157-3248

Анотація

Спираючись на віровчення Стародавнього Сходу та філософську думку античності і Риму, у статті охарактеризовано соціальний статус жінки як учасниці гендерних відносин у період стародавньої історії.  Констатовано, що у стародавньому суспільстві домінували погляди на жінку як обʼєкт управління з боку чоловіків. Наведені приклади виходу жіноцтва на публічну арену суспільного життя. Підкреслено намагання жінок зламати соціальні стереотипи щодо гендерних ролей. Звернуто увагу на пояснення жіночого начала Інь і його взаємодію з чоловічим началом Ян у давньокитайському трактаті „Книзі Змін”. Зазначено, що трактування державного управління як керівництва сімʼєю у конфуціанстві, не дало можливості китайським філософам вийти за межі патріархального підходу до ролі і місця жінки у суспільстві. Відзначено, що у філософії Стародавньої Індії сформувалося три культурні моделі ставлення до жіноцтва: петріархальна у брахманізмі, матріархальна у санкхʼя та протоегалітарна у буддизмі. Висунуто припущення, що найбільш прогресивним вченням був буддизм. Продемонстровано, що мусульманське віровчення арабського світу поступово відходило від лояльного ставлення до жіноцтва через зіткнення з патріархальними традиціями завойованих народів. Розглянуто особливості ставлення до жінок з боку давньогрецьких мислителів Платона, Арістотеля та Піфагора. На основі аналізу наукових доробок українських вчених відмічено, що серед грецьких філософів найбільш прогресивним у питанні ставлення до жіноцтва був Платон з його ідеєю створення ідеальної держави рівних можливостей для чоловіків і жінок. Підкреслено, що у Стародавньому Римі навіть Ціцерон не виходив за межі традиційних поглядів суспільства на роль жінки. Оцінено публічно-правове і приватно-правове становище жінки-громадянки Риму. Зроблено висновок, що чоловічий світ усіляко витісняв жіноцтво із публічної сфери життя і лише окремі найбільш прогресивні мислителі стародавнього часу ламали вказані традиції.

Ключові слова: соціальний статус жінки, конфуціанство, індійські віровчення, іслам, філософія античності, Ціцерон.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Гендерна абетка для українських медіа / Котова-Олійник С., Стельмах Б., Ярош О.: посібник / Софія Котова-Олійник, Богдана Стельмах, Оксана Ярош. Луцьк: Волинська мистецька агенція «Терен», 2013. 106 с.
2. Ліщук Л. Гендерні ролі в історії цивілізації. Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. пр. К., 2007. Вип. 63. С. 214-227.
3. Перші поетеси: кодекс давньогрецької жіночої поезії / Упорядкування, переклад з давньогрецької, передмова і коментарі Т. Лучука. Львів: Видавництво «Астролябія», 2019. 448 с.
4. Нєбитов А. Еволюція форм сексуальної експлуатації жінок у стародавньому світі. URL: http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/402/1/34.pdf (дата звернення: 12.2020).
5. Кравець В. Проблеми міжстатевих та шлюбно-сімейних стосунків у Античній Греції. URL: file:///C:/Users/User/Desktop/Формування прав жінок/2013 Міжстатеві стосунки стародав.Греції.pdf (дата звернення: 12.2020).
6. Коваленко Є. Становлення культури менеджменту в Стародавньому Китаї. Культура і сучасність. 2018. № 1. С. 26-33.
7. Чжижун Г. Жіночий портрет у китайському живописі ХХ – початку ХХІ століття : образно-стильова еволюція: дис. … д-ра мистецтвознавства. Харків, 2019. 416 с.
8. Святненко І. Конфуціанство та гендерна культура Японії. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/stapttp_2016_72_4%20(2).pdf (дата звернення: 12.2020).
9. Ісаєва Н. Тематична парадигм а китайської класичної жіночої поезії як відображення потенціалу субверсивності. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/Lits_2017_1(1)__22.pdf (дата звернення: 12.2020).
10. Святненко І. Гендерна культура в індуїзмі: Традицоналістський та модернізаційний аспекти. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/364-Article%20Text-692-1-10-20161018.pdf (дата звернення: 12.2020).
11. Шамсутдинова-Лебедюк Т. Сімейно-шлюбні відносини в ісламі: релігієзнавчий аспект: автореф. дис. … канд.філософ.наук. К., 2005. 20 с.
12. Івченко Ю. Роль жінки в історії античної філософії. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2014. Вип. 29. Ч.2. Т.1. С.12-14.
13. Бондаренко Н. Історичні аспекти розвитку вчень про права жінок. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/FP_index.htm_2011_2_15%20(6).pdf (дата звернення: 12.2020).
14. Корженко В. Гендерні відносини: філософські ідеї та соціальні практики в античному суспільстві. URL: file:///C:/Users/User/Desktop/Формування%20прав%20жінок/01.pdf (дата звернення: 12.2020).
15. Малютіна І. Категорія „жінка” у публічному і приватному праві Стародавнього Риму. URL: file:///C:/Users/User/Downloads/jnn_2013_3_5%20(1).pdf (дата звернення: 26.12.2020).