Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ОРГАНУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК УЧАСНИКА ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ КОМУНАЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.23

Скляренко Ігор Васильович,

помічник судді Ленінського районного суду

 міста Кіровограда

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-2104-6721

Анотація

Стаття присвячена проблемі визначення поняття та характерних ознак органу місцевого самоврядування в якості учасника адміністративного судочинства, що мають значення при розгляді публічно-правових спорів у сфері управління комунальною власністю, що є актуальним з урахуванням змін у адміністративно-процесуальному законодавстві та реформи місцевого самоврядування в Україні. Метою статті є визначення поняття та виокремлення ознак органу місцевого самоврядування як учасника публічно-правових спорів у сфері управління комунальною власністю з урахуванням сучасної правової доктрини та чинного українського законодавства. Висвітлено сучасні конституційно-правові та адміністративно-правові підходи до поняття органу місцевого самоврядування, його складових та ознак, на базі яких зроблено висновок про те, що орган місцевого самоврядування є суб’єктом публічної адміністрації та суб’єктом владних повноважень. Запропоновано визначення органу місцевого самоврядування, яке характеризує його саме як учасника публічно-правових спорів у сфері управління комунальною власністю та дозволяє виокремити відповідні характерні риси. Зосереджено увагу на складових частинах органу місцевого самоврядування, які можуть самостійно виступати в ролі учасників публічно-правових спорів у сфері управління комунальною власністю, та охарактеризовано їх крізь призму адміністративно-процесуальної доктрини. Також акцентовано увагу на територіальному характері функціонування органів місцевого самоврядування, колегіальності прийняття ним рішень, особливостях формування його складу та фінансування з бюджетів різних рівнів. Відмічено, що орган місцевого самоврядування виступає в якості основного учасника публічно-правових спорів у сфері управління комунальною власністю, оскільки є суб’єктом управління комунальною власністю, та у зв’язку з цим має відповідні права та обов’язки у цій сфері. Зроблено висновок, що окремі особливості здійснення органами місцевого самоврядування своїх повноважень, зокрема, у сфері управління комунальною власністю, обумовлюють як матеріально-правові так і процесуально-правові особливості розгляду публічно-правових спорів у сфері комунальної власності.

Ключові слова: органи місцевого самоврядування, адміністративне судочинство, публічно-правові спори, управління комунальною власністю, комунальна власність.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні: основи муніципального права: навч. посіб. / В. В. Кравченко, М. В. Пітцик. К. Арарат-центр, 2001. С. 4–10.
  2. Європейська хартія місцевого самоврядування. Офіційний вісник України, 2015. № 24, с. 450, стаття 718.
  3. Конституція України: Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: http://zakonrada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/ print1534253930456707 (дата звернення: 14.09.2018).
  4. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон від 21.05.1997 № 280/97-ВР // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 (дата звернення: 14.09.2019).
  5. Батанов О. В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: монографія. К. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. 260 с.
  6. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право): навч.посіб. / П.Д.Біленчук, В. В. Кравченко, М. В. Підмогильний. К.: Атіка, 2000. 304 с.
  7. Пухтецька А. «Європейський адміністративний простір» як новела української адміністративно-правової науки: понятійно-термінологічна характеристика. Юридична Україна. 2006. № 8. С. 41–45.
  8. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон від 06.07.2005 № 2747-IV // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 (дата звернення: 14.09.2019).
  9. Бевзенко В. М. Особливості правового статусу суб’єкта владних повноважень в адміністративному процесі. Вісник господарського судочинства. 2007. № 4. С. 99–
  10. Адміністративне право України.Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина. Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). К. Видавництво «Юридична думка», 2004. 584 с.
  11. Загальне адміністративне право: Навчальний посібник / за заг. ред. Р. С. Мельника. К. Ваіте, 2014. 376 с.
  12. Тлумачний термінологічний словник з конституційного права (Explanatory Terminological Dictionary on Constitutional law) / Л. Р. Наливайко, M. B. Беляєва. 2–е вид. допов. Запоріжжя. Дніпровський металург, 2010. 304 с.
  13. Кравченко В. В.Органи місцевого самоврядування: теоретичні підходи до визначення поняття. Правничий вісник Університету "КРОК". Вип. 10. С. 4–10.
  14. Бюджетний кодекс України: Закон від 21.06.2001 № 2542-III // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 (дата звернення: 14.09.2019)
  15. Левківська Н. Поняття та особливості правового статусу посадової особи органу місцевого самоврядування. Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. Вип. 1. С. 217–227.
  16. Про статус депутатів місцевих рад: Закон від 11.07.2002 № 93-ІV // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/93-15 (дата звернення: 14.09.2019)
  17. Лук'янець Д.М. Проблеми адміністративного судочинства при вирішенні справ стосовно правомірності рішень органів місцевого самоврядування. Право України. 2011. № 4. С. 110–115.
  18. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон від 07.06.2001 № 2493-III // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2493-14 (дата звернення: 14.09.2019).

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

УДК 35.072.6: 34 (477) 

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.22

Ніронка Юрій Миколайович,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-9995-7376

Анотація

У статті розглянуто актуальні питання, пов’язані з визначенням сутності громадської експертизи, окресленням кола її суб’єктів, аналіз засобів здійснення цієї форми громадського контролю. Громадську експертизу розкрито як механізм по створенню необхідних умов для координації інтересів різних соціальних груп з потребами розвитку суспільства, де здійснюється узгодження суспільних і публічних інтересів в умовах недостатності ресурсів для функціонування і розвитку соціуму.

Характеризуються адміністративно-правові засади організації та здійснення громадської експертизи, що включає підготовчий етап, етап проведення та заключний етап. Констатовано, що під час її здійснення виражається ставлення більшості соціальної групи, елементів суспільної системи до фактів, подій, явищ, процесів, що пов’язані із потребами та інтересами соціальної спільності, які відрізняються цілісністю, виступають суб’єктами соціальної дії. Результати громадської експертизи передбачають встановлення відповідності тим пріоритетам громадянського суспільства, які виражають потреби, інтереси більшості населення.

Обґрунтовано, що ефективне адміністративно-правове забезпечення участі громадянського суспільства у становленні економічної, політичної, культурної, соціальної та інших систем держави, модернізації усіх сфер сучасного життя залежить від наявності налагодженої системи взаємодії між органами публічної влади й громадянами, а також практики контролю з боку громадськості за діяльністю органів виконавчої влади.

Визначено низку основних причин, що негативно впливають на здійснення громадської експертизи, де ключову роль відіграють брак фінансових, матеріальних та людських ресурсів в інститутах громадянського суспільства, відсутність налагодженого діалогу між владою та населенням, відсутність дієвих механізмів міжсекторного партнерства тощо. Наголошено на крайній необхідності подальшого сталого розвитку адміністративно-правового забезпечення проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади. Наведено рекомендації щодо розв’язання зазначених вище проблем і подолання негативних чинників в цій сфері.

Ключові слова: адміністративно-правове забезпечення, громадська експертиза, громадський контроль, інститут громадянського суспільства, органи виконавчої влади.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Конституція України від 28.06.1996. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254к/96-вр (дата звернення: 05.09.2019).
  2. Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 976. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/976-2008-п (дата звернення: 05.09.2019).
  3. Веб-портал «Довідник громадського активіста». URL: http://dovidnyk.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=57 (дата звернення: 05.09.2019).
  4. Купрій В., Паливода Л. Громадська експертиза та громадський моніторинг діяльності органів влади : навчальний посібник. Київ : Макрос, 2011. 200 с.
  5. Громадська експертиза: теоретичні та практичні аспекти : практичний посібник / [А. Балацька, О. Сушко, Т. Шевченко]. Київ : Тютюкін, 2011. 119 с.

ДОСВІД США ЩОДО ФУНКЦІОНУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ МІСТОБУДУВАННЯ

УДК 351.743

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.21

Неборський Євген Аркадійович,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-6783-2958

 Анотація

У статті досліджено функціонування суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері містобудування. Зосереджено увагу на аналізі вітчизняного законодавства з приводу визначення поняття «суб’єкт містобудування», «управління у сфері містобудування». Зазначено, що сьогодні функціонування суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері містобудування здійснюється з приводу реалізації наступних напрямів, пов’язаних з: 1) плануванням територій на державному, регіональному та місцевому рівнях; 2) моніторингом стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях; 3) визначенням державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації; 4) проведенням ліцензування і професійної атестації; 5) розробленням і затвердженням будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадженням одночасної дії міжнародних кодів та стандартів; 6) контролем за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності тощо.

Проаналізовано окремі напрями діяльності Міністерства житлового будівництва і міського розвитку США, Корпус військових інженерів, Асоціація американських генеральних підрядчиків, Асоціація американських субпідрядників. Асоціація американських архітекторів, Американське товариство інженерів цивільного будівництва.

Підкреслено дуальність нормативно-правового регулювання містобудування як на федеральному, так і на регіональному рівні. Визначено напрями становлення та розвитку будівельного законодавства в США на дві ланки: верхня ланка – нормативно-правова – складають закони і підзаконні акти; нижня ланка – нормативно-технічна – являє собою комплекс стандартів, технічних умов та методичної і довідкової інформації у будівництві.

Досліджено питання стандартизації та функціонування системи уповноважених контрольно-наглядових органів у США.

Ключові слова: будівництво, містобудування, суб’єкти містобудування, нагляд, контроль, стандартизація.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Про регулювання містобудівної діяльності : Закон України від 17 лют. 2011 р. № 3038-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 34. Ст. 343.
  2. Козич О. М. Досвід провідних країн світу в управлінні будівельною галуззю. Державне будівництво. 2012. № 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2012_2_47.
  3. Євтушенко В.В. Систематизація нормативно-правової бази регулювання будівельної галузі як чинник стабільного розвитку будівництва в Україні. Право та державне управління. Збірник наукових праць. 2011. № 4.  С. 149–154.
  4. Євтушенко В.В. Європейський підхід до нормування та стандартизації у будівництві. Публічне право. Науково-практичний юридичний журнал. 2013. № 1(9). С. 142–151.
  5. Олейнікова С.С. Гармонізація національних систем стандартизації на європейському рівні. Держава та регіони, серія: Державне управління. 2006. № 4. С. 117-120.
  6. Дикман Д. Л. Организация строительства в США : учеб. пособие. М. : Ассоциация строительных вузов, 2004. 376 с.
  7. Стукаленко О. В. Адміністративно-правове забезпечення будівельної галузі: теоретико-правові та праксеологічні засади : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07. Дніпропетровськ, 2016. 500 с.
  8. Стукаленко О.В. Світовий досвід регулювання будівельної діяльності на прикладі США. Науковий вісник Хенсонського державного університету. 2016. Вип. 2. Том. 2. С. 112-115.

 

ДОСТУПНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНОГО ЗАХИСТУ

УДК 342.9 – 021.161

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.20

 Мазурик Наталія Ігорівна,

головний спеціаліст

Київського апеляційного суду

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-1134-3168

Анотація

Актуалізовано питання судвої реформи в Україні в контексті доступності адміністративно-юрисдикційного захисту як цілісного механізму доступності адміністративного правосуддя та адміністративного оскарження. Підкреслюється проблематика незбалансованої уваги до системноутворюючих елементів доступності в адміністративно-правових відносинах та як наслідок вузьке бачення доступності адміністративно-юрисдикційного захисту. Визначено основні правові засади доступності. Акцентовано увагу на концептуальній природі сервісу владних органів.

Встановлено необхідність забезпечення доступності адміністративного оскарження та конкретно його процесуальної форми. Автор провів співставлення процедур адміністративного та судового оскарження на предмет переваг та недоліків. У статті висунуто гіпотезу, що становлення ідеї доступності захисту в рамках адміністративного оскарження є наступним кроком в удосконаленні загальнодержавного механізму захисту осіб у відносинах за участю владних суб’єктів.

Розкрито актуальне питання кореспондентності адміністративного оскарження сфері публічного адміністрування. Автор в рамках дослідження стверджує, що доступність адміністративно-юрисдикційного захисту не слід ототожнювати із фактичним доступом до правосуддя чи органу адміністративного оскарження, аргументуючи тим, щр останнє має більш вужчий предмет. Наголошено на доцільності розмежування елементів категоріального базису «доступу» та «доступності». Узагальнено бачення системного підходу до розуміння питання доступності в поєднанні доступності права на суд та доступності звернення до належної публічної інстанції за адміністративним оскарженням.

Ключові слова: доступність, адміністративно-юрисдикційний захист, суб’єкти владних повноважень, правосуддя, адміністративне оскарження, процесуальна форма, правовий захист.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Голдер (Golder) проти Об'єднаного Королівства : Справа; Рада Європи від 21.02.1975 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/980_086. (дата звернення: 10.09.2019).
  2. Інтернет-словопедія : словник синонімів URL: http://slovopedia.org.ua/41/53409/272936.html. (дата звернення: 10.09.2019).
  3. Капля О. М.Доступність судового захисту як принцип адміністративного судочинства України. Вісник Пенітенціарної асоціації України. 2017. № 2. С. 57–65.
  4. Лошицький М. В. Адміністративне оскарження як форма захисту прав громадян у діяльності правоохоронних органів. Науковий вісник Чернівецького університету. №636. С.83–87.
  5. Лученко Д. В. Інститут оскарження в адміністративному праві : автореф. дис. д-ра юрид. наук : 12.00.07. Харків, 2017. 457 с.
  6. Підвальна М. З.Проблеми забезпечення доступу до адміністративного суду. Університетські наукові записки. 2013. № 3. С. 380–395.
  7. Податковий кодекс України : Кодекс України; Закон, Кодекс від 02.12.2010 № 2755-VI // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/2755-17. (дата звернення: 10.09.2019).
  8. Про звернення громадян : Закон України від 02.10.1996 № 393/96-ВР // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/393/96-%D0%B2%D1%80. (дата звернення: 10.09.2019).
  9. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/1402-19. (дата звернення: 10.09.2019).
  10. Словник української мови : в 11 т. / за ред. І. К. Білодіда. К. : Наукова думка, 1970–1980. Т. 9. С. 129.
  11. Циганов О. Г. Адміністративне оскарження як важливий засіб забезпечення законності при наданні адміністративних послуг у сфері правоохоронної діяльності. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені ЕО Дідоренка. 2016. №. 1. С. 207–216.

ПОНЯТТЯ ТА ЕЛЕМЕНТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАПОБІГАННЯ БУЛІНГУ В УКРАЇНІ

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.19

Корнійченко Анастасія Олександрівна,

аспірант, асистент кафедри державно-правових
дисциплін та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-7826-4386

Анотація

У статті здійснено аналіз дефініцій «механізм правового регулювання», «механізм адміністративно-правового регулювання». Зазначено, що категорія «адміністративно-правовий механізм» розкривається через категорію «механізм адміністративно-правового регулювання». Вказано, що на сьогоднішній день відсутнє єдине уніфіковане бачення даної категорії; кожен з дослідників індивідуалізує зазначене поняття, наповнюючи його власним специфічним змістом. Виконано дослідження щодо структурних елементів кожного з вищевказаних понять. Запропоновано авторське визначення категорії «адміністративно-правовий механізм запобігання булінгу в Україні» під яким варто розуміти комплексне явище, яке, з одного боку, є певним процесом, а з іншого – сукупністю правових способів та засобів, регламентованих нормами адміністративного права, за допомогою яких уповноваженими суб’єктами здійснюється адміністративно-правове регулювання відносин, пов’язаних із вчиненням дій, що спрямовані на профілактику та запобігання булінгу в Україні. На основі розглянутих наукових розробок сформовано основні ознаки адміністративно-правового механізму запобігання булінгу в Україні. Здійснено аналіз наукових підходів до поняття механізму адміністративно-правового регулювання. Визначено структуру механізму адміністративно-правового регулювання. Виокремлено оригінальну систему елементів адміністративно-правового механізму запобігання булінгу в Україні. Запропоновано структуру адміністративно-правового механізму запобігання булінгу поділяти на: загальні (узуальні, ординарні) та спеціальні (неординарні) елементи. Визначено, що до загальних елементів варто відносити норми права, адміністративно-правові відносини, акти застосування та реалізації норм права: до спеціальних – всі інші елементи адміністративно-правового механізму, перелік яких не є вичерпним.

Ключові слова: адміністративно-правовий механізм, механізм адміністративно-правового регулювання, механізм правового регулювання, структура та елементи, булінг, профілактика та запобігання булінгу.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Стеценко С. Адміністративне право України: Навчальний посібник. К.: Атіка, 2007. 624 с.
  2. Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку ХХІ століття): монографія / за заг. ред. В. В. Галунька. Херсон: Херсонська міська друкарня, 2010. С. 87–
  3. Скакун О. Теорія держави і права: підруч. Х.: Консум, 2008. 656 с.
  4. Голосніченко І. П. Адміністративне право України: основні поняття : навч. посіб. К. : ГАН, 2005. 231 с.
  5. Остапенко О. Наукові уявлення про механізм адміністративно правового регулювання. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія юридична). № 2. С 142–149.
  6. Бедрак Н. Зміст та особливості механізму адміністративно-правового регулювання туристичної галузі. Адміністративне право. 2009. № 5. С. 56–59.
  7. Князька Л. Адміністративно-правове регулювання в галузі соціального захисту населення : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 К., 2010. 22 с.
  8. Теория права и государства : учебник / под ред. А.С. Васильева. Х. : ООО «Одиссей», 2006. 480 с.
  9. Юридический энциклопедический словарь / глав. ред. А.Я. Сухарев; М.: Сов. энциклопедия, 1984. 415 с.
  10. Лекарь С. Адміністративно-правовий механізм забезпечення економічної безпеки держави. Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). №3. С. 128–133.
  11. Ківалов С. В. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб. О. : Юрид. л-ра, 2002. 312 с
  12. Ярмакі Х. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні: дис… д-ра юрид. наук: 12.00.07. Х., 2006. 438 с.
  13. Великий тлумачний словник сучасної української мови / голов. ред. В. Т. Бусел. Київ ; Ірпінь : Перун, 2005. 1728 с.
  14. Гладун З. Адміністративне право України: навчальний посібник – довідник для підготовки до іспиту. Тернопіль: ТНЕУ, 2008. 172 с.