УДК: 342.1 / 25 (477) (043.3)

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.17

Танько Андрій Валерійович,
кандидат юридичних наук,
докторант відділу організації освітньо-наукової підготовки
Харківського національного університету внутрішніх справ
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0001-8425-2202                            

Анотація

У статті розглянуто проблему становлення в Україні системи надання адміністративних послуг як пріоритету соціальної політики правової держави. Метою статті є дослідження системи поліцейських послуг у контексті захисту прав і свобод людини, пріоритету функціонування правової держави та її інституцій, основи для популяризації діяльності служби Національної поліції серед населення; виокремлення основних проблем, які виникають у ході реформування соціально-правової сфери українського суспільства.

Встановлено, що реалізація концепції надання соціальних послуг виступає сьогодні методологічною основою та важливим інструментом підтримання правовою державою соціальної безпеки й захисту прав і свобод усіх категорій громадян в умовах тотального реформування інститутів державного управління й перебудови в тому числі структури органів внутрішніх справ. Діяльність  національної поліції, зокрема в аспекті надання поліцейських послуг, розглянута як певна соціально-правова інновація, необхідність запровадження якої є на сьогодні безперечною. Визначено провідну роль структур органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини. Доведено, що діяльність Національної поліції, ґрунтована на системі адміністративних послуг населенню,  зумовлює   розвиток перспектив та їх напрямки з покращення якості правової взаємодії держави і громадян.

Автором схарактеризовано проблеми та виклики щодо впровадження інноваційної в Україні публічно-сервісної діяльності Національної поліції, серед яких: непослідовність і безсистемність дій держави,законодавча і нормативно-правова неврегульованість різних аспектів здійснення діяльності з надання послуг населенню, монополізація державою ринку соціальних послуг, особливо в галузі поліцейських послуг, домінування вітчизняно-орієнтованого підходу до трактування поліцейської послуги як локальної частини поліцейської діяльності тощо.

Ключові слова: поліцейські  послуги, правоохоронна діяльність, правова система, органи внутрішніх справ, Національна поліція України, демократичне суспільство, держава і громада.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Кащенко С. Реформа системи органів внутрішніх справ: аналіз державних рішень. Міжнародний центр перспективних досліджень, 2015. 41 с.
2. Конституція України. Офіційний сайт Президента України URL: https://www.president.gov.ua/ua/documents/ (дата звернення: 27.12.2019).
3. Зозуля І. В. Поліцейські послуги в законодавстві України та на практиці. Форум Права. 2019. №56(3). С. 21–38.
4. Соколенко О. Л. Захист прав громадян у діяльності правоохоронних органів України: адміністративно-правові засади : монографія. Х.: НікаНова, 2012. 534 с.
5. Про соціальні послуги : Закон України від 19 черв. 2003 р. № 966-IV (із змінами, внесен. згідно із 8 законами у 2004-2012 рр.). Офіц. вісник України. 2003. 1 серп. (№ 29). С. 52.
6. узьменко О.В. Щодо доцільності запровадження інституту адміністративних послуг. Право України. 2007. №6. С.15–17.
7. Йосифович Д. Надання адміністративних послуг Міністерством внутрішніх справ України та Національною поліцією. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки : збірник наукових праць. Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2017. № 876. С. 131–137.
8. Писаренко Г.М. Адміністративні послуги в Україні: організаційно-правові аспекти: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2006. 196 с.
9. Адміністративне паво: основні поняття: навч.пос./ заг.ред. І.П.Голосніченка. К.: ГАН, 2005. 232 с.
10. Про схвалення Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади. № 90-2006-р, чинний, поточна редакція — Прийняття від 15.02.2006. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show (дата звернення: 27.12.2019).
11. Стратегія реформування системи соціальних послуг, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 р. № 556-р. Офіц. сайт «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/ (дата звернення: 27.12.2019).
12. Ведєрніков Ю.А., Кучук А.М. Правоохоронна діяльність в Україні: теоретико-правовий аспект. К.: Знання України, 2009. 219 с.
13. Tammy Rinehart Kochel, Jacinta M. Gau (2019). Examining Police Presence, Tactics, and Engagementas Facilitatorsof Informal Social Controlin High-Crime Areas, Justice Quarterly. URL: https://www.psni.police.uk/advice_information. (дата звернення: 27.12.2019).
14. Коноваленко-Монзолевська Н. В. Свободи людини і можливості їхнього забезпечення державою: еволюція соціально-філософського дослідження. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Філософія. 2013. Вип. 41(2). С. 16–27.
15. Швець Д.В. Правоохоронна функція держави: теоретико-методологічні та історико-правові проблеми. Харків, 2017. с.13–15.
16. Безпалова О. І. Адміністративно-правовий механізм реалізації правоохоронної функції держави:  монографія. Х. : НікаНова, 2014. 544 с.
17. Кузьменко О.В. Завдання Національної поліції України: проблеми правового регулювання. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. № 2. С. 200–201.
18. Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, чинний, поточна редакція – Редакція від 28.11.2019. Офіційний сайт «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19 (дата звернення: 27.12.2019).
19. Ластович Д. М. Місце та значення поліцейських послуг в діяльності національної поліції. Форум права. 2016. № 1. С. 141–146.
20. Тимощук В. П., Кірмач А. В.Оцінка якості адміністративних послуг. К.: Факт, 2005. 88 с.
21. Офіційний сайт Головного сервісного центру МВС України. URL: http://hsc.gov.ua/poslugi/poslugi-shho-nadayutsya-servisnimi-tsentram (дата звернення: 27.12.2019).

УДК 342.6

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.16

Корнієнко Володимир Валерійович,
кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник
Харківський національний університет внутрішніх справ
кафедра поліцейської діяльності та публічного адміністрування
факультету № 3
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0001-7338-0794

Анотація

Дослідження спрямоване на розкриття сутності і визначення шляхів  вирішення нагальних проблем відомчої правотворчості органів та підрозділів МВС України. Основні акценти при цьому зроблено на правотворчу діяльнісь Національної поліції.

Актуальність предмету статті не викликає сумніву, насамперед, в зв'язку з активізацією процесів демократизації суспільних відносин, що є результатом інтенсифікації євроінтеграційних процесів в Україні останніми роками.

В роботі зроблено спробу встановити загальні і специфічні закономірності розвитку правотворчості в системі МВС України в сучасних умовах та визначити напрями вдосконалення відомчої правотворчої діяльності органів та підрозділів МВС України в тому числі і Національної поліції. В результаті проведеного дослідження, зокрема, встановлено, що на сьогоднішній день у національній системі законодавства фактично відсутній ефективний механізм, спроможний запобігати виконанню поліцейськими вимог відомчого нормативного акта, що суперечить правовому закону. При цьому взято до уваги факт існування відповідних норм чинного Закону України «Про Національну поліцію», а також Дисциплінарного статуту Національної поліції України, але доведено, що вони не являють собою ефективний механізм, здатний протидіяти застосуванню неправового нормативного акта.

Зазначається, що загальні проблеми відомчої правотворчості органів та підрозділів Національної поліції України, які досліджувались у роботі, охарактеризовано такими, що потребують більш деталізованого їх теоретичного вивчення та застосування системного практичного підходу до їх вирішення, котрий передусім повинен знайти відображення, по-перше, у створенні єдиного електронного реєстру нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України, а по-друге у розробці і закріпленні на законодавчому рівні механізму, який зміг би запобігати виконанню поліцейськими вимог відомчого нормативного акта, що суперечить правовому закону.

Ключові слова: правотворча діяльність, правотворчість в Національній поліції, правовий закон, відомчий нормативний акт.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Бандурка О. М. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ України. Х. 2004. 780 с.
2. Безпалова О. І. Роль адміністративних договорів в діяльності правоохоронних органів України. Форум права. 2010. №  4.С. 48-53. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index (дата звернення: 17.01.2020).
3. Закон України «Про Націоналну поліцію». ВВР України. 2015. № 40-41. Ст. 379.
4. Цвік М. В. Про систему юридичних актів. Вісник Академії правових наук України. 2002. № 4 (31). С. 14–24.
5. Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII  «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України». ВВР України. 2018. № 29. Ст. 233.
6. Загальна теорія держави і права / За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.Копєйчикова. К.: Юрінком, 1997. 320 с.

УДК 342.951

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.15 

Дракохруст Тетяна Вікторівна,
кандидат наук з державного управління, доцент,
завідувач кафедри міжнародного права та міграційної політики
Тернопільського національного економічного університету
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-4761-7943

Анотація

У статті розглядаються умови активізації договірного процесу між Україною і ЄС. Автор робить акцент на тому, що перспективи входження України в площину правової системи Євросоюзу, в контексті регулювання міграційних процесів, потребує розгляду двох векторів цього процесу, зокрема, пов’язаного з «вимірами» готовності Євросоюзу і держав-членів відкрити доступ на свою територію з метою переміщення та здійснення законної економічної діяльності громадян України, а також пов’язаного з готовністю і спроможністю міграційного, економічного та інших галузей законодавства України узгоджуватися з правовою системою Євросоюзу, що регулює міграційні процеси, та потребами членства в ЄС у цілому. Автор зазначає, що гармонізація міграційного законодавства України у правову систему Євросоюзу безпосередньо пов’язана з умовами відповідності внутрішнього законодавства в цілому правовому полю Співтовариства, що є одним з головних критеріїв членства КЦСЄ у Євросоюзі. для України, цими найбільш загальними і водночас імперативними критеріями членства в Євросоюзу є стабільні інститути, що гарантують демократію, верховенство права, права людини та захист меншин (політичні критерії членства); наявність функціонуючої ринкової економіки та спроможність витримати тиск конкуренції та ринкових сил у межах ЄС (економічні критерії); здатність взяти на себе зобов’язання, що випливають із членства в ЄС. Автор приходить до висновку, що особливості і тенденції подальшого розвитку сучасної міграційної політики України визначаються двома основними тенденціями: з одного боку, це тенденція до адаптації міжнародного досвіду з урегулювання міграційних проблем до міграційного законодавства та практики його застосування на території України, тобто тенденція до універсалізації/інтернаціоналізації внутрішнього міграційного права; з другого, це тенденція до регіоналізації та локалізації міграційної політики, її пристосування до національних потреб, тобто, умовно кажучи, тенденція до доместикації міграційної політики та її правового регулювання. Особливістю міграційної політики України є «нерівний», нестабільний, дещо хаотичний розвиток процесів регулювання та існує у вигляді майже виключно указів та постанов (що знижує юридичну силу міграційних норм й уповільнює процес кодифікації міграційного права України) в останні роки.

Ключові слова: міграційна політика, адміністративно-правове регулювання, Європейський союз, міграційне законодавство, угоди.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Алфьоров С. Адміністративно-правове регулювання міграційних процесів. Х.: Право. 2013. 278с.
2. Agenda 2000, European Commission, Press release IP/97/660, 16.7.97.
3. Address to the European Parliament by Mr. J. Santer, President of the European Commission, Speech 97/161, 16.7.97.
4. Managing Migration in the Baltic States in the Framework of the EU Enlargement Process // IOM.2000. 49-149.
5. Treaty of Amsterdam amending the Treaty on European Union, the Treaties establishing the European communities and related acts. Official Journal C 340, 10 November 1997. URL: http://europa.int/eurlex/lex/en/treaties/dat/11997D/htm/11997D.html. (дата звернення: 13.01.2020).
6. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України. Відомості Верховної Ради. 2004. №29. ст. 367.

УДК 351:328.185

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.14

Гречанюк Роксолана Володимирівна,
кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник
Національної академії прокуратури України)
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0003-0566-6365

 Анотація

Статтю присвячено організаційно-правовим заходам протидії корупції в Україні в контексті досвіду зарубіжних країн. Відзначено, що головнимиперевагами дієвості заходів із боротьби з корупцією є розвинене громадянське суспільство й високий ступінь участі громадян в антикорупційній політиці. Зазначено, що корупція істотно підриває авторитет держави, дезорганізує сфери життя суспільства. Багаторічне існування корупції в Україні виключає можливість швидкого її подолання. Корупція є явищем динамічним, має високий рівень латентності, прояви корупції та їх значне поширення залежать від соціальних умов у суспільстві, тому боротьба з корупційними проявами в Україні повинна ґрунтуватися на результатах регулярних досліджень та об’єктивних оцінках ситуації, з урахуванням яких визначатимуться подальші антикорупційні реформи, а стратегії зниження рівня корупції необхідно розраховувати на тривалий період.У контексті проведеного дослідження встановлено, що організаційно-правові заходи протидії корупції в Україні ефективні лише в комплексі та на основі загальнодержавної антикорупційної політики, що полягає в цілеспрямованому застосуванні державою та суспільством налагоджених способів ліквідації причин і умов, що формують корупцію в різних сферах життя. Доведено, що корупція пронизує всі сфери життя в багатьох зарубіжних державах, загальновизнаний її міжнародний характер. Світова спільнота прагне до об’єднання зусиль у справі попередження і припинення корупції. Довгі роки вона веде боротьбу з корупційними проявами в багатьох сферах життя суспільства, приймаючи міжнародні правові акти, що регламентують порядок покарання за отримання неправомірної вигоди. Підкреслено, що масштаби корупції оцінити важко, оскільки велика частина корупційних правопорушень залишаються виявленими і не покараними. Саме через свою високу латентність корупція є дуже небезпечним різновидом економічної злочинності. У процесі аналізу організаційно-правових заходів протидії корупції в зарубіжних країнах автор доходить висновку, що у своїй сукупності ці заходи утворюють комплекс ефективних методів, що сприяють зниженню відсотка корупції в державі.

Ключові слова: корупція, протидія корупції, антикорупційні заходи, антикорупційна політика, антикорупційні органи.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції : прийнята резолюцією 58/4 Генеральної Асамблеї від 31 жовтня 2003 року. URL: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_c16. (дата звернення: 23.12.2019).
2. Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією від 4 листопада 1999 року. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_102. (дата звернення: 23.12.2019).
3. Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією від 27 січня 1999 року. Відомості Верховної Ради України. 2007.№ 47-48. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_101. (дата звернення: 23.12.2019).
4. Лунеев В. В. Политические и правове проблемы коррупции. Коррупция в органах государственной власти: природа, меры противодействия, международное сотрудничество: сб. статей. Н. Новгород, 2001. С. 20-24.
5. Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки: Закон України від 14 жовтня 2014 року. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 46. Ст.2047.
6. Про затвердження Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 265. URL: https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/265-2015-п (дата звернення: 23.12.2019).
7. Корупція підсилює кризу демократії в світі – Transparency International. URL: https: //ti-ukraine.org/news/koruptsiya-pidsylyuye-kryzu-demokratiyi-v-sviti-transparency-international. (дата звернення: 25.12.2019).
8. Козлов Т. Л. Проблемы профілактики коррупционных правонарушений в государственных и муниципальных органах: монография. Москва: Юрлитинформ, 2012. 192 с.
9. Кримінальний кодекс Данії від 15 квітня 1930 року. URL: http: //law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1241524&subID=100096345,100096366,100096649,100096912#text. (дата звернення: 25.12.2019).
10. Новая Зеландия: проблемы коррупции. URL: https: //prezi.com/tsbyilxry46d/transparencyinternational. (дата звернення: 25.12.2019).
11. Бочарников И. В. Зарубежный опыт противодействия коррупции. Аналитический вестник. 2008. №6(351). С. 56-63.
12. Кримінальний кодекс Фінляндії від 19 грудня 1889 року. URL: http://www.finlex.fi/en/laki/kaannokset/1889/en18890039.pdf. (дата звернення: 25.12.2019).
13. Смирнова Т. С. Особенности организации антикоррупционной деятельности в органах местного самоуправления зарубежных государств (на примере Швеции). Вестник Марийского государственного университета. Сер. Юридические науки. 2015. № 1. С. 100-103.
14. Уголовное уложение (Уголовный кодекс) Федеративной республіки Германия: текст и научно-практ. комментарий / под ред. А. И. Рарога. Москва: Проспект, 2010. 280 с.
15. Пархоменко-Куцевіл О. І. Розвиток системи антикорупційних інституцій в Україні. Державне управління та місцеве самоврядування. 2018. Вип. 3(38). С. 33-38.
16. Макряшина А. ФБР подставило производителей оружия. URL: https://www.infox.ru/news/164/38438-fbr-podstavilo-proizvoditelej-oruzia. (дата звернення: 25.12.2019).

УДК 342.951

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.13

Тильчик Ольга Віталіївна,
професор кафедри адміністративного права і процесу
та митної безпеки Університету ДФС України,
 доктор юридичних наук, професор

Романовська Людмила Антонівна,
Директор Дирекції незалежних фахових експертиз
Торгово-промислової палати України,
кандидат юридичних наук

Тильчик В’ячеслав В’ячеславович,
професор кафедри адміністративного права і процесу
та митної безпеки Університету ДФС України,
кандидат юридичних наук, доцент
[email protected]
https://orcid.org/0000-0001-5964-3439

 Анотація

У статті аналізуються положення чинних національних нормативно-правових актів, зокрема окремих положень класифікатора УКТ ЗЕД. Наявне нормативно-правове регулювання та особливості правореалізації таких норм на практиці в Україні свідчить про необхідність пошуку ефективних способів запобігання спорам, пов’язаним із правозастосуванням на окремих стадій митного оформлення товарів (зокрема, транспортних засобів), їх подальшої сертифікації, що потребують теоретичного осмислення і формування пропозицій щодо їх застосування.

Авторами наголошено та тому, що широкий спектр предметів правового регулювання, їх рухливий характер, що віддзеркалює інтенсивний інформаційний та технологічний розвиток, необхідність врахування приписів значної кількості міжнародних угод, що призвело з одного боку, до формування такого масиву нормативно-правових актів, у яких досить важко зорієнтуватися. З іншого боку, чинні нормативно-правові акти містять прогалини, які виявляє практика, що призводить до численних спорів, пов’язаних із запобіганням порушенням прав та свобод громадян на різних стадіях митного оформлення. Наведена у дослідженні категорія спорів опосередкована «розмиванням» маж адміністративного та господарського судочинства. Зокрема, увагу привертає проведення перевірки відповідності опису товару його найменуванню та коду за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Предметом даної публікації виступає практична ситуація, обумовлена проблемами правореалізації митного законодавства, зокрема варто констатувати, що нині існує підстава для механічного застосування норм зазначеного Закону до класифікації за кодом УКТ ЗЕД. Проте, як зазначає автор, вказані механізми помилково підлягають вимогам сертифікації відповідно до екологічних норм не нижче Євро-5, оскільки класифікуються у товарній позиції за іншим кодом без урахування призначення та характеристик.

Ключові слова: спори у сфері публічно-правових відносин, експертна діяльність, сертифікація, стандартизація, митне оформлення, митні формальності.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Pashko P., Tylchyk O., Kotukha O. Оntology of scientific cognition of shadow economy and economic shading. Baltic Journal of Economic Studies. №2. 2018. 151-158.
2. Гуд А.М. Організація митно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Х., 2017. 241 с.
3. Про митний тариф України : Закон України від 02.02.1997 р. №671/97-ВР URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/584-18 (дата звернення: 15.01.2020).
4. Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України : Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/428-2 (дата звернення: 15.01.2020).
5. Про затвердження Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності : Наказ ДФС України від 11.01.2019 року № 20. URL: http://sfs.gov.ua/baneryi/mitne-oformlennya/subektam-zed/klasifikatsiya-tovariv/73142.html (дата звернення: 15.01.2020).
6. Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання від 17.08.2012  № 521. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1586-12 (дата звернення: 16.01.2020).