Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

ПРАВА УВ’ЯЗНЕНИХ ОСІБ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я ТА МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ В УКРАЇНІ: ОКРЕМІ АСПЕКТИ ВІДПОВІДНОСТІ МІЖНАРОДНИМ СТАНДАРТАМ

УДК 343.8:61

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.33

Мілова Тетяна Миколаївна,

кандидат юридичних наук, доцент

кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-1480-6772

Бочаров-Туз Володимир Володимирович,

студент другого року навчання освітнього рівня «магістр»

Центральноукраїнського державного педагогічного університету
імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

 Анотація

Стаття присвячена аналізу стану забезпечення прав ув’язнених осіб на охорону здоров’я та медичну допомогу в Україні в контексті відповідності міжнародним стандартам.

Досліджується зміст окремих аспектів сучасної моделі організації системи медичної допомоги, що діє в Державній кримінально-виконавчій службі України в контексті реформування та визначається її відповідність вимогам міжнародних стандартів та правил.

Окрема увага звернена на міжнародні акти, що закріплюють права ув’язнених осіб в означеній сфері, зокрема: Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права; Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями (схвалені резолюцією Економічної і соціальної ради ООН); Конвенція про захит прав людини і основоположних свобод. Розглянуто ряд рішень Європейського суду з прав людини.

Суттєва увага в статті відведена аналізу статистичної інформації, яка відображає динаміку показників захворюваності і смертності серед ув’язнених осіб за останні роки.

Проведений аналіз міжнародних актів та нормативно-правового забезпечення дотримання прав ув’язнених осіб на охорону здоров’я та медичну допомогу в Україні свідчить про те, що, в цілому, вітчизняне законодавство відповідає міжнародним стандартам поводження з ув’язненими. У статті робиться висновок, про те, що саме практичний рівень реалізації означених правових норм не відповідає задекларованим законодавчим положенням. Свідченням не ефективного забезпечення прав ув’язнених осіб на охорону здоров’я та медичну допомогу є: стабільно високі відсотки захворюваності та смертності в місцях позбавлення волі та слідчих ізоляторах; не поодинокі рішення Європейськог Суду з прав людини щодо масових порушень прав ув’язнених осіб на охорону здоров’я та медичну допомогу в Україні та інші.

Зауважується, що шляхами до покращення ситуації щодо адекватного забезпечення прав ув’язнених осіб на охорону здоров’я та медичну допомогу мають стати: виведення системи пенітенціарної медицини з підпорядкування Державної кримінально-виконавчої служби України; інтеграція індивідуального підходу в систему медичної допомоги в установах виконання покарань; цілісне реформування кримінально-виконавчої системи.

Ключові слова: права ув’язнених, право на охорону здоров’я, медична допомога, Державна кримінально-виконавча служба України, міжнародні стандарти поводження із ув’язненими особами.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Боднар І.В., Іваньков І. В. Імплементація міжнародно-правових стандартів щодо медико-санітарного забезпечення засуджених до позбавлення волі у кримінально-виконавче законодавствоУкраїни. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. № 1. С. 72–74. URL: http://www.lsej.org.ua/1_2016/21.pdf (дата звернення: 15.10.2019).
  2. Гель А.П. Вітчизняна модель організації пенітенціарної охорони здоров’я в Державній кримінально-виконавчий службі України: сучасний стан та перспективи. Підприємництво, господраство і право. 2019. №2. С. 194–202.
  3. Дем’яненко Ю. О., Олефір Л. І., Михайлова Т. С. Перспективи вдосконалення надання медичних послуг в установах виконання покарань. Кримінально-виконавча система України. Вчора. Сьогодні. Завтра. 2018. № 1(3). С. 117–125.
  4. Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України / Автухов К. А. та ін.; за заг. ред. М. В. Романова. Харків: ТОВ Видавництво права людини, 2015. 480 с.
  5. Іваньков О. І. Міжнародно-правові стандарти у сфері забезпечення захисту прав засуджених до позбавлення волі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.08. Харків, 2016. 17 с.
  6. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Верховна Рада України: веб-сайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (дата звернення: 15.10.2019).
  7. Кримінально-виконавча система України в 2018 році. Статистичний огляд (доповнений). Тюремний портал: веб-сайт. URL: http://ukrprison.org.ua/articles/1551280200 (дата звернення: 15.10.2019).
  8. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11 липня 2003 р. № 1129-ІV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15 (дата звернення: 10.10.2019).
  9. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року. Верховна Рада України: веб-сайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042 (дата звернення: 13.10.2019).
  10. Про утворення Державної установи «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України: наказ Міністерства юстиції України від 02.11.2017 № 3394/5. URL: https://minjust.gov.ua/files/general/2018/03/03/20180303092109-49.pdf (дата звернення: 15.10.2019).
  11. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Коновальчук проти України» від 13.10.2016 року. Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи: веб-сайт. URL: http://khpg.org/index.php?id=1478607807 (дата звернення: 15.10.2019).
  12. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гарумов проти України» від 06.06.2019 року. Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. URL:  http://khpg.org/index.php?id=1560248980 (дата звернення: 15.10.2019).
  13. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Король та інші проти України» від 07.03.2019 року. Верховна Рада України: веб-сайт. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_d57 (дата звернення: 14.10.2019).
  14. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Яровенко проти України» від 06.10.2016 року. ЛІГА: ЗАКОН: веб-сайт URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/SOO00879.html (дата звернення: 13.10.2019).
  15. Яковець І. С. Забезпечення конституційного права засуджених на охорону здоров’я: основні проблеми та можливі шляхи їх вирішення. Сучасні проблеми та тенденції розвитку кримінально-виконавчого права в Україні: збірник матеріалів Всеукраїнського науково-правктичного семінару. Харків: ХНУВС, 2015. С. 26-29.
  16. United Nations Standard Minimum Rules for the Treatment of prisoners: Resolutionby the Economic and Social Council General Assembly 663 C (XXIV) of 31 July 1957. URL: https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/prison.shtml (дата звернення: 17.10.2019).

ДЕЯКІ ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ УКРАЇНОЮ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ НОРМ ПРО ПРАЦЮ НЕПОВНОЛІТНІХ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.32                                                                    

Шашкова-Журавель Ірина Олександрівна,

доктор філософії в галузі права, професор МКА,

заступник завідувача кафедри

міжнародного права та порівняльного правознавства

Навчально-наукового інституту права МАУП

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0003-0827-7971

Анотація

Представлена наукова стаття спрямована на комплексне дослідження адміністративно-правових засад реалізації Україною міжнародно-правових норм, спрямованих на захист трудових прав неповнолітніх працівників. Автор приділяє значну увагу аналізу участі України в універсальній та регіональній системі міжнародно-правових норм щодо захисту праці неповнолітніх. Проаналізовано систему національного нормативно-правового регулювання праці неповнолітніх. Окрім того, звернено увагу на повноваження Державної служби України з питань праці щодо реалізації державної політики у сфері праці та соціального захисту працівників.

Також, в статті висвітлюються основні напрями адміністративно-правової протидії найгіршим формам дитячої праці та не задекларованій зайнятості неповнолітніх в Україні. Розкрито питання кримінальної відповідальності до залучення дітей до найгірших форм праці. Акцентовано увагу на функціонуванні спеціального підрозділу в структурі Державної служби України з питань праці – Сектору з питань застрахованих осіб та дитячої праці. До того ж, у рамках представленої статті автором  надається  власне бачення шляхів посилення ефективності реалізації Україною вимог міжнародно-правових норм про працю неповнолітніх. З метою посилення ефективності реалізації на національному рівні міжнародно-правових норм, спрямованих на захист праці неповнолітніх автором запропоновано низка позицій щодо внесення змін до національного законодавства, а також консолідації зусиль навчальних закладів, органів у сфері захисту прав дітей, а також уповноважених органів Національної поліції України.

Ключові слова: праця неповнолітніх, адміністративно-правові засади захисту праці неповнолітні, дитяча праця, викорінення найгірших форм дитячої праці, реалізація міжнародно-правових норм про працю неповнолітніх.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Кодекс України про адміністративні правопорушення в редакції від 02.02.2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 (дата звернення: 10.09.2019).
  2. Про затвердження положення про Державну службу України з питань праці: Постанова Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/96-2015-п (дата звернення: 10.09.2019).
  3. Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці. Конвенція Міжнародної організації праці № 182 від 17.06.1999 року. URL: ttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_166 (дата звернення: 10.09.2019).
  4. Про охорону дитинства: Закон України № 2402-III від 26.04.2001 р. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 30, ст.142
  5. Кримінальний Кодекс України в редакції від 11.01.2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 10.09.2019).
  6. Про затвердження Концепції запобігання та викорінення найгірших форм праці дітей: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 364-р від 16.06.2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/364-2003-р (дата звернення: 10.09.2019).
  7. Сектор з питань застрахованих осіб та дитячої праці департаменту з питань праці. Завдання та функції. URL: http://dsp.gov.ua/wp-content/uploads/2016/09/дитяча-праця.rtf (дата звернення: 10.09.2019).
  8. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України № 20/95-ВР від 24.01.1995 року в редакції від 09.02.2017 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/20/95-вр. (дата звернення: 10.09.2019).
  9. Незадекларована праця в Україні: характер, масштаби та шляхи її подолання. Проект ЄС-МОП «Зміцнення адміністрації праці з метою покращення умов праці», квітень 2018 р. URL: https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/---ed_dialogue/---lab_admin/documents/projectdocumentation/wcms_630069.pdf (дата звернення: 10.09.2019).
  10. Незадекларована праця – прірва для працівників та роботодавців. Офіційний сайт Державної служби України з питань праці. URL: http://dsp.gov.ua/nezadeklarovana-pratsia-prirva-dlia-pratsivnykiv-ta-robotodavtsiv/
  11. Кодекс законів про працю України в редакції від 11.10.2018 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08 (дата звернення: 10.09.2019).
  12. Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення. Розпорядження Кабінету України від 05 вересня 2018 року № 649-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-zahodi-spryamovani-na-detinizaciyu-vidnosin-u-sferi-zajnyatosti-naselennya (дата звернення: 10.09.2019).

НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКІ ВІДНОСИНИ ПІСЛЯ ДВОХ СВІТОВИХ ВОЄН

УДК 327 (430+477) “19”

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.31

Hilmar Jörg Tristan Brunner

Hochschule des Bundes für öffentliche Verwaltung - Fachbereich Bundeswehrverwaltung, Mannheim, Germany

Professor for Administrative Law

Dipl.-Jur. Univ.; 1. und 2. Staatsexamen in Rechtswissenschaften (first and second state examination in law);
Projekt-Betriebswirt (VWA)

Prof. Dr. Dr. Dr. h.c. mult.

DIE DEUTSCH-UKRAINISCHEN BEZIEHUNGEN NACH DEN BEIDEN WELTKRIEGEN

Mit dem Erscheinen als unabhängiger Staat auf der politischen Bühne erobert die Ukraine in den 90er Jahren des vergngenen Jahrhunderts wie zu Zeiten des Kiewer Staates den Platz eines selbständigen politischen Faktors in den Augen der deutschen Öffentlichkeit. Dank ihrer geopolitischen Lage ist die Ukraine berufen, Deutschlands Partner in Osteuropa zu sein, wie immer die Konstellation dort auch aussehen mag. So trägt Deutschland wesentlich dazu bei, die Beziehungen der EU mit Kiew zu entwickeln. Beide Staaten haben auch Gemeinsamkeiten: 1990/91 betraten beide „nahezu zeitgleich als Staatswesen von neuer Gestalt die europäische Bühne“.

Deutschland unterstützt die Ukraine bei ihrer Rückkehr nach Europa. Es hatte sich auch für einen Assoziierungsvertrag der EU mit der Ukraine stark gemacht. Allerdings gehen die deutsch-ukrainischen Beziehungen - wenn man in die Vergangenhiet blickt - schon bis an den Anfang des 9. Jahrhunderts zurück.

Full text:

Adobe Acrobat Pro PDF

ОЗНАКИ ПОСЯГАННЯ НА ЖИТТЯ ОСІБ, ЯКІ УОСОБЛЮЮТЬ КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД ТА ДЕРЖАВНУ ВЛАДУ УКРАЇНИ: АНАЛІЗ ПОЛОЖЕНЬ СТ.112 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

УДК 343.3

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.30

 Мошняга Любов Володимирівна,

кандидат юридичних наук, доцент

кафедри правознавства

 Центральноукраїнського інституту ПрАТ «ВНЗ «МАУП»

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-5523-6878

 Леонідова Олена Олексіївна,

кандидат юридичних наук, доцент

кафедри правознавства

 Центральноукраїнського інституту ПрАТ «ВНЗ «МАУП»

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0002-4423-6862

 Анотація

Автори статті детально досліджують об’єкт злочину, що передбачений статті 112 Кримінального кодексу України. При цьому визначають категорію «державний діяч», аналізують суб'єктивні та об'єктивні ознаки посягання та з’ясовують її антиконституційну спрямованість. Значну увагу було приділено юридичним властивостям всіх персоналій, які визначені в диспозиції  статті кримінального закону. Автори поставили перед собою мету: проаналізувати положення ст. 112 Кримінального кодексу України  та дослідити ознаки посягання на життя тих осіб, які уособлюють конституційний лад та державну владу України. Даними особами є Президент України, Голова Верховної Ради України, народний депутат України, Прем’єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Голова чи суддя Конституційного Суду України або Верховного Суду України, або вищих спеціалізованих судів України, Генеральний прокурор України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Рахункової палати, Голова Національного банку України, керівник політичної партії. Автором в межах статті запропоновано бачення даної проблематики вітчизняними науковцями, а саме щодо об’єкту злочину передбаченого у статті 112 Кримінального кодексу України. Акцентовано увагу на наявності недоліків чинного кримінального законодавства та зокрема встановлено невідповідність важливому принципу криміналізації діянь як принципу системно-правової несуперечливості. Разом з тим, стаття передбачає комплексне, системне дослідження посягання на життя громадського чи державного діяча як злочину проти конституційних основ національної безпеки України та вдосконалення кримінального закону на підставі встановлення ознак вказаного злочину.

Ключові слова: державний діяч, посадові особи, юридичні властивості, конституційний лад, державна влада, антиконституційна спрямованість.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Уголовное законодательство Украинской ССР / под ред. В.В. Сташиса. М. : Юрид. лит., 1971. 544 с.
  2. Государственные преступления / [В.А. Владимиров, П.Ф. Гришанин, Н.И. Загородников и др.] ; под ред. М.И. Якубовича, В.А. Владимирова. М. : ВШ МООП РСФСР, 1961. 228 с.
  3. Турецкий М.В. Особо опасные государственные преступления. М. : МГУ, 1965. 94 с.
  4. Уголовное право УССР : Особенная часть : учебник / под ред. М.И. Бажанова и др. К. : Вища школа, 1989. 503 с.
  5. Смирнов Е.А. Особо опасные государственные преступления (вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы) : учеб. пособие. К. : изд-во КВШ, 1974. 180 с.
  6. Про Президента Української РСР : Закон УРСР від 24 лютого 1994 р. № 3998-ХІІ. Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 33. Ст. 446.
  7. Про статус народного депутата України : Закон України від 21 листопада 1992 р. № 2810-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 3. Ст. 17.
  8. Конституція України : станом на 21 лютого 2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-ВР (дата звернення: 25.08.2019).
  9. Про Конституційний Суд України : Закон України від 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 49. Ст. 272.
  10. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 р. № 2453-VІІ. Відомості Верховної Ради України. 2010. № 41–42 ; № 43 ; № 44–45. Ст. 529.
  11. Про прокуратуру : Закон України від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 53. Ст. 793.
  12. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України від 23 грудня 1997 р. № 776/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1998. № 20. Ст. 99.
  13. Про Рахункову палату : Закон України від 11 липня 1996 р. № 315/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 43. Ст. 212.
  14. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. Ростов : изд-во Ростовского университета, 1977. 216 с.
  15. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. 2-е вид., перераб. та доп. К. : Дакар, 2008. 1428 с.
  16. Кримінальне право України : Особлива частина : підручник / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. Є.Л. Стрельцова. Х. : Одіссей, 2009. 469 с.
  17. Кримінальне право України : Особлива частина : підручник / Ю.А. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін. ; за заг. ред. М.І. Мельник, В.А. Клименко. 2-е вид., перероб. і доп. К. : Атіка, 2008. 712 с.

ПРОБЛЕМА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕВТАНАЗІЇ В КРАЇНАХ ЄВРОПИ

УДК 342.2/.7:179.7

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2019.7.29

Драгоненко Анна Олександрівна,

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри галузевого права та правоохоронної діяльності

 Центральноукраїнського державного педагогічного університету

імені Володимира Винниченка

e-mail: [email protected]

https://orcid.org/0000-0001-8353-2341

Анотація

Стаття присвячена сучасній проблемі легалізації інституту евтаназії.

Вказана процедура позбавлення життя стала предметом широкого обговорення не тільки в філософів, медиків, але й юристів. Причиною такої цікавості та поширеності пояснюється складною природою цього явища, де тісно переплелися питання життя і смерті, свободи та вибору людини на смерть або продовження життя при наявності невиліковного захворювання і нестерпних страждань. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), понад 70% людей вмирає не раптово, а поступово, відчуваючи часом нестерпні болі, жорстокі страждання. Щорічно близько 400 тисяч осіб гинуть в добровільному порядку, спроб суїциду налічується близько 7 мільйонів. Потребує уточнення той момент, що евтаназія – не просто безболісна смерть, а смерть, яка відповідає волі особи, яка цього бажає. Законодавці всього світу шукають найбільш оптимальні способи правового регулювання та форми контролю процесів, пов’язаних з евтаназією.

У статті проводиться аналіз процесу формування законодавства про евтаназію, практика реалізації, а також правове регулювання евтаназії в країнах Європи. В даний час пасивна евтаназія законодавчо дозволена більш ніж в 40 державах світу. Однією з європейських країн де, за суворого дотримання певних умов, декриміналізована активна евтаназія, є Королівство Нідерландів (Голландія). В більшості європейських країнах активна евтаназія заборонена під загрозою кримінальної відповідальності. Зроблено висновок, що однозначного погляду на проблему легалізації евтаназії європейська громадськість ще не виробила, проте аналіз зарубіжного досвіду дає можливість вибрати прийнятні шляхи вирішення даної проблеми в нашій країні з урахуванням національних традицій моральних і етичних норм.

Ключові слова: евтаназія, пасивна евтаназія, активна евтаназія, смерть, кримінальна відповідальність.

Повний текст:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Загальна декларація прав людини ООН від 10.12.1848 р. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_015 (дата звернення: 14.09.2019).
  2. “Их жизнь закончена». Нидерланды хотят узаконить эвтаназию здоровых людей” URL: http://www.aif.ru/society/law/ih_zhizn_zakonchena_niderlandy_hotyat_uzakonit_evtanaziyu_zd orovyh_lyudey (дата звернення: 14.09.2019).
  3. Чернышева Ю.А. Причинение смерти лицу по его просьбе: уголовно-правовое, уголовно-политическое, криминологическое и социально-правовое исследование: монография. М., 2011. 176 с.
  4. Правовая система Нидерландов / под ред. В.В. Бойцовой. М.: «Зерцало». 1998. С. 45.
  5. Легітимація і легалізація евтаназії в країнах ЄС URL http://www.sbsnews.eu/ru/geopolitika/item/365-legitimatsiya-i-legalizatsiya-evtanazii- v-stranakh-es (дата звернення: 19.09.2019).
  6. Допомогти померти: де евтаназія є законною. URL: http://www.bbc.com/russian/society/2015/09/150911_euthanasia_countries_legal (дата звернення: 17.09.2019).
  7. В Бельгии впервые применили эвтаназию к ребёнку URL: https://rg.ru/2016/09/17/v-belgii-vpervye-primenili-evtanaziiu-k-rebenku.html (дата звернення: 14.09.2019).
  8. У Франції прийнятий закон про часткову евтаназію. URL: http://www.kaliningrad.kp.ru/daily/26356/3238361/ (дата звернення: 14.09.2019).
  9. Новий Кримінальний кодекс Іспанії. URL: http://vtorrevieje.com/category-transfer/1291-black-agent-deceived-the-british-and-went-to- jail.html (дата звернення: 14.09.2019).
  10. Крылова Н. Е. Эвтаназия: уголовно-правовой аспект. Вестник Московского университета. Сер. 11. Право. 2000. No 2. С. 19–20.
  11. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації: монографія. К. : Юрисконсульт, 2006. 1048 с.
  12. Золотарева Е.А. Правовое регулирование эвтаназии в зарубежных странах. Вестник Таганрогского института имени А.П. Чехова. 2009. No1с. С. 54-55.