УДК 343.226

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.32

Грідіна Наталія Юріївна,
ад’юнкт відділу організації освітньо-наукової підготовки
Харківського національного університету внутрішніх справ
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0001-8499-074X

Анотація

У статті розглядається поняття такого соціально-небезпечного явища як гендерно обумовлене насильство в контексті вивчення позитивного досвіду його подолання в Грузії. У ході дослідження представлено результати соціологічних опитувань стосовно динаміки гендерно обумовленого насильства національних та зарубіжних організацій як урядового, так і неурядового статусу. Здійснюється огляд негативних проявів насильства за ознакою статі на території Грузії та досліджуються заходи, що було здійснено для його подолання: як в рамках створення нового законодавства так і у сфері його реалізації в практичній площині. З метою ефективного удосконалення національної системи захисту та протидії насильству, автором вивчаються результати впроваджених у Грузії заходів, на основі яких відстежується прогрес та позитивні результати. Окрім того, автором аналізуються причини негативної ситуації з гендерно обумовленим насильством у Грузії, серед яких насамперед зауважує національна консервативність, психологічні бар’єри, безробіття. У статті наголошується на тому, що значну роль відіграло створення та імплементація до законодавства Грузії низки національних та міжнародних нормативних актів, що стосувалися закріплення демократичних принципів суспільного життя, гендерної рівності, визначення поняття насильства, способів йому протидіяти та встановлювали покарання за його прояви. У статті звернено особливу увагу, що для вирішення актуальної проблеми демократичного суспільства найчастіше країни звертаються по допомогу до міжнародних організацій та установ, що вже мають певний досвід у цій сфері. Також автором підкреслюється, що найбільш ефективним засобом допомоги постраждалим від домашнього насильства та вартим до розвитку в Україні є система шелтерів, що функціонують на різних рівнях, оскільки це місце, до якого жертва може звернутись негайно та отримати необхідну для неї допомогу.

Ключові слова: гендерно обумовлене насильство, домашнє насильство, насильство за ознакою статі, Грузія, протидія гендерно обумовленому насильству.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Інфографіка за результами соціологічного дослідження «Сучасне розуміння маскулінності: ставлення чоловіків до гендерних стереотипів і насильства щодо жінок». Київ – 2018. URL: https://ukraine.unfpa.org/sites/default/files/pub-pdf/%D0%A1%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B5%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%83%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D0%B0%D1%81%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D1%80%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0.pdf. (дата звернення 13.01.2020).
2. Гендерне насильство в Україні: інтерв’ю з експерткою Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда — Україна». URL: https://commons.com.ua/uk/genderne-nasilstvo-v-ukrayini-interv-yu-z-ekspertkoyu-mizhnarodnogo-zhinochogo-pravozahisnogo-tsentru-la-strada-ukrayina/. (дата звернення 13.01.2020).
3. Reducing gender-based violence. USAID. URL: https://www.usaid.gov/what-we-do/gender-equality-and-womens-empowerment/reducing-gender-based-violence. (дата звернення 15.01.2020).
4. Результати соціологічного дослідження «Сучасне розуміння маскулінності: ставлення чоловіків до гендерних стереотипів і насильства щодо жінок». Київ 2018. C. 79.
5. Sexual and Gender Based Violence. UNHCR, the UN Refugee Agency. URL: https://www.unhcr.org/sexual-and-gender-based-violence.html. (дата звернення 13.01.2020).
6. Sexual and gender-based violence (SGBV) prevention and response. UNHCR, the UN Refugee Agency, Emergency handbook. URL: https://emergency.unhcr.org/entry/51693/sexual-and-gender-based-violence-sgbv-prevention-and-response. (дата звернення 13.01.2020).
7. Preventing and Addressing Sexual and Gender-Based Violence in Places of Deprivation of Liberty. Standards, Approaches and Examples from the OSCE Region. Warsaw, Poland. 2019. URL: https://www.osce.org/odihr/427448?download=true. (дата звернення 15.01.2020).
8. Global Protection Cluster. Gender-based violence. URL: https://www.globalprotectioncluster.org/themes/gender-based-violence/.(дата звернення 13.01.2020).
9. Chitashvili, M., Javakhishvili, N., Arutiunov, L., Tsuladze, L. and Chachanidze, S., National research on domestic violence against women in Georgia (Tbilisi, UNFPA Georgia, 2010). URL: https://tbinternet.ohchr.org/Treaties/CEDAW/Shared%20Documents/GEO/INT_CEDAW_AIS_GEO_13538_E.pdf. (дата звернення 13.01.2020).
10. Global Gender Gap Report 2010. URL: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GenderGap_Report_2010.pdf. (дата звернення 13.01.2020).
11. The Global Gender Gap Report 2017. URL: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GGGR_2017.pdf. (дата звернення 13.01.2020).
12. National study on violence against women in Georgia 2017. UN Women, 2018. URL: https://www2.unwomen.org/-/media/field%20office%20georgia/attachments/publications/2018/national%20vaw%20study%20report%20eng.pdf?la=en&vs=4230. (дата звернення 15.01.2020).
13. World Bank Group. 2017. Gender Based Violence in Georgia : Links among Conflict, Economic Opportunities and Services. World Bank, Washington, DC. URL: https://openknowledge.worldbank.org/handle/10986/29108. (дата звернення 15.01.2020).
14. Violence against women: an EU-wide survey. European Union Agency for Fundamental Rights, 2014. URL: https://fra.europa.eu/sites/default/files/fra_uploads/fra-2014-vaw-survey-main-results-apr14_en.pdf. (дата звернення 15.01.2020).
15. Конституционный Закон Республики Грузия от 24 августа 1995 №786. URL: https://matsne.gov.ge/ru/document/view/30346?publication=35. (дата звернення 15.01.2020).
16. Закон Грузии «О гендерном равенстве». URL: https://matsne.gov.ge/ru/document/download/91624/5/ru/pdf. (дата звернення 15.01.2020).
17. Закон Грузии Об устранении всех форм дискриминации 2 мая 2014 № 2391-IIს. URL: https://matsne.gov.ge/ru/document/view/2339687?publication=1. (дата звернення 15.01.2020).
18. В 2019 году 144 человека привлечены к ответственности за нарушение сдерживающего ордера. URL: https://www.apsny.ge/2019/other/1564512380.php. (дата звернення 16.01.2020).
19. Georgia: Criminalization of Domestic Violence. Global Legal Monitor. URL: http://www.loc.gov/law/foreign-news/article/georgia-criminalization-of-domestic-violence/. (дата звернення 16.01.2020).
20. Decree of the Government of Georgia Оn the approval of the Аction plan for 2018-2020 on the measures to be implemented for combating violence against women and domestic violence and protection of victims (survivors)Tbilisi 2018.
21. Про затвердження Типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 655. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/655-2018-%D0%BF. (дата звернення 16.01.2020).

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.31

Савицька Наталія Адамівна,
здобувач кафедри публічного управління  та адміністрування
Національної академії внутрішніх справ
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-2349-0754

Анотація

У статті досліджено адміністративно-правові засади взаємодії нотаріату з органами виконавчої влади в Литовській Республіці. Досліджено особливості литовського механізму функціонування спеціальних реєстрів громадян, юридичних осіб, недієздатних та обмежено дієздатних осіб, нерухомості, правочинів, іпотек (застав), заповітів, довіреностей, шлюбних договорів та інших, управління якими реалізовує Міністерство юстиції Литовської республіки. На основі проведеного аналізу автором запропоновано на території України: для розвитку взаємодії з органами виконавчої влади та інституційного посилення нотаріату, доповнити чинний Закон «Про нотаріат» положеннями щодо нотаріальної медіації та можливості її здійснення нотаріусами України; утворити та забезпечити функціонування Реєстру недієздатних та обмежено дієздатних осіб і Реєстру шлюбних договорів для розвитку інформаційної взаємодії в окремих напрямах; вдосконалити систему контролю та нагляду у сфері нотаріату шляхом розширення (делегування) відповідних повноважень органу нотаріального самоуправління, оскільки система дуального контролю як з боку Міністерства юстиції України, так і Нотаріальної палати України сприятиме взаємодії відповідних суб’єктів, а також забезпечить існування ефективного самоврядування та компетентного контролю у відповідній сфері; врегулювати питання дисциплінарної відповідальності нотаріусів та утворити спеціалізований орган з розгляду справ про дисциплінарні правопорушення нотаріусів, який обов’язково повинен формуватися на засадах взаємодії Нотаріальної палати та Міністерства юстиції; для встановлення факту, що той чи інший нотаріус за станом здоров’я дійсно здатний виконувати свої професійні функції, запровадити регулярні перевірки стану здоров’я відповідних осіб, в тому числі й безпосередньо перед кваліфікаційним іспитом на право зайняття нотаріальною діяльністю; посилити взаємодію Міністерства юстиції з Міністерством фінансів України та вдосконалити діючу систему ціноутворення у сфері нотаріату із запровадженням чітких критеріїв стягнення плати за нотаріальні та інші додаткові послуги правового або технічного характеру.

Ключові слова: адміністративно-правові засади, нотаріат, органи виконавчої влади, взаємодія, зарубіжний досвід, нотаріальна діяльність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Lietuvos Respublikos notariato įstatymas. 15.09.1992 № I-2882 (Suvestinė redakcija nuo 13.07.2017 iki 20.11.2018). URL: https://www.e-tar.lt/portal/lt/legalAct/TAR.BE3136A78E80/oueMCdEPcf
2. Dėl Valstybės garantuojamos teisinės pagalbos tarnybos nuostatų patvirtinimo. 12.06.2015 № 1R-148. (Suvestinė redakcija nuo 01.01.2019) URL: https://www.e-tar.lt/portal/lt/legalAct/503e671010da11e58569be21ff080a8c/ugijZSajTk
3. Lietuvos Respublikos mediacijos įstatymas. 15.07.2008 № X-1702 (Suvestinė redakcija nuo 01.01.2020). URL: https://e-seimas.lrs.lt/portal/legalAct/lt/TAD/TAIS.325294/nxkqOSyBNb
4. Dėl Lietuvos Respublikos teisingumo ministerijos nuostatų patvirtinimo.09.07.1998 № (Suvestinė redakcija nuo 10.07.2019). URL: https://www.e-tar.lt/portal/lt/legalAct/TAR.E50DDEBA5927/PDJqIZRnaH
5. Dėl Notarų veiklos tarnybinės priežiūros taisyklių patvirtinimo. 15.11.2004 № 1R-282 (Suvestinė redakcija nuo 23.01.2009). URL: https://www.e-tar.lt/portal/lt/legalAct/TAR.498959DDCE67/xweJazzOnS
6. Dėl Neveiksnių ir ribotai veiksnių asmenų registro reorganizavimo ir Neveiksnių ir ribotai veiksnių asmenų registro nuostatų patvirtinimo 15.12.2010 № URL: https://www.e-tar.lt/portal/lt/legalAct/TAR.187D3D54B6C1
7. Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 39. Ст. 383.
8. Dėl Vedybų sutarčių registro reorganizavimo ir Vedybų sutarčių registro nuostatų patvirtinimo. 13.08. № 1284. URL: https://www.e-tar.lt/portal/lt/legalAct/TAR.C15301FE71F7
9. Dėl teisingumo ministro 2004 m. liepos 22 d. įsakymo Nr. 1R-184 „Dėl Notarų garbės teismo nuostatų patvirtinimo“ pakeitimo. 23.12.2015 № 1R-349. URL: https://www.e-tar.lt/portal/lt/legalAct/9e0abdc0a97511e5be7fbe3f919a1ebe
10. Įsakymas Dėl Notarų sveikatos tikrinimo tvarkos patvirtinimo. 26.09.2003. V-559/240. URL: https://e-seimas.lrs.lt/portal/legalAct/lt/TAD/TAIS.218638?positionInSearchResults=0&searchModelUUID=%2079ae633a-4041-4889-94d8-31127e4c8c66

УДК 327

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.30

Сорока Лариса Володимирівна,
кандидат юридичних наук, доцент,
заступник директора з наукової роботи
Науково-дослідного інституту публічного права
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-6979-6049

Анотація

На основі аналізу чинних нормативно-правових актів України та Казахстану, що регулюють космічну діяльність, розкрито засади науково-технічного співробітництва як важливої складової міжнародних відносин сучасності. У статті аналізуються та досліджуються теоретичні і практичні аспекти розвитку відносин міжнародного науково-технічного співробітництва між Україною та Казахстаном, спрямованих на їх вдосконалення, як чинника розширення інноваційної, наукової, технічної сфер і підвищення конкурентоспроможності економік в умовах глобалізації. Систематизовані теоретико-методологічні підходи щодо організації науково-технічного співробітництва. Виявлені сучасні особливості двостороннього співробітництва та надані результати і досягнення Казахстану та України у космічній галузі. Глобалізація науково-технічних відносин, розвиток ринку «знань», як основного фактору економічного зростання країни, формування світового ринку інноваційних технологій дає підстави стверджувати про остаточне становлення новітньої форми міжнародних економічних відносин – міжнародного науково-технічного співробітництва. Підсумовуючи вказане, формується висновок, що у двосторонніх відносинах між Україною та Казахстаном відзначається розвиток позитивної динаміки співпраці в галузі ракето - і авіабудування та визначено ряд нових перспективних напрямів співробітництва: створення ракетно-космічної техніки, нових матеріалів і дистанційного зондування Землі, створення спільних підприємств в промисловій сфері на базі існуючих виробництв тощо. Встановлено, що Україна володіє значною кількістю переваг у галузі ракето- і авіабудування: для Казахстану у межах співробітництва - це можливість вийти на світовий ринок у даних галузях завдяки високим можливостям та великої кількості наявних професійних фахівців України, у той час як Казахстан – має стартову площадку «Бойконур» для розвитку космічних програм нашої країни.

Ключові слова: космос, космічна діяльність, співробітництво, двосторонні відносини, науково-технічне, Казахстан, Україна, інновації.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Дахно, І. Значення та правове регулювання міжнародного науково-технічного спіробітництва. Міжнародне економічне право. Центр учбової літератури, 2009. 304 с.
2. До парламентів та народів світу. Зврнення Верховної Ради України від 05.12.1991. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/1927-12?lang=en (дата звернення: 08.01.2020).
3. Політичне співробітництво між Україною та Казахстаном. Веб-сайт Посольства України в Республіці Казахстан, 2019. URL: https://kazakhstan.mfa.gov.ua/uk/ukraine-kz/diplomacy (дата звернення: 08.01.2020).
4. Політологія: підручник /Розенфельд Ю.М., Герасіна Л.М., Осипова Н.П., 2001. Харків: Право http://politics.ellib.org.ua/pages-2470.html (дата звернення: 08.01.2020).
5. Про проголошення незалежності України. Постанова Верховної Ради УСРР від 24.08.1991 р. № 1427-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/1427-12 (дата звернення: 08.01.2020).
6. Правова база між Україною та Казахстаном. Веб-сайт Посольства України в Республіці Казахстан, 2019. URL: https://kazakhstan.mfa.gov.ua/ru/ukraine-kz/legal-acts (дата звернення: 08.01.2020).
7. Токар, П., Рубан С. Основні напрями співпраці України та Казахстану на сучасному етапі його розвитку (2010-2016 рр.). Науковий вісник Ужгородського університету, Серія «Історія». 201 т. 2 (35).
8. Угода про принципи співробітництва Уряду України та Уряду Республіки Казахстан в здійсненні космічної діяльності від 20.01.1994. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/398_041 (дата звернення: 08.01.2020).
9. Угода між Урядом Республіки Казахстан і Урядом України про співробітництво в галузі дослідження і використання космічного простору від 14.10.1997. № 398_026. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/398_026/card2#Card (дата звернення: 09.01.2020).
10. Україна та Казахстан проведуть засідання Комісії з питань економічного співробітництва. УНН - Українські національні новини, 26 грудня 2018 р. URL: https://www.unn.com.ua/uk/news/1770062-ukrayina-ta-kazakhstan-provedut-zasidannya-komisiyi-z-ekonomichnogo-spivrobitnitstva (дата звернення: 09.01.2020).
11. Черницька Т. Міжнародне науково-технічне співробітництво в умовах глобалізації: автореф. …дис. канд. ек. н-к. 00.02 Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2009. 16 с.
12. Brzezinsk, Zbigniew. The Grand Chessboard: American Primacy and Its Geostrategic Imperatives. Basic Books, 1997. рр.224.
13. Unger, Maximilian, Wolfgang Polt. The Knowledge Triangle between Research, Education and Innovation - A Conceptual Discussion. Foresight and STI Governance, 2017. vol. 11, no 2, pp. 10-26. URL: https://doi.org/10.17323/2500-2597.2017.2.10.26 (дата звернення: 10.01.2020).
14. Zhumambaev, Amangeldy. Kazakhstan and Ukraine: to a new stage in relations. Ukrrudprom, March 6, 2008. URL: http://ukrrudprom.com/digest/dfdsfxz060308.html (дата звернення: 10.01.2020).

УДК 342.9

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.29 

Банах Сергій Володимирович,
кандидат юридичних наук, доцент
кафедри кримінального права та
процесу, декан юридичного факультету Тернопільського
національного економічного університету
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-2300-1220

 Анатомія

Досліджено міжнародні акти, що закріплюють стандарти організації та управління в органах прокуратури. Проаналізовано міжнародні етичні стандарти прокурорської діяльності. Запропоновано доктринальні підходи до тлумачення дефініції професійної етики. Проаналізовано особливості керівних вимог до етики прокурора відповідно до міжнародних актів. Зауважено, що національним втіленням міжнародних етичних стандартів прокурорської діяльності є Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури. Визначено основні моделі організації органів прокуратури в зарубіжних країнах. З’ясовано міжнародні стандарти ролі інституту прокуратури не тільки в межах кримінального переслідування, але й у загальному механізмі реалізації та захисту прав і свобод людини та громадянина. Акцентовано, що відмінність системи функціонування та організації органів прокуратури в зарубіжних країнах пояснюється розбіжностями соціально-економічного і політичного життя цих держав, а також тим, що подібні функції, можуть реалізовуватися через різні правові інститути і механізми відповідно до національних правових особливостей. Запропоновано напрямки реформування діяльності органів прокуратури України в контексті імплементації у національне законодавство міжнародно-правових стандартів. Автор першочерговим аспектом реформування діяльності органів прокуратури України вбачає впровадження у національне законодавство міжнародно-правових стандартів забезпечення незалежності прокуратури, порядку призначення прокурорів, підстав та процедури звільнення Генерального прокурора та інше. Автор підсумовуючи, зазначає, що неможливим швидке реформування та адаптація діяльності органів прокуратури відповідно до міжнародних стандартів, що зобов’язує вітчизняного законодавця на поступові та послідовні кроки у цьому напрямку.

Ключові слова: міжнародні стандарти, органи прокуратури, управління в органах прокуратури, прокурор, прокурорська діяльність.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 р. № 1697-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18 (дата звернення: 17.01.2020).
2. Recommendation Rec (2000)19 of the Committee of Ministers to Member States on the role of public prosecution in the criminal justice system. URL: http://cm.coe.int (дата звернення: 17.01.2020).
3. Recommendation REC 1604 (2003) of the Parliamentary Assembly on the role of the public prosecutor’s office in a democratic society governed by the rule of law. URL: https://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-DocDetails-EN.asp?FileID=17109&lang=EN (дата звернення: 17.01.2020).
4. Recommendation CM/Rec(2012)11 adopted by the Committee of Ministers of the Council of Europe on 19 September 2012 on the role of public prosecutors outside the criminal justice system. URL: https://rm.coe.int/16807096c5 (дата звернення: 17.01.2020).
5. Opinion adopted by the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) No. 1 (2007) on ways to improve international co-operation in the criminal justice field. URL: https://rm.coe.int/16807476a6 (дата звернення: 17.01.2020).
6. Opinion adopted by the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) No. 2 (2008) on alternatives to prosecution. URL: https://rm.coe.int/168074773f (дата звернення: 17.01.2020).
7. Opinion adopted by the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) No. 3 (2008) on the role of prosecution services outside the criminal law field. URL: https://rm.coe.int/16807474ee (дата звернення: 17.01.2020).
8. Opinion adopted by the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) No. 4 (2009) on the relations between Judges and Prosecutors in a democratic society. URL: https://rm.coe.int/1680747391 (дата звернення: 17.01.2020).
9. Opinion adopted by the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) No. 5 (2010) on the role of public prosecution and juvenile justice. URL: https://rm.coe.int/1680748228 (дата звернення: 17.01.2020).
10. Opinion adopted by the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) No. 6 (2011) on the relationship between prosecutors and the prison administration. URL: https://rm.coe.int/16807481c7 (дата звернення: 17.01.2020).
11. Opinion adopted by the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) No. 7 (2012) on the management of the means of prosecution services. URL: https://rm.coe.int/16807475b5 (дата звернення: 17.01.2020).
12. Opinion adopted by the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) 8 (2013) on relations between prosecutors and the media. URL: https://rm.coe.int/1680747848 (дата звернення: 17.01.2020).
13. Opinion adopted by the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) 9 (2014) on European norms and principles concerning prosecutors. URL: https://rm.coe.int/168074738b (дата звернення: 17.01.2020).
14. Opinion adopted by the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) No. 10 (2015) on the role of prosecutors in criminal investigations. URL: https://rm.coe.int/1680747720 (дата звернення: 17.01.2020).
15. Opinion adopted by the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) No. 11 (2016) on the quality and efficiency of the work of prosecutors, including when fighting terrorism and serious and organised crime. URL: https://rm.coe.int/16807474b9 (дата звернення: 17.01.2020).
16. Opinion adopted by the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) No. 12 (2017) on the role of prosecutors in relation to the rights of victims and witnesses in criminal proceedings. URL: https://rm.coe.int/opinion-no-12-on-the-role-of-prosecutors-in-relation-to-the-rights-of-/168076fd32 (дата звернення: 17.01.2020).
17. Opinion adopted by the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) No. 13 (2018) independence, accountability and ethics of prosecutors. URL: https://www.coe.int/en/web/ccpe/opinions/adopted-opinions (дата звернення: 17.01.2020).
18. Opinion adopted by the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) No. 14 (2019) the role of prosecutors in fighting corruption and related economic and financial crime. URL: https://rm.coe.int/opinion-14-ccpe-en/168099399f (дата звернення: 17.01.2020).
19. Керівні принципи, що стосуються ролі осіб, які здійснюють судове переслідування, прийняті восьмим Конгресом Організації Об’єднаних Націй щодо попередження злочинності та поводження з правопорушниками (м. Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 р.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_859 (дата звернення: 17.01.2020).
20. Opinion No.12 (2009) of the Consultative Council of European Judges (CCJE) and Opinion No.4 (2009) of the Consultative Council of European Prosecutors (CCPE) to the attention of the Committee of Ministers of the Council of Europe on the relations between judges and prosecutors in a democratic society. Bordeaux Declaration «Judges and prosecutors in a democratic society». URL: https://rm.coe.int/1680747391 (дата звернення: 17.01.2020).
21. European Guidelines on ethics and conduct for public prosecutors «The Budapest Guidelines», Conference of Prosecutors General of Europe, 6th Budapest, 29-31 May 2005. URL: https://rm.coe.int/conference-of-prosecutors-general-of-europe-6th-session-organised-by-t/16807204b5 (дата звернення: 17.01.2020).
22. Standards of professional responsibility and statement of the essential duties and rights of prosecutors adopted by the International Association of Prosecutors on the 23 of April 1999. URL: https://www.icj.org/wp-content/uploads/2014/03/IAP-Standards-of-professional-responsibility-duties-rights-prosecutors-instruments-1999-eng.pdf (дата звернення: 17.01.2020).
23. Рубан А.Г. Міжнародно-правові стандарти реалізації прокуратурою правоохоронної функції держави. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2016. Випуск 41. Том 3. С.254-258.
24. Лапкін А. В. Закон України «Про прокуратуру». Науково-практичний коментар. Харків: Право, 2015. 680 с.
25. Толочко О., Подкопаєв С. Кодекс професійної поведінки (етики) прокурора: проблеми прийняття та впровадження. Вісник прокуратури. 2006. № 4. С. 58–62.
26. Шандула О. О. Міжнародні стандарти як основа професійної етики прокурорів України. Часопис Академії адвокатури України. 2015. Том 8. № 4(29). С.152-156.
27. Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів: Затверджений Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/n0001900-17 (дата звернення: 17.01.2020).
28. Джуманазарова В.К., Реховский А.Ф. Международные стандарты деятельности прокуратуры. Advances in law studies. 2017. Том 5. № 1. URL: https://riorpub.com/ru/nauka/article/11703/view (дата звернення: 17.01.2020).
29. Копиленко О. Міжнародні стандарти та вітчизняний досвід правового регулювання статусу прокуратури (на основі аналізу проектів законодавчих актів, внесених на розгляд Верховної Ради України шостого скликання). Вісник національної академії прокуратури України. 2011. № 2. С.35-44.
30. Скрипнюк А. В. Світовий̆ досвід функціонування органів прокуратури: порівняльно-правовий̆ аналіз. Науковий̆ вісник Херсонського державного університету. № 4. С. 290-294.
31. Озерський І. Міжнародні стандарти прокурорської діяльності. Віче. 2010. № 4. URL: http://veche.kiev.ua/journal/1871 (дата звернення: 17.01.2020).
32. Ківалов С. Перспективи реформування законодавства про прокуратуру. Вісник прокуратури України. 2007. № 3. С. 15–23.
33. Омельчук Л.В., Клітинська А.Р. Європейський досвід організації органів прокуратури. Міжнародний юридичний вісник. 2016. Вип. 1 (3). С.199-204.
34. Сурженко M.O. Структура і зміст правового статусу прокурора. Проблеми законності. 2013. Вип. 123. С. 314-322.
35. Толочко Я.М. Міжнародно-правові стандарти діяльності прокурора поза сферою кримінального провадження. Вісник Національної академії прокуратури України. 2012. № 4. С. 98-103.
36. Толпиго О.Ф., Толпиго Д.М. Досвід імплементації європейських стандартів у національну практику реформування органів прокуратури. Теорія та практика державного управління. 2017. № 3(58). С.1-7. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2017-3/doc/5/04.pdf (дата звернення: 17.01.2020).
37. Представництво прокурором інтересів держави в суді: підруч. / кол. авт.; за ред. І.М. Козьякова, Л.С. Нецької. Київ: Національна академія прокуратури України, 2018. 292 с.

УДК. 342.951

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.28

Шутак Таміла Георгіївна,
здобувач Науково-дослідного інституту
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0001-5600-8632

Анотація

У статті відповідно до положень чинного вітчизняного законодавства розкрито основні форми транскордонного співробітництва, окреслено головні умови та підстави адміністративно-правового впливу у цій сфері. Автором зауважено, однією із ключових організаційних форм транскордонного співробітництва є укладення міжнародних угод загального характеру й в окремих галузях, де співпадають публічні та суспільні інтереси суб’єктів взаємодії. Визначено та охарактеризовано національний та загальний рівень угод про транскордонне співробітництво, що передбачають створення фундаменту з питань налагодження добросусідських відносин прикордонних територій, тоді як спеціальний рівень – визначає та реалізує конкретні та найбільш актуальні державні та суспільні інтереси. Акцентовано на високій гнучкості сукупності правових засобів для здійснення транскордонного співробітництва, які охоплюють певні програми, які дозволяють реалізувати спільні суспільні інтереси України та сусідніх держав. Розкрито специфіку найбільш поширеної форми транскордонного співробітництва – єврорегіони. Вони сприяють зміцненню транскордонних зв’язків між прикордонними регіонами у соціально-культурній, екологічній та економічній сферах діяльності. Виокремлено ключові особливості єврорегіонів з адміністративно-правової точки зору. Акцентовано увагу на те, що об’єднання єврорегіонального співробітництва й єврорегіони, функціонують у досить стійкій та безперервній взаємодії. Зазначено, що основну масу нормативно-правових актів з питань діяльності єврорегіонів утворюють угоди з транскордонного співробітництва, статути та положення об’єднань єврорегіонального співробітництва, низка відомчих та індивідуальних управлінських актів. Автором констатовано, що транскордонне співробітництво слугує важливим чинником налагодження міжнародної взаємодії прикордонних регіонів України та країн ЄС.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, єврорегіон, прикордонні регіони, суб’єкти публічної адміністрації, транскордонне співробітництво

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Про транскордонне співробітництво: Закон України від 24.06.2004 № 1861-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1861-15 (дата звернення: 15.12.2019).
2. Про міжнародні договори України : Закон України від 29.06.2004 № 1906-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1906-15 (дата звернення: 15.12.2019).
3. Про затвердження Типової форми угоди про транскордонне співробітництво : наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2019 № 140. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0784-19 (дата звернення: 15.12.2019).
4. Посібник для заявників в рамках другого конкурсу проектних заявок: Програма транскордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна 2014-2020. URL: https://guidelines-for-applicants2nd-callfinal-ua.pdf (дата звернення: 15.12.2019).
5. Про затвердження Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2011-2015 роки : постанова Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 № 1088. URL: https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1088-2010-%EF) (дата звернення: 15.12.2019).
6. Мікула Н. А., Калат Я. Я. Єврорегіональне співробітництво в системі транскордонної співпраці. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. 2014. Вип. 4. С. 28-38.