УДК 342.841

Владимирова Валентина Іванівна,

доцент кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного

університету імені Володимира Винниченка

[email protected]

Анотація

У статті проаналізовано різні підходи науковців до поняття, сутності та змісту і формі вираження такого негативного явища як корупція. Акцентується увага на тому, що це негативне суспільне явище є універсальною проблемою, яка впливає на всі сфери суспільного життя, та має транснаціональний характер. Зазначено,що  корупція  як  соціально-економічне, правове та моральне явище має історичні джерела та глобальний характер.  Термін корупція походить з латинської мови corrumpere  і означає  псувати, завдавати шкоди, руйнувати, викривляти та фальсифікувати. Корупція, як багатогранне соціально-політичне явище, має безліч методологічних  підходів до трактування  його поняття та розкриття його змісту. Проаналізовано різні аспекти корупції у наукових розвідках вчених та  розуміння корупції в чинному українському законодавстві, міжнародних правових документах. Розкриваючи понятійно-категоріальні основи корупції як і будь-якого явища, проаналізовано  характерні ознаки та  форму  його вираження.

Ключові слова: корупція, хабарництво, корупційні правопорушення, адміністративна відповідальність, предмет посягання.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. К.: ВТФ Перун, 2003. 1440 с.
2. Гаращук В .М., Мухатаєв А. О. Актуальні проблеми боротьби з корупцією в Україні : [монографія]. Х. : Право, 2010. 143 с.
3. Декларація Організації Об’єднаних Націй про боротьбу з корупцією і хабарництвом у міжнародних комерційних операціях від 16 грудня 1996 року / Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. К.: Школяр, 1999.URL: http://zakon2.rada.gov.ua
4. Індекс корупції CPI-2018. URL: https://ti-ukraine.org/research/indeks-koruptsiyi-cpi-2018/
5. Корупція. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki
6. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Документ 80731-X, чинний, поточна редакція від 02.02.2019, підстава - 2501-VIII URL: http://zakon2.rada.gov.ua
7. Камлик М. І. Корупція в Україні. К.: Знання, 1998. 186 с.
8. Корупція: теоретико-методологічні засади дослідження / керівник авт. кол. І. О. Ревак. Львів : ЛьвДУВС, 2011. 220 с.
9. Колпаков В. К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право) : навч. посібник. К. : Юрінком Інтер, 2008. 256 с.
10. Клімова С.М. Юридична відповідальнінсть за корупційні правопорушення. Х., 2012. 200 с.
11. Кузьменко О. В., Плугатир М. В., Пастух І. Д. та ін. Адміністративна відповідальність та провадження в справах про адміністративні правопорушення. Навчальний посібник. К.: Центр учбової літератури, 2016. 388 с.
12. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти корупції. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 49. Ст. 2048.
13. .Матіос А. В. Адміністративна відповідальність посадових осіб. К. : Знання, 2007. 223 c.
14. Мельник М. І. Корупція – корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії). Юридична думка, 2004. 400 с.
15. Мельник М. І. Хабарництво. К. : Юрінком Інтер, 2000. 265 с.
16. Миколенко О. І. Адміністративний процесс і адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник. X. : ТОВ «Одіссей», 2010. 368 с.
17. Невмережицький Е. В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії : монографія. К. : КНТ, 2008. 368 с.
18. Пундей Сар. Дж. Боротьба з корупцією. Критичний огляд з аналізом міжнародного досвіду. Проблеми економічного зростання: питання доброчесності: матеріали українсько-американського семінару. Львів, 1997. С. 84–87.
19. Про запобігання корупції : Закон України від 14.10.2014 р. № 1700-VII. URL : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/page
20. Рудой К. . Запобігання корупції як напрямок забезпечення міжнародної безпеки. Правова держава. № 19. C. 69–73.
21. Словник юридичних термінів / Ф. Андерш, В. Винник, А. Красницька та ін. К. : Юрінком Інтер, 1993. 320 с.
22. Терещук О. В. Адміністративна відповідальність за корупційні правопорушення: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Одеса, 2000. 177 с.
23. Юридичний словник. К. : Редакція УРЕ, 1984. 850 с.
24. Юридичний словник-довідник / за ред. Ю. С. Шемшученка. Київ : Феміда, 1996. 696 с.

УДК 34.02

Рябовол Лілія Тарасівна,

доктор педагогічних наук, професор,

професор кафедри державно-правових дисциплін

та адміністративного права

Центральноукраїнського державного педагогічного

університету імені Володимира Винниченка

[email protected]

Анотація

У статті визначено найбільш загальні властивості юридичного права, що ідентифікують його і, за якими воно якісно відрізняється від інших видів соціальних норм. Описано такі властивості юридичного права, як: об’єктивність, нормативність, формальна визначеність; загальнообов’язковий, державно-, інтелектуально- та свідомо-вольовий характер; встановлення та/або санкціонування державною і забезпечення як державним примусом, так і внутрішніми переконаннями людей у необхідності виконувати його вимоги; універсальність і системність; відповідність ідеалам справедливості й свободи. Встановлено, що сучасне юридичне право постає як інструмент досягнення соціального компромісу й забезпечення добробуту.

Ключові слова: соціальні норми, юридичне право, норма права, державний примус.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Біржакова Є. О. Властивості права в контексті природно-правового праворозуміння. Часопис Київського університету права. № 4. С. 60-63.
2. Волинка К. Г. Теорія держави і права : Навч. посіб. К. : МАУП, 2003. 240 с.
3. Гетьман-П’ятьковська І. А. Право та мораль: теоретико-правові проблеми співвідношення та взаємодії : автореферат дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. К., 2007. 22 с.
4. Загальна теорія права : Підручник / За заг. ред. М. І. Козюбри. К. : Ваіте, 2015. 392 с.
5. Заморська Л. І. Системність та нормативність у праві: діалектика взаємодії. Порівняльно-аналітичне право. № 2. С. 31-33.
6. Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія держави та права : Підручник. К. : Кондор, 2005. 609 с.
7. Керимов Д.А. Методология права: Предмет, функции, проблемы философии права : монографія. 6-е изд. М. : Изд-во СГУ, 2011. 452 с.
8. Малишев Б. В. Теоретико-правові аспекти державного примусу як ознаки права. Часопис Київського університету права. № 3. С. 25-28.
9. Оніщенко Н. М. Змістовно-функціональні характеристики права (витоки, постулати, принципи, функції). Правова держава. Вип. 21. С. 53-58.
10. Пархоменко Н. М. Основні концептуальні підходи до визначення права в сучасній українській науці. Альманах права. Праворозуміння та правореалізація: від теорії до практики. Вип. 2. С. 38–43.
11. Погребняк С. П. Ознаки права в контексті сучасного праворозуміння. Право України. № 4. С. 164-169.
12. Саміло Г. О. Актуальні проблеми теорії права : Навчальний посібник. Запоріжжя: Просвіта, 216 с.
13. Сухонос В. В. Теорія держави і права : підручник. Суми : Університетська книга, 2014. 544 с.
14. Теорія держави і права : навч. посіб. для підгот. фахівців з інформ. безпеки / О. О. Тихомиров, М. М. Мікуліна, Ю. А. Іванов та ін. ; за заг. ред. Л. М. Стрельбицької. Київ : Кондор-Видавництво, 2016. 332 с.

УДК 340.12 

Савенко Віктор Васильович,

доктор юридичних наук,доцент,

професор кафедри теорії та історії держави і права

юридичного факультету Тернопільського національного

 економічного університету

[email protected]

Анотація

У статті проаналізовано закономірності формування, функціонування та розвитку суспільних відносин в умовах ціннісно-нормативної структури правової реальності; визначено методологічні рамки обсягу нормативності в праві; проведено аналіз взаємозалежності та взаємовпливу закону, правосвідомості та правової культури; розглянуто сучасні концепції правосвідомості; досліджено фундаментальні принципи формування правосвідомості в умовах юридичної гармонізації соціуму.

Ключові слова: правовий світогляд, правова свідомість (правосвідомість), правова культура, правова система.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Савенко В. Вплив закону на формування правосвідомості людини у громадянському суспільстві. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. Херсон, 2014. Вип. 6–1. Том 1 С.62–65.
2. Литвинов О. М. Філософія права Павла Новгородцева: суспільний ідеал-право-держава : монографія. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2009. 292 с.
3. Рицай І. Взаємодія громадян та правоохоронних органів в контексті формування правової держави: правові, історичні, філософські, психологічні аспекти. Громадянське суспільство: матеріали всеукр. наук.-практ. конф., м. Львів : ЛьвДУВС, 26 вересня 2008 р. Львів, 2008. С. 174–179.
4. Пінська О.С. Правова свідомість : загальна характеристика, основні риси та структура. Форум права. 2011. № 1. С. 784–788.
5. Бехруз Х. Праворозуміння, розуміння права і правова система. Право України № 4 URL : http://www.info-pressa.com/article-335.html
6. Бабаев В. К. Общая теория права: курс лекций. Москва: Юристь, 2004. 512 с.
7. Герасимів Т. З. Розбудова громадянського суспільства в Україні: державно-владний підхід. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: юридичні науки. Львів, 2015. № 813. С. 86–95.

Титульна сторінка

УДК 351.851

DOI https://doi.org/10.36550/2522-9230.2020.8.33

Рябовол Лілія Тарасівна,
доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри
державно-правових дисциплін та адміністративного права
Центральноукраїнського державного педагогічного
університету імені Володимира Винниченка
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0003-3558-2103

Крушеніцький Владислав Сергійович,
студент четвертого року навчання (ОР «бакалавр»)
спеціальність 081 Право, факультету історії та права
Центральноукраїнського державного педагогічного
університету імені Володимира Винниченка
e-mail: [email protected]

Анотація

Демократизація, розвиток громадянського суспільства, становлення ринкової економіки детермінували принципову зміну місця і ролі освіти у соціумі. Вимогою часу є обґрунтування й упровадження адекватної системи управління освітою. Очевидно, що у контексті реформування адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування в Україні на засадах децентралізації, державне управління освітою має трансформуватися на основі державно-громадського підходу, у напрямку залучення до процесу управління громадських структур. Мета статті – розкрити сутність децентралізації як передумови становлення державно-громадського управління освітою та на основі аналізу доступних наукових праць з проблематики дослідження встановити основні ознаки, переваги й недоліки державно-громадської моделі управління освітою. З’ясовано, що передумовою становлення такої моделі в Україні є поглиблення процесів демократизації та децентралізації, а проявами – формування й розвиток громадських органів управління освітою та самоврядних органів / асоціацій учасників освітнього процесу. Встановлено, що специфіка державно-громадської моделі управління освітою виявляється у взаємодії двох її основних компонентів – держави (державних органів, органів місцевого самоврядування, органів управління освітою різних рівнів) та структур громадянського суспільства з метою впорядкування системи освіти. Суттєвою ознакою цієї моделі є делегування частини владних повноважень широкому колу структур громадянського суспільства та спільна управлінська діяльність державних і недержавних структур з відповідним узгодження управлінських рішень. До недоліків державно-громадського управління освітою віднесено збереження вертикальної / ієрархічної структури системи органів управління освітою, домінуючу роль в якій продовжує відігравати держава, наразі громадськість може залучатися до управління освітою лише на рівні горизонтальних управлінських структур у таких формах, як: піклувальні ради, ради закладів освіти, асоціації, шкільні фонди, громадські  організації.

Ключові слова: освіта, система освіти, державно-громадське управління, громадянське суспільство, децентралізація.

Повний текст статті:

Список використаних джерел:

1. Критерії формування спроможності освітньої мережі в ОТГ : Методично-інформаційний посібник. 68 с. URL: https:// storage.decentralization.gov.ua/uploads/library/file/461/1.pdf  (дата звернення: 21.11.2019).
2. Хомишин І. Ю. Концептуальні питання теорії і практики адміністративно-правового регулювання освіти України в умовах євроінтеграційних процесів : дис. ... докт. юрид. наук : 12.00.07. Львів, 2019. 510 с.
3. Державне управління та державна служба : словник-довідник / уклад. О. Ю. Оболенський. К. : КНЕУ, 2005. 480 с.
4. Яцейко М. Г. Демократизація як закономірність модернізації освіти в контексті глобалізації : автореф. дис. ... канд. філософ. наук : 09.00.10. Київ, 2009. 20 с.
5. Гриневич Л. М. Тенденції децентралізації управління базовою освітою в сучасній Польщі : автореф. дис... канд. пед. наук : 13.00.01. К., 2005. 20 с.
6. Заяць О. В. Організаційно-педагогічні умови підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності : автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.04. К., 2010. 24 с.
7. Юрчук Л. Тенденції децентралізації управління освітою в Україні. Вісник Національної Академії державного управління. 2009. Вип. 4. С. 276-283.
8. Крисюк С. В. Концептуальні засади розвитку державно-громадського управління освітою. Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 28 трав. 2004 р.). У 2 т. К. : Вид-во НАДУ, 2004. Т. 1. С. 25-128.
9. Грабовський В. А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою на районному рівні : дис. … канд. наук з держ. упр. : 25.00.02. К., 2006. 233 с.
10. Королюк С. В. Особливості громадсько-державного управління в діяльності сучасної школи. Теорія та методика управління освітою. 2010. № 3. С. 1-13.  
11. Тодосова Г. І. Механізми державно-громадського управління загальною середньою освітою в Україні : автореф. дис. ... канд. наук з держ. управлін. :  25.00.02. Київ, 2014. 20 с.
12. Модус державно-громадського управління освітою : монографія / За науковою ред. В. П. Беха. К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2015. 768 с.
13. Реформування освіти в Україні: державно-управлінський аспект : навч.-наук. вид. / заг. ред. Н. Г. Протасової. К.; Львів : НАДУ, 2012. 456 с.
14. Федорова Н. М. Становление государственно-общественного управления школьным образованием в России : автореф. дис. … д-ра пед. наук : 13.00.01. СПб., 2010. 42 с.
15. Тягушева О. Г. Розвиток механізмів державного-громадського управління регіональною системою освіти : автореф. дис. ... канд. наук з держ. управлін. : 25.00.02. Запоріжжя, 2009. 20 с.
16. Концептуальні засади організаційних механізмів і технологій громадсько-державного управління : посібник / О. М. Онаць, Л. М. Калініна, за наук. ред. Л. М. Калініної. К. : Видавничий дім «Сам», 2017. 64 с.