Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

ОСОБЛИВОСТІ ВІДМЕЖУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ СТАТТЯМИ 231, 232, 232-1 і 232-2 КК УКРАЇНИ, ВІД АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ СТАТТЯМИ 164-3, 163-9, 163-5 КУпАП

УДК 343.41

Коротюк О. В.,

кандидат юридичних наук,

докторант кафедри кримінального права та кримінології

Дніпропетровського державного університету

внутрішніх справ

Анотація

У статті автором визначено спільні і відмінні ознаки злочинів, передбачених статтями 231, 232, 232-1 і 232-2 Кримінального кодексу України, і адміністративних правопорушень, визначених у статтях 164-3, 163-9, 163-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Встановлено, що ознаки цих адміністративних правопорушень і злочинів, які посягають на об’єкти права інтелектуальної власності, частково співпадають, а саме – має місце спів падіння у частині ознак об’єктивної сторони і предмета. Поряд із цим, на підставі проведеного аналізу законодавчих положень автором визначено низку розмежувальних ознак розглянутих суспільно небезпечних діянь і адміністративних проступків. До розмежувальних ознак злочинів і правопорушень віднесено ознаки предмета правопорушення, за ознаки суб’єктивної сторони, ознаки потерпілого, ознаки об’єктивної сторони.

Ключові слова: відмежування, злочини, адміністративні правопорушення, об’єкти права інтелектуальної власності, відмінні ознаки.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Берзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України: Монографія. К.: Атіка, 2005. 316 с.
  2. Кодекс України про адміністративні правопорушення № 8073-X від 07.12.1984 року. Відомості Верховної Ради УРСР, 1984, додаток до N 51, ст. 1122
  3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III. Офіційний вісник України 2001 р., № 21, стор. 1, стаття 920.
  4. Нерсесян А. С. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності: Монографія. Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2010. 192 с.
  5. Харченко В. Б. Кримінально-правова охорона прав на результати творчої діяльності та засоби індивідуалізації в Україні: монографія. Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. 480 с.

ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ В ЖИТЛІ ЧИ ІНШОМУ ВОЛОДІННІ ОСОБИ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

УДК 343.14 (477)

Конюшенко Я. Ю.,

доцент кафедри кримінального процесу

Національної академії внутрішніх справ,

кандидат юридичних наук, доцент

Анотація

У статті розкрито теоретичні та прикладні проблемні аспекти процесуального порядку проведення слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи. Це надало змогу висловити пропозиції та рекомендації з удосконалення чинного КПК України в аспекті дослідженого питання. З цією метою, по-перше, проаналізовано положення кримінального процесуального законодавства в частині регламентації даної слідчої (розшукової) дії; по-друге, наведені наукові позиції вчених щодо проблемних питань в аспекті досліджуваної тематики. Виявлено відсутність єдиного підходу серед слідчих, прокурорів та суддів щодо розуміння правової сутності клопотання/ухвали про проведення слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи. Досліджено питання щодо змісту клопотання про проведення слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні та доведено доцільність аргументації в ньому необхідності порушення недоторканності житла чи іншого володіння шляхом проведення слідчого експерименту. Виокремлено підстави для відмови слідчим суддею у задоволенні відповідного клопотання. Розкрито питання щодо визначення змісту ухвали про дозвіл на проведення слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи. Констатовано, що з метою усунення в слідчо-судовій практиці наявних наразі протиріч необхідно вдосконалити законодавчий порядок проведення слідчого експерименту в житлі чи іншому володінні особи. Задля цього запропоновано внести відповідні зміни й доповнення до частини 5 статті 240 КПК України, а саме: 1) чітко визначити назву клопотання про проведення даної слідчо (розшукової) дії; 2) передбачити зміст такого клопотання; 3) унормувати підстави для відмови слідчим суддею у задоволенні такого клопотання. Зазначені зміни якнайкраще сприятимуть досягненню завдань кримінального провадження, а також реалізації засади законності та недоторканності права власності особи.

Ключові слова: слідчий експеримент, клопотання, ухвала, слідчий, прокурор, слідчий суддя, недоторканність житла.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.
  2. Назаренко П. Г. Принцип недоторканості житла та іншого володіння особи: загальнотеоретичний аналіз. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2016. Вип. 38(2). С. 122-125.
  3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 р. № 4651-VI. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
  4. Жувака С. О. Слідчий експеримент: проблеми застосування. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014. № 9-2. Том 2. С. 102-104.
  5. Лукашевич В. Г. Тактика спілкування слідчого з учасниками окремих слідчих дій: навч. посібник. Київ, 1989. 79 с.
  6. Балицький Т. М. Слідчий експеримент в системі слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні України: автореф. дис. канд. юрид. наук. Ірпінь, 2015. 18 с.
  7. Коміссарчук Ю.А., Ряшко О.В. Підстави та процесуальний порядок проведення слідчого експерименту. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2014. Вип. 3. С. 248-249.
  8. Ухвала слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 02.04.2016 р., судова справа № 532/622/16-к. Єдиний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/56887919.
  9. Ухвала слідчого судді Вінницького міського суду від 23.08.2018 р., судова справа № 127/20927/18 // Єдиний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/76108648.
  10. Ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.10.2017 р., судова справа №461/5906/17 // Єдиний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/69440750.
  11. Ухвала слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.08.2019 р., судова справа № 442/4470/19. Єдиний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/83579946.
  12. Макаров М. А. Судовий контроль у кримінальному провадженні: монографія / Нац. акад. внутрішніх справ. Київ: Центр учбової літератури, 2016. 360 с.
  13. Могила С. В. Проблемні питання визначення повноважень слідчого стосовно проведення слідчого експерименту у житлі чи іншому володінні особи. Актуальні питання досудового розслідування та тенденції розвитку криміналістичної методики: тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 21 листопада 2018) / МВС України, Харків, нац. ун-т внутр. справ. Харків. 2018. С. 126-128.
  14. Гловюк І. В. Кримінально-процесуальні функції: теорія, методологія та практика реалізації на основі положень Кримінального процесуального кодексу України 2012 р.: монографія. Одеса: Юридична література, 2015. 712 с.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ЗЛОЧИННІСТЮ В РОКИ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ (ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

УДК 343.979:94(477)

Саблук С.А.,

провідний науковий співробітник

Науково-дослідного інституту публічного права,

доктор юридичних наук

Анотація

У статті здійснено історико-правовий аналіз особливостей організації в Україні кримінально-правового контролю за злочинністю в умовах колективізації. З’ясовано, що в процесі реалізації радянської репресивної політики у 20-30-х роках ХХ ст. контроль за злочинністю набув вкрай викривлених форм, які передбачали перетворення правоохоронних органів на каральні. Обгрунтовано, що для забезпечення диктатури вищого партійного керівництва було прийнято ряд нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання суспільних відносин в умовах тоталітаризму. Доведено, що зусилля влади, спрямовані на розкол селянства за майновою ознакою з метою отримання коштів на здійснення індустріалізації, з одного боку, використовувалися для формування нових уявлень про характер контролю за злочинністю на основі широкого застосування силових методів, а з іншого - формувало у населення відповідну правосвідомість, де полюсами протистояння нерідко виступали громадяни та держава.

Ключові слова: протидія злочинності, контроль за злочинністю, тоталітарний режим, репресії, колективізація, диктатура.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953: суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: У 2 кн. Кн. 1. Київ, Либідь, 1994. 428 с.
  2. Великий терор в Україні. «Куркульська операція» 1937–1938 рр. / упоряд. С. Кокін, М. Юнге. К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2010. 614 с.
  3. Довбня О. Репресивна політика радянської держави щодо селянства УСРР/УРСР (1921-1939 рр.) у сучасній вітчизняній історіографії: регіональний аспект СХІД №4 (156) липень-серпень 2018. С. 89-95.
  4. Смертю смерть подолали: Голодомор в Україні 1932–1933 / авт. колектив : П. П. Панченко (керівник), М. М. Вівчарик, А. І. Голуб, М. А. Журба та ін. К. : Україна, 2003. 352 с.
  5. Субочєв І. В. Кадрова політика в органах юстиції УСРР за часів проведення колективізації сільського господарства (1928–1933 рр.). Бористен. 2001. № 11 (125). С. 9–11.
  6. Субочєв І. В. Правовий аспект колективізації в Україні (1928–1933 рр.). Вісник Дніпропетровського університету. Історія та археологія. 2001. Вип. 5. С. 56–64.
  7. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 3190. Докладные записки ГПУ УССР в ЦК КП(б)У о ходе коллективизации сельского хозяйства и ликвидации кулачества как класса, состоянии комитетов незаможных селян на Украине и др. вопросам, 29.12.1930–2.12.1930. – 108 арк.
  8. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 4319. Постановление ЦК КП(б)У «О реализации инструкции ЦК ВКП/б/ о работе политорганов милиции». Переписка с Наркоматом юстиции УССР по вопросам работы органов суда и прокуратуры, рассмотрении личных заявлений. Циркулярное письмо ЦК КП(б)У райкомам партии об освобождении районных прокуроров от участия в обслуживании массовых кампаний, 18.04.1931–9.12.1931. – 29 арк.
  9. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. Докладные записки, письма НК РКИ УССР, РК КП/б/У, райотделов ГПУ о фактах самоубийства отдельных членов партии, протоколы заседаний Политической комиссии по рассмотрению обвинительных заключений, 23.02.1931–22.11.1931. 59 арк.
  10. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. Инструкция Верховного суда Союза ССР по применению постановления ЦИК и СНК СССР от 7 августа 1932 г. по охране имущества государственных предпритятий, колхозов и кооперации, укреплении общественной (социалистической) собственности, направленная ЦК ВКП/б/ всем партийным органам. Докладные записки Наркомата юстиции УССР и Генерального прокурора республики в ЦК КП(б)У о работе органов юстиции, мерах по обеспечению выполнения экспортных планов, случаях людоедства, 1.04.1932–31.12.1932. 115 арк.
  11. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. 5491. Сводки, справки Наркомата юстиции УССР и Генерального прокурора республики в ЦК КП(б)У об искривлении линии партии во время проведения хлебозаготовок и участии органов юстиции в борьбе за хлеб, 10.12.1032–31.12.1932. 178 арк.
  12. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. Докладные записки Уполномоченного Комиссии партийного контроля при ЦК ВКП/б/ по Киевской области в ЦК ВКП/б/ на имя И.В.Сталина, Л.М.Кагановича о политическом и хозяйственном состоянии погранполосы УССР и пограничной охраны на границе республики. Письма Уполномоченного Комиссии советского контроля при СНК СССР и Главного Управления советской милиции при СНК УССР по вопросам паспортизации в Днепропетровской и Николаевской областях, 11.01.1934–2.11.1934. 66 арк.
  13. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 20. – Спр. Докладные записки, справки, письма и др. документы Уполномоченных Комиссии партийного контроля при ЦК ВКП/б/, обкомов КП/б/У, Наркомата юстиции УССР, областных комиссий по чистке партии, начальников политотделов МТС о бесхозяйственности, злоупотреблениях, расхищениях, нарушениях революционной законности в республиканских и областных организациях, учреждениях и хозяйствах, 7.01.1934–31.12.1934. 167 арк.
  14. Шармар О.М. Організаційно-правові засади проведення органами державного політичного управління (ДПУ) політичних репресій проти селянства під час колективізації та голодомору в Україні у 1929-1934 рр. Європейські перспективи. № 3. 2014. С. 56-60.

ДО ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЙНИМ ЗЛОЧИНАМ

УДК 343.97

Рибалка Н.О.,

Радник ректора Національної академії прокуратури України,

доктор юридичних наук, доцент

[email protected]

Загорська О.І.,

виконувач обов’язків начальника

відділу підвищення кваліфікації прокурорів

з питань запобігання корупції

інституту підвищення кваліфікації прокурорів

Національної академії прокуратури України

[email protected]

Анотація

Розглянуто особливості сучасного стану запобігання корупції, корупційним злочинам зокрема, в Україні. Розкрито основні проблеми в реалізації державної антикорупційної політики. Автором зауважено, що вітчизняні та іноземні вчені у своїх дослідженнях стверджують, що ефективного результату в сфері запобігання корупції можна досягти лише завдяки поєднанню різних антикорупційних заходів. Звертається увага, що боротьба з проявами корупційних діянь повинна ґрунтуватися на поєднанні профілактичних, правоохоронних і репресивних заходів. Автором також відзначається, що пріоритет необхідно надавати профілактичним заходам загальносоціального і спеціального кримінологічного спрямування Визначено недоліки забезпечення запобігання корупційній злочинності, функціонування спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції. Запропоновано комлекс заходів, спрмованих на зниження рівня корупційної злочинності. На думку автора, ефективними засобами уникнення корупційних ризиків мають стати скорочення дискреційних повноважень та відкриття доступу до інформації, якою володіють органи публічної влади.Серед важливих напрямків також вважається доступ до інформації, що є необхідним інструментом для проведення журналістських розслідувань, стимулювання громадянської активності в антикорупційній сфері, оскільки в демократичній державі активним суб’єктом антикорупційної політики має бути громадянське суспільство.

Підсумовано, що державна політика у сфері протидії корупції не має системного характеру, а дії державних органів не є скоординованим та злагодженими.  Автор акцентує, що на шляху до викорінення корупції, її нетерпимість стала частиною нашої загальнонаціональної культури, складовою менталітету нації.

Ключові слова: корупція; корупційні прояви; державна політика; стан запобігання корупції; заходи; законодавство; повноваження.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Матеріали четвертого всеукраїнського муніципального опитування Міжнародного республіканського інституту URL: http://ratinggroup.ua/research/regions/chetvertyy_vseukrainskiy_municipalnyy_opros.html.
  2. Засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки: Закон України від 14.10.2014 № 1699-VII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1699-18.
  3. Аристотель. Политика. Соч. в 4-ох томах. М.: Мысль, 1975. 550 с.
  4. Шемякін О.В. Протидія і запобігання корупційним злочинам у сфері службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. К., 2013. 19 с.
  5. Судова влада України. Офіційний веб-портал // Види і ознакикорупційних діянь URL: http://court.gov.ua/tu22/korupcia/9587/.
  6. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18/print.
  7. Про національну поліцію: Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19/print.
  8. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1700-18.
  9. Магомедов К. О., Пономаренко Б. Т., Лобанов П. А. Противодействие коррупции в системе государственной службы: учебное пособие. Курск: Изд-во Акад. госслужбы, 2011, 256 с.
  10. Боковикова Ю.В. Механізм протидії корупції. Теорія та практика державного управління. 2017. 1(56). URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/tpdu/2017-1/doc/2/02.pdf.
  11. Цимбал П.В., Кимлик Н.В., Ляшенко М.М. Попередження корупційних злочинів. Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право).2012. 4 (59). С. 211–216.
  12. Козак В.І. Феномен корупції : науковий погляд на реальний стан в Україні URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvamu_upravl/2011_2/30.pdf.
  13. Невмержицький Є. Політична корупція: сутність, зміст, механізми протидії. Право України. 2008. № 7. С. 132.
  14. Костенко О.М., Бусол О.Ю. Концепція протидії корупційній злочинності в Україні потребує нових підходів: основні тези. Публiчне право. 2016. № 2 (22). С. 143 –151.
  15. Суббот А., Дем’янчук Ю. Засоби протидії та запобігання корупції вумовах реформування законодавства. Адміністративне право і процес. 2017. № 6. С. 113-117.
  16. Суббот А.І., Костенко В.М. Шляхи покращення правового забезпечення протидії корупції в правоохоронних органах. Бюллетень Міністерства юстиції України. 2014. № 1. С. 115 – 120.
  17. Невмержицький Є.В. Корупція в Україні: причини, наслідки, механізми протидії : монографія / Є.В.Невмержицький. К. : КНТ, 2008. C. 298– 309.
  18. Гвоздецький В.Д. Оновлення адміністративно-правового механізму запобігання і протидії корупції в Україні, урухомлене революцією гідності. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. № 4 (75). 2014. С. 20 – 29.
  19. Чемерис І.В. Зарубіжний досвід протидії корупції в системі державного управління. Стратегічні пріоритети. 2015. №3(12). С. 110– 118.
  20. Лавренюк Ю.Ф. Пріоритетні напрями антикорупційної політики України. Державне управління. 2014. № 1 (1). С. 35– 37.
  21. Кулик Л.М. Проблема асоціального у людській свідомості та поведінці. Морально-етичні засади реформування кримінального законодавства України. Дніпропетровськ: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2015. С. 59–61.

ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКОГО ОБОРОТУ, ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ

УДК 342.951: 347.77                       

Шморгун В.В.,

здобувач Науково-дослідного інституту публічного права

[email protected]

Анотація

Стаття присвячена ролі адміністративного права у регулюванні правовідносин пов’язаних із засобами індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг.

Аналізуються проблемні питання правової регламентації об’єктів права інтелектуальної власності: торговельної марки, комерційного  найменування, географічного зазначення, як об’єктів права інтелектуальної власності  нормами адміністративного законодавства.

За відсутності чіткого визначення законодавчого регулювання адміністративної відповідальності за незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг, у статті проаналізовано різні підходи, які існують серед науковців, а також у міжнародному законодавстві щодо класифікації об’єктів права інтелектуальної власності. На підставі проаналізованих наукових думок, актів вітчизняного та міжнародного законодавства, автор приходить до висновку, що такі об’єкти, як  торговельні марки, комерційні  найменування, географічні зазначення, мають багато спільних ознак, які відмежовують їх від інших об’єктів  права інтелектуальної власності. Пропонує об’єднати в одній статті КУпАП торговельної марки, комерційного найменування, географічного зазначення  як засоби індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг. Підсумовано, що точне встановлення об’єкта  порушення майнових та немайнових прав  суб’єктів права інтелектуальної власності  на належні їм об’єкти права інтелектуальної власності  має важливе значення  для виявлення характеру посягань, його правильної кваліфікації, відмежування від суміжних проступків.

Ключові слова: адміністративне законодавство, засоби індивідуалізації, товари, послуги, торговельні марки, комерційні  найменування, географічні зазначення.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Додин Е.В. Доказывание и доказательства в правоприменительной деятельности органов советского управления. Киев-Одесса, 1976.  128 с.
  2. Інтелектуальна власність: навч. посіб. / Г. М. Остапович, О. М. Строженко, Г. В. Уманців, О. В. Фоміна. К.: Київ. НТЕУ, 2012. 456 с.
  3. Кримінальний кодекс України: Закон України  від 05.04. 2001 р. № 2341-III. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25–26. Ст.131.4. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон Української РСР від 07.12.1984 р. №8073-Х. Відомості Верховної Ради Української РСР.  1984. № 51. Ст.112.
  4. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 14.07.1967 р. URL: http:// zakon2. rada. gov. ua/ laws/ show/ 995_169
  5. Мельник  О. М. Цивільно-правова охорона інтелектуальної власності в Україні: автореф. дис. ….  док. юрид. наук. Харьків. 2004. 37 с.
  6. Митний  кодекс України: Закон України від 13.03.2012 р. № 4495-VI. Відомості Верховної Ради України. 2012. № 44–45, № 46–47, № 48. Ст. 552.
  7. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20.03.1883 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_123
  8. Світличний О. П. Засоби індивідуалізації  учасників господарського обороту, товарів та послуг в Україні та державах ЄС: порівняльно-правова характеристика. Гармонізація приватно-правового законодавства України із  законодавством країн ЄС: збірник статей і тез IХ  міжнародного цивілістичного форуму. Харьків, 11–12 квітня 2019 р. Київ, Знання України, 2019. С. 458–465.
  9. Світличний О. П. Право інтелектуальної власності: Підручник. Вид. 2, змін. і доп. К.: НУБіП України, 2017. 355 с.
  10. Цибульов П. М., Чебатарьов В. П. Популярно про інтелектуальну власність: абетка / За ред. М.В.Паладія. К.: ТОВ «Альфа-ПІК», 2004. 56 с.
  11. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15.04.1994 р. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/981_018
  12. Штефан О. О. Право інтелектуальної власності: Акад. курс. К.: Ін Юре, 2007. 696 с.