Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

ЗНАЧЕННЯ МЕДІАЦІЇ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

УДК 347.965.42(477)

Токарєва К. С.,
кандидат юридичних наук,
доцент кафедри конституційного і адміністративного права
Національний авіаційний університет
[email protected]
https://orcid.org/0000-0001-5705-5211

Анотація

Статтю присвячено значенню медіації в умовах розвитку правової системи України. Метою дослідження є аналіз потенційного правового впливу запровадження медіації до вітчизняної системи захисту прав, свобод та інтересів людини. Проаналізовано завдання та напрями розвитку національної правової системи. Встановлено, що формування концепції розвитку альтернативних способів вирішення спорів є однією із умов гармонізації національного законодавства та права Європейського Союзу. Визначено, що реформування системи правосуддя, яке тривало з 2016 року, не призвело до повного перевантаження судів. Рівень довіри українців до судової влади є критично низьким. Наголошено на тому, що медіація стала об’єктивною потребою суспільства. Проаналізовано переваги медіації над судовим розглядом та іншими способами альтернативного вирішення спорів. Встановлено, що медіація здійснюється на добровільних засадах, характеризується самостійністю сторін, конфіденційна та неформальна. Досліджено наукові погляди іноземних вчених щодо найбільш вагомих переваг медіації, серед яких швидкість та оперативність розв’язання конфлікту та зменшення витрат на розгляд спору. Здійснено аналіз значення медіації у різних категоріях спірних правовідносин. Встановлено, що медіація сприяє зменшенню емоційної напруженості у спорах, сприяє примиренню сторін та збереженню їх нормальних відносин. Зроблено висновок про позитивний вплив медіації на розвиток правової системи України та сформовано перелік наслідків її
впровадження, серед яких: задоволення потреби суспільства у швидкому врегулюванні конфліктів; зниження корупційних ризиків при вирішенні конфліктів та, як наслідок, рівня сприйняття корупції в цілому; розвантаження судової системи та підвищення оперативності і якості судового розгляду; освіченість громадян щодо можливих шляхів захисту своїх прав як крок до подолання правового нігілізму; модернізація правової системи відповідно до європейських стандартів та наближення до повноцінного членства у Європейському Союзі тощо.

Ключові слова: медіація, правова держава, альтернативне вирішення спорів, суд, довіра до правосуддя.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Лук’янов Д. Правова система як предмет порівняльно-правових досліджень: характеристика за теорією систем. Вісник Національної академії правових наук України. 2015. № 2. С. 27-35.
  2. Оніщенко Н.М. Розвиток національної правової системи в контексті запитів громадянського суспільства. ScienceRise. Juridical Science. 2018. № 3. С. 4-9.
  3. Шаганенко В. П. Сутнісні характеристики системи права. Часопис Київського університету права. 2012. № 2. С. 69-74.
  4. Support to the implementation of the judicial reform in Ukraine. Council of Europe. URL: https://www.coe.int/en/web/cdcj/co-operation-projects/judicial-reform-ukraine.
  5. Дрок Г.М. Стратегічні напрями реформування судоустрою і судочинства в сучасних євроінтеграційних умовах. Правові та інституційні механізми забезпечення розвитку держави та права в умовах євроінтеграції: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (20 травня 2016 р., м. Одеса). Одеса: Юридична література. C. 299-301.
  6. Research and Reports. USAID New Justice Program. URL: https://newjustice.org.ua/uk/lib/doslidzhennya-ta-zviti/.
  7. Волянська О. В., Підкуркова І. В. Довіра до суду як чинник довіри до публічної влади: міжнародний та національний виміри. Вісник Національного університету Юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Серія: Політологія. 2018. № 2. С. 151-165.
  8. Овсяннікова О. Професійна етика суддів та працівників суду як чинник, що впливає на формування громадської думки. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 8. С. 196-200.
  9. Кобак М. В. Відновлення довіри суспільства до суду як необхідна умова реформування судоустрою. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. 2016. № 2 (3). С. 76-78.
  10. Запара С. І. Поняття медіації та особливості її становлення в Україні та світі. Порівняльно-аналітичне право. 2015. № 3. С. 83-85.
  11. Поліщук М. Я. Поняття медіації як альтернативного методу вирішення спорів. Держава і право. Юридичні і політичні науки. 2014. Випуск 65. С. 134-139.
  12. Красіловська З. Теоретичні основи медіації як альтернативного способу вирішення спорів: поняття, види, принципи. Актуальні проблеми державного управління. 2013. № 3. С. 10-13.
  13. Nolan-Haley J. Mediation: The new arbitration. Harvard Negotiation Law Review. 2012. 17(61). Р. 61-95.
  14. Zhorzholiani L. Advantages of Resolution of Civil Disputes through Judicial Mediation over Litigation. TSU Journal of Law. 2017. 1. Р. 151-171.
  15. Sobczak E. Mediacja w sporach pracowniczych w kontekście zarządzania przedsiębiorstwem. In Wiedza społeczno – ekonomiczna i prawna motorem rozwoju gospodarki: monografia. Omnibuss. 2016. 128-148.
  16. Коношенко Н. В. Медиация в семейном праве. Мир на пороге перемен: Экономика. Управление. Право. 2016. С. 201-205.
  17. Skrobotowicz G. A. Zalety mediacji karnej. Prokuratura i Prawo. 2012. 2. 128-145.
  18. Mohamad M. A. S., Kamarudin A.R. Mediation as an effective tool for resolving sport disputes. International Journal of Business, Economics and Law. 2015. 7(4). Р. 81-85.
  19. Costa e Silva A. M. Education, citizenship and mediation. Citizenship, Social and Economics Education. 2012. 1(11). Р. 2-10.
  20. The Impact of CEPEJ Guidelines on Civil, Family, Penal and Administrative Mediation. European Commission for the Efficiency of Justice. URL: https://rm.coe.int/report-on-the-impact-of-cepej-guidelines-on-civil-family-penal-nd-admi/16808c400e.

ВИМОГА РОЗУМНОСТІ СТРОКІВ ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕВЕНТИВНИХ ЗАХОДІВ

УДК 342.95

Степанов П.Л.,
кандидат юридичних наук, доцент,
завідувач кафедри публічного та приватного права
ПВНЗ «Кропивницький інститут державного
та муніципального управління»
[email protected]
https://orcid.org/0000-0002-1535-056X

Телійчук В. Г.,
кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, доцент,
доцент кафедри оперативно-розшукової діяльності
та спеціальної техніки
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
[email protected]
https://orcid.org/0000-0002-0372-6515

Анотація

Стаття присвячена питанням підвищення ефективності порядку застосування превентивних заходів співробітниками Національної поліції України. Наголошується на особливій ролі превентивних поліцейських заходів в реалізації ефективної діяльності щодо профілактики правопорушень у державі. Зокрема проаналізовано норми чинного Закону України «Про Національну поліцію», що регулюють вимоги та процедуру застосування цих заходів примусу. Зауважено, що на практиці непоодинокими є випадки, коли застосування превентивних заходів здійснюється понад всякі розумні часові межі. Цьому сприяє той факт, що переважна більшість превентивних заходів не містить строків їх застосування. У свою чергу така невизначеність слугує провокаційним чинником зловживання поліціантами своїм службовим становищем і, як наслідок, особи, які фактично не вчинили правопорушення обмежуються у реалізації своїх конституційних прав. У зв’язку з недосконалістю правової регламентації акцентовано на тому, що нормативно-правова визначеність застосування працівниками Національної поліції України превентивних заходів потребує вдосконалення, як з метою забезпечення їх ефективності, так і з метою забезпечення охорони та захисту конституційних прав громадян. Автори переконані, що визначення розумності строків застосування заходів повинно носити універсальний характер. На основі проведеного дослідження висловлено пропозиції з удосконалення законодавства, що регулює порядок застосування превентивних заходів, а саме – відобразити «розумність строку» в ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію», серед вимог, що визначено для цих заходів та визначити критерії розумності строку.

Ключові слова: превентивний поліцейський захід, примус, права і свободи, вимоги застосування, розумність строку.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.
  2. Про Національну поліцію : Закон України від 02.07.2015 № 580- VIII. Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40–41. Ст. 379.
  3. Дідик Н.І. Превентивні функції в діяльності патрульної поліції. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імен і Е. О. Дідоренка. 2016. №2. С.188 – 194.
  4. Фелик В.І. Поняття та види форм профілактичної діяльності Національної поліції України. Науковий вісник публічного та приватного права. 2016. Випуск 1-2. С. 169–173. URL: http://nvppp.in.ua/vip/2016/1/tom_2/38.pdf.
  5. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2004. 1440 с.
  6. Закон України «Про Національну поліцію» : наук.-практ. комент. / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, доц. В. В. Сокуренка ; [О. І. Безпалова, К. Ю. Мельник, О. О. Юхно та ін. ; передм. В. В. Сокуренка]. Харків, 2016. 408 с.
  7. Как милиция Киева и ГАИ блокируют работу песчаного карьера. Дорожный контроль. URL : http://roadcontrol.org.ua/node/2521.
  8. Гаркуша В. В. Адміністративно-правовий статус патрульної поліції в системі Національної поліції. Юридичний електронний науковий журнал. 2016. № 3. С. 86 – 89. URL http://lsej.org.ua/3_2016/26.pdf
  9. Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи № 690 (1979) «Про Декларацію про поліцію» URL : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_803.

МІСЦЕ ПРАВА ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я СЕРЕД ЗАГАЛЬНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

УДК 349.6(477)

Кожура Людмила Олександрівна,
кандидат юридичних наук, доцент, професор
кафедри теорії та історії права ЮІ ДВНЗ
«Київський національний економічний
університет імені Вадима Гетьмана»
[email protected]
https://orcid.org/0000-0003-4100-9530

Анотація

У даній науковій статті визначено місце права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я серед загальних прав людини і громадянина. Визначено, що право особи з інвалідністю на охорону здоров’я пов’язане зі значною кількістю конституційних прав і свобод людини й громадянина в Україні та багато в чому забезпечує можливість належної їх реалізації. Зазначене дає змогу вести мову про те, що право осіб з інвалідністю на охорону здоров’я є основним, невідчужуваним правом особи; має базовий характер для забезпечення життєдіяльності особи з інвалідністю; забезпечує створення їй максимально можливих умов для активної участі в суспільному житті; вказує на міру здійснення соціального захисту.

Ключові слова: право, соціальний захист населення, особи з інвалідністю, охорона здоров’я, права та свободи особи

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII. Відомості Верховної Ради України, 1993. № 4. Ст.19.
  2. Конвенція про права осіб з інвалідністю (Конвенція про права інвалідів) від 13.12.2006. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71
  3. МОЗ змінює систему підтримки людей з інвалідністю. URL. https://www.kmu.gov.ua/ua/news/moz-zminyuye-sistemu-pidtrimki-lyudej-z-invalidnistyu
  4. Про захист прав споживачів : Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-XII. Відомості Верховної Ради УРСР, 1991. № 30. Ст.379.
  5. Кравченко А. Г. Адміністративно-правове регулювання в сфері забезпечення прав споживачів в Україні в сучасних умовах. Дис. ... канд.. юрид. наук. Харків. ХНУВС, 2010. 232 с.
  6. Кодекс законів про працю України: Закон України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/card2#Card
  7. 2-ге Засідання Наглядової ради Проекту МОП ,,Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні”. URL:  http://www.ntser.gov.ua/zahodu-ntser/111
  8. Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні: Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII. Відомості Верховної Ради УРСР, 1991. №21. Ст.252.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ МІСЦЕВОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

УДК 342.9: 352 (477)

Оксінь Віталій Юрійович,
кандидат юридичних наук
перший заступник директора
Науково-дослідного інституту публічного права
[email protected]
https://orcid.org/0000-0001-6080-7752

Анотація

Стаття присвячена формуванню системи нормативно-правових актів, що складають нормативно-правове забезпечення публічного адміністрування місцевого розвитку в Україні, оскільки за переконаннями автора, від чіткості його формування залежить ефективність, результативність та належність здійснення державно-владної та сервісної реалізації публічної влади на місцях. Відтак, формування системи законодавчо-нормативної бази у цій сфері забезпечить можливість отримати об’єктивну інформацію про стан та перспективи регулювання окремих аспектів функціональності аналізованого процесу.

Розкриваючи систему нормативно-правових актів у досліджуваній сфері відзначено, що вона має подвійну спрямованість. Класифіковано нормативно-правові акти у досліджуваній сфері на дві групи, з подальшим описом національних актів за певними категоріями. Зроблено висновок, що навіть без ґрунтовного аналізу перелічених актів яскраво продемонстровано відсутність систематизаційної ознаки законодавчо-нормативної бази щодо місцевого розвитку в Україні. Розпорошеність норм по різним актам законодавства значно ускладнює процес належної реалізації діяльності публічної адміністрації у досліджуваній сфері. Відсутність виборчого та адміністративно-процедурного кодексів значною мірою впливає на загальний стан результативності такої діяльності. Так званий «кодекс службовця» (Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування) також спонукає до певних розмірковувань, з поміж інших зокрема: чому врегулюванню підлягає тільки етична поведінка осіб місцевого самоврядування? Виправдано вважати, що станом на сьогодні є необхідність розробки та введення в дію Кодексу місцевого врядування України, адже реформа щодо децентралізації суттєво розширює повноваження та інституційні можливості публічних адміністрацій на місцевому рівні, покладає на них більше зобов’язань перед громадою.

Стверджується, що нормативно-правове забезпечення публічного адміністрування місцевого розвитку в Україні є недостатнім та вимагає від суб’єктів нормотворення перегляду його структурної складової.

Ключові слова: місцевий розвиток, нормативно-правова база, нормативно-правове забезпечення, публічна адміністрація, публічне адміністрування.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Лищук В.В., Рузакова O.A., Рукавишников С.М. Основы права. М., 2004. 370 с.
  2. Хмелінін В. О. Нормативно-правове забезпечення публічного адміністрування в сфері водних ресурсів України. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2014. Вип. 29 (2.3). С. 215–219. Серія : Право.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО СУДУ ІРЛАНДІЇ

УДК  342.565:95 (477)

Буравльов Сергій Іванович,
суддя Північного апеляційного господарського суду
[email protected]
https://orcid.org/0000-0002-9222-9579

Анотація

Стаття присвячена виявленню та опису сутності адміністративно-правових засад діяльності Комерційного суду Ірландії. Представлена до аналізу тематика є новою для юридичної науки. Раніше висвітлених наукових результатів щодо адміністративно-правових засад діяльності Комерційного суду Ірландії немає.

Дослідження спрямоване на вивчення позитивного досвіду організації та реалізації діяльності ірландської судової установи господарської юрисдикції, оскільки ця країна є яскравим прикладом європейської держави, де ефективно функціонують спеціалізовані суди з розгляду комерційних справ.

З’ясовано передумови, юрисдикцію та особливості Комерційного суду Ірландії, а також описано нормативні засади здійснення ним належної діяльності. Відзначено, що законодавство країни в досліджуваній сфері хоч, представлено багато чисельними актами, однак вони деталізують норми Основного Закону країни.

Виявлено, що для суддів Ірландії притаманна так звана «позасудова діяльність», тобто дії які доповнюють повсякденні завдання з розгляду справ, вивчення та винесення судових рішень. Деякі з цих позасудових завдань тісно пов'язані з відправленням правосуддя, а інші – в меншій мірі (наприклад, членство в асоціаціях, юридичне безкоштовне консультування, тощо). Держава опікується питаннями іміджу судової професії, тому обмежує таку діяльність фінансовими аспектами та шляхом встановлення правил суддівської поведінки, до числа яких зокрема відносяться: незалежність, неупередженість та рівність, коректність, компетентність, старанність, тощо.

На основі проведеного аналізу, сформовано висновок, згідно до якого адміністративно-правові засади діяльності Комерційного суду Ірландії характеризуються законодавчою деталізацією опису його статусу як самостійної частини у межах органа державної влади, конституційно забезпеченої гарантованості судової незалежності та неупередженості під час розгляду господарських справ у спеціалізованій процедурі, що значно економить ресурсовитрати правосуддя, а також регулюванням поведінки судді та його позасудової професійної діяльності.

Ключові слова: адміністративно-правові засади, господарська юрисдикція, зарубіжний досвід, Ірландія, Комерційний суд.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Specialised Courts. An official website of the European Union. 2019. URL: https://e-justice.europa.eu/content_specialised_courts-19-en.do
  2. Шепель Т., Бойченко Є. Європейське спрямування господарського судочинства. Юридична газета online. 2016. №11 (509). URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/gospodarske-pravo/evropeyske-spryamuvannya-gospodarskogo-sudochinstva.html
  3. Constitution of Ireland: Enacted by the People 1st July, 1937; in operation as from 29th December, 1937. Government of Ireland. URL: http://www.irishstatutebook.ie/eli/cons/en/html
  4. Specialised Courts – Ireland. An Official Website of the European Union. 2019. URL: https://e-justice.europa.eu/content_specialised_courts-19-ie-en.do?member=1
  5. The Commercial Court is a division of the High Court which deals solely with significant commercial cases. Commercial Court. URL: https://www.courts.ie/commercial-court#:~:text=The%20Commercial%20Court%20deals%20with,investment%20disputes%2C%20and%20intellectual%20property
  6. Commercial Proceedings: Order 63A. Courts Service of Ireland. URL: https://www.courts.ie/rules/commercial-proceedings
  7. O'Riordan, John. Ireland's Commercial Court: An inside view. ICLG. 2013. URL: https://iclg.com/cdr/expert-views/the-irish-commercial-court:-an-inside-view
  8. Murphy-O’Connor, Julie & McLoughlin, Claire & Reynolds, Karen. The Complex Commercial Litigation Law Review - Edition 2. The Law Reviews. 2019. URL: https://thelawreviews.co.uk/edition/the-complex-commercial-litigation-law-review-edition-2/1211597/ireland
  9. Courts System – Commercial Court. Citizens Information. URL: https://www.citizensinformation.ie/en/justice/courts_system/commercial_court.html
  10. Judges of the Commercial Court. Commercial Court. 2019. URL: https://www.courts.ie/judges-commercial-court
  11. The Legal System and the Separation of Powers. Supremecourt. URL: http://www.supremecourt.ie/supremecourt/sclibrary3.nsf/pagecurrent/D5F78352A387D74480257315005A419E?opendocument&l=en#:~:text=Articles%2034%20to%2038%20of,manner%20provided%20by%20this%20Constitution%22.
  12. Who are the Judiciary? The Association of Judges in Ireland (AJI). URL: https://aji.ie/the-judiciary/who-are-the-judiciary/
  13. Judicial Remuneration. The Association of Judges in Ireland (AJI). URL: https://aji.ie/the-judiciary/judicial-remuneration/