Accessibility Tools

Web Accessibility plugin by DJ-Extensions.com
pedfak_logo

Факультет педагогіки, психології та мистецтв

ТЕХНОЛОГІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

УДК 347.77:349

Куркова Ксенія Миколаіївна,
кандидат юридичних наук, старший дослідник
завідувач відділу науково-правових експертиз
та законопроектних робіт
Науково-дослідного інституту публічного права
e-mail: [email protected]
https://orcid.org/0000-0002-4259-5511

Анотація

У статті досліджено та узагальнено теоретико-правові підходи щодо сучасного змістовного наповнення поняття «технологія». Акцентується увага, що в час глобальних науково-технологічних трансформацій з’являються нові об’єкти правового регулювання, які раніше в силу тих чи інших причин не мали правової охорони і важливим завданням юридичної науки є чітке та адекватне визначення понятійно-категоріального апарату, що надасть можливість ефективного правозастосування. Зроблено висновок, що поняття «технологія» слід розкривати в самому найширшому сенсі – через систему знань, які використовуються для вирішення конкретних завдань, та можуть бути втілені як в матеріальних об’єктах, так і певних способах, процесах діяльності. Визначено перелік об’єктів технології та виокремлено характерні ознаки технології як об’єкта правового регулювання. Запропоновано розуміти під технологією виражений в об’єктивній формі результат цілеспрямованої інтелектуальної творчої діяльності, основою якого є систематизована сукупність наукових, технічних, організаційних, адміністративних, виробничих знань, рішень та/або інформації, а також досвід і навички, необхідні для виконання певних операцій технологічного характеру, методів, форм та способів виробництва продукції, застосування процесів, надання послуг, включаючи створені на їх основі або спрямовані на виконання певних процедур матеріальні об’єкти у вигляді устаткування, технічних пристроїв тощо, спрямовані на досягнення конкретної суспільно важливої мети чи вирішення практичного завдання

Ключові слова: технологія, наукова діяльність, науково-технічна діяльність, інноваційна діяльність, інновація, інноваційний продукт, інтелектуальна власність.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Федулова Л. І. Технологічний розвиток економіки України. К. : Ін-т екон. та прогнозув. НАНУ, 2006. 627 с.
  2. Забродська Л. Інноваційні пріоритети науково-технологічного розвитку: міжнародний та регіональний аспекти. Theory and methods of educational management. 2015. № 2(16). URL:
    https://umo.edu.ua/images/content/nashi_vydanya/metod_upr_osvit/v_18/%D0%97%D0%B0%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F%20%D0%9B%D0%9C-%D0%B2%20%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB.pdf
  3. Комков Н.И. Роль инноваций и технологий в развитии экономики и общества. Проблемы прогнозирования. 2003. Вып. 3. С. 24-43.
  4. Шваб К. Четвертая промышленная революция. М.: ЭКСМО, 2016. 208 с.
  5. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution. What It Means and How to Respond. December 12, 2015. URL: https:// www.foreignaffairs.com/articles/2015-12-12/fourth-industrial-revolution
  6. Розин В.М. Понятие и современные концепции техники. М., 2006. 255 с.
  7. Розин В.М. Традиционная и современная технология: (философско-методологический анализ). М.: ИФРАН, 1998. 216 с.
  8. Рижко Л. В. Техніка, технологія, мегатехнологія, нова технологічна культура. Totallogy-XXI. Постнекласічні дослідження. 2015. № 32. С. 218-230.
  9. Корчагин А., Нарумова О., Орлова Н. Совершенствование системы технологического обмена. Интеллектуальная собственность. 1999. № 1. С. 2-14.
  10. Погрібний Д. І. Господарсько-правове регулювання відносин у сфері трансферу технологій. Право та інновації. 2013. № 4. С. 27-41.
  11. Давидюк О. М. Технологія як об’єкт господарсько-правового регулювання: монографія. Харків: Вид-во «ФІНН», 2010. 176 с.
  12. Давидюк О.М. Правове регулювання захисту прав на технологію. Економіко-правові проблеми розвитку та сприяння господарській діяльності в сучасних умовах: матеріали круглого столу (м. Харків, 17 травня 2019 р.). Харків. С. 221-225.
  13. Падучак Б. М. Технологія як об’єкт цивільно-правових відносин. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2009. № 5 (49). С. 54-59.
  14. Погуляєв С. Ю. Технологія як об’єкт вкладу в простому товаристві. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2002. Вип. 17. С. 252-258.
  15. Всемирная организация интеллектуальной собственности. Основы интеллектуальной собственности. К.: Изд. дом «Ін Юре», 1999. 600 с.
  16.  Draft International Code of Conduct on the Transfer of Technology. U. N. Doc. TD/CODE TOT/47. 1985. URL: https://digitallibrary.un.org/record/86199
  17. Адамюк Д. І. Поняття технології: встановлення змісту та співвідношення з іншими суміжними поняттями. Право та інноваційне суспільство. 2015. № 1. С. 34-41.
  18.  Метелица А. Обзор правового регулирования международной передачи технологий. Журнал международного права и международных отношений. 2010. № 2. URL: http://www.evolutio.info/content/view/1689/232/.
  19. Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1997 р. № 1358 (постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 1807 від 20.11.2003 р.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1358-97-%D0%BF#Text
  20. Положення про порядок контролю за експортом, імпортом і транзитом окремих видів виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, що можуть використовуватися для створення озброєння, військової чи спеціальної техніки: затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 1005 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 86 від 28.01.2004 р.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1005-96-%D0%BF#Text
  21. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій: Закон України від 14 вересня 2006 року № 143-V. Відомості Верховної Ради України. 2006. № 45. ст. 434.
  22. Про інноваційну діяльність: Закон України від 4 липня 2002 року № 40-IV. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 36. ст. 266.
  23. аціональна рамка кваліфікацій: затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1341. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1341-2011-%D0%BF#Text
  24. Охрана промышленной собственности в Украине: монография. Под редакцией А.Д. Святоцкого, В.Л. Петрова. К.: Издательский дом «Ін Юре», 1999. 428 с.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ САМОРЕГУЛЮВАННЯ НОТАРІАТУ

УДК 342.97

Журавльова Зоря Владленівна,
кандидат юридичних наук
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
[email protected]
https://orcid.org/0000-0002-8904-467Х

Анотація

У статті розглядається необхідності реалізації реформування у сфері організації та діяльності інституту нотаріату шляхом запровадження саморегулювання, що має здійснювати Нотаріальна палата України, як самоврядний орган, що об’єднує нотаріусів України. Автор визначає, що основною метою функціонування саморегулівних організацій є врегулювання власної діяльності та внутрішніх відносин, шляхом видання локальних нормативно-правових актів, з правом застосування засобів примусу за їх порушення. Саморегулювання інституту нотаріату має забезпечити ефективність
реалізації учасниками суспільних правовідносин своїх прав та інтересів і запровадження доступних та ефективних механізмів їх захисту від посягань з боку інших суб’єктів, що є основною метою функціонування нотаріату. Звертається увага не ту обставину, що у сучасних умовах вмістом процесів становлення і розвитку саморегулювання є не передача державних функцій так званим саморегульованим організаціям, а навпаки, - припинення та скорочення невластивих державі функцій.

Ключові слова: нотаріат, нотаріальна діяльність, саморегулювання, саморегулівна організація, самоврядування.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Онищук О. Реформування нотаріату за стандартами ЄС: саморегулювання, Е-нотаріат. Нотаріат України. № 4 (35). 2019. URL: http://npu.ua/wp-content/uploads/2019/12/NU-4-2019.pdf.
  2. Про схвалення Концепції реформування інституту саморегулювання в Україні. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 308-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/308-2018-%D1%80#Text.
  3. Посібник для слухача до курсу «Аналіз регуляторного впливу» / Бордюг Б., Малюгіна К., Татаревський. О., 2007. 90 с.
  4. Нестеренко К.О., Булгакова О.В. Особливості реформування нотаріату в Україні. Правовий часопис Донбасу. № 2 (71) 2019. С. 110-117. URL: http://repo.dli.donetsk.ua/bitstream/123456789/911/1/15.pdf.
  5. Козаєва Н. Нотаріуси та НПУ: протистояння чи взаємодія? Юридична Газета. 13 серпня 2019 № 32 (686). URL: https://www.pressreader.com/ukraine/yurydychna-gazeta/20190813.
  6. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про саморегулювання господарської та професійної діяльності».
  7. Гончаренко О. Види саморегулювання господарської діяльності. Підприємництво, господарство і право. 11/2016. С. 68-72. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2016/11/15.pdf.
  8. Медведчук О.В. Нормативно-правові аспекти розвитку саморегулювання в Україні. Інвестиції: практика та досвід. № 13/2018. С. 98-102. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/13_2018/21.pdf.

ПЕРСПЕКТИВИ ТА ПРОБЛЕМИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ Й КОДИФІКАЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ

УДК 342.951

Дніпров Олексій Сергійович,
доктор юридичних наук,
провідний науковий співробітник
Науково-дослідного інституту публічного права
[email protected]

Анотація

Статтю присвячено аналізу ефективності та доцільності прийняття Інформаційного кодексу України. Наголошено на тому, що Інформаційний кодекс України має стати тим фундаментальним  модифікованим нормативно-правовим актом, який системно включає в себе правові норми, що є основною базою для всебічного розвитку законодавства в інформаційній сфері з урахуванням динамічного процесу становлення інформаційного суспільства при взаємодії з іншими складовими правової системи України. Вказано, що даний кодифікований нормативно-правовий акт має: забезпечити уніфікований підхід до регламентації відносин в інформаційному просторі; закріпити принципи правового регулювання національного інформаційного простору; визначити понятійно-категоріальний апарат інформаційної сфери; містити систему суб’єктів інформаційних відносин, визначати їх права та обов’язки. У статті також визначено проблеми теоретичного та практичного
характеру, які пов’язані з систематизацією інформаційного законодавства на території України, серед яких виділено: комплексність інформаційного права; динамічність інформаційної галузі та її молодий вік; поява нових учасників правових явищ, що з’являються у процесах самоорганізації учасників універсального обслуговування та користувачів інформаційної індустрії; зміна складу та особливості правового статусу учасників відносин у сфері поширення інформації у мережі електронних комунікацій; наявність значної кількості правових норм, що обумовлює можливість уникнення притягнення винних осіб до юридичної відповідальності за вчинення правопорушення; недостатню регламентацію механізмів забезпечення доступу до відкритої інформації органів влади, що провокує створення умов для обмеження прав і свобод людини й громадянина.

Ключові слова: адміністративне право, Інформаційний кодекс України, публічне адміністрування, систематизація
законодавства, кодифікація, інформаційний простір.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Проект Концепції кодифікації інформаційного законодавства України. URL: http://ippi.org.ua/vid-redaktsiinoi-kolegii-rozrobka-proektu-kontseptsii-kodifikatsii-informatsiinogo-zakonodavstva-ukr
  2. Верховна Рада України. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws
  3. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України від 09.01.2007 № 537-V. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 12. Ст.102.
  4. Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 № 386-р URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80#Text
  5. Єсімов С. Теоретичні аспекти удосконалення нормативно-правового регулювання поширення інформації у мережах електронної комунікації в Україні. Митна справа: наук.-анал. журнал. 2014. № 4.C. 55–62.
  6. Єсімов С. Нормативно-правове регулювання інформаційного забезпечення діяльності податкового адміністрування. Наук. вісник Львів.держ. ун-ту внутр. справ. 2016. № 2. С. 186–196.
  7. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон України від 01.07.2010 № 2411-VI. Відомості Верховної Ради України. 2010. № 40. Ст. 527.
  8. Максименко Ю. Щодо структури інформаційного кодексу України. URL: http://goal-int.org/shhodo-strukturi-informacijnogo-kodeksu-ukraini/

КОСМІЗАЦІЯ ПРАВА

УДК:341.1/8

Сорока Л.А.,

кандидат юридичних наук, доцент,

заступник директора з наукової роботи

Науково-дослідного інституту публічного права,

[email protected]

https://orcid.org/0000-0002-6979-6049

Анотація

У статті робиться аналіз міжнародних нормативно-правових актів, що регулюють сферу космічної діяльності, які майже шість десятиліть забезпечували правове регулювання дослідження і використання космічного простору. Розширення кордонів, після виходу людини у космос, поставили перед науковцями багато питань щодо пізнання природи права як особливого інструменту соціальної інженерії космічної діяльності, яка являє собою не тільки, як один із регуляторів, а й як головний механізм управління при переході цивілізації до сталого майбутнього. У статті робиться висновок, про необхідність переосмислення поглядів на роль і призначення права в умовах пов’язаних із космізацією нашого життя, передбачає поглиблення знань щодо його співвідношення з тими глобалізаційними змінами, що відбуваються на тлі підвищення ролі сталого розвитку людства. Сьогодні йде в минуле вивчення Землі окремими науками, які ні як не пов'язаними між собою, цей підхід замінюється вивченням нашої планети з глобальних позицій, що дають можливість осмислити Землю як ціле, як частина космосу, що знаходиться у взаємозв'язку і взаємозалежності з єдиним цілим космічних просторів.  Космізація права є на сьогодні перспективним та стратегічним напрямком розвитку юридичної науки в цілому. Враховуючи всеохоплююче входження космічних технологій та послуг у наше повсякденне життя, земна юриспруденція у недалекому майбутньому трансформується у космічну юриспруденцію. Крім того на базі трасформації юриспруденції відбудеться також формування космічної державності і відповідних їй органів управління, механізмів, інститутів, принципів правового регулювання і управління (а також саморегулювання і самоврядування). Всі зазначені процеси потребують вироблення космічної доктрини України, як цілісного документу сталого інклюзивного та інноваційного розвитку космічної галузі України.

Ключові слова: право, космос, космічна діяльність, глобалізація, космізація, комерціалізація.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Грушевицкая Т., Садохин А. Концепции современного естествознания, 2019. https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Science/grushev/23.php
  2. Казютинский В.В. К.Э. Циолковский и глобалистика. Век глобализации. Выпуск №1/2009. https://www.socionauki.ru/journal/articles/129941/
  3. Ударцев С. Ф. Правовая политика и космическая деятельность: взгляд в обозримое будущее. Государственно-правовые исследования. Вып. 2. http://repository.kazguu.kz/bitstream/handle/123456789/695/Udartsev_LegalPolicyAndSpaceActivities.pdf?sequence=1&isAllowed=y
  4. Урсул А.Д. Космоглобалистика: взаимосвязь глобальных и космических процессов. https://cyberleninka.ru/article/n/kosmoglobalistika-vzaimosvyaz-globalnyh-i-kosmicheskih-protsessov-1
  5. Шемшученко Ю.С., Семеняка В.В. Сучасний стан та необхідність реформування космічного законодавства України. Часопис Київського університету права. 2019/2 13.
  6. Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання космічної діяльності: Закон України №143-IX від 02.10.2019. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/143-20
  7. Про схвалення Концепції проекту Закону України “Про державне регулювання у сфері дистанційного зондування Землі”: розпорядження Кабінету Міністрів України № 657-2013-р від 28.08.2013. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/657-2013-%D1%80
  8. Проект Закону про державне регулювання у сфері супутникової навігації №5549 від 16.12.2016. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=5549&skl=9

ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА ЩОДО НАДАННЯ ДЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ МАТЕРІАЛІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ДО ЙОГО ЗАВЕРШЕННЯ

УДК 343. 13(477)

Шевцова К.В.,

аспірант Харківського національного

університету внутрішніх справ

керівник Харківської місцевої прокуратури № 1

Анотація

Стаття присвячена розгляду окремих проблемних теоретичних і прикладних аспектів, пов’язаних із реалізацією положень КПК України в частині процесуального порядку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення та участі прокурора у цій процедурі. Акцентується увага на тому, що досліджуваний інститут є одним із необхідних та ефективних процесуальних інструментів, що сприяє визнання доказів, отриманих під час досудового розслідування, допустимими. Крім того, дана процесуальна дія є додатковою гарантією реалізації загальних засад кримінального провадження (рівності сторін, змагальності, забезпечення права на захист тощо), а також сприяє більш ефективному досягненню завдань кримінального судочинства.

З метою з’ясування сутності досліджуваного загального положення досудового розслідування аналізуються питання, що безпосередньо здійснили свій вплив для його становлення та розвитку на теренах України. В контексті піднятої тематики здійснено аналіз положень КПК 1960 р., чинного кримінального процесуального законодавства України та окремих країн Європейського союзу. Встановлено, що запровадивши даний інститут вітчизняний законодавець залишив поза своєю увагою низку важливих чинників, зокрема, на законодавчому рівні не врегульовано питання стосовно строків та процесуального порядку закріплення самого факту ознайомлення учасників кримінального провадження, визначених законом, з матеріалами досудового розслідування до його завершення. Обґрунтовується, що в даному контексті процесуальні повноваження прокурора, як процесуального керівника, потребують свого подальшого вдосконалення. Виокремлені недоліки КПК України та запропоновано відповідні законодавчі зміни, що стосуються процедури надання доступу до матеріалів досудового розслідування до його завершення. Запропоновано на законодавчому рівні передбачити вимогу, відповідно до якої за результатами ознайомлення учасників провадження з матеріалами досудового розслідування до його завершення має бути складений відповідний протокол.

Ключові слова: кримінальне провадження, ознайомлення, відкриття матеріалів, сторони кримінального провадження, клопотання, прокурор, повноваження.

Повний текст статті:

Adobe Acrobat Pro PDF

Список використаних джерел:

  1. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
  2. Глобенко Г. І. Окремі питання процесуального порядку закінчення досудового розслідування. Право і безпека. 2016. № 4 (63). С. 60-64.
  3. Лук’янець О. О. Особливості процесу надання матеріалів досудового розслідування для ознайомлення сторонам кримінального провадження до його завершення. Вісник Академії адвокатури України. 2015. Т. 12. Ч. 2 (33). С. 132-137.
  4. Шкелебей В. А. Окремі питання ознайомлення учасниками кримінального процесу з матеріалами досудового розслідування до його завершення. Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). Вип. 1–2 (10–11). 2018. С. 258-262.
  5. Багдасаров Р. В. Принцип состязательности в уголовном процессе России и странах Европейского союза. Москва. Издательство «Юрлитинформ», 2008. 216 с.
  6. Мірошниченко Є. О. Проблеми кримінального права і судочинства. Серія «Наукові праці». Харків. СПД 2005. 148 с.
  7. Деришев Ю. В., Романовский М. Э. Проблемы равноправия сторон в досудебном производстве по уголовным делам: Монография. Омский юрид. ин-т. Омск, 2007. 150 с.
  8. Стойко Н. Г. Уголовный процесс западных государств и России: сравнительное теоретико-правовое исследование англо-американской и романо-германской правовых систем: Монография. СПб.: Издательский Дом С.—Петерб. гос. ун-та; Издательство юридического факультета, 2006. 264 с.
  9. Головненков П., Спица Н. Уголовно-процессуальный кодекс Федеративной Республики Германия. Strafprozessordnung (StPO) Научно-практический комментарий и перевод текста закона. Universittsverlag Potsdam, 2012. 404 с.
  10. Лубенский А. И., Еремин В. Н. Законодательство зарубежных стран. Обзорная информация. Выпуск 133. Производство по уголовным делам в судах первой инстанции капиталистических государств. Москва. 1977. 54 с.
  11. Стойко Н. Г., Шагинян А. С. Уголовный процесс Англии и Уэльса, Бельгии и Дании: сравнительно-правовой аспект: учебное пособие. Красноярск: Красноярский государственный университет. 1997. 83 с.
  12. Глобенко Г. І. Окремі аспекти інституту забезпечення безпеки учасників кримінального провадження. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. 2018. № 4 (84). С. 63-70.
  13. Орлеан А. М. Процедура забезпечення безпеки учасників кримінального провадження: адаптація законодавства України до Європейських стандартів. Актуальні проблеми правознавства. Випуск 3 (7). 2016. С.87-92.
  14. Гловюк І. В., Андрусенко С. В. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення та недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування. Південноукраїнський правничий часопис. 2014. № 4. С. 239-243.
  15. Крикливець Д. Є. Втілення змагальної моделі кримінального судочинства у кримінальному процесуальному кодексі України. Порівняльно-аналітичне право. 2013. № 3-1. С. 349–353.
  16. Лобойко Л. М. Кримінальний процес : підручник. Київ: Істина. 432 с.