Наші в Австралії

Звичайно, два тижні – це зовсім мало, особливо коли хочеш дослідити кожну вуличку величезного мегаполісу, в якому поряд живуть англієць і абориген, маорі і таєць, українець і індус. Архітектура міста дивує гармонійним поєднанням будівель вікторіанської епохи та надсучасних хмарочосів. На якусь мить забуваєш, що знаходишся на іншому боці планети, бо серед центрального парку застигаєш перед озерцем, над яким похилилась українська верба, але тут же дивуєшся, наскільки незвичайною та різноманітною є унікальна австралійська природа, бо кожна квітка чи дерево мають цікаву форму, забарвлення та назву, і скоро розумієш, що всього запам’ятати та побачити ти просто не в змозі.
Звичайно,  вирушивши оглядати визначні місця та пам’ятки, ми в першу чергу пішли до Сіднейського театру опери, який вже більше двадцяти років є неофіційним символом Австралії та Сіднею зокрема. Його унікальна архітектурна форма нагадує вітрила перших кораблів, які дістались узбережжя Terra Australis в далекому 1788 році. Коли стоїш на сходах перед Sydney Opera House, нарешті починаєш вірити, що твоя заповітна мрія таки збулась, – і ось ти в самому Сіднеї стоїш серед великої кількості таких же вражених красою будівлі туристів з усього світу.
Відвідини Національної Галереї Мистецтв також стали приємним сюрпризом. Вразили не лише роботи видатних митців різних часі та стилів. Кожен студент факультету іноземних мов пам’ятає такі імена, як Constable, Gainsborough, Turner. Так ось, саме тут, в цій галереї ми на власні очі мали змогу насолодитись спогляданням витворів, репродукції яких ми могли бачити раніше лише в підручнику з англійської мови за ІІІ курс. Блукаючи численними залами галереї, ми мали змогу переконатись, що австралійці цінують мистецтво в його різних проявах.
Відвідини музеїв, парків (National Botanical Gardens, Hyde Park, Central Park, Kensington Gardens), відпочинок на пляжі, поїздка до зоопарку (Taronga Zoo) та Голубих гір (The Blue Mountains) – все це неповний перелік того, що студенти нашого факультету змогли побачити під час свого перебування в Сіднеї. Проте цікавою та важливою була зустріч із людьми, завдяки яким наша поїздка стала можливою. До Пластової Домівки на зустріч з кіровоградським студентством завітали Юрій Суховерський, Марко Шумський, Христина Бейлі-Сивенька, Роман Круцько та інші члени ради директорів ФУСА. Наші колишні співгромадяни хотіли ближче познайомитись та поспілкуватись із студентами, котрим вони зробили такий гарний подарунок. Всі наші нові друзі гарно говорять українською мовою, хоча вона і відрізняється дещо від мови, звичної для сучасного українця. Це обумовлене тим, що багато членів Фундації або їхні батьки покинули Україну ще в середині минулого століття. І з того часу наша мова розвивалась законсервовано, у закритій спільноті. Також багато слів є запозиченими з англійської мови, наприклад, моні – гроші, вакації – канікули, секурація – страховий поліс та ін. Українські слова, незвичні для нас, були «знимка» (світлина), «відбиванка» (волейбол), «членка» (жінка – член організації), «клюб» - клуб, «склеп» - магазин  та ін. Проте всі члени української діаспори, незважаючи на майже повну асиміляцію в австралійське суспільство, зберігають українські традиції та мову, а своїм дітям та онукам, які народились та проживають в Австралії, прищеплюють любов до країни, яка залишається в їхньому серці назавжди.
На жаль, час нашого перебування в Сіднеї сплив дуже швидко, і настав час повертатись до України, яка в день приїзду нас вітала початком зими, у той час як в Австралії 1 грудня святкують перший день літа. Спакувавши австралійські сувеніри та кинувши монетку з Harbour Bridge, ми пообіцяли собі спробувати повернутись ще до країни, яка так радо колись давно прийняла наших співгромадян і стала для них другою батьківщиною.