ОСВІТНІЙ КОНТЕНТ

СПЕЦІАЛЬНОСТІ 014 СЕРЕДНЯ ОСВІТА

УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА

Безпека життєдіяльності та основи охорони праці

Викладач: Пуляк Ольга Василівна

Мета вивчення курсу полягає у набутті студентом компетенцій, знань, умінь і навичок для здійснення професійної діяльності за спеціальністю з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій й природних небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об’єктах господарювання, а також формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку.

Завдання:

• вивчення основних характеристик навколишнього та виробничого середовища, виявлення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків їх впливу на організм людини, основ захисту здоров’я та життя, довкілля від небезпек;

• опанування знаннями, вміннями та навичками вирішувати професійні завдання з обов’язковим урахуванням галузевих вимог щодо забезпечення безпеки персоналу та захисту населення в небезпечних та надзвичайних ситуаціях і формування мотивації щодо посилення особистої відповідальності за забезпечення гарантованого рівня безпеки функціонування об’єктів галузі, матеріальних та культурних цінностей в межах науково-обґрунтованих критеріїв прийнятного ризику.;

• сформувати уміння приймати управлінські рішення, застосовувати захисні засоби та заходи в умовах надзвичайних ситуацій та для підтримки норм безпеки життєдіяльності, створення і підтримки безпечних умов життя і діяльності людини як у звичайних умовах побуту та виробництва, а також в умовах стихійних лих та техногенних катастроф.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

• динамічну рівновагу в природному середовищі та її порушення;

• умови безпечного функціонування природних та техногенних систем;

• принципи сучасної методології кількісної оцінки природних та техногенних небезпек, їх аналіз та керування ризиками;

• чинники негативного впливу на довкілля та людину;

• характеристики, класифікаці і нормування шкідливих та небезпечних факторів;

• захисні механізми природного середовища та чинники його стійкого функціонування;

• вплив психофізіологічних особливостей людини на формування її безпеки;

• основні принципи індивідуальної та колективної безпеки;

• основні законодавчі акти з охорони праці.

вміти: ........

• аналізувати та оцінювати небезпечні ситуації;

• визначати стратегію і принципи безпеки в умовах, де виникають джерела небезпеки, небезпечні і шкідливі фактори;

• запобігати надзвичайним ситуаціям і організовувати усунення їх негативних наслідків;

• ідентифікувати тип ситуації та оцінювати рівень небезпеки;

• вміти надати першу до лікарську допомогу в умовах екстремальної ситуації.

Дисципліна спрямована на формування спеціалізованої за профілем життє- та здоров’язберігаючої компетентності.

1 дисципліна з переліку Основи підприємництва

Викладач: Пасічник Наталя Олексіївна

Економіка країни представлена сукупністю різних видів діяльності, спрямованих на створення матеріальних благ і послуг для задоволення різноманітних потреб споживачів. Одним з основних видів людської діяльності в ринковій економіці є підприємницька діяльність, що за своєю економічною природою являє систему економічних відносин, що виникають між людьми з приводу організації власної справи у виробничій, комерційній, фінансовій сферах з метою отримання прибутку. Дисципліна «Основи підприємництва» є предметом варіативної складової і забезпечує соціально-гуманітарну підготовку студентів.

Метою вивчення дисципліни «Основи підприємництва» є формування системи базових знань із організації, функціонування та правового регулювання підприємницької діяльності і формування підприємницької компетентності.

Завдання вивчення дисципліни:

• ознайомлення студентів з історичними передумовами виникнення підприємництва та з його розвитком в Україні на сучасному етапі, з поглядами на підприємництво провідних українських і зарубіжних вчених-економістів;

• вивчення основних форм підприємницької діяльності та принципів вибору певного виду підприємницької діяльності;

• ознайомлення з схемою обрахування витрат при створенні фірми, підготовки документів і реєстрації фірми певної організаційно-правової форми, укладання угод, прийняття ефективних рішень та ін.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

• організаційно-правові форми, види та сфери підприємницької діяльності;

• форми та методи державного регулювання підприємництва;

• механізм заснування власної справи;

• методику оцінки ефективності підприємницької діяльності.

Студенти повинні вміти:

• ­ аналізувати переваги і недоліки різноманітних організаційно-правових форми, видів та сфер підприємницької діяльності;
• ­ розробляти ідею власного бізнес-проекту;
• ­ вибирати спосіб започаткування бізнесу та систему оподаткування;
• ­ оцінювати результативність підприємницької діяльності підприємства в умовах ринку.

1 дисципліна з переліку (Політологія)

Викладач: Кулик Василь Григорович

Мета курсу – допомогти студентам сформувати наукові уявлення про політику як організаційну, регулятивну і контрольну сферу життя суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована, головним чином, на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідуумами й соціальними групами задля здійснення запитів і потреб.

Завдання: вивчення даного курсу дає знання про політику як цілісний складний організаційно-саморегулюючий механізм, постійно і невпинно взаємодіючий з навколишнім середовищем; розуміння причин її виникнення, сутності та проявів у різних історичних формах; виявлення, формулювання й пояснення законів світу політики, його компонентів, зокрема, надання інформації про політико-ідеологічні та науково-теоретичні погляди, ідеї, доктрини, що визначають сутність політичних намірів та дій, про архітектуру та спосіб організації політичних систем, про політичні інститути владного характеру, про політичну активність, участь та діяльність суб'єктів політичного процесу в суспільстві, про громадянське суспільство і місцеве самоврядування тощо.

Засвоївши матеріал курсу, студент набуває вміння:

- застосовувати свої знання до розв'язання стандартних питань та практичних завдань (на основі орієнтації у понятійно-категоріальному апараті);

- висвітлювати основні проблеми сучасної політики, основні політичні події, здійснювати їх коментування та проводити їх політологічний аналіз;

- здійснювати політологічну рефлексію щодо стану поля політики в Україні;

- робити політологічний прогноз на базі аналізу політичної ситуації чи події;

- вміти самостійно мислити у процесі аналізу нестандартних (творчих) проблемних питань та практичних завдань.

У процесі освоєння курсу у студентів мають бути вироблені такі навички:

- навички гуманітарного мислення, діалогічної та комунікативної культури;

- навички запитальності та рефлексивності у становленні до політичної дійсності; - навички гуманістичного ставлення до будь-якого способу буття, культури та громадянської позиції;

- навички політологічного осмислення особливостей українського політичного поля;

- навички здійснення аргументованого, громадянського свідомого власного політичного вибору, усвідомлення значення політичної компетентності та політичної участі у процесі створення відповідного образу поля політики.

Вікова і педагогічна психологія

Викладач: Гуцало Емілія Ун-Сунівна

Мета дисципліни «Вікова та педагогічна психологія» полягає у формуванні у студентів системи знань щодо психологічних особливостей людини як суб’єкта педагогічної та навчальної діяльності, розуміння майбутніми педагогами складного психічного й духовного життя дитини, самовдосконалення і самовиховання майбутніх учителів як фахівців-професіоналів.

Завдання вивчення дисципліни:

– засвоєння структури предмета вікової та педагогічної психології;

– з'ясування динаміки та закономірностей вікового розвитку особистості;

– засвоєння закономірностей навчально-виховного впливу на особистість;

– формування у студентів прикладних умінь щодо застосування знань з вікової та педагогічної психології у практиці педагогічної діяльності;

– формування у майбутнього педагога вміння проводити психологічні дослідження, визначати рівень розвитку особистості дитини на кожному віковому етапі.

У результаті вивчення курсу формуються наступні загальні й спеціальні компетенції:

– здатність спостерігати, аналізувати, узагальнювати психологічні факти, об'єктивно оцінювати поведінку та соціальні дії суб'єктів у різні вікові періоди;

– спроможність інтегрувати теоретичні знання вікової та педагогічної психології й практичний досвід вивчення вікової динаміки психічних процесів (психічних властивостей) особистості, що розвивається;

– готовність формулювати й розв’язувати завдання з ураховуванням психологічних особливостей дитини на кожному віковому етапі, будувати навчально-виховний процес зі знанням сучасних теоретико-експериментальних психологічних досліджень;

– здатність практично застосовувати методики психологічних досліджень при вивченні пізнавальних психічних процесів, емоційно-вольової сфери, індивідуально-психологічних особливостей вихованців;

– здатність приймати обґрунтовані рішення, робити коректні висновки, методично грамотно аналізувати прийоми й форми нав­чання, виховання та розвитку; своєчасно вивчати причини відставання школярів у навчанні, недоліків виховання, знаходити ефективні шляхи корекції цих негативних явищ.

Історія педагогіки

Викладач: Галета Ярослав Володимирович

Мета: забезпечення та активізація самостійності студентів у оволодінні знаннями щодо процесу становлення та розвитку освіти і виховання як складних соціально-педагогічних явищ в їх історичній ретроспективі.

Завдання: поглибити, розширити знання про основні етапи розвитку освітньо-виховних систем як складних соціальних явищ; формувати професійну майстерність, розвивати аналітичні, порівняльно-конструктивні, професійно-педагогічні вміння; утверджувати критичність педагогічного мислення; сприяти формуванню у майбутніх учителів педагогічної культури; виховувати особистісні та професійні якості майбутнього педагога: високий професіоналізм, компетентність, самостійність, творчість

Знати:

• основні закономірності виникнення та розвитку педагогічної науки;
• пріоритетні напрями розвитку педагогічної науки у сучасний період;
• основні принципи гуманної педагогіки і методи їх використання;
• загальні напрями історико-педагогічного процесу, закономірності й особливості;
• роль видатних педагогів в теорії і практиці педагогіки;
• суттєву характеристику періодів розвитку педагогічних ідей;
• особливості, напрями, проблеми та перспективи розвитку педагогічної теорії у сучасному світі.

Вміти:

• використовувати методи гуманної педагогіки в теоретичної та практичної педагогіці;
• самостійно визначити мету, завдання, методику проведення наукового дослідження з історико-педагогічної проблематики;
• використовувати історико-педагогічні знання у практичної педагогічної діяльності
• знаходити необхідну літературу для поповнення своїх теоретичних знань і проведення самостійного дослідження з педагогічних проблем;
• творчо використовувати скарби педагогічних систем і концепцій минулого у сучасних умовах, у набутті навичок через вирішення освітніх завдань виробляти своє власне бачення розв’язку важливих соціальних проблем.
• навчаючись аналізувати, зіставляти, узагальнювати педагогічні системи, теорії, концепції, різноманітні школи;
• моделювати ситуації, прогнозувати можливі наслідки виховних впливів. 

Методика навчання української мови та літератури

Методика навчання української мови

Викладач: Волчанська Ганна Василівна

Мета. Сформувати в студентів фундаментальні науково-методичні знання про навчально-виховний процес мовної освіти. Навчити свідомо створювати власний досвід викладання української мови в освітніх закладах різних форм і типів. Формувати вміння виявляти і використовувати кращі надбання педагогічного досвіду.

Завдання

• Підготувати майбутніх учителів української мови до педагогічної діяльності в умовах реформування сучасної школи, реалізації концепції мовної освіти в Україні.

• Забезпечити засвоєння студентами системи теоретичних знань і професійних умінь, які допоможуть їм формувати в учнів мовну і мовленнєву компетенції, виховувати свідомих громадян України.

• Учити студентів співвідносити теоретичні знання з практичними потребами сучасної школи, втілювати нові методичні ідеї в практику вивчення предмета.

• Розвивати в студентів пізнавальні інтереси. прагнення до вдосконалення своєї професійної підготовки, уміння працювати з навчально-методичною літературою.

• Формувати в майбутніх учителів-словесників дослідницькі навички, розвивати уміння проводити самостійні наукові пошуки й експериментальні дослідженн

У результаті вивчення навчального курсу студент повинен

знати: основні концептуальні засади мовної освіти в Україні, ідеї Державного стандарту, закладені в змісті та структурі чинних програм з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів; фундаментальні науково-методичні знання з української лінгводидактики: завдання, зміст, принципи, методи і прийоми навчання української мови, технологію та типологію уроків; особливості навчально-виховного процесу мовної освіти в середніх навчальних закладах різних типів: вивчення основних розділів курсу української мови (фонетики, орфоепії, графіки, лексикології, фразеології, морфеміки і словотвору, граматики, орфографії, пунктуації, основні аспекти розвитку комунікативних умінь учнів, стилістики й риторики);

уміти: осмислювати основні концептуальні засади мовної освіти в Україні, ідеї Державного стандарту, закладені в змісті та структурі чинних програм з української мови для загальноосвітніх навчальних закладів; проводити методичний аналіз матеріалу, що вивчатиметься; працювати з підручником, уміло використовувати дидактичні можливості методичного апарату навчальної книги, планувати навчальний матеріал на рік, семестр з кожної теми, розділу; складати плани-конспекти уроків різних типів; володіти технологією основних методів і прийомів навчання мови, оптимально використовувати засоби навчання; вести позакласну роботу з української мови, вдало поєднувати її форми з програмовим вивченням мови;свідомо створювати власний досвід викладання української мови в освітніх закладах різних форм і типів шляхом оволодіння технологією навчання, арсеналом методів і прийомів навчання рідної мови.

Методика навчання української літератури

Викладач: Ратушняк Олександр Михайлович

Мета і завдання вивчення курсу

Курсом «Методика навчання української літератури» передбачається вивчення методики як науки та вузівської дисципліни, вивчення літературного процесу в цілому й аналізу окремих художніх творів стосовно вимог шкільної програми з ухваленням специфіки психологічних особливостей учнів певних класів. Уроки літератури в силу своєї специфіки мають найбільший вплив на формування світогляду, моралі дітей. Це зумовлює особливості вивчення курсу. Методика як навчальна дисципліна – це поєднання літературознавчого аспекту з психологопедагогічним.

Отже, методика викладання української літератури включає в себе історію розвитку методичної науки, здобутки психології та педагогіки, історію літератури, літературної критики, літературознавства, естетики та ін. Завдання вивчення дисципліни.

Курс має дати студентам об'єктивні і наукові знання про надбання методики, про форми, методи і методичні прийоми викладання літератури, про методику аналізу художнього твору, вивчення різних видів програмового матеріалу. Методика навчання української літератури розрахована на засвоєння студентами набору загальних правил та норм фахової діяльності.

Внаслідок вивчення курсу «Методика навчання української літератури у ВНЗ» студенти повинні знати:

• шляхи розвитку методики як науки;

• праці видатних методистів;

• форми, методи і методичні прийоми викладання літератури;

• місце методики літератури в системі підготовки вчителя у вузі;

• методику вивчення різних видів програмового матеріалу;

• психологопедагогічні основи викладання літератури.

вміти:

• орієнтуватися в методичній літературі;

• скласти календарне та тематичнопоурочне планування;

• провести й проаналізувати урок з української літератури;

• встановити зв'язки літератури з іншими навчальними дисциплінами;

• робити повний аналіз художнього твору;

• проводити науковий експеримент.

Методика навчання зарубіжної літератури

Викладач: Перцова Інна Василівна

Мета – формування у студентів-філологів професійних умінь і навичок, професійних їх здібностей і творчої самостійності у пошуку нестандартних рішень художньо-педагогічних проблем при викладанні зарубіжної літератури в школі. Високий рівень професійної підготовки майбутнього вчителя-філолога – це запорука якісного виконання завдань, що постали в системі гуманітарної освіти підростаючого покоління.

Завдання:

• сформувати у студентів чітке розуміння методологічних основ дисципліни, ґрунтовні теоретичні знання в галузі методики викладання зарубіжної літератури в середніх навчальних закладах усіх типів;

• ознайомити студентів зі змістом і структурою 8обот из із зарубіжної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів;

• підготувати студентів до проведення уроків зарубіжної літератури в школі;

• допомогти майбутньому вчителеві поєднати знання з різних предметів, уміння та навички у систему викладання;

• навчити розглядати історико-літературні позиції їх вивчення у школі (з урахуванням вікових особливостей і читацького рівня школярів);

• сформувати уміння працювати з фаховими виданнями і методичними джерелами.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

• нормативні акти, що регулюють діяльність вчителя-словесника середніх навчальних закладів;

• найсучасніші досягнення філологічної та методичної наук;

• загальнодидактичні принципи викладання зарубіжної літератури в середніх навчальних закладах;

• зміст та структуру роботи з зарубіжної літератури;

• основні вимоги до уроку зарубіжної літератури, їх види та структуру;

• психолого-педагогічні особливості школярів різного віку;

• особливості читацького розвитку школярів різних вікових груп;

• форми, методи та прийоми організації роботи на уроці при вивченні творів різних за жанрами та формою;

• форми, методи та прийоми організації роботи на уроці при вивченні оглядових, монографічних тем та теорії літератури;

• особливості роботи на уроках зарубіжної літератури з літературно-критичними матеріалами;

• форми, методи та прийоми організації позакласної та позашкільної роботи з зарубіжної літератури;

• форми, методи та прийоми розвитку творчих здібностей учнів та роботи з літературно обдарованими школярами;

• форми, методи та прийоми поточної та підсумкової навчальної діяльності учнів;

• передовий досвід вчителів-словесників, викладачів зарубіжної літератури

вміти:

• обирати форми, методи і прийоми організації навчальної діяльності учнів відповідно до вікових особливостей, рівня читацького розвитку, мети, складності і значущості літературного матеріалу;

• зіставляти прогнозовану мету уроку і завдання з досягнутими результатами, оцінювати їх;

• розробляти конспекти уроків, добирати дидактичний матеріал, навчально-методичну, наукову, довідкову літературу;

• створювати і використовувати різні види наочності (схеми, діаграми, таблиці тощо);

• організовувати самостійну, індивідуальну, науково-дослідну роботу учнів.

Теоретичні основи вивчення філології

Вступ до мовознавства

Викладач: Білих Олександр Петрович

Мета навчальної дисципліни – сформувати наукове розуміння сутності мови як суспільного явища, закономірностей її розвитку та функціонування, виробити в студентів філологічне мислення.

Завдання:

– сформувати системне уявлення про мовознавство,

– виробити компетенції наукової характеристики мов світу,

– ознайомити з понятійно-теоретичним апаратом мовознавства,

– виробити у студентів стійкі навички використання мовознавчої термінології та проведення самостійного аналізу мовних одиниць різних рівнів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

– найголовніші закономірності виникнення, розвитку, будови та функціонування людської мови,

– зміст та особливості використання системи сучасних мовознавчих термінів;

уміти:

– здійснювати самостійний аналіз мовних одиниць різних рівнів рідної мови та тієї іноземної, яка вивчалася раніше,

– правильно застосовувати мовознавчі терміни в ході аналізу.

Вступ до літературознавства

Викладач: Гольник Оксана Олександрівна

Теоретико-літературні питання є найскладнішою проблемою шкільного (та й університетського) курсу літератури. З їхнього засвоєння розпочинається шлях допитливого і вимогливого читатача та філолога-дослідника. 

Справжній мистецький твір розкриває глибини людської душі, грані характерів, осмислюється сенс буття крізь призму естетичного. Першопокликання мистецтва – сприяти духовному самостановленню особистості. Цьому допомагає естетико-гуманістичний підхід в осягненні явищ художньої літератури, який утвердився у вітчизняному літературознавстві в останнє двадцятиліття.

Література має розглядатися як вид мистецтва, як погляд на світ крізь призму образності, краси. Центром її уваги є людина у всіх її буттєвих вимірах. Для цього необхідно оволодіти навичками аналізу художнього твору. Для цього необхідно бути обізнаним із ключовими літературознавчими поняттями й навичками.

Саме це передбачає курс вступу до літературознавства. Він є першою сходинкою у теоретико-практичній підготовці вчителя-словесника.

Із багатьма теоретичними поняттями й термінами учні знайомилися в середній школі – на уроках літератури. Наше завдання – поглибити ті відомості і – головне – привести теоретичні знання до певної системи, зробити їх засобом пізнання літератури як мистецтва слова, форми вияву людського духу.

Мета та завдання курсу. 

Курс "Вступ до літературознавства" має сформувати основи фахової теоретико-літературознавчої підготовки, ознайомити майбутніх учителів із законами, за якими зображається дійсність у художній літературі, виробити у них уміння аналізувати літературні твори як твори мистецтва, осмислювати мистецтво слова як систему систем, дати уявлення про поетику слова, літературного твору, художнього тексту, про множинність його інтерпретацій, варіативність підходів, про проблеми стильової типологізації та індивідуалізації. 

Завдання вивчення дисципліни.

Студент повинен знати як застосовувати отриманні знання на практиці, як зрозуміло пояснити та подати матеріал. 

Студент повинен вміти правильно осмислювати специфіку літератури як мистецтва слова, розібратися в основних закономірностях літературного процесу, збагнути суспільну роль художньої літератури, 

Студент повинен виробити навички самостійної навчальної і науково-дослідної роботи, вміння вести спостереження над способами і прийомами типізації та індивідуалізації характерів, майстерністю композиції та сюжету, мовою художніх творів і особливостями віршування, а також навички наукового аналізу художніх творів, самостійного вивчення науково-методичної літератури та вмілого її використання.

Історичні засади вивчення української мови

Історична граматика

Викладач: Крижанівська Ольга Іванівна

Мета викладання дисципліни. Сформувати наукові компетенції: розуміння процесів становлення всіх підсистем єдиної мовної системи та її еволюції від найдавнішого періоду до нашого часу.

Виробити пізнавальні компетенції: сформувати стійкий інтерес до питань розвитку української мови, до нез’ясованих питань її самобутньої історії.

Завдання вивчення дисципліни

Теоретичні завдання:

1. Познайомити студентів з основними теоретичними засадами вивчення історії української мови.

2. Показати шляхи формування самобутніх рис української мови як однієї зі слов’янських.

3. Сформувати навички й прийоми порівняльно-історичного аналізу мовних фактів.

Практичні завдання:

1. Навчити студентів аналізувати писемні пам’ятки шляхом відбору певних мовних явищ і процесів, контрольних на конкретному етапі вивчення.

2. Виробити навички сучасних підходів до аналізу мовних фактів із врахуванням хронології їх постання і наступних чи прогнозованих змін.

3. Виробити навички читання тектстів та аналізу (графемно-фонетичного, граматичного) мовних одиниць з урахуванням хронологічних рамок їх фіксації і сучасного розуміння їх особливостей.

4. Формувати здатність до інтерпретації мовних фактів різних історичних періодів при вивченні шкільного курсу української мови.

Перелік дисциплін, засвоєння яких необхідно студентам для вивчення курсу: вступ до мовознавства, вступ до слов’янської філології, старослов’янська мова, історія України, давня українська література, усна народна творчість (український фольклор).

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: основні етапи становлення самобутньої фонетико-граматичної структури української мови; зміни, які забезпечили перетворення праслов’янських протоукраїнських говорів в окрему слов’янську мову; традиційні й сучасні інтерпретації виникнення слов’янських мов загалом й української зокрема;

вміти: вмотивовувати лінгвістичні й соціолінгвістичні твердження про ті чи ті мовні явища й місце української мови серед інших; робити мовні розбори з урахуванням датації пам’ятки; коментувати попередні й наступні зміни, яких зазнала та чи та мовна одиниця; читати й передавати сучасною мовою тексти попередніх епох.

Історичні засади вивчення української мови

Старослов’янська мова

Викладач: Нестеренко Тетяна Анатоліївна

Основна мета вивчення дисципліни «Старослов’янська мова» – виробити теоретичні й практичні знань про внутрішні загальні та часткові закони, які діяли в найдавнішу епоху в слов’янських мовах. Успішне засвоєння курсу сприяє загальному філологічному і лінгвістичному розвитку студентів.

Завдання вивчення дисципліни:

1. Теоретичні завдання:

1.1. Проникнути в історію слов’янських мов, углиб дописемної епохи, усвідомити загальні та часткові закони, що діяли в праслов’янській і давніх слов’янських мовах.

1.2. Досягти глибокого лінгвістичного осмислення результатів розвитку давнього нашарування в структурі української мови.

1.3. Опанувати теоретичний матеріал з фонетики, морфології й синтаксису старослов’янської мови.

2. Практичні завдання:

2.1. Навчити студентів правильно розуміти й аналізувати мовні явища.

2.2. Виробити стійкі навички аналізу мовної системи на всіх її рівнях: від графічного і фонетичного до синтаксичного і текстологічного.

2.3. Підготувати студентів до творчого дослідження порівняльно-історичної граматики слов’янських мов, глибше проникнути в структуру сучасної української мови.

2.4. Навчити студентів виконувати різного роду лінгвістичні задачі та розв’язувати проблемні ситуації.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати сучасні інтерпретації виникнення слов’янських мов загалом і старослов’янської зокрема; етапи становлення графічної, фонетичної та граматичної структури старослов’янської мови; основні риси фонетичної системи раннього та пізнього періодів старослов’янської мови, звукову систему старослов’янської мови в порівняльно-історичному аспекті; загальну характеристику морфологічної та синтаксичної системи старослов’янської мови;

Студент повинен уміти кваліфікувати фонетичні явища; пояснювати шляхи формування тих чи тих граматичних форм; робити мовні розбори з урахуванням датації пам’ятки; читати, перекладати й інтерпретувати старослов’янські тексти.

Українська діалектологія

Викладач: Громко Тетяна Василіївна

Мета курсу «Українська діалектологія»- ознайомлення з українськими говорами та їхніми особливостями, на основі яких сформована сучасна українська літературна мова.

Найголовніші завдання курсу:

1) розглянути загальнотеоретичні питання діалектології;

2) подати важливіші відомості з історії вивчення діалектів української мови;

3) схарактеризувати фонетику, граматику, словотвір, лексику та фразеологію української народної мови;

4) ознайомити з класифікацією українських діалектів;

5) ознайомити з найвідомішими українськими діалектологами та їхніми працями.

Курс української діалектології має велике значення у справі формування загального мовознавчого світогляду студента-філолога, готує до активного сприймання курсу історії української мови, зокрема історичної граматики, озброює неоохідними знаннями, які потрібні майбутньому вчителеві української мови у його роботі в говірковому оточенні.

Студент повинен знати:

• · фонетичні, граматичні та лексичні особливості української діалектної мови українські наріччя та діалекти, їхні особливості;

• · спільне і відмінне українських говірок та літературної мови;

• · фонетичні, граматичні та лексичні особливості особливості говірки свого населеного пункту;

• · фонетичні, граматичні та лексичні особливості української діалекто- та текстографії;

• · найвизначніші досягнення української діалектології.

Студент повинен уміти:

• · оперувати основною термінологією;

• · записувати окремі слова і цілі тексти фонетичною транскрипцією;

• · аналізувати фонетичні, граматичні та лексичні особливості української діалектної мови

• · добирати літературні відповідники до говіркових слів;

• · визначати різновиди діалектизмів.

Сучасна українська літературна мова

Сучасна українська літературна мова (Вступ. Лексикографія. Фразеологія)

Викладач: Ковтюх Світлана Леонідівна

Мета викладання дисципліни: познайомити студентів з теоретичними відомостями із зазначених розділів сучасної української літературної мови – вступу, лексикології, фразеології, лексикографії, фонетики, фонології, морфонології, орфоепії, графіки, орфографії; останніми досягненнями вітчизняного мовознавства; сприяти формуванню в майбутніх філологів науково-лінгвістичного мислення.

Завдання вивчення дисципліни:

Теоретичні завдання:

1. Сформувати системне уявлення про сучасну українську літературну мову.

2. Сприяти засвоєнню теоретичних положень зі вступу, лексикології, фразеології, лексикографії, фонетики, фонології, морфонології, орфоепії, графіки, орфографії.

3. Ознайомити з головною термінологією, літературними нормами вказаних розділів, принципами лексикологічного, фразеологічного, фонетико-фонологічного, орфоепічного, графічного та орфографічного розборів.

Практичні завдання:

1. Навчити студентів правильно розуміти й аналізувати мовні явища.

2. Виробити навички сучасних підходів до аналізу мовних явищ.

3. Виробити навички виконання мовних розборів (лексикологічного, фонетико-фонологічного).

4. Навчити студентів виконувати різного роду лінгвістичні задачі та розв’язувати проблемні ситуації.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: теоретичні положення, основні терміни, літературні норми вступу, лексикології, фразеології, лексикографії, фонетики, фонології, морфонології, орфоепії, графіки, орфографії; традиційні та нові підходи до трактування лексико-семантичних, фонетичних явищ, фонологічних чергувань, історії розвитку української мови тощо.

уміти: правильно аналізувати мовні явища, лексико-семантичні категорії, виконувати вправи, розв’язувати лінгвістичні задачі, виголошувати повідомлення з проблем вступу, лексикології, фразеології, лексикографії, фонетики, фонології, морфонології, орфоепії, графіки, орфографії; виконувати лексикологічний та фонетико-фонологічний мовні розбори.

Сучасна українська літературна мова (Морфологія)

Викладач: Нестеренко Тетяна Анатоліївна

Основна мета навчального курсу «Сучасна українська мова (Словотвір. Морфеміка. Морфологія)» дати студентам системні знання про словотвірну, морфемну структуру української мови; про її частиномовний склад; показати взаємозв’язки усіх рівнів сучасної української літературної мови; навчити розуміння мовних фактів і явищ на основі розмежування мови і мовлення, дати студентам всебічні знання літературної норми СУЛМ.

Завдання вивчення дисципліни: основні завдання вивчення курсу «Сучасна українська літературна мова» – дати студентам обґрунтовані наукові знання всіх розділів сучасної української літературної мови, які б сприяли практичному оволодінню її літературною нормою як в усній, так і в писемній формі, допомогти їм практично оволодіти її літературними нормами.

Завдання вивчення розділів «Словотвір», «Морфеміка» і «Морфологія» – навчити студентів вільно орієнтуватися в морфологічній системі української мови, виробити в них стійкі практичні навички словотвірного, морфемного аналізу слів та повного морфологічного аналізу частин мови.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати: взаємозв’язки усіх рівнів сучасної української літературної мови; словотвірну, морфемну структуру української мови; її частиномовний склад; визначення та особливості виділення основних одиниць морфології, їхні найважливіші формальні й семантичні ознаки; традиційну та сучасну (функційну) класифікації лексико-граматичних класів слів і їхніх категорій; головні правила словозміни та словотворення частин мови; морфологічні норми літературної норми сучасної української літературної мови.

уміти: кваліфікувати мовні факти і явища на основі розмежування мови і мовлення; визначати морфемну структуру слова; робити словотвірний аналіз похідних слів; виконувати частковий та повний морфологічний аналіз слів сучасної української літературної мови; правильно вживати словоформи відповідно до національної специфіки української мови та з огляду на сукупність основних стилістичних норм.

Сучасна українська літературна мова (Синтаксис)

Викладач: Демешко Інна Миколаївна

Мета навчальної дисципліни «Сучасна українська літературна мова (Синтаксис)» – дати студентам-філологам систематизовані наукові знання про традиційні й нові підходи щодо класифікації синтаксичних категорій і синтаксичних одиниць, ураховуючи напрацювання української і європейської лінгвістичної науки, сприяти усвідомленню і осмисленню шкільного курсу синтаксису української мови.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Сформувати системне уявлення про сучасну українську літературну мову.

2. Сприяти засвоєнню теоретичних положень із синтаксису сучасної української літературної мови: розглянути семантичні відношення між синтаксичними компонентами, структуру синтаксичних одиниць.

3. Ознайомити з основною термінологією, пунктуаційними нормами вказаного розділу, принципами пунктуаційного аналізу речення.

4. Навчити студентів правильно розуміти й аналізувати мовні процеси.

5. Виробити навички виконання синтаксичних аналізів словосполучення, простого неускладненого, простого ускладненого речень.

6. Навчити студентів виконувати лінгвістичні задачі та розв’язувати проблемні ситуації.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

знати: основні терміни та поняття курсу; етапи формування, становлення та розвитку науки; основні теоретичні положення, актуальні питання синтаксису сучасної української літературної мови; типи словосполучень за будовою (прості, складні), синтаксичні відношення між компонентами словосполучення; засоби вираження синтаксичних відношень; визначати різновид семантико-синтаксичних відношень у словосполученнях, аналізувати словосполучення; відмінність між реченням і судженням; ознаки речення; типи речень за характером висловленого ставлення до дійсності; типи речень за комунікативною функцією та емоційним забарвленням; граматичні засоби оформлення кожного типу речень; типи речень за структурою; поняття про актуальне членування речення; структуру двоскладного речення; способи вираження простого і складеного підмета; способи вираження складеного дієслівного присудка, способи вираження простого і складеного підмета; способи вираження складного присудка; особливості поєднання різних типів присудка з підметом; уживання розділових знаків між підметом і присудком; способи вираження другорядних членів речення; диференційні ознаки другорядних членів речення, їхні види; відмінність односкладних речень від двоскладних та неповних двоскладних речень; типи односкладних речень; способи вираження головних членів односкладних речень; стилістичні функції односкладних речень; відмінність односкладних речень від двоскладних та неповних двоскладних речень; поняття про ускладнення (елементарне просте речення з передбачуваною валентністю, неелементарне просте речення з непередбачуваною валентністю, напівпредикативність, ознаки ускладненого простого речення, семантична й семантико-синтаксична ускладненість); типи (різновиди) простих ускладнених речень; структурно-синтаксичні й семантико-синтаксичні ознаки однорідності; засоби вираження однорідності; однорідні й неоднорідні означення; питання про однорідні присудки двоскладного й головні члени односкладного речення; узагальнювальні слова при однорідних членах речення; речення з відокремленими членами; відокремлені члени речення; речення із звертаннями, вставними і вставленими конструкціями; уточнювальні члени речення; пунктограми при уточнювальних членах речення; розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях, звертаннях, словах-реченнях, вигуках; розділові знаки при конструкціях з як, мов, наче, ніби; питання про кваліфікацію речень з ускладнювальними компонентами; проблеми гіпотаксису та паратаксису сучасної української літературної мови; поняття про складне речення як синтаксична одиниця; засоби зв’язку частин складного речення; типи складних речень; складносурядні речення; складнопідрядні речення; складнопідрядні речення нерозчленованої структури; складнопідрядні речення розчленованої структури; питання про статус безсполучникового складного речення; принципи української пунктуації (структурний, смисловий та інтонаційний); віддільні (роздільні) та видільні розділові знаки.

уміти: установлювати синтаксичні одиниці на основі різних рівнів; з’ясовувати співвідносність між реченням і судженням; характеризувати граматичні ознаки речень, узятих із контексту; виокремлювати із тексту словосполучення, лексичні сполуки і фразеологізми; розрізняти словосполучення і сполучення слів; відрізняти словосполучення від лексичних сполук і фразеологізмів; з’ясовувати їхнє значення та структурну відмінність між ними; визначати тип словосполучення; виділяти головний і залежний компоненти в словосполученні; визначати різновид семантико-синтаксичних відношень у словосполученнях, аналізувати словосполучення; визначати різновид семантико-синтаксичних відношень у словосполученнях, аналізувати словосполучення; виокремлювати в тексті речення; класифікувати речення за метою висловлювання, інтонацією й емоційним забарвленням, структурою, характером вираженого ставлення до дійсності; визначати граматичні засоби оформлення кожного типу речень; добирати й складати речення відповідного типу; аналізувати прості речення, визначати тему й рему; підмет у двоскладному реченні; характеризувати типи підмета; визначати спосіб його вираження; добирати і складати речення з різними типами підметів; складений дієслівний присудок у двоскладному реченні; установлювати спосіб його вираження; добирати й складати речення з різними типами присудків; підмет у двоскладному реченні; характеризувати типи підмета; визначати спосіб його вираження; добирати і складати речення з різними типами підметів; пояснювати і вживати розділові знаки між підметом і присудком; складний присудок у двоскладному реченні; установлювати спосіб його вираження; добирати й складати речення з різними типами присудків; другорядні члени речення у двоскладному реченні; встановлювати спосіб їхнього вираження; добирати й складати речення з другорядними членами речення; розмежовувати синкретичні й асинкретичні члени речення; розрізняти двоскладні й односкладні речення, визначати й самостійно добирати односкладні речення; визначати парцельовані другорядні члени речення, приєднувальні конструкції, приєднувальні конструкції, еквіваленти речення, пояснювати розділові знаки в простому реченні; визначати типи (різновиди) простих ускладнених речень; з’ясовувати структурно-синтаксичні й семантико-синтаксичні ознаки однорідності; установити засоби вираження однорідності; однорідні й неоднорідні означення; визначати й самостійно добирати узагальнювальні слова при однорідних членах речення; речення з відокремленими членами; відокремлені члени речення; речення із звертаннями, вставними і вставленими конструкціями; уточнювальні члени речення; визначати й пояснювати пунктограми при уточнювальних членах речення; розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях, звертаннях, словах-реченнях, вигуках; розділові знаки при конструкціях з як, мов, наче, ніби; розкривати питання про кваліфікацію речень з ускладнювальними компонентами; проблеми гіпотаксису та паратаксису сучасної української літературної мови; визначати й самостійно добирати складні речення; з’ясовувати засоби зв’язку частин складного речення; типи складних речень; визначати й самостійно добирати складносурядні й складнопідрядні речення; складнопідрядні речення нерозчленованої структури; складнопідрядні речення розчленованої структури; безсполучникові складні речення; застосовувати на практиці принципи української пунктуації (структурний, смисловий та інтонаційний); визначати віддільні (роздільні) та видільні розділові знаки.

Історія української літератури

Історія української літератури Х–ХVIII ст.

Викладач: Таран О. І. 

Мета викладання дисципліни: Враховуючи останні досягнення української медієвістики, історичної та філософської наук, домогтися засвоєння знань про давню українську літературу, намагаючись якнайповніше висвітлити її періоди, напрями, стилі, жанри та засувати роль знакових постатей у тогочасному літературному процесі.

Завдання вивчення дисципліни: 

– розкрити сутність культурно-історичних феноменів давнього письменства, акцентуючи на визначних його пам’ятках;

– простежити загальні закономірності й логіку розвитку літературного процесу Х–ХVІІІ століть;

– навчити студентів читати, коментувати та аналізувати пам’ятки давньої літератури;

– визначити місце давнього українського письменства епох Середньовіччя, Ренесансу та Бароко в контексті західноєвропейських літератур.

– передбачає оволодіння практичними навичками й уміннями цілісного аналізу народнопоетичних творів;

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

– об’єкт та предмет дисципліни, її основні розділи, термінологію;

– історію розвитку світової та вітчизняної медієвістики;

періодизацію давньої літератури;

– головні історичні події;

– тексти, передбачені програмою;

– основні поетичні характеристики Середньовіччя, Ренесансу, Бароко;

– жанрову систему українського фольклору;

– основні поетичні засоби.

вміти: 

– визначати функціональну роль мовних засобів та доцільність їх використання у тексті;

– творчо застосовувати знання з інших наук (психологія, філософія, вступ до літературознавства та ін.) під час вивчення цього курсу;

– формувати культуру ведення дискусії;
користуватися довідковими матеріалами, зокрема літературними енциклопедіями та словниками;

– виробляти ефективну стратегію спілкування;

– робити аналіз художніх текстів давньої літератури;

– визначати функціональну роль художніх засобів у тексті;

– творчо застосовувати знання з інших наук (психологія, філософія, вступ до літературознавства та ін.) під час вивчення цього курсу;

– формувати культуру ведення дискусії;

– користуватися довідковими матеріалами, зокрема літературними енциклопедіями та словниками;

– опрацьовувати літературознавчі студії.

Історія української літератури першої половини ХІХ століття

Викладач: Гольник Оксана Олександрівна

Курс «Історія української літератури першої половини ХІХ століття» є складовою літературознавчої підготовки вчителя-філолога. Він передбачає ознайомлення студентів із основними тенденціями розвитку літератури у першій половині ХІХ століття, літературними напрямками, які сформувалися у цей час (просвітництво, сентименталізм, романтизм), їх естетичними маркерами та творчістю митців, які творили у цей час.

Мета викладання курсу: враховуючи останні досягнення літературознавчої, філософської, історичної науки, дати студентам об'єктивні наукові знання про український літературний процес першої половини ХІХ ст.

Завдання:

– сформувати базові знання для засвоєння закономірностей розвитку української літератури першої половини ХІХ ст.;

– сприяти засвоєнню студентами сутності естетики українського сентименталізму, просвітницького реалізму та романтизму ХІХ ст.;

– окреслити зв'язок української літератури з європейським літературним життям (напрямки, тенденції, стиль, персоналії);

– проаналізувати художні тексти з урахуванням сучасних підходів та інтерпретацій;

– поглибити знання з теорії літератури.

Студент повинен знати:

– генезис і суспільно-історичні умови розвитку української літератури в першій половині ХІХ ст., стан тогочасної культури та науки;

– основні факти біографії та творчості українських письменників 20-60-х рр. ХІХ ст.;

– оригінальність творчої індивідуальності кожного митця;

– життєву основу творів та причини їх написання;

– зміст художніх текстів;

– монографії та літературознавчі статті відомих дослідників, що стосуються цього курсу.

Студент повинен уміти:

– визначати жанрові ознаки, проблематику та художні смисли твору;

– розвиток уміння і навичок аналізу художнього твору у єдності змісту і форми; 

– вдосконалення вміння працювати з літературознавчими студіями, роботами монографічного характеру, довідковими (термінологічними словниками) працями;

– порівнювати літературні явища, робити власні висновки й узагальнення;

– визначати місце і суть внеску митця в літературу, оригінальність та актуальність його творчості.

Історія української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття

Викладач: Михида Сергій Павлович

Навчальний курс «Історія української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття» покликаний познайомити зі специфікою розвитку української модерної літератури.

Знати: 

теоретичні засади модернізму

імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм: художньо-естетичні

принципи, літературні вияви

символістські тенденції у прозі 

українську модерну лірику доби fin de siekle.

Уміти:

визначати найприкметніші риси літературного процесу кінця ХІХ-початку ХХ ст. 

обумовлювати специфіку літературних течій і напрямів у вітчизняній літературі порубіжної доби. 

зіставляти літературні явища.

Професійні вміння:

Уміти зіставляти суспільний контекст та історичні особливості розвитку української літератури кінця ХІХ-початку ХХ століття.

Уміти з’ясовувати своєрідність художнього мислення письменника та особливості його індивідуального стилю. 

Уміти визначати роль і місце митця в літературному процесі доби.

Уміти виокремлювати роль суспільних чинників на художній стиль митця.

Уміти орієнтуватись в основних тенденціях розвитку літературознавчої думки. 

Уміти визначати суспільний контекст та особливості поетики митця, його індивідуального стилю. 

Уміти визначати роль і місце митця в літературному процесі доби.

Уміти аналізувати художній твір, давати йому власну оцінку

Уміти орієнтуватись в основних тенденціях розвитку літературознавчої думки, робити власні висновки та узагальнення.

Історія української літератури ІІ пол. ХІХ ст. (70-90-і роки)

Викладач: Лаврусенко М. І. 

Навчальний курс «Історія української літератури ІІ пол. ХІХ ст. (70-90-і роки)» покликаний познайомити зі специфікою розвитку прози драматургії та поезії доби реалізму.

Мета:поглибити уявлення студентів про основні закономірності розвитку історико-літературного процесу ІІ пол. ХІХ ст. (70-90-их років) й розуміння літератури як форми художнього пізнання та упорядкування дійсності; доповнити знання про надбання української літератури цього періоду в контексті світової культури; зацікавити студентів художнім твором як специфічним засобом пізнання світу й себе в ньому; поглибити навики аналізу художнього тексту з погляду індивідуальної творчої манери (стилю) автора в контексті цього періоду та з позицій новітніх методик прочитання тексту; розвивати у студентів творче самостійне мислення, естетичний смак. 

Завдання: познайомити студентів із загальними закономірностями розвитку прози, драматургії та поезії ІІ пол. ХІХ ст.(70-90-х років); визначити місце доробку І. Нечуя-Левицького, П. Мирного, Б. Грінченка та ін. в контексті української прози, окреслити шляхи аналізу програмових творів авторів; охарактеризувати умови заснування першого українського професійного театру, проаналізувати драматургічну спадщину М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого; розкрити тематичну, жанрову та стильову багатогранність творчості І. Франка.

Студенти повинні знати: 

– найважливіші факти літературного руху 70–90-х рр. ХІХ ст.; 

– суспільну роль художньої літератури цього періоду; 

– найвизначніші біографічні відомості про письменників (І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Бориса Грінченка, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького, І. Франка); 

– місце і значення кожного твору в доробку письменника та літературному процесі цього періоду; 

– типову (історичну та загальнолюдську) функцію головних дійових осіб вивчених текстів;

– визначальні ознаки понять: соціальна повість, соціально-побутова повість, соціально-психологічна повість, соціально-психологічний роман; 

– жанри драматичних творів (драма, трагедія, комедія, трагікомедія, водевіль), засоби зображення характеру в драматичному творі;

– жанри поетичних творів, художні засоби (тропи); 

– поняття: конфлікт, прототип і художня типізація.

Студенти повинні вміти: 

– виявляти основні, провідні ознаки й домінанти творів, характеризувати художні особливості митця на різних етапах його творчого шляху, індивідуальний стиль, основні світоглядні ідеї письменника; 

– аналізувати твір з урахуванням його художньої, естетичної та ідейної цілісності, авторської позиції, сучасного прочитання; 

– розкривати основні проблеми творів; 

– зіставляти різні погляди на творчість письменника, виявляти здатність доказувати, аргументувати свої твердження про твір; 

– користуватися джерелами (монографіями, статтями, енциклопедіями, довідниками, словниками термінів тощо); готувати доповіді, реферати чи дослідження-повідомлення проблемного характеру на літературну тему.

Історія української літератури XX століття (20-ті – середина 50-х років)

Викладач: Цепа О. В. 

Мета: ураховуючи найновіші досягнення літературознавчої, історичної, філософської, психологічної наук, дати студентам об’єктивні знання про специфіку українського літературного процесу 20-х – середини 50-х років XX століття в контексті європейського культурного простору
Завдання:

сформувати уявлення про основні історичні та культурні закономірності розвитку української літератури 20-х – середини 50-х років XX століття;

з’ясувати специфіку основних течій модернізму в межах українського літературного процесу 20-х – середини 50-х років XX століття;

поглибити знання з теорії літератури;

засвоїти основні відомості про життєвий і творчий шлях ключових персоналій українського літературного процесу 20-х – середини 50-х років XX століття.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен 

знати: 

суспільно-політичні, культурні умови розвитку української літератури 20-х – середини 50-х років XX століття;

специфіку основних течій модернізму в межах українського літературного процесу 20-х – середини 50-х років XX століття;

особливості світоглядно-творчої позиції ключових персоналій українського літературного процесу 20-х – середини 50-х років XX століття;

зміст художніх творів різних родів літератури;

естетико-ідейні аспекти документальної літератури;

основні теоретичні поняття та терміни, необхідні для аналізу/інтерпретації творчого доробку митців.

вміти: 

визначати найхарактерніші історико-культурні ознаки українського літературного процесу 20-х – середини 50-х років XX століття;

аналізувати/інтерпретувати художні твори з урахуванням сучасних методологій;

критично обґрунтовувати естетико-ідейні аспекти документальної літератури;

давати власну аргументовану оцінку постатям та їхнім творчим надбанням;

ефективно працювати зі статтями та роботами монографічного характеру з літературознавства, психології, історії, філософії тощо.

Історія української літератури (друга половини ХХ – початок ХХІ ст.)

Викладач: Буряк О. Ф. 

Навчальний курс «Історія української літератури (друга половини ХХ – початок ХХІ ст.)» відіграє важливу роль у підготовці філолога, готуючи його до практичного втілення ідеї гуманізації суспільства. 
Мета курсу – осягнення тенденцій і закономірностей розвитку української літератури другої половини ХХ – початку ХХІ ст. в європейському історико-культурному контексті.

Вивчаючи цей курс, студенти повинні здобути нові та поглибити ті знання, котрі вони здобули протягом вивчення інших дисциплін, зокрема вступу до літературознавства, історії української літератури попередніх періодів, історії зарубіжної літератури, історії, філософії. Майбутні філологи повинні засвоїти зміст ключових понять і вміти оперувати ними, проектувати здобуті знання у сферу базових предметів, а також застосовувати їх у процесі професійного та духовного самовдосконалення.

Завдання вивчення дисципліни:

– розкрити своєрідність функціонування вітчизняної літературної парадигми кінця ХХ – початку ХХІ ст. в європейському історико-культурному контексті;

– ознайомити студентів із творчими біографіями знакових представників літературного процесу;

– осягнути здобутки українських митців другої половини ХХ – початку ХХІ ст. через призму літературних напрямів і течій; 

– осмислити критичну рецепцію історико-літературного процесу цього періоду; 

– розвивати вміння і навички аналізу та інтерпретації різножанрових художніх творів, дотримуватися науково обґрунтованих критеріїв оцінки літературних явищ;

– формувати вміння давати виважену оцінку стану розвитку української літератури та прогнозувати перспективи її розвитку.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати: 

– особливості розвитку української літератури в суспільно-історичному українському та європейському контексті другої половини ХХ – початку ХХІ ст.;

– основні тенденції розвитку вітчизняного мистецтва слова цього періоду;

– визначальні факти творчої біографії українських письменників другої половини ХХ – початку ХХ ст.;

– ключові ідеї літературознавчо-критичних праць відомих дослідників, які представляють рецепцію історико-літературного процесу цього періоду, в розмаїтті існуючих позицій;

– зміст пропонованих для вивчення художніх творів;

– тексти художніх творів, рекомендованих для вивчення напам’ять;

уміти:

– розкривати основні закономірності функціонування та визначати іманентні риси історико-літературного процесу другої половини ХХ – початку ХХІ ст.;

– з’ясовувати своєрідність художнього мислення письменника та особливості його індивідуального стилю й ілюструвати їхні вияви у творах;

– визначати роль і місце митця в літературному процесі доби та оцінювати естетичну якість його художнього доробку;

– зіставляти літературні явища в українському та світовому мистецькому контексті, робити власні висновки та узагальнення;

– аналізувати й інтерпретувати художній твір і давати йому власну аргументовану оцінку;

– висвітлювати погляди науковців на літературні феномени даного періоду;

– орієнтуватися в сучасному літературно-мистецькому просторі, давати виважену оцінку стану розвитку сучасної української літератури та прогнозувати її перспективи в культурно-історичному контексті;

– критично осмислювати матеріал, виробляючи власну позицію в осягненні проблеми.

Стилістика та культура української мови

Викладач: Ліштаба Тетяна Василівна

Мета курсу – дати студентам необхідні теоретичні знання і виробити практичні навички зі стилістики та культури української мови, удосконалити мовну й мовленнєву підготовку майбутніх учителів-словесників.

Завдання курсу:

1. Ознайомити студентів із найновішими досягненнями стилістики та культури мови.

2. Допомогти студентам оволодіти нормами сучасної української літературної мови, технікою усного й писемного мовлення.

3. Навчити використовувати мовні засоби відповідно до умов та цільової настанови спілкування.

4. Домогтися:

а) засвоєння основних понять теоретичної та практичної стилістики, культури мови;

б) уміння студентів  використовувати лексичні й граматичні засоби мови залежно від змісту тексту, його колориту, жанру, спрямованості та ін.;

в) піднесення культури професійної, ділової та побутової мови.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

• основні терміни та поняття курсу;

• етапи формування, становлення та розвитку науки;

• норми сучасної української літературної мови, варіанти мови й мовлення;

• найважливіші характеристики мовностилістичних ресурсів сучасної мови;

• сутність комунікативних якостей мови;

уміти:

• досконало володіти нормами сучасної української літературної мови, технікою усного й писемного мовлення;

• доцільно використовувати стилістичні ресурси української мови;

• визначати стилістичні ознаки мовних одиниць у текстах усіх функціональних стилів;

• конструювати стилістично довершені тексти, уміти вдосконалювати своє і чуже мовлення.

Фольклор

Викладач: Таран Олег Іванович

Метавикладання дисципліни: Враховуючи останні досягнення української фольклористики, домогтися засвоєння знань, намагаючись якнайповніше висвітлити її періоди, напрями, стилі, жанри. Підготувати майбутніх вчителів української словесності до свідомого засвоєння невичерпного джерела духовності – національного фольклору, уміти бачити та адекватно інтерпретувати народнопоетичні художні засоби.

Завданнявивчення дисципліни:

враховуючи останні досягнення сучасної фольклористики, дати

студентам цілісне уявлення про українську усну народну поетичну

творчість як галузь національної культури;

ознайомити з історією фольклористичних досліджень і принципами

наукової класифікації фольклорного фонду;

розширити і поглибити знання про специфічні особливості й закономірності народного мистецтва слова;

передбачає оволодіння практичними навичками й уміннями цілісного аналізу народнопоетичних творів;

прищепити навички фольклористичної діяльності й підготувати студентів до фольклорної практики та до викладання усної народної творчості в шкільному курсі.

У результаті вивчення навчальної дисциплінистудент повинен

знати:

об’єкт та предмет дисципліни, її основні розділи, термінологію;

жанрову систему українського фольклору;

тексти, передбачені програмою;

шкільну програму з фольклору;

основні поетичні засоби.

вміти:

робити аналіз фольклорних текстів;

визначати функціональну роль мовних засобів та доцільність їх використання у тексті;

творчо застосовувати знання з інших наук (психологія, філософія, вступ до літературознавства та ін.) під час вивчення цього курсу;

формувати культуру ведення дискусії;

користуватися довідковими матеріалами, зокрема літературними енциклопедіями та словниками;

виробляти ефективну стратегію спілкування;

визначати функціональну роль художніх засобів у тексті;

творчо застосовувати знання з інших наук (психологія, філософія, вступ до літературознавства та ін.) під час вивчення цього курсу;

формувати культуру ведення дискусії;

користуватися довідковими матеріалами, зокрема літературними енциклопедіями та словниками;

опрацьовувати літературознавчі студії.

Практичний курс української мови

Викладач: Демешко Інна Миколаївна

Метою викладання навчальної дисципліни «Практичний курс української мови» є поглиблене вивчення питань орфографії, пунктуації й орфоепії сучасної української літературної мови, вироблення навичок системного аналізу орфоепічних, орфографічних, пунктуаційних та стилістичних норм, усвідомлене, теоретично обґрунтоване засвоєння норм української літературної мови, ознайомлення студентів з тими науковими джерелами, до яких можна звертатися для постійного вдосконалення культури мови.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Закріплення знань з української мови, здобутих у школі, гімназії, ліцеї, і підготовка до вивчення теоретичних лінгвістичних дисциплін, насамперед курсу „Сучасна українська літературна мова”.

2. Розширення знань з основних розділів шкільного курсу української мови та вироблення автоматизованих навичок грамотного письма й усного мовлення.

3. Ознайомення з основною лінгвістичною термінологією, літературними нормами сучасної української літературної мови, принципами фонетичного, фонетико-фонологічного, орфоепічного та орфографічного розборів.

4. Оволодіння орфографічним, орфоепічним, граматичним і пунктуаційним матеріалом, який вивчався на практичних заняттях.

5. Розрізнення й правильне використання елементів мовних засобів, які відображають специфіку функціональних стилів, вільно володіти літературним розмовним мовленням.

6. Вироблення навичок виконання мовних розборів (фонетичного, фонетико-фонологічного, орфоепічного, орфографічного та пунктуаційного);

навичок роботи з українськими лексикографічними джерелами (словниками), „Українським правописом” та іншою довідковою літературою.

7. На практиці, при розв’язанні лінгвістичних задач та проблемних ситуацій, використовувати знання, здобуті при вивченні курсу.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: основні терміни та поняття курсу; етапи формування, становлення та розвитку науки; норми сучасної української літературної мови, варіанти мови й мовлення; основні ознаки функціональних стилів української літературної мови; правила запису фонетичною транскрипцією; найпоширеніші чергування голосних і приголосних звуків (фонем) української мови; правила вживання ненаголошених голосних; зміни приголосних звуків при словотворенні (перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о)); при творенні простої форми вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників перед суфіксом -ш(ий); сполучення -ськ-, -цьк-, -зьк- перед

-ин(а), -енк(о), -ук; випадки, коли приголосні перед суфіксом -ськ(ий) не змінюються (винятки); умови й різновиди асиміляції приголосних, спрощення в групах приголосних; випадки, коли спрощення в групах приголосних не відбувається (винятки); функції наголосу; основні поняття орфографії, орфографічні принципи, правила написання ненаголошених голосних; правила вживання й невживання м’якого знака, апострофа, слова, що пишуться з м’яким знаком, апострофом, слова, що пишуться без м’якого знака й без апострофа, слова, у яких відбувається подвоєння букв на позначення подовжених звуків; правила вживання великої літери; правила написання м’якого знака, апострофа, правила написання е, и, і в словах іншомовного походження, у після шиплячих, правила написання подвоєних і неподвоєних приголосних у загальних і власних назвах; відмінювання слів іншомовного походження; особливості відмінювання прикметників (твердої, м’якої групи і на -лиций (довголиций, білолиций тощо), правопис форм вищого і найвищого ступенів порівняння, правила написання прикметникових суфіксів; особливості відмінювання числівників, поєднання кількісних числівників з іменниками; правописні особливості прислівників; правила написання не з дієприкметниками, правила написання н і нн у суфіксах дієприкметників; творення і правопис дієприслівників; правильно вживати відмінкові форми іменників із прийменниками; основні поняття пунктуації, типи розділових знаків, пунктуаційні принципи; правила вживання і невживання тире в простому реченні; розділові знаки в реченнях з узагальнювальними словами при однорідних членах речення; умови відокремлення уточнювальних членів речення та розділові знаки при них; розділові знаки в реченнях зі вставними і вставленими конструкціями, розділові знаки при словах, граматично не зв’язаних із членами речення (звертанні, вставних і вставлених конструкціях, стверджувальних, заперечних та питальних словах); основні ознаки складносурядних, складнопідрядних і безсполучникових речень, багатокомпонентних складносурядних та безсполучникових реченнях, багатокомпонентних складнопідрядних речень, багатокомпонентні складні речення змішаного типу розділові знаки при них, особливості абзацу, періоду;

уміти: досконало володіти нормами сучасної української літературної мови, технікою усного й писемного мовлення; характеризувати норми української літературної мови; визначати спільні і відмінні риси (фонетичні, орфоепічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні) української та інших слов’янських мов; визначати основні ознаки і засоби функціональних стилів української літературної мови; добирати приклади слів, демонструючи теоретичні положення; давати визначення основних понять, визначати написання слів відповідно до принципів української орфографії; правильно писати слова з м’яким знаком, апострофом; наводити приклади слів, у яких відбувається подвоєння букв на позначення подовжених звуків; правильно писати індивідуальні назви людей, випадки переходу власних назв у загальні;

правильно писати слова іншомовного походження; розрізняти власне українські та слова іншомовного походження; правильно вимовляти та пояснювати лексичне значення слів іншомовного походження; виокремлювати іменники, прикметники, займенники з-поміж інших частин мови; відмінювати іменники, прикметники, займенники; писати складні для вживання відмінкові форми іменників, прикметників, займенників; утворювати форми вищого і найвищого ступеня порівняння прикметників; відмінювати числівники різних розрядів, узгоджувати кількісні числівники з іменниками; правильно писати прислівники; визначати дієслова І і ІІ дієвідміни, правильно вживати особові закінчення дієслів; утворювати форми дієприкметників, виділяти формотворчий суфікс, пояснювати умови його вживання; правильно писати не з дієприкметниками, н і нн у суфіксах дієприкметників; утворювати дієприслівникові форми; правильно писати дієприслівники; спільні ознаки службових частин мови, групи прийменників і сполучників за походженням і будовою; розряди часток за значенням та роллю в реченні; правила написання вигуків, перехід інших частин мови у вигуки, правила написання звуконаслідувальних слів; давати визначення основних понять, принципи пунктуації; ставити розділові знаки між підметом і присудком та в неповному реченні; наводити приклади речень, у яких між підметом і присудком на місці пропущеного члена речення ставиться тире; правильно ставити розділові знаки в реченнях з однорідними членами речення та наводити приклади таких речень; визначати уточнювальні члени речення, вставні і вставлені конструкції, слова, граматично не зв’язані із членами речення та правильно ставити розділові знаки при них; правильно ставити розділові знаки в складносурядних, складнопідрядних і безсполучникових, багатокомпонентних складносурядних та безсполучникових реченнях, багатокомпонентних складнопідрядних реченнях, багатокомпонентних складних реченнях змішаного типу, визначати абзац, період.

Історія зарубіжної літератури

Історія зарубіжної літератури (Антична)

Викладач: Перцова Інна Василівна

Метою курсу є системне засвоєння найкращих надбань античної літератури, усвідомлення естетичних та історичних реалій тієї доби, визначення значення античної спадщини для формування європейської культури.

Завдання: формування стійкої мотивації до читання художньої літератури, до вивчення світової літератури як скарбниці духовних цінностей людства;

• поглиблення уявлень про специфіку художньої літератури як мистецтва слова;

• формування читацької і мовленнєвої культури;

• розвиток умінь і навичок учнів сприймати, аналізувати й інтерпретувати літературний твір у культурному контексті, у зв’язках з іншими видами мистецтва, в аспекті актуальних питань сучасності й становлення особистості;

• активізація інтересу до вивчення іноземних мов у процесі читання творів зарубіжних письменників;

• формування поваги до різних мов, культур, традицій, толерантного ставлення до всіх народів, народностей, рас і національностей;

• формування духовного світу особистості, її високої моралі, ціннісних орієнтацій;

• розвиток творчих здібностей, культури діалогу, критичного мислення;

• формування етичних уявлень та естетичних смаків.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: специфіку літератури як мистецтва слова;

• літературні твори, обов’язкові для вивчення

• ключові етапи і явища літературного процесу;

• основні фактів життя і творчості видатних античних письменників, усвідомлювати їхній внесок у скарбницю світової культури;

• основні літературознавчі поняття й застосувати їх у процесі аналізу та інтерпретації творів.

вміти:  розкривати художню своєрідність твору в контексті культури античної епохи і світової культури взагалі (визначення різних культурних впливів, міфологічного підґрунтя, відображення ідей і свідомості античної доби);. здійснювати цілісний літературознавчий аналіз на всіх можливих рівнях: проблемно-тематичному, сюжетно-композиційному, образному, стилістичному, жанровому тощо у їх єдності та взаємодії (аналіз індивідуально-авторської концепції автора та стилістичних засобів, які найбільше характеризують його стиль;

• виділяти структурні елементи художніх творів; системи образів;

орієнтуватися у світі художньої літератури і культури (класичної і сучасної), оцінювати художню вартість творів, порівнювати їх (в окремих аспектах і цілісно; в різних перекладах; в оригіналах і перекладах, переспівах; втілення в інших видах мистецтва).

Історія зарубіжної літератури (Середніх Віків і Відродження)

Викладач: Вечірко Оксана Леонідівна

Основна мета курсу «Історія зарубіжної літератури середніх віків та доби Відродження»

•  ознайомити студентів із зразками літератури цього періоду,

•  дати уявлення про світовий літературний процес, з'ясувати національні особливості літератури різних країн,

•  виробити вміння використовувати літературознавчий інструментарій під час аналізу тексту; зорієнтувати майбутніх вчителів-філологів на професійне застосування набутих знань.

Вивчаючи курс «Історія зарубіжної літератури середніх віків та доби Відродження», студенти повинні

• збагнути специфіку розвитку світової літератури періоду середньовіччя та Відродження, з'ясувати взаємозв'язок і взаємозалежність окремих складових цього процесу;

• сформувати уявлення про закономірності та основні тенденції розвитку цього етапу;

•  надати уявлення про творчу індивідуальність найбільш значних письменників;

•  залучити до скарбниці світової літератури та культури.

Засвоєння знань із курсу «Історія зарубіжної літератури середніх віків і доби Відродження» можливе за умови виконання таких  завдань:

•  засвоєння студентами чіткого поняття про тісний взаємозв’язок літератури цього періоду з суспільно – політичним життям;

•  розуміння специфіки літератури як мистецтва слова, вивчення літературного твору як естетичного явища у нерозривній єдності форми та змісту;

•  розвиток навичок аналізу художнього тексту;

•  підвищення інтересу студентів до читання та розширення  читацького досвіду.

•  ознайомити студентів із духовними здобутками й художніми відкриттями зарубіжної літератури;

•  виробити вміння сприймати літературний твір як мистецьке явище, розуміти його художню своєрідність визначати особливості індивідуального авторського стилю, осягати твір у контексті розвитку культури;

•  формувати читацьку культуру студентів, сприяти їхньому творчому самовияву під час інтерпретації твору;

•  розширювати читацький досвід студентів;

•  виховувати у студентів повагу до національних традицій інших народів.

У результаті вивчення навчального курсу студент повинен  знати:

•  основні особливості історико-літературного процесу;

•  основні літературні напрями і течії;

•  головні етапи життєвого і творчого шляху письменників;

•  сюжет, особливості композиції, системи образів вивчених творів;

•  жанрові особливості творів;

•  естетичне, загальнолюдське і конкретно-історичне значення художніх творів;

•  характерні особливості індивідуального стилю письменників;

•  основні положення вивчених критичних матеріалів.

вміти:

•  критично оцінювати прочитані твори;

•  визначити основну проблематику, сюжет, композицію, систему образів, зображувальні засоби мови;

•  аналізувати художні твори в єдності змісту і форми;

•  виявляти авторську позицію;

• порівнювати різнонаціональні твори на тематичному, жанровому, стильовому рівнях.

Історія зарубіжної літератури (І половини  XІX століття)

Викладач: Вечірко Оксана Леонідівна

Основна мета курсу «Історія зарубіжної літератури І половини  XІX століття» ознайомити студентів із зразками літератури цього періоду, дати уявлення про світовий літературний процес, з'ясувати національні особливості літератури різних країн, виробити вміння використовувати літературознавчий інструментарій під час аналізу тексту; зорієнтувати майбутніх вчителів-філологів на професійне застосування набутих знань.
Вивчаючи курс «Історія зарубіжної літератури І половини  XІX століття», студенти повинні збагнути специфіку розвитку світової літератури у X1X столітті, з'ясувати взаємозв'язок і взаємозалежність окремих складових цього процесу: 
- сформувати уявлення про закономірності та основні тенденції розвитку світового літературного процесу І половини ХІХ століття;
- надати уявлення про творчу індивідуальність найбільш значних письменників;
- залучити до скарбниці  світової літератури та культури.

Засвоєння знань із курсу «Історія зарубіжної літератури І половини  XІX століття» можливе за умови виконання наступних  завдань:

- засвоєння студентами чіткого поняття про тісний взаємозв’язок літератури цього періоду з суспільно – політичним життям Європи;

- розуміння специфіки літератури як мистецтва слова, вивчення літературного твору як естетичного явища у нерозривній єдності форми та змісту;

- розвиток навичок аналізу художнього тексту;

- підвищення інтересу студентів до читання та розширення їх читацького досвіду.

- ознайомити студентів із духовними здобутками й художніми відкриттями світової літератури;

- виробити вміння сприймати літературний твір як мистецьке явище, розуміти його художню своєрідність визначати особливості індивідуального авторського стилю, осягати твір у контексті розвитку культури;

- формувати читацьку культуру студентів, сприяти їх творчому самовияву під час інтерпретації твору;

- розширювати читацький досвід студентів;

- виховувати у студентів повагу до національних традицій інших народів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати: 

- основні особливості історико-літературного процесу;

- основні літературні напрями і течії;

- головні етапи життєвого і творчого шляху письменників;

- сюжет, особливості композиції, системи образів вивчених творів;

- жанрові особливості творів;

- естетичне, загальнолюдське і конкретно-історичне значення художніх творів;

- характерні особливості індивідуального стилю письменників;

- основні положення вивчених критичних матеріалів.

вміти: 

- критично оцінювати прочитані твори;

- визначити основну проблематику, сюжет, композицію, систему образів, зображувальні засоби мови;

- аналізувати художні твори в єдності змісту і форми;

- виявляти авторську позицію;

- порівнювати різнонаціональні твори на тематичному, жанровому, стильовому рівнях.

Історія зарубіжної літератури (ІІ половини  XІX століття)

Викладач: Вечірко Оксана Леонідівна

Основна мета курсу «Історія зарубіжної літератури XІX століття ІІ половини» ознайомити студентів із зразками літератури цього періоду, дати уявлення про світовий літературний процес, з'ясувати національні особливості літератури різних країн, виробити вміння використовувати літературознавчий інструментарій під час аналізу тексту; зорієнтувати майбутніх вчителів-філологів на професійне застосування набутих знань.
Вивчаючи курс «Історія зарубіжної літератури XІX століття ІІ половини», студенти повинні збагнути специфіку розвитку світової літератури у X1X столітті, з'ясувати взаємозв'язок і взаємозалежність окремих складових цього процесу. 
- сформувати уявлення про закономірності та основні тенденції розвитку світового літературного процесу ІІ половини ХІХ століття;
- надати уявлення про творчу індивідуальність найбільш значних письменників;
- залучити до скарбниці світової літератури та культури.

Засвоєння знань із курсу «Історія зарубіжної літератури XІX століття ІІ половини» можливе за умови виконання таких завдань:

- засвоєння студентами чіткого поняття про тісний взаємозв’язок літератури цього періоду з суспільно – політичним життям країн;

- розуміння специфіки літератури як мистецтва слова, вивчення літературного твору як естетичного явища у нерозривній єдності форми та змісту;

- розвиток навичок аналізу художнього тексту;

- підвищення інтересу студентів до читання та розширення їх читацького досвіду.

- ознайомити студентів із духовними здобутками й художніми відкриттями світової літератури;

- виробити вміння сприймати літературний твір як мистецьке явище, розуміти його художню своєрідність визначати особливості індивідуального авторського стилю, осягати твір у контексті розвитку культури;

- формувати читацьку культуру студентів, сприяти їхньому творчому самовияву під час інтерпретації твору;

- розширювати читацький досвід студентів;

- виховувати у студентів повагу до національних традицій інших народів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен 
знати: 

- основні особливості історико-літературного процесу;

- основні літературні напрями і течії періоду;

- головні етапи життєвого і творчого шляху письменників;

- сюжет, особливості композиції, системи образів вивчених творів;

- жанрові особливості творів;

- естетичне, загальнолюдське і конкретно-історичне значення художніх творів;

- характерні особливості індивідуального стилю письменників;

- основні положення вивчених критичних матеріалів.
вміти: 

- критично оцінювати прочитані твори;

- визначити основну проблематику, сюжет, композицію, систему образів, зображувальні засоби мови;

- аналізувати художні твори в єдності змісту і форми;

- виявляти авторську позицію;

- порівнювати різнонаціональні твори на тематичному, жанровому, стильовому рівнях.

Історія зарубіжної літератури XX століття

Викладач: Манойлова Ольга Миколаївна

Курс «Історія зарубіжної літератури XX століття» - це завершальний етап вивчення історії зарубіжної літератури у підготовці майбутнього вчителя.  Його завдання  - допомогти студентам долучитися до культурної скарбниці людства, всесвітнього літературного процесу, збагатити їх духовний світ знаннями історії зарубіжної літератури, залучити до загальнолюдських цінностей, виховати почуття власної гідності, потребу в читанні, сформувати естетичний смак, високу загальну і читацьку культуру.

Вивчення курсу «Історія зарубіжної літератури XX століття» передбачає розв’язання низки завдань підготовки майбутніх видавців та журналістів. Зокрема: опанування системою знань про закономірності світового літературного процесу першої та другої половини ХХ століття, розширення обріїв гуманітарного мислення, поєднання культурологічного, національного, соціокультурного контекстів щодо сприйняття літературних явищ, широкий розгляд літературно-критичних матеріалів для можливості проведення глибинного аналізу художніх творів та формулювання обґрунтованих інтерпретацій.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні:

знати:

• провідні тенденції світового літературного процесу зазначеного періоду; місце і значення вивчених творів у творчості письменника та літературному процесі цього періоду;

• особливості стилю художнього твору та ідіостилю письменника.

уміти:

• досліджувати поетику оригінального і перекладного тексту,

• з’ясовувати властивості мови літературного твору, засоби художньої виразності, жанрові різновиди, особливості його образної системи тощо);

•  виокремлювати факти стильових явищ, стильових тенденцій і стильових домінант, на підставі яких визначається стиль художнього твору та індивідуальний стиль письменника.  • самостійно визначати змістові домінанти тексту, відтворюючи авторську концепцію і здійснювати власну інтерпретацію.

•  відрізняти естетично довершені художні твори від продукту масової культури.

Спецсемінар з української мови Актуальні проблеми мовознавства

Викладач: Кричун Людмила Петрівна

Мета навчальної дисципліни: сформувати знання про актуальність становлення і розвитку українського мовознавства, роль визначних учених у процесі формування науки про мову в Україні.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Окреслити актуальні проблеми українського мовознавства;

2. Простежити розвиток вчення про українську фонетику й граматику, графіку й орфографію, лексику і фразеологію, діалектологію тощо;

3. Сприяти засвоєнню переліку фундаментальних праць з українського мовознавства різних етапів формування;

4. Познайомитися з постатями видатних українських мовознавців, визначати місце і значення діяльності того чи того вченого для розвитку української лінгвістики.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати: етапи розвитку українського мовознавства, питання вивчення розділів української мови (фонетики, лексикології, фразеології, графіки, орфографії, граматики, діалектології тощо), перелік основних праць з українського мовознавства, видатних українських лінгвістів, їхні фундаментальні праці.

вміти: називати етапи розвитку українського мовознавства, простежувати історію вивчення різних розділів української мови, укладати перелік найважливіших праць з історії української лінгвістики, визначати роль відомих українських науковців у становленні вітчизняного мовознавства.

Спецсемінар з української літератури Феномен творчості Л.Костенко

Викладач: Таран Олег Іванович

Мета викладання: Враховуючи останні досягнення українського літературознавства, домогтися засвоєння знань, намагаючись якнайповніше висвітлити напрями, стилі, жанри. Підготувати майбутніх вчителів української словесності до свідомого засвоєння невичерпного джерела духовності – феномену художнього таланту, уміти бачити та адекватно інтерпретувати художні засоби.

Завданнявивчення дисципліни:

враховуючи останні досягнення сучасної літературознавства, дати студентам цілісне уявлення про творчість Ліни Костенко як галузь національної культури;

ознайомити з авторитетними дослідженнями творчості Ліни Костенко;
розширити і поглибити знання про специфічні особливості й закономірності високопоетичного мистецтва слова;

передбачає оволодіння практичними навичками й уміннями цілісного аналізу поетичних творів.

У результаті вивчення навчальної дисциплінистудент повинензнати:

об’єкт та предмет дисципліни, її основні розділи, термінологію;

тексти, передбачені спецкурсом;

основні поетичні засоби.

вміти:

робити аналіз творів Ліни Костенко ;

визначати функціональну роль мовних засобів та доцільність їх використання у тексті;

творчо застосовувати знання з інших наук (психологія, філософія, вступ до літературознавства та ін.) під час вивчення цього курсу;

формувати культуру ведення дискусії;

користуватися довідковими матеріалами, зокрема літературними енциклопедіями та словниками;

виробляти ефективну стратегію спілкування;

визначати функціональну роль художніх засобів у тексті;

творчо застосовувати знання з інших наук (психологія, філософія, вступ до літературознавства та ін.) під час вивчення цього курсу;

формувати культуру ведення дискусії;

користуватися довідковими матеріалами, зокрема літературними енциклопедіями та словниками;

опрацьовувати літературознавчі студії.

Спецкурси з української мови

Взаємодія української літературної мови і діалектів

Викладач: Громко Т. В.

Спецкурс «Взаємодія української літературної мови і діалектів» посідає важливе місце серед інших мовознавчих дисциплін і тісно пов'язаний із сучасною українською літературною мовою, українською діалектологією, ономастикою, фольклористикою, етнографією, історичною граматикою, історією мови та порівняльною граматикою слов'янських мов.

Мета і завдання: спецсемінар покликаний активізувати знання студентів, ознайомити їх із розмаїттям сучасних поглядів на актуальні проблеми української мови, її історії, діалектології, ономастики з сучасною інтерпретацією творів художньої літератури.

Предмет навчальної дисципліни – проблемні питання української діалектної лексики, граматики, історії української мови та лінгвостилістичного аналізу художнього тексту ономастики та ін.

Зміст дисципліни реалізується в процесі вивчення двох блоків: теоретично-практичного та самостійної роботи.

Теоретично-практичний блок: підготовка доповідей та їх обговорення формують у студентів уміння з існуючих поглядів на проблему вибрати найбільш переконливі й прийнятні; сформулювати і аргументувати власні думки щодо тих чи інших питань та віднайти оптимальні шляхи вирішення мовознавчих проблем.

Самостійна робота: вміння працювати з різноманітними джерелами, періодичними виданнями, систематизувати матеріал, дискутувати, робити самостійний аналіз і узагальнення.

Новітні технології навчання української мови

Викладач: Волчанська Ганна Василівна

Мета викладання навчальної дисципліни. Допомогти майбутнім філологам зорієнтуватися в концептуальних та теоретичних положеннях новітніх технологій навчання української мови, сформувати готовність до впровадження технологій в освітній процес.

Завдання вивчення дисципліни

– ознайомлення здобувачів вищої освіти з концептуальними та теоретичними положеннями численних новітніх технологій;

– формування розуміння ролі та місця сучасних технологій у професійно-педагогічній діяльності;

– оволодіння основними теоретичними знаннями та практичними вміннями щодо використання новітніх технологій в освітньому процесі;

– орієнтація здобувачів вищої освіти на педагогічну творчість, самостійність, дослідницьку професійну діяльність.

Студенти повинні знати :

• новітню науково-методичну термінологію;
• сутність, провідні ознаки, класифікацію, концептуальні положення сучасних освітніх технологій навчання української мови;
• розуміти роль, місце та шляхи застосування новітніх технологій у професійно- педагогічній діяльності;
  

Студенти повинні уміти :

• володіти основними теоретичними знаннями та практичними вміннями щодо використання педагогічних технологій в освітньому процесі;
• проявити готовність до педагогічної та дослідницької творчості в професійній діяльності.

Спецкурси з української літератури

Українська діаспорна література: основні постаті

Викладач: Ларусенко Марія Іванівна

Дисципліна вивчає історію виникнення літературно-мистецьких організацій в українській діаспорі, ознайомить із творчістю окремих представників; вона покликана розширити знання студентів про вітчизняну літературу, написану за межами нашої держави, узагальнити та поглибити знання про творчість митців Празької школи, об’єднань МУР (Мистецький український рух), «Слово», Нью-Йоркської групи, літературно-мистецького клубу імені Василя Симоненка в Австралії.

Мета навчальної дисципліни: систематизувати знання студентів про літературно-мистецькі об’єднання українських діаспорних митців, простежити за жанровою та проблемно-тематичною специфікою їхніх творів.

Завданнями навчальної дисципліни:

1. Систематизувати знання студентів про літературно-мистецькі об’єднання українських діаспорних письменників (Празька школа, МУР (Мистецький український рух), «Слово», Нью-Йоркська група, Літературно-мистецький клуб імені Василя Симоненка (Австралія));

2. Узагальнити відомості про авторів і твори української діаспори, представлені у програмі спецкурсу;

3. Закріпити навички аналізу художніх творів різних жанрів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни  студент повинен:

знати: історію виникнення і представників Празької школи, МУРу, «Слова», Нью-Йоркської групи, Літературно-мистецького клубу імені Василя Симоненка (Австралія); життєвий та творчих шлях письменників, визначених програмою спецкурсу; зміст творів, визначених у програмі.

уміти: давати  характеристику українській діаспорній літературі в цілому; визначати специфіку художніх творів представників різних діаспорних літературних об’єднань; визначати художні особливості творів митців-емігрантів.

Мистецтво аналізу літературного твору

Викладач: Клочек Григорій Дмитрович

Метою викладання навчальної дисципліни та основними завданнями її вивчення є:

1. дати студентам розуміння важливості аналізу літературного твору для професійного зростання викладача літератури; осмислити вислів «мистецтво аналізу літературного твору»;

2. ознайомити з існуючими теоретико-науковими та практичними концептами аналізу літературного твору;

3. поглибити і закріпити практичні навички аналізу літературного твору з позицій системологічної теорії літературного твору та рецептивної поетики.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

• основні положення системологічної теорії літературного твору. А саме: склад поетики літературного твору; функцію системотворчих чинників; природу цілісності літературного твору;

• основи рецептивної поетики;

• засоби творення художнього світу твору (ілюзію присутності);

• функцію підтексту як засобу творення художньої енергії літературного твору;

• критерії оцінки художнього твору.

уміти:

• виявляти та формулювати головні смислові інтенції твору;

• практично здійснювати аналіз художньо літературного тексту з позицій рецептивної поетики;

• володіти методикою повільного прочитання тексту (аналіз «під мікроскопом»);

• складати тематику есе, орієнтовану на аналіз літературного твору в різних аспектах;

• здійснювати психологічний аналіз образів персонажів;

• аналізувати підтекстову сферу твору;

• здійснювати оцінку художності літературного твору за об’єктивними критеріями.

Вибіркова дисципліна (Порівняльна типологія слов’янських мов)

Викладач: Білих О. П.

Мета навчальної дисципліни – познайомити студентів з основними закономірностями глотогенезу слов’ян, а також висвітлити у порівняльному плані особливості будови основних підсистем слов’янських мов, що необхідно для глибшого усвідомлення місця української мови серед інших мов слов’янського світу.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Узагальнити та доповнити знання студентів про праслов’янську мову, особливості її діалектної диференціації й розвитку, а також про основні етапи формування сучасних слов’янських мов;

2. Ознайомити студентів зі структурою і специфікою функціонування різнорівневих одиниць слов’янських мов;

3. Озброїти студентів знаннями про характерні особливості української мови у порівнянні з іншими слов’янськими.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен:

знати: найголовніші особливості походження слов’янських мов; закономірності історичного розвитку та сучасного стану фонетичного, лексико‑фразеологічного й граматичного рівнів східно‑, південно‑ та західнослов’янських мов; характерні особливості української мови у порівнянні з іншими слов’янськими.

уміти: використовувати основну історико-лінгвістичну термінологію; виявляти специфічні для різних слов’янських мов фонетичні та граматичні ознаки.

Вибіркова дисципліна Дитяча література

Викладач: Буряк О. Ф. 

Мета викладання дисципліни: осягнення студентами причин виникнення, закономірностей формування й особливостей розвитку дитячої літератури як органічної складової української літератури та поглиблення знань, здобутих протягом вивчення інших дисциплін, зокрема історії української літератури й теорії літератури.

Навчальний курс «Дитяча література» відіграє важливу роль у підготовці вчителя-словесника, редактора, видавця, готуючи їх до практичного втілення ідеї гуманізації українського духовного простору, зокрема національної освіти.

Майбутні філологи повинні засвоїти зміст ключових понять і вміти оперувати ними, проектувати здобуті знання у сферу базових предметів, застосовувати їх під час проходження педагогічної практики, а також – у процесі професійного й духовного самовдосконалення.

Завдання вивчення курсу:

– з’ясувати специфіку функціонування дитячої літератури як відносно автономного компонента української літератури;

– схарактеризувати етапи зародження та формування дитячої літератури, окреслити шляхи її розвитку;

– апробувати різні види аналізу художнього твору з метою його глибинного осягнення як літературного феномену;

– навчити розробляти методологічні алгоритми вивчення зразків дитячої літератури на уроках української літератури в школі;

– осмислити естетичну природу та пізнавальний, виховний, розвивальний потенціал літератури для дітей як органічної складової української культури, визначати її роль у формуванні високодуховної, національно свідомої особистості.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен 
знати:

– визначений програмою навчальний матеріал;

– причини появи, закономірності становлення й етапи розвитку української дитячої літератури;

– ключові проблеми дитячої літератури та їхню трансформацію в історико-культурному діахронічному вимірі;

– літературознавчу рецепцію феномену дитячої літератури в розмаїтті існуючих позицій;

– найважливіші моменти творчої біографії письменників, які пов’язані з появою визначних творів у сфері дитячої літератури; 

– тексти художніх, публіцистичних творів та основні ідеї наукових праць, які розглядаються в цьому курсі;

вміти:

– визначати фактори, які сприяли виокремленню дитячої літератури як специфічної галузі української літератури;

– розкривати основні закономірності функціонування дитячої літератури; 

– творчо застосовувати знання з інших наук (психологія, філософія, історія, культурологія та ін.) під час вивчення цього курсу;

– критично осмислювати навчальний матеріал, виробляючи власну позицію в осягненні певної проблеми; 

– давати виважену оцінку стану розвитку української дитячої літератури та прогнозувати перспективи її розвитку в культурно-історичному контексті;

– застосовувати різні шляхи та методи аналізу художнього твору адекватні його естетичній сутності;

– створювати методологічні алгоритми подачі зразків дитячої літератури, які передбачені для вивчення в шкільному курсі української літератури;

– здійснювати мотивований відбір творів для дитячого читання через призму їхнього впливу на становлення індивіда та формування естетичного смаку дитини (акцентуючи увагу на проблемі неординарної особистості);

– моделювати різновікову дитячу рецепцію художнього твору;

– поліпшувати вміння осягнення особистості учня, розуміння його психології через осмислення художніх образів дітей різних психологічних типів;

– удосконалювати навички усного та писемного мовлення;

– удосконалювати навички виразного читання творів; 

– розвивати культуру ведення дискусії;

– користуватися довідковими матеріалами, зокрема літературними енциклопедіями та словниками літературознавчих термінів;

– розвивати свій читацький смак та підвищувати філологічний рівень.

Виробнича практика Педагогічна у школі

Мета навчальної дисципліни: поглибити та закріпити знання студентів із питань організації і форм здійснення освітнього процесу в сучасних умовах, його наукового, навчально-методичного та нормативного забезпечення, формування вмінь і навичок опрацювання наукових та інформаційних джерел при підготовці до занять, застосування активних методик викладання професійно-орієнтованих дисциплін відповідного фахового напряму.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Визначати й аналізувати цілі, зміст, принципи, методи і прийоми навчання;
2. Обирати й ефективно використовувати навчально-методичні комплекси для студентів вищих навчальних закладів;
3. Контролювати й оцінювати рівень сформованості всіх складників професійної компетентності;
4. Працювати з навчальною, науковою, методичною літературою;
5. Підвищувати професійні вміння, узагальнювати досягнення передового педагогічного досвіду.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати: поняття і терміни, ключові літературознавчі та мовознавчі категорії; основні літературні напрями, роди, жанри літератури, стилі мовлення; основні засади мовної освіти України, закладені у зміст і структуру з чинних програм з української мови
уміти: підготувати та провести укроки з української мови та літератури; підготувати навчально-методичне забезпечення проведення занять; розробити завдання самостійної роботи

Вибіркова дисципліна (за вибором студента)

Кафедра української мови

Слов’янська мова (сербська)

Викладач: Білих О. П.

Мета навчальної дисципліни – ознайомити студентів із фонетичною, граматичною будовою та лексикою сербської мови, створити умови для набуття студентами практичних умінь та навичок, необхідних для самостійного читання суспільно-політичних текстів та творів художньої літератури. Усе це допоможе філологам-україністам глибше засвоїти граматичну будову, лексику та фонетику рідної мови і загалом поглибить їхню славістичну підготовку.

Завдання вивчення дисципліни – познайомити студентів з основними принципами будови фонетичної, граматичної та лексичної підсистем інослов’янської (сербської) мови для глибшого розуміння особливостей побудови української мови;

– організувати роботу студентів із глибокого засвоєння розділів програми, що є необхідною умовою якісної підготовки учителя-словесника;

– створити умови для набуття студентами навичок використання основних граматичних конструкцій сербської мови, а також сформувати у студентів навички самостійної роботи з публіцистичними, науковими та художніми текстами сербською мовою.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

– найголовніші особливості походження й історичного розвитку сербської (а також хорватської, боснійської та чорногорської) мови;

– найголовніші характеристики сучасного стану фонетичного, лексико‑фразеологічного й граматичного рівнів сербської (а також хорватської, боснійської та чорногорської) мови;

– характерні особливості української мови у порівнянні із сербською (а також хорватською, боснійською та чорногорською) мовою;

уміти:

– виконувати самостійний аналіз одиниць різних рівнів сербської мови;

– виявляти специфічні для української мови риси у порівнянні з сербською мовою;

– читати, розуміти й перекладати прості тексти художнього, публіцистичного й наукового (філологічні) стилів.

Етнолінгвістика

Викладач: Громко Т. В.

Мета навчальної дисципліни: проаналізувати стан мовної ситуації в містах України (переважно в центральній її частині) на сучасному етапі розвитку суспільства, причини утворення цієї мовної ситуації та, зокрема, роль у ній мовної політики держави.

Завдання навчальної дисципліни:

1. Ознайомитися з основними поняттями етнолінгвістики, опрацювавши рекомендовану літературу;

2. Укласти перелік бібліографічних джерел з теми „Етнолінгвістика”, опрацювавши періодичні наукові видання;

3. Дослідити особливості мовної комунікації школярів, студентів та інших груп населення, які мешкають у містах Кіровоградщини та інших областей;

4. Визначити потребу в проведенні заходів, спрямованих на підняття престижу державної мови;

5. Визначити домінування певної мови в різних комунікативних ситуаціях.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати особливості лінгвістичних перетворень у суспільстві, рівень впливу мови на суспільство й навпаки

уміти аналізувати особливості усного та писемного мовлення інформантів в умовах білінгвізму, визначати фактори впливу на вибір мови спілкування, визначати проблемні моменти в засвоєнні інформаторами норм літературної мови.

Вибіркова дисципліна (за вибором студента)

Кафедра української літератури

Основи публічного мовлення

Викладач: Клочек Григорій Дмитрович

Мета курсу:

1. сформувати систему сучасних прагмалінгвістичних знань про структуру, закономірності та найважливіші аспекти публічної комунікації;

2. підготувати студентів до ефективних контактів на рівні повсякденного міжособистісного спілкування.

Завдання курсу:

1. сформувати професійно-педагогічні навички та вміння, які необхідні для їхньої майбутньої роботи;

2. розширити кругозір за рахунок вивчення новітніх здобутків вітчизняних та зарубіжних ораторів у галузі комунікативної лінгвістики;

3. удосконалити практичну та теоретичну підготовку з української мови та літератури за рахунок надання необхідного мінімуму теоретичних знань про базові поняття мовленнєвої комунікації, зокрема про мовленнєву діяльність, форми, засоби публічної комунікації тощо;

4. висвітлити взаємозв’язок та взаємозалежність понять “культура”, “мова” та “мовлення”;

5. визначити основні орієнтири дослідження публічних мовленнєвих явищ у площині сучасної міжкультурної комунікації, що є результатом всебічної глобалізації суспільства.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

• основні поняття й терміни курсу;

• основні елементи процесу комунікації;

• мотиви, цілі та функції комунікації;

• принципи спілкування та максими їх утілення;

• правила та конвенції спілкування;

• сутність комунікативної стратегії і комунікативної тактики;

• комунікативні закони, механізми мовленнєвого впливу;

• природу комунікативних нерозумінь і конфліктів та засоби виходу з них;

• методи й прийоми досягнення позитивного результату комунікації;

уміти:

• застосовувати на практиці отримані знання в конкретних ситуаціях;

• володіти методологічними прийомами комунікативної поведінки в різних сферах суспільного життя;

• вести науковий пошук щодо дослідження проблем людської комунікації;

• володіти методикою та навичками попередження й усунення комунікативних конфліктів.

Риторика

Викладач: Клочек Григорій Дмитрович

Мета курсу:

сформувати систему сучасних знань про структуру, закономірності та найважливіші аспекти публічної риторики;

підготувати студентів до ефективних контактів на рівні повсякденного міжособистісного спілкування.

Завдання курсу:

1. сформувати професійно-педагогічні навички та вміння, які необхідні для їхньої майбутньої роботи;

2. розширити кругозір за рахунок вивчення новітніх здобутків вітчизняних та зарубіжних ораторів у галузі комунікативної лінгвістики;

3. висвітлити взаємозв’язок та взаємозалежність понять “культура”, “мова” та “мовлення”;

4. визначити основні орієнтири дослідження публічних мовленнєвих явищ у площині сучасної міжкультурної комунікації, що є результатом всебічної глобалізації суспільства.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

• основні поняття й терміни курсу;

• основні елементи процесу риторики;

• мотиви, цілі та функції комунікації;

• принципи спілкування та максими їх утілення;

• правила та конвенції висловлювання;

• сутність риторичної стратегії і тактики;

• комунікативні закони, механізми мовленнєвого впливу;

• природу комунікативних нерозумінь і конфліктів та засоби виходу з них;

• методи й прийоми досягнення позитивного результату комунікації;

уміти:

• застосовувати на практиці отримані знання в конкретних ситуаціях;

• володіти методологічними прийомами комунікативної поведінки в різних сферах суспільного життя;

• вести науковий пошук щодо дослідження проблем людської комунікації;

• володіти методикою та навичками попередження й усунення комунікативних конфліктів.