Шатіло Д.О.
(магістрантка, 6 курс, Інститут психолого-педагогічної освіти та мистецтв)
Бердянський державний педагогічний університет, м. Бердянськ
Доктор пед. наук, проф.Лісіна Л. О.

На сучасному етапі розвитку освіти педагогічна діяльність – це процес вирішення різнопланових завдань, які спрямовані на взаємне збагачення особистості вчителя та учня, тому суспільство потребує мобільного, висококваліфікованого спеціаліста. Перехід від «знаннєвого підходу» до навчання до гуманістичного, і відповідно, радикальна зміна освітніх функцій вчителя, що в свою чергу змінило вимоги до його професійно-педагогічної підготовки, поставили перед вищим педагогічним закладом освіти проблему переорієнтації навчання із суто функціонального підходу, що характеризується спрямованістю на «озброєння» майбутнього вчителя чітко визначеною сумою професійних знань, умінь і навичок, на пріоритети його становлення як професіонала та формування в нього здатності до саморозвитку, необхідним механізмом якого є рефлексія.

Аліна Тритяк
(студентка, IIкурс, факультет педагогіки та психології)
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
м. Кіровоград
Науковий керівник – д. п. н., професор О. М. Ткаченко

Постановка проблеми у загальному вигляді. Одним із найперспективніших шляхів удосконалення підготовки майбутніх працівників, озброєння їх професійними компетентностями є освоєння і впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце посідає гра. Гра є одним з найпривабливіших видів людської діяльності, провідною діяльністю дошкільника, засобом його всебічного розвитку, важливим методом навчання як дошкільника, так і школяра. Дитяча гра – це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності, в якій дитина віддзеркалює враження від її пізнання. Водночас гра є могутнім виховним засобом, в якій, за словами К. Д. Ушинського, реалізується потреба людської природи.

Кот Катерина
(студентка 5 курсу, факультет педагогіки та психології)
Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка, м. Кіровоград
Науковий керівник: канд. пед. наук, доцент Баранюк Ірина

Постановка проблеми. Розвиток мислення учнів молодшого шкільного віку є одним головних завдань початкової школи. Це зумовлено тим, що оволодіння інтелектуальними вміннями на початковому етапі навчання забезпечує ефективне засвоєння нових знань у середніх і старших класах, досягнення максимальних результатів у виконанні навчальних завдань з мінімальними витратами. З огляду на зазначене цінними є теоретичні положення та практичні здобутки Василя Олександровича Сухомлинського у галузі розвитку особистості школяра, який прагнув, щоб початкова школа стала «школою мислення, фундаментом творчих розумових сил учнів» [1, 2].

Драпак Любов Олександрівна,  
магістрантка Уманського державного  
педагогічного університету імені Павла Тичини

Постановка проблеми. Учитель – носій певних людських якостей. Йому притаманні етично-ціннісне ставлення до природи і людей, здатність до самообмеження, відчуття особистої відповідальності за стан природи, емоційна чуйність, чітке дотримання правових актів при взаєминах з природою, практична участь у відновленні порушеної рівноваги людини з природою. Навколишній світ є об’єктом його постійної турботи [2]. Без передачі цих якостей новим поколінням культура загине навіть за умови безперешкодної передачі знань і їх зростання.

Голинська Світлана Юріївна
(студентка 2 курсу, факультет педагогіки та психології)
Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка, м. Кіровоград
Науковий керівник: канд. пед. наук, доцент Баранюк Ірина

Постановка проблеми та завдань. На даному етапі розвитку освітньої галузі в Україні постає проблема виховання молодих учителів-спеціалістів, саме в аспекті любові до своєї професії, до справи якою вони мають займатися. Адже багато перешкод зустрічається на шляху молодих педагогів. Саме тому через страх перед кроками у вчительську професію можна почути від студентів педагогічних ВУЗів, що вони не збираються працювати за спеціальністю, за якою вони навчаються, тим більше не планують ставати вчителями. Педагогічний досвід В.О.Сухомлинського переконує, що «учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється», і виконувати цю роботу може тільки той, хто має сформоване покликання до праці вчителя. У період реформування освіти одне з основних завдань кожного педагогічного працівника освітньої галузі – вивчати і впроваджувати невичерпну спадщину педагогічних ідей Василя Олександровича Сухомлинського, які не втратили з роками своєї актуальності і витримують іспит на вічне довголіття.