Ось і минає вже третій тиждень  навчального року в університеті.

Нарешті студенти починають адаптуватися до навчання, викладачів та нової системи оцінювання. Напевно,  кожен із нас помітив, що університет дуже відрізняється від школи. Декому важко звикнути до такого ритму, а хтось, навпаки, дуже захопився навчальним процесом.

Прийшла осінь, почалися нелегкі будні навчання, але свята ніхто не відміняв! Уже скоро – конкурси талантів, дні факультетів і ще багато цікавого. Студенти завзято готують номери, дружньо проводячи час разом під час репетицій, які ще більше їх згуртовують.

Детальніше...

Здається, тільки вчора збирала шкільний рюкзак, прискіпливо обирала щоденник з найяскравішою обкладинкою, а вже сьогодні я отримала свій студентський квиток, якому радію навіть більше ніж отриманню паспорта, і займаю місце в світлій великій аудиторії, з якої почнеться моє нове цікаве доросле життя.

Подарунком до закінчення першого тижня навчання для студентів факультету філології та журналістики стала зустріч з Олегом Івановичем Микитенком, сином відомого українського письменника Івана Кіндратовича Микитенка, який у 1937 році став жертвою політичних репресій; журналістом, який уже 48 років працює в журналі «Всесвіт», 20 з яких – головним редактором. Зустріч, яка відбулася 7 вересня, була надзвичайно цікавою для всіх.

Пролетіло літо, добігли до кінця дні, коли можна було тинятися до ночі й спати до обіду, почали мучити думки про важкі будні, довгі нескінченні пари… АЛЕ нарешті закінчилися іспити, тести, які потребували так багато зусиль, з’явилися нові знайомі, уже зроблений крок у шалене, нове, досить доросле студентське життя. І це щось нове і незвідане для новачка в нашому університеті завжди починається з посвяти у студенти.