Наш Байгород
Під час другого дня FeelFest-2018 студенти та гості університету мали унікальну можливість бути присутніми на прев’ю книги «Таємниці Байгорода» Юрія Яновського. Уперше книгу було презентовано на такий великий загал, але офіційна презентація за участю всіх авторів попереду.
Юрій Митрофаненко, мандрівний історик, як він себе називає, провів нас стежками процесу перевидання повісті Ю.Яновського та розповів багато цікавих історичних фактів, які лягли в основу твору.
«Мрію возвеличити собою українство», - слова Володимира Винниченка. Юрій Яновський мріяв про це ж саме і досяг цього», - починає свою розповідь Юрій Митрофаненко.
Ідея перевидання належить Богданові Стасюку, викладачеві нашого університету. Ю.Митрофаненко розповідає, у якому захваті був, коли отримав пропозицію про співпрацю над перевиданням. Він мріяв про це з 2013 року, після прочитання дослідження Володимира Панченка «Морський рейс Юрія Третього», яке залишило по собі багато загадок і запитань. Хотілося відшукати історичну основу, тому Ю.Митрофаненко чекав глобального проекту.
Юрій Яновський описав події єлисаветградського народного повстання 20-26 лютого 1918 року проти анархії більшовицьких експериментів.
«Повість не про Маруську (Маруська Нікіфорова очолювала загін з близько 800 озброєних чоловіків, які протистояли обуреному народові), а про Байгород - про Єлисаветград!», - наголошує історик.
Ю. Митрофаненко розповідає про перший бій, який мав місце на перехресті вулиці Дворцової та Шульгиних (пам’ятник Першому трамваю), про першу жертву, на ім’я Шура Козінцев, який, як свідчить некролог у газеті «Голос Юга», народився 1900 року та навчався в земському реальному училищі. Саме там навчався і Юрій Яновський, з чого можна зробити припущення, що автор знав першу жертву народного повстання. Він і став прототипом головного героя.
У повісті розгортається не тільки соціально-політична сюжетна лінія, а й любовна. Ми можемо бачити розвиток стосунків Кіхана, головного героя, та заміжньої, але дуже юної, дівчини Лізи.
Юрій Яновський порівнює наше місто з прекрасною дівчиною та називає його Байгород. Остаточну відповідь, чому саме така назва, може дати лише сам автор, проте історик схиляється до думки, що «бай» тяжіє до «байки», тобто байка, яка має справжню історичну основу.
До кожного зачитаного уривка з книги, пан Юрій робив історичний коментар. Це була екскурсія містом початку ХХ століття.
«Найгірше, коли книга сліпа», - зауважує Ю. Митрофаненко і розповідає, що до роботи долучився географ Андрій Домаранський та створив карту розгортання подій повстання, а також комікси до книги.
Насамкінець Юрій Митрофаненко назвав прізвища всіх, хто брав участь у реалізації проекту, ще раз підкреслив, що таке видання стало можливим завдяки спільній роботі великого колективу.
Сабіна Мурадова,
студентка групи УА15Б
- Інформацію надано факультетом української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій