Літературний вечір «патріарха сучукрліту»

Як часто Вам доводилося бачити людину, роль якої у становленні сучасної української літератури є надважливою?

Одинадцятого квітня в театрі ім. М.Кропивницького відбулася, як на мене, значуща подія для літераторів та просто поціновувачів мистецтва слова - літературний вечір Юрія Андруховича, «патріарха сучукрліту».

Пан Юрій уперше в Кропивницькому (у 2012 році він був у Кіровограді), але відзначив, що поступово стає прихильником нашого міста й обіцяє обов'язково повернутися ще, можливо, навіть восени, з музичним проектом.

Книга, що була презентована на зустрічі, має назву «Коханці Юстинції», але автор називає її «Q» (абревіатура «К.Ю.»). Письменник працював над романом протягом 27 років, навіть не уявляючи, що окремі історії, написані ним за цей період, зійдуться в один параісторичний роман під такою інтригуючою назвою. Юрій Ігорович відмітив, що не вигадував роман: «Історії траплялися, я їх писав, але скільки їх буде, я не знав». А вийшло 9 історій, а точніше 8,5. На питання, чому саме 8,5, письменник з усмішкою відповідає: «Люблю вигадувати собі перешкоди, щоб важче долалося і писалося. Я мав написати півісторії, але з відчуттям завершеності.»

Заголовок автор взяв «з далеких світів слова». Юстиція - це правосуддя, правочинство, але й справедливість також. Справедливість і система правосуддя - між ними прірва і цілковита розладнаність. Це все - суттєві проблеми нашого часу. І в кожній з історій йдеться про це.

Пан Андрухович розповідає: «Моя перекладачка попросила назвати три речі про книгу для анотації. Якби вона не спитала мене, я б ніколи про це не замислився. І ось я довго думав і назвав: книга про безмежну жорстокість, але й про милосердя; дивне співвіднесення між судовими процесами і цирковими перешкодами».

Мені, як студентці-філологині, було цікаво послухати про особливість жанру роману – параісторичний роман. Автор наголошує, що під час роботи працював з архівами, але й багато додавав свого, тому історичним роман назвати не може. Історичною прозою – теж ні, тому що у творах такого жанру йдеться про конкретний час А от префікс «пара-», що означає суміжність, позачасовість, доречно коригує визначення жанру. Адже в романі перетинаються історія і якісь реальні розповіді в різні часи та епохи.

Щодо своїх музичних проектів та участі в них, пан Андрухович говорить: “Це спосіб пережити власний текст у незвичній подачі і це дуже сприяє написанню майбутніх текстів”.

Юрій Ігорович зачитав декілька своїх поезій, після чого ми мали можливість прослухати пісні на його вірші у виконанні Миколи Папуші.

Потім, після музичної паузи, письменник перейшов до наступної частини і почав відповідати на запитання з зали. Було озвучено багато запитань та відповідей на них, але я візьму на себе сміливість висвітлити, на мою думку, найактуальніші з них.

Питання 1. «Чи подобається Вам ідея, щоб ваші твори були внесені до шкільної програми?» Я обрала це питання, оскільки останнім часом багато розмов шириться навколо програм з української літератури та їх змін. Думаю, відповідь здивувала більшість присутніх: «Мені зовсім не подобається така ідея і я не маю жодного бажання, щоб мої твори вивчали в школі. Письменники, чиї твори внесені у шкільну програму зазвичай викликають у дітей відразу - я ж цього не хочу».

Питання 2. «Як Ви ставитеся до одностатевих шлюбів?». Гадаю, не потрібно пояснювати, чому я закцентувала увагу на цьому, адже, зважаючи на те, що відбувається у світі, було б цікаво почути думку творчої людини. Пан Юрій дав блискучу відповідь: «Я ставлюся до цього як письменник, який пише про це, який може написати про це. Письменник, якщо він хоче залишатися чесним, не повинен приймати якийсь один бік». Також митець зауважив, що в його новій книзі ми можемо помітити відголоски цієї теми.

Питання 3. «Хотіли б Ви, аби останню книгу екранізували? Чи варто очікувати екранізацію?». Навіть у ложі-бенуар було помітно вогник, що загорівся в очах письменника: «Я був би радий екранізації «Q». Дуже хотів би. Міні-серіал був би доречний. 9 серій, (виправляється) 8,5. Я бачу це в такому форматі – кожна серія знята окремим режисером».

Після запитань було розіграно книгу за корінцями наших квитків. Маленька дівчинка, Ангеліна Бугайова, своїми рученятками витягла щасливий квиток переможниці, якою стала доцент ЦДПУ ім.В.Винниченка Олена Горська.

Згодом всі попрямували до холу театру на автограф-сесію. Черга була величезна. Але Юрій Андрухович нікого не обділив увагою – усім охочим підписав книгу й з усіма сфотографувався.

Бажаємо творчої наснаги пану Юрію та щиро дякуємо за візит і незабутні враження, що, я впевнена, ми всі отримали і ще отримаємо під час прочитання нової книги «Коханці Юстиції!».

Сабіна Мурадова,

студентка групиУА15Б