День письменника на факультеті філології та журналістики

3 березня 2021 року святкування Всесвітнього дня письменника факультету філології та журналістики ЦДПУ ім. В. Винниченка проходило у новому для студентів та викладачів, дистанційному форматі. Але художньому слову ніщо не стане на заваді, тож студенти змогли долучитися до письменництва через письменницький челендж у Telegram-каналі. За умовами завдання, кожен мав можливість взяти участь у написанні спільної історії.

Бажаючі приєднатися до написання історії могли обрати одну з п’яти тем і у коментарях продовжити ланцюжок одним-двома реченнями. До челенджу долучилися більше, ніж 30 осіб. Наші редактори попрацювали над текстами, тож тепер представляємо їх вам!

Історія кохання

Вони сиділи в авдиторії - Він і Вона. Погляди зустрілися.

Вона сиділа і посміхалась. Він був заворожений її красою і вже не міг думати про навчання.

Він не міг довго наважитись на розмову з нею, тому вирішив написати їй повідомлення. Хвилювався, що вона не відповість йому, але сталося не так як гадалося - таки відповіла йому!  

Кожного разу, коли ловив її погляд на собі, коли весь світ переставав існувати, коли викладачі ставали лише фоновою мелодією його любовної драми - він дивився на неї. Дивився так, наче бачить її востаннє, бо такий погляд на собі зловив уперше.

Після пар вони пішли додому разом. Так і почалася їхня історія кохання... Було зимно. Вони йшли і обоє думали про те, скільки часу провели в одній авдиторії за ці роки та чому раніше не помічали палкого погляду...

Потім вони разом пішли на каву, щоб зігрітися.

Минув рік… Минуло два... Три... Чотири… А їхнє кохання все розквітало, ніби вічна весна… Минуло 5… Їхнє дитя вже мило пробелькотало перше слово...

А точніше абревіатуру: «ФФЖ».

Автори: Бричка Максим УП19Б, Пономарчук Анастасія УА19Б, Колісніченко Анна УА19Б, Єрещенко Єлизавета УА19Б, Берладін Вікторія УА19Б, Олексієнко Оксана УА19Б, Тітова Альона УА19Б, Скирда Вікторія УА19Б, Шейко Анастасія.

Моя країна

«Україна... І перед нами постає безліч різноманітних образів. Хтось згадає безкраї пшеничні лани й блакитне небо, працелюбних людей, перед кимось постане прекрасна княгиня Ольга, Ярослав Мудрий, відданий Хмельницький. Я уявляю нашу державу квітучою та незалежною” - він говорив ці слова, бо точно знав їхнє значення. Знав людей, які творили його країну.  

Він відкривав учням їхню спільну історію, як відкривають нові континенти. Деякі відводили погляди від інстаграмних стрічок, слухали його заворожено, не відволікаючись на поодинокі смішки задніх парт. Та найсуттєвіше, навіть із крейдою на рукавах, він - звичайний шкільний учитель - для когось став першовідкривачем країни. 

Автори: Коваль Ольга УА19Б, Бричка Максим УП19Б

Дитинство

Коли я була маленька, то завжди хотіла вирости. У дорослих більше можливостей. Мені здавалося, що бути ними цікавіше. Але я виросла і зрозуміла, що це не зовсім так. Тепер мені так хочеться повернутися в дитинство, коли я ні про що не думала й була просто щасливою дитиною!

У дитинстві мама й тато -  це всесвіт. Вони захистять, вирішать усі проблеми за тебе. Доросле життя повністю відриває від цього затишного й безтурботного всесвіту під назвою Татомамство.

Татомамство. А скільки ж любові в цьому слові. Стільки сакрального значення ховається в ньому. Далеке дитинство губиться в пам'яті - виникають фрагменти.

Утім, людина залишає дитинство тоді, коли сама цього захоче. Це прекрасний час, коли після школи поспішаєш за улюбленим морозивом, а тоді швиденько додому, щоб потішити маму оцінкою "відмінно" за ту задачу, яку всю ніч розв'язували. Або навпаки, не хочеш іти додому, бо в тебе з математики двійка, бо не вивчила таблицю множення...

А зараз у той похмурий день усі спогади нараз виринають. І десь промайнула сльозинка, що цей час вже не повернеться й попереду вже чекають дорослі проблеми й незвідані шляхи.

Та після темних хмар завжди виходить сонце. Воно зігріває тебе своїм теплом і вказує шлях. Ти розумієш, що проблеми не такі вже й захмарні і їх можна вирішити. Дитячі мрії стають реальністю, а найпотаємніші бажання чекають на втілення.  Ти ніколи не зможеш забути ті безтурботні часи, а спогади з дитинства будуть гріти тобі душу у найважчі дні твого вже дорослого життя.

Автори: Пономарчук Анастасія УА19Б, Колісніченко Анна УА19Б, Скирда Вікторія УА19Б, Єрещенко Єлизавета УА19Б, Коваль Ольга УА19Б, Олексієнко Оксана УА19Б, Тітова Альона УА19Б, Ткаченко Юлія УА19Б, Пугаченко Альона УА19Б , Гонтар Аліна УА19Б

Політ фантазії

Дзвінку тишу порушував струмінь вітру, що долинав із відкритого вікна. Уже пронизаний весняним теплом, він досі нагадував про ту невчасно пройдешню зиму. Вона минула, дякувати Небу, минула.

Проте лишила після себе холодні спогади, що наче вітер, пробирають до кісточок. Вони оголюють нещасну душу, яка приречена пам'ятати все. Усе те, що відлетіло та більш не вернеться.

У кожної нещасної душі була своя зима. У кожної лишилися свої спогади. Але надворі вже весна, яка зігріє та приголубить сердешну першими ласкавими промінчиками життєдайного сонечка. А весною завжди все оживає, як це притаманно й душі. 

А як цікаво спостерігати за першими тюльпанами, вони несміло розкривають своє листячко, їм також страшно. Страшно, що може знову піти сніг, який поламає своєю силою кожну квітку, яка наважилася розпуститися.

Але цей страх відступає, коли відчуваєш, що ти не один. Тебе підтримують не тільки дерева, а й пташки, які повернулися з теплих країв, та бджілки, які гудуть над тобою, вказуючи на те, що почалася їхня праця. 

Автори: Ніколенко Марія УА20Б, Єрещенко Єлизавета УА19Б, Скирда Вікторія УА19Б, Сергієнко Марія УА19Б, Пугаченко Альона УА19Б.

Дякую за чесність

Був тихий осінній вечір, за вікном повільно падає листя, а люди кудись метушливо біжать. Я відкриваю шафу і дістаю пальто. Те саме пальто, в якому десять років тому нам судилося побачитися востаннє. Здається, воно досі пахне моїми млинцями та зів’ялими хризантемами, які ти тоді подарував мені. Я довго сиділа і не розуміла, чому ти не сказав мені раніше. Коли ще все можна було змінити...

Моя рука потягнулася до книжки під романтичною і сумною назвою "Ромео і Джульєтта"... З неї повільно випала одна засушена хризантема... Здається, вона ще й досі має гіркий запах розлуки... І я пам'ятаю, як ми гуляли вулицями, які тонули в тиші. Пам'ятаю, як він назвав мене квіткою. Я не звернула на це уваги. А потім швидко вийняв зі своєї кишені цю хризантему.

Хризантема... Як вона тоді ощасливила мене, але одночасно спустила з небес на землю. Він дав мені цю білу квітку, а потім тихо прошепотів: "Прощавай"... Чому ти відразу не сказав причину цієї безглуздої розлуки? Чому мовчки пішов, не озирнувшись, не глянувши на мій розпач? Де була твоя чесність?...

Всі ці питання лізли мені в голову, і я не могла від них відірватись. Я забула про всі свої буденні справи і поринула у спогади нашого щасливого минулого життя.

Але я ще не знала істинної причини його холоднокровного прощання. Минуло десять років. Я вже зовсім інша. З кухні доносяться веселі щебетання дітей. Поруч був коханий чоловік. Я щаслива, але в очах видніється смуток, у який я поринаю кожної осені.

Дзвінок у двері. Я відчиняю і бачу лист. Мабуть, поштарка принесла рахунок, але лист був якось дивно підписаний: «Моїй квітці». І тоді мене відразу кинуло в жар, мої коліна затремтіли, а серце почало вистрибувати з грудей. Я почала квапливо читати ті пронизані болем рядки...

Автори: Сергієнко Марія УА19Б, Скирда Вікторія УА19Б, Єрещенко Єлизавета УА19Б, Пономарчук Анастасія УА19Б, Сергієнко Марія УА19Б